Встановлення наукового факту про роль головного мозку як органу психічної діяльності

Опис документу:
Встановлення наукового факту про роль головного мозку як органу психічної діяльності можна без сумніву вважати найважливішим науковим відкриттям людства. Докази того, що психічна діяльність є проявом функціональної активності мозку і, особливо, кори великих півкуль, базуються на різних анатомічних знаннях, даних ембріології, фізіології, патологічної анатомії та гістології, а також багаторічних клінічних спостереженнях.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Кам`янський державний енергетичний технікум

Кривець Анна Анатоліївна

студенти: Богомаз Даніїл, Кучеренко Діана

1.Встановлення наукового факту про роль головного мозку як органу психічної діяльності можна без сумніву вважати найважливішим науковим відкриттям людства. Докази того, що психічна діяльність є проявом функціональної активності мозку і, особливо, кори великих півкуль, базуються на різних анатомічних знаннях, даних ембріології, фізіології, патологічної анатомії та гістології, а також багаторічних клінічних спостереженнях.

Мозок як орган психічної діяльності в даний час став зосередженням наукових інтересів ряду дисциплін. Якщо раніше теорії функціонування нервової системи грунтувалися на чисто механістичних уявленнях, то в даний час головний мозок розглядається як складне пристрій інтегрального типу, що забезпечує взаємодію різних структур нервової системи для забезпечення максимальної адаптації людини як єдиного цілого до мінливих умов зовнішнього і внутрішнього середовища

Головни́й мо́зок (лат. cerebrum; також лат. encephalon від дав.-гр. ἐγκέφαλος — «усередині голови») — головний відділ центральної нервової системи (невраксісу) всіх хребетних тварин, у яких він міститься в «коробці» — черепі. Також головний мозок зустрічається у багатьох безхребетних тварин з різним типом нервової системи. Процес еволюційного формування головного мозку має назву «цефалізація». 
Мозок складається з різних типів нейронів, які формують сіру речовину мозку (кора та ядра). Їхні відростки (аксони та дендрити) утворюють білу речовину. Біла та сіра речовини, а також нейроглія, формують нервову тканину, з якої, в тому числі, утворений і головний мозок. Нейрони мозку комунікують між собою та з нейронами інших відділів нервової системи завдяки універсальним нервовим зв'язкам — синапсам. Стовбур мозку включає: довгастий мозок, міст і середній мозок. 

Довгастий мозок

Довгастий мозок є тією частиною головного мозку, яка у великій мірі своєю будовою подібна до спинного мозку. Так, сіра речовина довгастого мозку оформлена у вигляді ядер, які розміщені між пучками білої речовини 

Міст (лат.
pons) наявний тільки у ссавців (хоча зв'язки, схожі на мостові, наявні і у птахів). Складається з покришки та основи. 

Середній мозок разом з довгастим мозком та мостом формує стовбур головного мозку. Він складається з пластинки покрівлі (лат. lamina tecti) (даху (лат. tectum)), покриву (лат. tegmentum), ніжок мозку (лат. crura cerebri) та перешийку (лат. isthmus) (питання топографічної приналежності перешийку відкрите: його відносять і до моста, і до середнього мозку, і визнають як окрему структуру). 

Кінцевий (великий) мозок складається з двох півкуль, покритих мозковим плащем (корою). В півкулях головного мозку містяться перший (лівий) і другий (правий) шлуночки

2.1У новонародженої дитини центральна нервова система дуже слабо розвинена, а найменш розвиненою з усіх її відділів є кора великих півкуль головного мозку.

Маса головного мозку новонародженого 340 – 400 г, що становить 1/8 – 1/9 маси його тіла, у дорослої людини — 1/40 маси тіла. До 4-ох місяців розвитку плода поверхня мозку порівняно гладенька. Головні борозни хоч і помітні вже, але неглибокі, а борозни другого і третього порядків ще не сформувались. Закрутки ще не чітко виражені. Нервових клітин у великих півкулях новонародженої дитини майже стільки, скільки й у дорослої людини, але вони ще дуже прості за своєю будовою, мають веретеноподібну форму з невеликою кількістю відростків, а дендрити їх ще тільки починають формуватись.

