Всеукраїнський молодіжний конкурс «Вчимося заповідувати». УРОЧИЩЕ «ВИСПА»

Екологія

Для кого: 10 Клас, 11 Клас

18.10.2021

37

0

0

Опис документу:

Біля села Грицики Красилівського району знаходиться урочище «Виспа» площею 1,5 га, яке починається з невеликої лівої протоки р. Понори. Русло її заболочене, в кінці урочища знаходиться став площею 32,45 га. Урочище входить до складу басейну річки Понора. Бесейн Понора розташований у межах Ікопотського геоморфологічного району. У геоботанічному відношенні басейн Понори розташований у межах Волочисько-Антонінського геоботанічного району.

Перегляд
матеріалу
Отримати код


Всеукраїнський молодіжний конкурс

«Вчимося заповідувати»






























І. Назва обєкту


Урочище «Виспа»

ІІ. Площа обєкту


Урочище «Виспа» площею 1,5 га


ІІІ. Місце знаходження обєкту


Урочище «Виспа» площею 1,5 га знаходиться біля с. Грицики Красилівського району


ІV. Землекористування


Районна рада Красилівського району Хмельницької області


V. Загальна фізико-географічна характеристика обєкта


Біля села Грицики Красилівського району знаходиться урочище «Виспа» площею 1,5 га, яке починається з невеликої лівої протоки р. Понори. Русло її заболочене, в кінці урочища знаходиться став площею 32,45 га. Урочище входить до складу басейну річки Понора. Бесейн Понора розташований у межах Ікопотського геоморфологічного району. У геоботанічному відношенні басейн Понори розташований у межах Волочисько-Антонінського геоботанічного району.






VІ. Загальна характеристика флори та рослиності обєкта


Схили урочища вкриті рослинним покривом із лучних видів: горошок вузьколистий, люцерна серповидна, чина лучна, пирій повзучий, тонконіг лучний, а по днищу урочища різноманітні водно-болотні угрупування – калюжниця болотна, незабутка болотна, очерет звичайний, хвощ річковий, комиш, осока гостра та здута, м’ята довголиста - дика м’ята з довгим сірим від опушення листям та сильним запахом. Поміж осоками є куртини лепешняка великого та рогозу (додаток № 3). Там, де урочище розширюється, є ділянки вільшняка з очеретянкою, та багаторічною трав'янистою рослиною – півник болотний (додаток № 2). Тут зростає декілька видів верб. Став оточують осокові угруповання.

Півники болотяні - Iris pseudacorus L. Родина ірисові - Indaceae.
Зустрічається по всій Україні, за винятком південних степових районів і високогір'я Криму.

Півники болотяні  - багаторічна трав'яниста рослина. Кореневище коротке (до 10 см), косі, нерівномірно потовщені, розгалужені, злегка членисті, від вузлів яких з низу відходить коріння. Стебла заввишки 0,6-1,5 м, циліндрові, сплюснуті, у верхній частині розгалужені. Гілки стебел закінчуються квітками. Квітки великі, з простою ясно-жовтою, шестилопатевою оцвітиною. Плоди - багатосім'яні, тригранні, довгасто-овальні коробочки з коротким носиком. Квітне в червні - липні. Плоди дозрівають в серпні – вересні.

У кореневищах містяться: ефірне масло, дубильні речовини, глікозид іридин, органічні кислоти. Застосовують під назвою «Фіалкового кореня» як відхаркувальний і сечогінний засіб.

На відкритих місцях урочища красують наше око водяна рослина з великими плавучими округло-овальними цілокраїми листками і білими великими квітками – біле латаття (додаток № 3). Латаття біле є багаторічним зростаючим у воді рослиною з плавучими серцеподібним листям і довгими квітконіжками з поодинокими білими квітками, що примикають до прямого кореневища і відноситься до сімейства кувшінкових. Цвіте латаття біле в кінці червня – початку липня. Слабопахучі квіти, посипані білими пелюстками, розташовуються на поверхні води на зеленій з чотирма листами чашечці. Серцевина квітки має жовтий колір, безліч тичинок, що оточують товсту зірчасту маточку. Плоди дозрівають під водою і мають вигляд кулі, пофарбовані в зелений колір. До речі, красу латаття білого, висловив у своїй творчості французький художник Клод Моне, який в 1899 році присвятив їй свою картину «Білі латаття».

