До 70-х рр. XIX ст. Великобританія залишалася наймогутнішою європейською державою, перевершуючи всі країни за рівнем економічного розвитку та за розміром своїх колоніальних володінь.
Наприкінці XIX ст. Англія пережила найбільш тривалу і тяжку кризу, що з 1873 р. охопила промисловість, сільське господарство, торгівлю, фінанси. Впродовж 1870-1914 рр. вона втратила світову промислову монополію. На вплив і могутність Британії почали зазіхати США та Німеччина (після Франко - прусської війни 1870-1871 рр.). На кінець ХІХ ст. Велика Британія вже поступалася цим країнам.
Втрата Англією промислової першості у світі позначилась і на становищі англійських робітників. Серед внутрішніх проблем найгострішою була ірландська.
Перебування при владі в парламенті Ліберальної партії на поч. ХХ ст. стало випробуванням для її представників. Головного значення Ллойд Джордж надавав проведенню соціальних реформ, адже від голосів робітників-виборців тепер залежало майбутнє його партії.