До 5-ти місяців внутрішньоутробного розвитку утворюється бокова, потім центральна, тім’яно-потилична борозни. До моменту народження кора великого мозку має такий тип будови, як у дорослого, але форма і величина борозен і закруток змінюється після народження. Кора тонша, ніж у дорослого. Мієлінізація нервових волокон, розташування шарів кори, диференціювання нервових клітин завершується до 3-ох років. Далі збільшується кількість асоціативних волокон і утворюються нервові зв’язки. Маса його в ці роки збільшується незначно.

У трирічної дитини вже чітко виражене диференціювання кори головного мозку, яке мало чим відрізняється від такого у дорослої людини.

Ускладнення будови нервових клітин відбувається повільно і триває до 40 років і більше. Тільки група клітин, що регулюють координацію смоктальних м’язів, добре розвинена у новонародженої дитини. Диференціювання клітин кори великих півкуль відбувається в основному до 7 – 8-ми років.

У молодшому шкільному віці і в період статевого дозрівання у дітей триває дальший розвиток центральної нервової системи. Відмічається посилений ріст лобових часток великих півкуль, у зв’язку з чим збільшується точність і координація рухів.

2.2 Психічний розвиток людини проходить ряд періодів, послідовна зміна яких необоротна й передбачувана. Кожен період (вік) - своєрідний ступінь психічного розвитку з притаманними йому відносно стійкими якісними особливостями.

Такими періодами є:

  • ранній (від народження до трьох років) і дошкільний (з трьох до семи) вік;

  • молодший шкільний вік (з семи до десяти років);

  • середній шкільний, або підлітковий вік (із десяти років до п'ятнадцяти);

  • старший шкільний, або ж юнацький вік (із п'ятнадцяти років і до досягнення зрілості).

У кожному періоді виділяють стадії й фази, що не мають однозначних назв.

Кожному періоду відповідають також характерні особливості фізичного розвитку індивіда

1. Фаза новонародженості як початкова ланка періоду раннього дитинства. В цей період створюються передумови становлення особистості. В момент народження відбувається перша криза, пов'язана з різкою зміною ситуації розвитку, з переходом від біологічного типу розвитку до соціального. Цей різкий перехід від утробного, пренатального періоду існування до післяродового доцільно пом'якшувати, знижуючи контраст між комфортними умовами попереднього розвитку в череві матері і жорсткими умовами, з якими новонароджена дитина раптово стикається у перші хвилини своєї появи на світ. Є дані, що адекватне подолання цієї кризи подовжує життя людини у 1,5 рази.

Новонароджена дитина має психіку, вона здатна відчувати світло і темряву, різні звуки, пульс матері. їй притаманні первісні потреби в їжі, теплі, русі, у нових враженнях. Новонароджена дитина досить активна, здійснює смоктання на основі природжених рефлексів2. Стадія немовляти. На цьому етапі психічного розвитку дитини провідною є потреба у спілкуванні, а провідною діяльністю - спілкування. Немовля ще не володіє мовою як засобом соціального спілкування, однак у нього розвивається апарат тонкої емоційної чутливості відносно дорослих. Тому за своєю формою спілкування немовляти є безпосередньо емоційним. Суть такого спілкування - обмін емоціями між дитиною та дорослим.

Потреба у спілкуванні не є природженою, вона виникає за виконання двох головних умов - задоволення об'єктивної потреби немовляти у догляді та піклуванні дорослих і відповідної поведінки старшого партнера зі спілкування. На цій основі у немовляти в процесі власної діяльності та спілкування з дорослими формується певне психічне новоутворення, що є передумовою розвитку особистості, свідомості Це цілісне утворення опосередковує його поведінку у відповідь на дію зовнішнього середовища, централізує психічне життя і суб'єктивно переживається як емоційне самовідчуття. Надалі це новоутворення диференціюється та збагачується.

