Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Побудова дисципліни у ЗДО: профілактика проблемної поведінки
»
Взяти участь Всі події

Всеукраїнська експедиція «Моя Батьківщина – Україна» Номінація: «Живи Земле» "ПЕРВОЦВІТИ МОГО ЛІСУ"

Екологія

Для кого: 10 Клас, 11 Клас

18.10.2021

55

0

0

Опис документу:

Рід первоцвіт (Primula) із сімейства первоцвітних (Primulaceae) включає в себе близько півтисячі видів. Всі вони – ранні весняні квіти, тому багато-хто неточно називає їх «підсніжниками». До речі, і латинська назва роду походить від слова prima – перший.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Печеська ЗОШ І-ІІІ ступенів



Всеукраїнська експедиція «Моя Батьківщина – Україна»



































Номінація: «Живи Земле»

первоцвіти мого лісу















Первоцвіт весняний (Primula officinalis (L.) Hill)



















Рід первоцвіт (Primula) із сімейства первоцвітних (Primulaceae) включає в себе близько півтисячі видів. Всі вони – ранні весняні квіти, тому багато-хто неточно називає їх «підсніжниками». До речі, і латинська назва роду походить від слова prima – перший.

Первоцвіт весняний – багаторічна рослина. Зморшкуваті сизуваті листки, покриті з обох сторін пушком, зібрані в прикореневу розетку. З центру розетки виростає стебло висотою до 30 см. На верхівці стебла – зонтикоподібне суцвіття. Цвіте у квітні-червні. Квіти з приємним запахом.

Зібране в коробочку насіння визріває приблизно через місяць і швидко втрачає схожість. Молоді рослини зацвітають на другий рік.

Зустріти первоцвіт весняний можна в світлих лісах, на узліссях, галявинах, на луках, ці весняні квіти надають перевагу сухим місцям.

У народі кажуть, що саме він відкриває двері в добре, щедре літо. Зацвітає у травні, є гарним медоносом та багатим на вітаміни. Багато поетів присвятили йому натхненні рядки. На честь первоцвіту влаштовують свята і гуляння. Ця рослина в пошані в багатьох народів, і у кожного про неї своя легенда. Греки вважали, що первоцвіт здатний зціляти від усіх недугів і називали його "квіткою дванадцяти богів". На Русі первоцвіт любовно називали баранчиками. Був навіть такий звичай: кидати зірвані баранчики під ноги і топтати - на довголіття. У англійців первоцвіт улюблена квітка. Його вирощують у садах і на городах, беруть з собою в мандрівки, дарують коханим. За англійськими переказами, в первоцвіті ховаються гноми, і, якщо весною вийти на галявину, то можна почути, як із квітів доноситься хор ніжних голосів. Не змінилося ставлення до первоцвіту і в наші дні.

У багатьох слов'янських народів первоцвіти шанувалися як золоті ключі, які відкривають літо. Первоцвіт дуже шанують у гірських краях. Рано навесні горяни прагнуть якнайшвидше відшукати рослину й оздобити нею своє житло. Виїжджаючи до іншої країни, вони обов'язково беруть з собою засушену квітку первоцвіту і зберігають її як згадку про батьківщину та рідних.

Первоцвіт у легендах

Поетична легенда датчан розповідає про прекрасну небесну принцесу Ельф, котра, спустившись на землю, палко закохалась у вродливого юнака. Ельф не послухала богів і не захотіла покинути коханого і повернутись назад на небо. За це боги перетворили непокірну принцесу в первоцвіт, а юнака - у весняну анемону. В Англії вважали, що трубчасто-дзвоникоподібні пониклі квітки первоцвітів є притулком для казкових крихітних фей і гномів під час негоди.

У назвi рослини є вiдголосок давньогрецької легенди, за якою квiтки первоцвiту - це ключі богинi весни Фреї. Фрея мала прекрасне багатобарвне намисто - райдугу. Коли вона нахиляляся, намисто торкалося землi ключиками, і земля відкривалася, розквiтала весняними квiтами. А з тих золотих ключикiв, що падали в родючий грунт, проростали жовтi квiтки первоцвiту.

Інша легенда розповідає, що одного разу апостолу Петру, який зберігав ключі від царства небесного, сповістили, що хтось діcтав підробні ключі і хоче проникнути в рай. Наляканий апостол випустив з рук зв'язку золотих ключів і вони полетіли на землю. Там де впали ключі, виросли первоцвіти, які щороку відкривають,людям двері до теплої погоди.

В інших народів також існує чимало легенд, повір'їв, пов'язаних з первоцвітами. Наприклад, у німців існувало повір'я, що дівчина, яка першою у великодні свята знайде квітку первоцвіту, неодмінно цього року вийде заміж.