Лататті білої, в житті людини, здавна була відведена важлива роль. Цю красиву квітку знахарки незмінно додавали в приворотні зілля. Є й інші простонародні назви цієї рослини: водяний колір, біла водяна лілія, адалень, одолень, білі курочки, водолій, водяний попутник, водяна маківка, лапушнік великий, торохтійка і це, швидше за все, не все. Латаття біле також відома була як оберіг від злих чар. Давньогрецькі міфи свідчили про те, що красуня Німфа від нерозділеного кохання до Геракла перетворилася від горя в прекрасну біле латаття. Завдяки вченому-біологу Карлу Ліннею, натхненний цією легендою, латаття біле отримала ще одну, латинську назву Nymphaea candida (біла Німфа). Географія зростання латаття дуже обширна. Її можна побачити на півдні Сибіру, ​​Приуралля, в європейській частині Росії (виняток – Арктика), на Кавказі, а також в Білорусі та Україні. Латаття вибирає озера, затоки, зростає в ставках, затоках річок, тобто там, де немає течії або воно дуже слабке. В даний час через погіршення екологічних умов латаття біле занесена в Червону книгу.

Про здатність латаття білого передбачати погоду говорять чимало народних прикмет. Наприклад, якщо квітка латаття розкривається рано вранці (в 7-8 годин), то буде ясно до самого вечора, а якщо вона спливе тільки після 9, то після обіду можна чекати негоди. Про затяжному дощі буде свідчити повна відсутність квітки латаття над водою.

Всі частини латаття білого багаті корисними речовинами. Корінь, квітки (пелюстки), насіння і листя рослини багаті дубильними речовинами, крохмалем, алкалоїдами (німфалін, карденомід), флавоноїдами і щавлевою кислотою (листя, пелюстки). Відповідно в заготовках використовуються квіти і листя (червень-липень), насіння (серпень) і коріння (вересень-жовтень). Настій з квіток латаття білого використовується як анальгетика, жарознижуючий, седативного, і проносного засобів. Коріння рослини присутні в складі антисептичних препаратів і мають зігріваючу властивістю. Комплексне використання листя і коріння латаття білого корисно при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Відвар з коріння рослини і сусла має лактогонние дією і застосовується в лікуванні випадіння волосся. Настояні на спирту листя латаття білого допомагають при захворюваннях нирок і сечового міхура. Борошно із сухих коренів латаття білого додають у випічку.

Зростає урочищі багаторічна водяна рослина з горизонтальним грубим, вкритим рубцями від черешків, кореневищем і плавучими, майже шкірястими, глибоко-серцевидними цілокраїми листками – глечики жовті (додаток № 4). В кореневищах рослин є отруйний алкалоїд нуфарин, дубильні речовини, крохмаль, сітостерол, стигмастерол, метарабінова кислота. Великі дози настою рослини спричинюють блювання, пронос, сон. Може настати смерть від паралічу центральної нервової системи. Малі дози глечиків жовтих викликають збудження організму. Дотримуючи обережності при запальних процесах шлунково-кишкового тракту (в'яжуча дія), анацидних гастритах, ревматизмі, пропасниці, шкірних хворобах, надмірних місячних і при порушенні статевої сфери — імпотенції, холодності — застосовують відвари кореневища. Зовнішньо використовують для спринцювання при гострих і хронічних трихомонадних кольпітах, ускладнених бактеріальною і грибковою флорою.

VІІ. Загальна характеристика фауни та її особливості

Фаустичне ядро урочища складають гідрофільні види. Оскільки значна площа території урочища заболочена, то це посприяло різноманіттю риб, земноводних, птахів, а також ссавців. Особливо на весні урочище кишить земноводними. Тут можна побачити – жаб ставкову, озерну, гостроморду, квакшу, кумку (додаток № 5). Із плазунів трапляється вуж водяний. Досить типовий і різномаманітний комплекс водноболотних та навколоводних птахів – лелека білий, чапля сіра (додаток № 6), крижень, лебеді. Сприятливі умови для життя ссавців – ондатри, видри річкової, полівки водяної та часто сюди на полювання забігає лисиця звичай або руда (додаток № 7)

Лебеді - найбільші та найкрасивіші представники свого ряду. За свою силу, красу і величаву поставу лебідь давно і справедливо названий царем всіх водяних і водоплавних птахів. Немає в родині гусинних, до яких він належить, другого іншого птаха з такою красою.

Краса лебедів надихала людину на створення поетичних легенд , здавна шанували цих птахів як символ чистоти і шляхетності. В Англії ще більше 600 років тому лебедя - шипуна було проголошено королівським птахом.

У давні часи лебедям приписували незвичайної краси голос. Згідно з повір’ям перед смертю вони співають прекрасну « лебедину пісню », сповнену туги і відчаю.

Та спостерігаючи за цими величними птахами та їх життям я помітила, що вони гарно не співають. Вони шиплять, трублять, а доглядаючи пташенят, гарчать, мов ті собаки.

Білий, як сніг, з блискучими прозорими невеличкими очима, з чорним дзьобом і чорними лапами, з довгою, гнучкою й красивою шиєю, він невимовно прекрасний, коли спокійно пливе поміж зеленими очеретами по гладенькій, темно - синій поверхні води. Навіть всі його рухи сповнені великої привабливості (Додаток № 8 ).