3. Перехід до раннього дитинства. Наприкінці першого року життя дитини відбувається перехід від стадії немовляти до власне раннього дитинства. В зовнішньому плані він виявляється як різке зростання незалежності дитини від дорослого. Дитина оволодіває ходінням та предметними діями, стає більш активною. Дорослі мусять вчасно перебудовувати своє ставлення до дитини, надавати їй більше свободи та самостійності, допомагати оволодівати предметними діями та долати труднощі.

Соціальна ситуація розвитку дитини в цей час змінюється. Якщо зв'язок між немовлям і дорослим був безпосереднім, спілкування велося заради спілкування, то тепер цей зв'язок опосередковується предметами, і навпаки - зв'язок дитини з предметами опосередковується спілкуванням із дорослим, який демонструє зразок дії із суспільними предметами.

Центральна лінія психічного розвитку дитини у цей час визначається предметною маніпулятивною діяльністю, у річищі якої інтенсивно формуються інші види діяльності-пізнання, спілкування, праця у формі самообслуговування тощо. Форма спілкування у ранньому дитинстві стає ситуативно-діловою, тобто здійснюється в царині предметних дій, формування почуттєвих якостей предметів у процесі їх переміщення, деформації, розділення на частини тощо. Доросла людина тепер спонукає дитину до спілкування своїми діловими якостями, а не емоційністю контактів, як то було раніше.

Період раннього дитинства триває до трьох років. На стадії від двох до трьох років у дитини виникає новоутворення, пов'язане з первісним усвідомленням власної "самості", усвідомленням себе окремою людиною, діячем. Дитина в цей час уже відносно багато знає і вміє, вона потребує самостійності і заявляє про це словами "Я сам!" Дорослі мають зважати на це і не перешкоджати розвиткові дитини. Протягом двох-трьох років зароджується самосвідомість особистості, з'являється "Я". Це системне психічне новоутворення кінця раннього дитинства є результатом збагачення, диференціації, становлення того цілісного психічного утворення, яке вперше постає ще у немовляти наприкінці фази новонародженості.

4. Дошкільне дитинство. Основна потреба цього періоду - брати участь у житті й діяльності дорослих Але ця потреба не може цілком реалізуватися через недостатність фізичних сил, знань, умінь, навичок. Одначе вона виявляє тенденцію до негайного задоволення "дорослих" бажань. Не маючи можливості задовольнити їх, дитина намагається стати дорослою в уяві. Орієнтуючись на дорослого як на зразок, наслідуючи його, дитина бере на себе роль дорослого, вона діє як доросла людина, але у формі дій з предметами-замінювачами, тобто з іграшками, під час сюжетно-рольової грита інші дії

5. Молодше шкільне дитинство. Головною потребою цього вікового періоду є набуття певного суспільного становища, реалізація суспільно значущої діяльності, якою є систематична навчальна діяльність у школі.

Навчальна діяльність є провідною в цьому віці у тому плані, що організоване суспільством навчання веде за собою психічний розвиток дитини, спираючись 6. Підлітковий вік. У цей період завершується дитинство, починається перехід до дорослості. Відбувається якісна перебудова особистості, змінюються стосунки з дорослими, підліток засвоює нові суспільні норми поведінки. Для перехідного періоду характерна невідповідність між новими потребами "напівдитини-напівдорослої людини" і застарілим ("згори донизу") ставленням до неї оточуючих. У цей час виникає криза, що виявляється в різкому протиставленні себе дорослим, внутрішній дисгармонії, потягу до самостійностна процеси дозрівання як фізіологічних, так і психологічних здатностей.

7. Старший підлітковий вас. Соціальна ситуація психічного розвитку старшого підлітка визначається його потребою зайняти своє місце в дорослому світі, обрати напрям професійного становлення, підготуватися до професійної діяльності. Провідною діяльністю у цьому віці (15-17 років) є навчання, але таке, що забезпечує підготовку до майбутнього дорослого життя, засвоєння основ наук, які е базовими для майбутньої професійної діяльності. В навчальній діяльності як провідній домінують навчально-професійні чинники.

