Ми починаємося від наших батьків, від землі. Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду. За звичаєм наших предків, кожен член роду мав знати свій родовід до сьомого покоління.
Людина існує лише в роді, для роду і через рід. Людину, яка не знала дерева свого роду, вважали безрідною, покидьком. Щоб такого не сталося, бабусі і дідусі ще змалечку прилучали своїх маленьких нащадків до всього, що знали про свій рід і народ.
Кожен має знати своїх батьків, дідів, пращурів. Порахуємо їх, починаючи від себе. Перше коліно – я; друге – тато і мама; третє – два дідусі і дві бабусі; четверте – чотири прадіди й чотири прабабусі; п’яте – вісім прапрадідів і вісім прапрабабусь; шосте – 16 щурів (прапрапрадідів) і 16 щурок (прапрапрабабусь); в сьомому коліні – 32 пращури і 32 пращурки. Оце і є дерево роду. В його верхів’ї розгалужується 32 материнських і 32 батьківських гілочок. Разом буде 64. Це сакральне число знаменує Всесвіт.