Лебеді живуть парами, які утворюють на все життя. Гнізда у них великі, майже 1,5 м в діаметрі, витримують вагу до 130 кг. Гніздо птахи будують із сухого очерету і навколо нього виламують очерет на площі до 25 квадратних метрів. Це дає можливість птахам, сидячи в гнізді, вчасно помітити небажаного гостя". Лебідка відкладає від 3 до

7 яєць і насиджує їх сама до 7 тижнів. Виводок допомагає охороняти самець

(додаток № 9-11).

Пташенята вилуплюються із сірим пухом. Пташенята досить швидко ростуть, набираючи необхідної маси. Молоді пта­хи бурувато—сірі або димчасті, тільки шия і горло брудно—білі. Наросту на дзьобі в них немає. Своє біле

вбрання вони одягають на другому році життя, а дорослими стають на четвертому році. Опе­рення дорослого птаха з'являється після третього осіннього линяння (Додаток № 12-13 ).

Ці тварини перебувають під охороною згідно законодавства нашої країни і країн світу. Відстріл цих птахів заборонений.

Ці птахи стали героями казок, легенд, віршів за свою вірність. Вони надихали митців на створення високохудожніх творів мистецтва. Музика видатного російського композитора ПЛ. Чайковського до балету Лебедине озеро" належить до шедеврів світового мистецтва.










VІІІ. Наукове значення даного об’єкту

Урочище «Виспа» - мальовнича, типова за рослинним світом для регіону ділянка, що зберегла свій природний стан. Тут зростає багато типових лучно-болотних рослин, є також види флори та фауни, що занесені до Червоної книги або охороняються законом.

Наприклад, в минулому лебідь - шипун був поширений на більш великій території і чисельність його була значно більшою, чим на сьогоднішній день. В даний час тварина промислового значення не має. За свою красу він може бути гарною прикрасою природних ландшафтів, зон відпочинку людей, спілкування людей із тваринним світом і виховання у підростаючого покоління любові до рідної природи і необхідності її збереження і примноження.

А також із щорічним сезонними виловами риби кількість видів водно-болотного угрупування зменьшується і даже є на грані зникнення
















ВИСНОВКИ

На основі моїх спостережень за життям цих птахів можна зробити такий важливий висновок: лебеді є важливою ланкою природного ланцюга живлення біоценозу водойми. Дорослі птахи і пташенята харчуються як рослинною, так і тваринною їжею: поїдають кореневища і зелені частини водних рослин і різних дрібних водних безхребетних тварин. В харчуванні молодих особин переважають тваринні корми. Це дає можливість підтримувати рухому рівновагу у водному біоценозі між різними представниками його видового складу.

Шипун має спокійний характер, легко може жити в неволі та напівневолі.

В багатьох районах Європи він утримується в напівдомашньому вигляді.

З метою збереження популяції цього виду самих великих і найбільш красивих птахів потрібно розводити і в домашньому господарстві.



















ЛІТЕРАТУРА

  1. Екологічна освіта на Хмельниччині, навчально-методичний посібник, Камянець-Подільський, 2008

  2. Заповідні перлини Хмельниччини, під редакцією доктора біологічних наук, проф. Т.Л. Андрієнко, Хмельницький, 2008

  3. Риби, земноводні, плазуни і звірі Хмельниччини, В. Говорун,

О. Тимощук, Н. Антонюк, Хмельницький, 2009 р.

  1. Птахи Хмельниччини, В. Говорун, О. Тимощук, Н. Антонюк, Хмельницький, 2009 р.

  2. Червона книга України: рослинни Хмельниччини, Камянець-Подільський, 2010

  3. Червона книга України

  4. Тваринний світ України – енциклопедичний довідник, Харків, 2008 р.

  5. Пернаті друзі, Л.О. Смогоржевський, Київ, 1977 р.

  6. Хрестоматія з зоології, А.М. Охріменко, Київ, 1978 р.

  7. Жизнь животньіх, Н.А. Гладков, А.В. Михеев, 1970 р.















Додаток № 1

Урочище «Виспа»

Додаток № 2

Пі́вник боло́тний (Iris pseudacorus L.) 















Додаток № 3



ЛАТАТТЯ БІЛЕ (Nymphaea alba L.)










Додаток № 4



ГЛЕЧИКИ ЖОВТІ (Nuphar luteum (L.) Smith.)



Додаток № 5



Жаба ставкова (Pelophylax lessonae або Rana lessonae)















Додаток № 6



Чапля сіра (Ardea cinerea)














Додаток № 7


Лисиця звичайна або руда (Vulpes vulpes, syn. Vulpes fulva)



Додаток № 8



Лебідь – шипун (Cygnus olor).



Додаток № 9







Додаток № 10


Додаток № 11














Додаток № 12







Додаток № 13














Додаток №







Вуж водяний (Natrix tesselata)






































Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.