8. Перехід до юності. Цей період (17-18 років) характеризується суттєвою перебудовою особистості, пов'язаною із змінами в житті молодої людини (закінчення школи, вступ до вищого навчального закладу, початок трудової діяльності на виробництві тощо). Випускник школи має самостійно приймати і реалізовувати рішення, розробляти життєві перспективи, будувати власне життя. Він здійснює перехід від пізнання світу до його перетворення, від більш або менш автономного існування в сім'ї до самостійного творення себе і власної долі, до самоствердження власного "Я" у творчій професійній діяльності.

9. Юнацький вік. Юність -завершення перехідного стану від дитинства до дорослості, вступ у світ дорослих. У психологічному плані в цей час (18-23 роки) відбувається саморозвиток, свідоме самовдосконалення. Це остання стадія підготовки до дорослості, до практичної професійної діяльності.

Соціальну ситуацію розвитку можна визначити як поріг дорослого життя.

10. Молодість. Це початковий період (24-30 років) зрілості. Перший стан молодості психологічно характеризується як час пошуків себе, вироблення індивідуальності, усвідомлення себе як дорослої людини з відповідними правами й обов'язками, формування конкретнішого уявлення про майбутнє життя, зустрічі з майбутнім подружжям, одруження тощо. В цей час відбувається перехід до другого, "осілого" періоду молодості. Перед особистістю постає завдання спеціалізації в обраній професії, набуття майстерності. Але можлива і свідома зміна професії, якщо попередній вибір не виправдав себе.

11. Перехід до розквіту. На цій стадії (близько 30 років), на думку деяких психологів, відбувається велика криза в житті людини, коли її уявлення про життя розходяться з дійсністю, життя перестає здаватися легким і зрозумілим, іноді руйнуються основи способу життя, перебудовується вся особистість. Це наслідок окремих помилок у попередній період, недостатнього розуміння складних процесів життя, неглибокого аналізу минулого та самоаналізу власної особистості.

12. Розквіт. Середина життя, "золотий вік" людини (31- 40 років) - період найвищої працездатності й віддачі Особистість набуває багатого життєвого досвіду, стає повноцінним спеціалістом, сім'янином, досягає вершин творчості Виникає потреба передати людям те найкраще, що накопичено, напрацьовано. Наприкінці цього періоду людина вперше замислюється над запитанням "Що залишається людям?"

13. Зрілість. У 40-55 років людина досягає вершини професійної майстерності, певного становища в суспільстві, накопичує професійний досвід спілкування з людьми. Потреба передати досвід реалізується в учнях, послідовниках, у колективній творчості, що набуває статусу провідної діяльності. В цей період знову постає питання сенсу життя, але у специфічній формі підбиття підсумків прожитого. Наприкінці періоду зрілості можлива криза, пов'язана зі змінами соціальної ситуації та віковою перебудовою організму.

14. Старість. Період старості починається десь із 55 років і являє собою природну і здорову частину життя, що мас бути щасливою для людини й корисною для суспільства Старість можна розділити на похилий вік (55-75 років), старечий вік (75-90 років) та довголіття (понад 90 років).

Спостерігаються навіть у молодому віці важкі форми коронарного склерозу, бо свідчить про те, що саме мозок найбільше піддається токсичного впливу алкоголю. Цей факт пояснюється тим, що кровотік в артерії головного мозку швидше в 15 разів, ніж в судинах, що розташовані в нижніх кінцівках. Процеси метаболізму в людському мозку, що викликають природний розпад етилового спирту протікають набагато повільніше (у кілька тисяч разів), ніж у самій печінки, саме тому алкоголь можна знайти в мозку протягом місяця після останнього прийому спиртних напоїв.

Тема, яка розкриває питання - вплив алкоголю на мозок, досить обширна, тому, говорячи про початкових стадіях, варто сказати, що спочатку спостерігається загибель нейронів, які присутні в корі головного мозку і корі мозочка, що безпосередньо веде до атрофії, і значного зменшення в обсязі кори.

Грунтуючись на висновки фахівців, що працюють у цій галузі, ураження коронарних судин і судин головного мозку у тих, хто звик зловживати алкоголем, зустрічається в 5-6 разів, а порушення судинного тонусу 4-5 разів частіше, ніж у тих, хто зовсім не п'є спиртні напої. І це далеко не повний перелік хвороб, які виникають в результаті систематичного прийому спиртних напоїв, вказуючи на безпосередній вплив алкоголю на мозок людини, що призводить гіпертонічним хворобам і атеросклерозу.

