Кожна людина – добра і зла, щаслива і нещасна, красива і неприємна – є особистістю, оскільки вона якимось чином проявляє себе по відношенню до інших, має виразне соціальне обличчя. Особистістю зазвичай називають нормальну, психічно здорову, соціально адаптовану людину Новонароджена дитина ще не є особистістю, але вона поступово набуває обистісності, і цей процес передусім залежить від того динамічного простору, простору стосунків, в який потрапляє дитина. Внутрішній ритм формування особистості задається якістю та інтенсивністю спілкування.
У відповідь на реакції оточення у дитини починає формуватися свідоме ставлення до найближчих дорослих, зокрема матері, пізніше до більш широкого кола людей, включаючи ровесників. Водночас поступово складається зацікавленість собою, яка згодом ускладнюється завдяки розумінню дитиною своєї індивідуальної своєрідності, формуванню позитивного ставлення до своєї зовнішності, статі, імені, віку, своїх вмінь, здібностей, навичок.