Застосування первоцвіту

Первоцвіт весняний має цілющі властивості і здавна відомий у народній, а пізніше і в офіційній медицині. З лікувальною метою використовують кореневище з корінням, листки і квіти. Найчастіше застосовують корені як чудовий відхаркувальний і сечогінний засоби. Дія коренів зумовлена головним чином сапонінами. Вони містять також глюкозиди примверин, примулаверин, ефірні масла, дубильні речовини, крохмаль, цукри. Рекомендується вживати відвар, який виготовляють з двох столових ложок подрібненого коріння і склянки води з додаванням меду або цукру. Приймають його 4—5 разів на день по одній столовій ложці при бронхіті, коклюші, астмі, простудних захворюваннях, грипі. З екстракту коренів виготовляють препарат примулен. Збирають кореневища в кінці літа. їх промивають, зав'ялюють на повітрі і добре висушують у приміщенні. Квітки використовуються в народній медицині як засіб проти головних болів, нервової слабості, при безсонні, простудних захворюваннях.

Свіжі листки вживають як продукт харчування для приготування смачних салатів . Листки первоцвіту є справжніми чемпіонами серед зелені за вмістом аскорбінової кислоти, або вітаміну С. Його тут до 600 міліграм-процентів, б також провітамін А — каротин. Досить сказати, що два листочки первоцвіту містять добову дозу вітаміну С для дорослої людини. Недаремно в Англії та Нідерландах первоцвіт культивується як цінна салатна рослина. З листків готують цінні вітамінні салати, а також зелені суди, борщі, пюре.

Лікарські властивості первоцвітів були відомі ще древнім грекам. Вони вважали, що первоцвіт в цілющою квіткою Олімпу — священної гори, на якій жили боги. Називали його квіткою дванадцяти богів і вважали, що в ньому містяться ліки від усіх хвороб. Щоправда, цілющі властивості первоцвітів у той час дуже перебільшували.











Підсніжник білосніжний Galanthus nivalis L.







Ранньою весною місцями в лісах утворює на ґрунті чудовий білий мереживний килим. Цвіте у березні — квітні(навіть у лютому якщо тепла зима). Дуже цінна декоративна рослинаЦибулини отруйні.

Ця рослина навесні користується величезним попитом, часто її масово збирають для продажу або пересадки. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникають або зникли. На 1 м2 приблизно 5 шт. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги України (2009).

Ці ніжні білі весняні квіти знайомі всім. Вони першими з'являються на проталинах після зими і їм не страшні ні весняні заморозки, ні зимові морози, ні весняний сніг. Ще лежить у лісі сніг, а підсніжник уже цвіте. Над двома зеленими листочками на тонкому стебельці піднялася ніжна чудова квітка. Молоді листочки згорнені в трубочку, на верхівці утворюють вістря, що проходить крізь грунт, торішнє листя, сніг. Так оберігається квітка при проростанні рослини, бо вона міститься між цими листками. Пізніше, коли рослина відцвіте, вузькі плоскі листки сильно видовжуються. У квітці три зовнішні пелюстки оберненояйцевидні, до 20 мм завдовжки, а три внутрішні — вдвічі коротші, із серцевидною виїмкою і зеленою плямою по краю, що є сигналом для комах-запилювачів, шість тичинок, одна маточка.  Рослина багаторічна, декоративна, має цибулину до 1 см у діаметрі з бурими оболонками.  Підсніжник — ефемероїдна рослина, цвіте у березні-квітні, запилюється комахами. Плід — коробочка з численним дрібним насінням. Вони люблять півтінь і практично не вимагають догляду.

Міжнародна назва роду у перекладі з  латинської означає «молочна квітка», видова назва перекладається як «сніговий».

Це найбільш ранній медонос, що дає бджолам нектар у лютому – квітні.

Рослина отруйна! У цибулинах міститься нарведін, у всіх частинах рослини – галантамін.

Підсніжник у легендах

  1. Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника — провісника весни.

  2. Одного разу мандрівники заблукали у хурделицю. Люди стомились, поча­ли втрачати силу. Тоді сніжинки пожаліли людей. Вони, падаючи на землю, пе­ретворювались на білі квіточки. Відразу ж потепліло навкруги. Люди милува­лись гарними квіточками, які вселяли мандрівникам надію на порятунок.

Так і залишились цвісти підсніжники, провіщаючи надію на потеплін­ня і пробудження природи.





Ряст порожнистий Corydalis cava (L.) Schweigg. et Koerte









Ряст порожнистий (10 — 30 см заввишки) закінчує вегетацію до облистнення деревних порід. З порожнистої підземної бульби виростає квітконосне стебло з двома ясно-зеленими двічі трійчастими листками та китицевидним верхівковим суцвіттям. Квітки в рясту своєрідної будови, зі шпоркою. Оцвітина подвійна, проте чашечка рано опадає, пелюсток чотири, тичинок дві. Цвіте ряст у березні — квітні, запилюється комахами з довгими хобітками. Забарвлення квіток — від білих і кремових — до пурпурово-фіолетових і бузкових. Плід — стручковидна коробочка.

Ряст ціниться як ранньовесняний медонос та декоративна рослина. Він може прикрасити парки, лісопарки і сади. Рослину масово збирають у букети, часто вириваючи разом з бульбами. Це призводить до її знищення. Тому ряст потребує охорони.