Спостерігаються навіть у молодому віці важкі форми коронарного склерозу, бо свідчить про те, що саме мозок найбільше піддається токсичного впливу алкоголю. Цей факт пояснюється тим, що кровотік в артерії головного мозку швидше в 15 разів, ніж в судинах, що розташовані в нижніх кінцівках. Процеси метаболізму в людському мозку, що викликають природний розпад етилового спирту протікають набагато повільніше (у кілька тисяч разів), ніж у самій печінки, саме тому алкоголь можна знайти в мозку протягом місяця після останнього прийому спиртних напоїв.

Особливо згубно вплив спиртних напоїв на мозок розвиваються підлітків і зростаючих дітей, що проявляється у серйозні наслідки.

У новому дослідженні, проведеному за ініціативою співробітників з Університету Сантьяго-де-Компостела, розташованого в Італії, вченим вдалося з'ясувати, наскільки алкоголь шкодить діяльності мозку людини, передає Вестник здоровья.

Як стверджують провідні автори проектів, у процесі реалізації спостережень медики задіяли 2 групи студентів. Фахівці точно довели, який ступінь шкоди завдає спирт організму представників слабкої і сильної статі.

На думку науковців, 3 кухлі пива або 3 келиха вина, випитих протягом одного тижня, знижують продуктивність головного мозку на 20%.

День тижня

Не вживають

алкоголь

Вживають алкоголь

Понедiлок

84 Гц

36 Гц

Вiвторок

89 Гц

32 Гц

Середа

87 Гц

29 Гц

Четверг

84 Гц

31 Гц

П`ятниця

90 Гц

34 Гц

Субота

88 Гц

26 Гц

Недiля

86 Гц

29 Гц

У новому проекті вчені встановили, що студенти з обох категорій справлялися з тестами однаково добре, і швидкість виконання завдань у непитущих і питущих респондентів не відрізнялася. Однак, вимірюючи інтенсивність роботи центрального відділу нервової системи добровольців, експерти виявили певні відмінності. Виявилося, що використання спиртних напоїв змушує нервову систему людини працювати в режимі підвищеного навантаження. Таким чином, фахівці в черговий раз довели, що вживання алкоголю відбивається на самопочутті хлопців і дівчат

3.2 Наркотики - це хімічні речовини. Вони впливають на систему повідомлення мозку і втручаються у звичайну роботу нервових клітин. Різні наркотики, залежно від їх хімічного складу, працюють по-різному. Насправді деякі види можуть настільки вплинути на роботу мозку, що ефект від цього буде тривати ще довгий час після того, як людина перестала приймати наркотик. Цей процес виникає у разі постійного вживання речовини.

Деякі наркотики, такі як марихуана та героїн, активізують нейрони, тому що їх хімічний склад імітує склад природних нейромедіаторів. По суті, ці наркотики можуть "обдурити" рецептори, приєднатися до них і активізувати нервові клітини. Проблема полягає в тому, що вони не діють точно так само, як природні нейромедіатори, через що нейрони відчувають перевантаження, відправляючи неприродно велику кількість повідомлень через мозок.

Інші наркотики, такі як амфетамін, змушують нервові клітини випускати величезну кількість природних нейромедіаторів або припиняти природну обробку цих хімічних речовин (кокаїн і амфетамін). Це призводить до збільшення передач в мозку, що в підсумку сіє хаос серед каналів повідомлень. Це можна порівняти з різницею в тому, як хтось шепоче вам у вухо, або кричить у мікрофон.

Всі наркотичні речовини: кокаїн, марихуана та інші, впливають на систему "винагородження", яка є частиною лімбічної системи головного мозку. У звичайній ситуації ця система "винагородження" відповідає на приємні подразники, випускаючи нейромедіатор допамін, який виробляє почуття задоволення, і повідомляє мозку, що сталося щось приємне і треба це запам'ятати. Наркотики захоплюють цю систему, змушуючи її виробляти неприродно велику кількість допаміну. Іноді це може тривати довший період часу в порівнянні з природним викидом. Більш високий рівень гормону дає відчуття "кайфу" і викликає звикання до наркотику.

