Встановлення наукового факту про роль головного мозку як органу психічної діяльності можна без сумніву вважати найважливішим науковим відкриттям людства. Докази того, що психічна діяльність є проявом функціональної активності мозку і, особливо, кори великих півкуль, базуються на різних анатомічних знаннях, даних ембріології, фізіології, патологічної анатомії та гістології, а також багаторічних клінічних спостереженнях.