Подумайте про те, як ви себе відчуваєте, коли з вами відбувається щось приємне, наприклад ваша команда виграла матч або вас винагородили за ваші заслуги - це ваша лімбічна система в процесі роботи. Через те, що природні задоволення необхідні для нашого виживання, лімбічна система створює відчуття "спраги" і змушує вас повторно шукати те, від чого ви отримали задоволення.

Коли людина вживає наркотик вперше, вона переживає неприродно посилені почуття задоволення. Активізується система "винагородження", стимулююча викид допаміну. В результаті починаються процеси зміни в мозку. Через великий потік допаміну нейрони починають скорочувати кількість допамінових рецепторів. Також через токсичність деяких наркотиків нейрони можуть просто відмирати, це призводить до ослаблення роботи центрів задоволення. Без наркотику людина відчуває себе пригніченою і спустошеною. У майбутньому він захоче частіше вживати наркотик, просто щоб підвищити кількість допаміну до звичайного рівня, і збільшувати дози, щоб випробувати його прилив - такий ефект називається залежністю.

Ці зміни будови мозку змушують людину постійно знаходити і вживати наркотик, незважаючи на всі негативні наслідки, такі як злодійство, втрата сім'ї та друзів, фізичні та психологічні проблеми зі здоров'ям.

І хоча ми знаємо, що відбувається з мозком, коли людина стає залежною, ми не можемо передбачити, скільки доз знадобиться для цього. У цьому відіграють роль безліч факторів, таких як навколишнє середовище і генетична спадковість людини. Однак те, що ми точно знаємо - якщо людина хоч раз пробує наркотик, вона ризикує стати залежною і випробувати на собі всі руйнуючі наслідки.

Для досліду було взято 226 пацієнтів з хронічною наркозалежністю і 106 пацієнтів контрольної групи було проведено МРТ головного мозку і виповнена морфометрія. Із 226 (206 чоловіків і 20 жінок) наркозалежних паціентів 119 вживають опій, 107-героїн від одного року до 15 років. За тривалістю вживання паціентів розділили на три групи: від одного року до п’яти років – 170 паціетів (75%); від шести до десяти – 52 паціента (23%);від 11 до 15 – 4 паціента (2%)

До контрольної групи увійшли психічно здорові люди без наркотичної залежності з вегето-сосудистою дистоніею. Із них було 10 жінок та 96 чоловіків. Вік наркозалежних паціентів та паціентів досліджувальної групи коливається від 15 до 43 років.


Середнє значення висот звивин головного мозком і мозолистого тіла у наркозалежних паціентов і пацієнтів контрольної групппи

Групи

Лобові звивини

Темні звивини

Парагиппокам-пальна звивина

Поясна звивина

Мозолисте тіло

Верх

Серед

Ниж

верх

ниж

прав

лів

прав

лів

наркозалежні

12

11.8

11.4

9.9

9.5

6.5

6.3

6.5

6.1

6

Досліджувана гупа

13,7

14.3

13.4

11.3

11.5

8

7.8

7.9

7.9

5.96

I

3.07

2.008

2.118

2.96

2.9

3.2

2.8

9.3

11.5

0.625

P

0.007

0.051

0.042

0.008

0.7

0.005

0.011

000

000

0.532

3.3 В Україні за останні 10 років значно зросла розповсюдженість

судинних захворювань головного мозку і смертність від них. Гострі порушення мозкового кровообігу складають близько 30% усіх випадків смерті від серцево-судинних захворювань.В нашій дослідницькій роботі ми вирішили розглянути такі захворювання головного мозку як хвороба Альцгеймера та епілепсію.

1.1ЯК ВИНИКАЄ АЛЬЦГЕЙМЕР

У точці зв'язку нейронів нашого мозку – синапсі – вивільнюються нейропередавачі, тут передаються сигнали і відбувається комунікація. Під час процесу передачі інформації нейрони вивільняють невеличкий пептид амілоїд бета.

В нормі амілоїд бета вичищається звідти клітинами-прибиральниками нашого мозку.

Молекулярні причини Альцгеймера досі викликають дискусії, але більшість нейрофізіологів вірить, що хвороба починається тоді, коли амілоїд бета починає накопичуватися.

Коли це стається, він закупорюється, формулюючи липкі залишки – амілоїдні бляшки.

Основними симптомами хвороби Альцгеймера є складність у засвоєнні ннової інформації, провали у пам'яті, зниження розумових здібностей, особливо страждає логічне мислення. При цьому захворюванні людині складно себе обНове дослідження голландських учених засвідчує: регулярне вживання протизапальних препаратів людьми середнього та старшого віку може істотно знизити ризик розвитку у них хвороби Альцгеймера. Такі препарати, як бупрофен і напроксен, якщо приймати їх протягом двох років, знижують цей ризик на 20 відсотків. Проте самостійно починати вживати ці препарати не рекомендується, бо вони мають досить серйозні побічні ефекти.

Група голландських учених під керівництвом Бруно Стрікера з Роттердамського медичного центру запросила для участі у своєму експерименті всіх охочих віком від 55 років. З 10275 чоловік, що живуть в околицях цього центру, брати участь в експерименті погодилися 6 989, у яких хвороби Альцгеймера не було. На кінець експерименту її діагностували у 293 чоловік.

Учасники експерименту приймали або не приймали протизапальні препарати — на свій власний розсуд. Більшість тих, хто приймав (4436 чоловік), лікувалися в такий спосіб від артриту. І в цій групі захворювання виникло лише у 83-х, тоді як із 2553 чоловік, котрі не приймали протизапальних препаратів, хвороба розвинулася у 210-ти. Під час дослідження, коли за кожним учасником спостерігали в середньому по 6,8 року, не виявили профілактичного впливу цих самих препаратів на виникнення інсультів, а також не виявили впливу аспірину ані на розвиток хвороби Альцгеймера, ані на схильність до інсультів (можливо, через досить низькі дози).

слуговувати, вона забуває фізичні навички.

1.2Епілепсія - це стан, пов'язаний з надмірною мозковою електричною активністю, в різних його відділах, проявляється нападами, а також в клінічній картині можуть спостерігатися психіатричні розлади. 

Існує широка класифікація нападів при епілепсії, важливо відзначити, що вони можуть супроводжуватися судомами, але також епіприступ може проходить і без судом. Класичний варіант епілепсії, який, напевно всім приходить в голову при слові «епілепсія», супроводжується судомами по всьому тілу, втратою свідомості, слиновиділенням, і тривати декілька хвилин. У дітей епілептичні напади можуть маніфестувати в зв'язку з високою температурою, так звані фібрильні судоми, це не означає, що у дитини епілепсія, але звернутися за консультацією до фахівця-невропатолога - обов'язково. Епілепсія, яка супроводжується без втрати свідомості та судомами (парціальні напади), має приблизно таку картину: людина немов завмирає, її погляд може бути зосереджений в одну точку, фізична активність може повністю припинитися або перейти на автономний рівень, зміни в мовленні (її прискорення, крики); після нападу людина як правило, не пам'ятає, що з ним сталося, схожа картинка спостерігається і у дітей.  Батькам рекомендовано уважно спостерігати за дитиною, при проявах схожих симптомів звернутися за консультацією до невропатолога та психіатра.

На сьогодні вчені з'ясували, що напад епілепсії виникає як результат аномального, одночасного, сильного збудження нейронів в еліптогенному осередку (окрема область кори ГМ). Такі процеси, обумовлені порушенням балансу між збудженням та гальмуванням в окремих областях головного мозку кори. Нейрони перетворюють збудження, яке сприймається органами почуттів, в електричні імпульси. Ці імпульси настільки сильні для організму, що присПричини появи еліптогенних осередків:

• фізичні пошкодження голови (струси мозку, різні травми голови)

• порушення кровообігу в мозку (напр. інсульт)

• інфекційні хвороби оболонок мозку (напр. менингіт)

• хронічні захворювання нервової системи, такі як розсіяний склероз

• наркотична залежність

• алкогольна залежність

• спадковість

• патологія внутрішньоутробного розвитку

• пухлини головного мозку

• паразитарні захворювання ГМ

• порушення обміну речовин

У більшості людей, які страждають на епілепсію, вперше напад трапляється в дитячому віці (до 18 років), рідше - після.

Істеричний напад не можна плутати з епілептичним нападом. В першому випадку, напад настає як наслідок яскраво виражених емоційних реакцій, частіше при близьких людях або інших особах. Переляк, обурення, образа - це деякі причини, що провокують істеричний напад. Під час істеричного нападу людина не буде наносити себе сильні пошкодження, і буде усвідомлювати себе. Тривалість нападу істерики в середньому близько 20 хвилин, рідше - може продовжитися кілька годин. А при епілептичному нападі - 1-2 хвилини. При нормалізації стану не виникають відчуття оглушення та сонливості, які властиві при епілептичному нападі.

Прояви нападу

Напади епілепсії бувають різного ступеня вираження, від легкого до важкого. Іноді людина і оточуючі її люди навіть не помічають початку нападу, якщо він легкої форми. Подібний напад може супроводжуватися утратою зв'язку з навколишнім світом на пару хвилин, здається що, людина просто задумалася про що-небудь, можуть виникнути невеликі посмикування вік на обличчі.

Симптоми епілепсії

Перед появою нападу, у людини часто настає незвичайний стан, його називають - аурою, вона може супроводжуватися легким запамороченням, також можливі зорові та слухові галюцинації. Еліптогенний осередок зумовлює якими будуть прояви аури. Ці прояви можуть бути дуже різноманітними: висока температура, незрозуміле занепокоєння, запаморочення (лат. Vertigo), відчуття дежа вю - «вже баченого» (фр. - deja vu), або протилежне йому відчуття - Жаме вю - (фр. jamais vu), « ніколи не баченого », при якому людині здається незнайомим раніше знайомі предмети або місця, і ін.

Важливою особливістю прояву нападу, є те, що людина не усвідомлює себе, не відчуває болю. Тривалість нападу не тривала - всього пару хвилин, а після нього, у людини виникає відчуття сонливості і пригнічення.

Епілептичний статус

Серія судомних нападів - дуже небезпечне явище, яке називають епілептичний статус. Епілептичний статус є смертельно небезпечним явищем, через зупинку дихання і задуху, яке може статися під час серії нападів. Хворий потребує швидкої допомоги медиків, так як епілептичний статус - основна причина смерті осіб з епілепсією.

туп можна порівняти з блискавками під час грози.

Діагностика та лікування епілепсії

Епілепсією хворіють близько 65 мільйонів людей по всьому світу. Ця хвороба починає розвиватися частіше в дитячому і літньому віці, чоловіки хворіють на епілепсію частіше ніж жінки. Повністю вилікуватися від епілепсії неможливо, але контролювати її прояви за допомогою ліків і різних методик - можливо.

Встановленням діагнозу епілепсії займається лікар невролог, але бажано проконсультуватися ще з лікарем епілептологом.

Невролог при діагностиці епілепсії застосовує різні методи: аналіз неврологічних і психічних симптомів, анамнез судомних нападів, а також апаратні та лабораторні дослідження:

• Комп'ютерна і магнітно-резонансна томографія

• Ангіографія

• Електроенцефалографія

• Нейрорадіалогіческая діагностика

• Аналіз крові

Лікування епілепсії медикаментами успішно в 70% випадків, і дозволяє повністю виключити напади. Існує 2 способи лікування епілепсії: медикаментозне і хірургічне. Також існують додаткові методи терапії такі як лікувальна фізкультура, психологічна корекція особистості, біоакустична корекція головного мозку та інші методи.

Хірургічне втручання застосовують, якщо медикаментозне лікування безуспішно для пацієнта, і в разі, коли він страждає осередковою епілепсію. Коли епілепсія викликана пухлинами в головному мозку, аневризмою, а також іншими аномальними змінами структури головного мозку

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
2
міс.
0
9
дн.
1
9
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!