А де поширений ряст?

Як і багато інших трав'янистих рослин росте в листяних лісах, серед ліщини, під кущами. Також можна побачити його в старих парках, вологих прилісках, найчастіше на перегнійних, темних або чорноземних грунтах. Типова рослина тінистих широколистих лісів. Найчастіше її можна побачити в дібровах, росте і серед чагарників. Квіти як правило полюблябть світло, ряст не виключення. Для свого розвитку потребує багато світла з’являється рано навесні, коли дерева ще безлисті. На 1 м2 ми нарахували 8 шт.

Де саме використовують рослину?

Ряст ціниться як ранньовесняний мкдонос та декоративна рослина. Він може прикрасити парки, лісопарки і сади. Рослину масово збирають у букети, часто вириваючи разом з бульбами. Це призводить до її знищення.

Чому ряст потребує охорони!

Люди використовують цю рослину з лікувальною метою,  використовують ці рослини під час цвітіння, але частіше бульби, які збирають влітку, висушують у відлюдному місці (отруйна!), після чого зберігають у мішечку, підвішеному в укритті. Цю рослину я б назвав типово знахарською, секретною. Про неї неохоче розповідають, але разом з тим випадки застосування її дуже різноманітні. Застосовували його при нервових шоках, переляках, істеричних припадках, навіть при епілепсії, припадках божевілля (поять насильно) і подібних проявах. В українському народі є вислів «трястя трясе». Це буває при нервовому потрясінні, але є і хвороба паралічного типу — «трясучка», коли мимовільно трясуться руки, і ноги, голова (не ототожнювати з малярійними припадками). При цих хворобах і користуються рястом. Ми повинні ще раз попередити проти самолікування цим засобом, поки він не буде рекомендований наукою. Головне запам'ятати, що рослина дуже отруйна!!!

Медунка лікарська Pulmonaria officinalis L.











Багаторічна трав'яниста рослина, 15—20 см заввишки, з повзким кореневищем. Рослина шершава. Прикореневі листки серцевидно-яйцевидні, загострені, з крилатим довгим черешком, верхні — сидячі. Стебло пряме, виростає від кореневища. Квітки на коротких ніжках у завійках, зібрані на верхівці стебла в щиток. Віночки квіток відпадають, вони лійковидні, спочатку червоні, потім блакитнувато-фіолетові. Нерідко на одній рослині бувають квітки різних відтінків - рожеві і фіолетові – медунки легко перезапилюються між собою і можливі найрізноманітніші колірні поєднання. Цвіте в квітні— травні. Росте у заростях, серед чагарників, у листяних лісах. На 1 м2 приблизно - 47 шт.

Збір і заготівля.

Збір рослини відбувається під час цвітіння пагонів. Саме їх використовують у лікарських цілях. Зрізають пагони майже під корінь, а потім зв'язують у пучки, що б розвісити для висушування. Медунку можна сушити в спеціальних штучних сушках при температурі до сорока градусів Цельсія. При цьому сировина повинна провітрюватися.

Лікувальні властивості і застосування


У медунка міститься велика кількість слизу. Ця речовина є чинним і надає пом'якшувальний роздратування ефект. Ще одним активним елементом, що входять до складу даного лікарської рослини є кремнієва кислота. Саме ця речовина позитивно впливає на сполучну тканину, а так само пом'якшує запальні процеси в слизовій оболонці шлунка, кишечника, ротової порожнини і горла. Проте з точки зору традиційної медицини, це рослина не володіє значними лікувальними властивостями. За висновком Державної служби охорони здоров'я Німеччини, цілющу дію медунки не достатньо обгрунтовані. Лише до складу деяких лікарських препаратів входить медунка (галенові препарати).


Застосування медунки в народній медицині


Ця рослина досить часто використовується в народній медицині. У медунці міститься безліч мікроелементів, завдяки яким регулюється функціонування залоз внутрішньої секреції. Настій цієї рослини містить велику кількість марганцю. Його приймають для посиленого утворення крові, зупинки кровотеч. Медуниця лікарська має протизапальну та в'яжучу дію з-за високого вмісту в ній дубильних речовин. Її використовують і в якості антисептичного і ранозагоючої. Настій медунки лікарської є основним препаратом для лікування хвороб легенів, хрипоти в голосі. Його використовують і при ларингіті, трахеїті, бронхіті, пневмонії, бронхіальній астмі, звичайному кашлі, туберкульозі легень. Настоєм медунки виліковують кровотечі в легенях, шлунку і кишечнику, дизентерію, діарею, геморой, недокрів'я, гнійні рани, виразки, нариви. Його застосовують як сечогінний засіб при нирковому запаленні, а також у випадках кривавої сечі і нирковокам'яній хворобі і камені в сечовому міхурі. Відвар медунки зас­тосовують для миття голови. Це запобігає випаданню волосся, а також сприяє його росту.

Легенда

Жила-була собі злюща мачуха. Вона знущалася із сиріток. Одного разу вигнала їх з дому. Пішли сирітки до лісу, плачуть, мерзнуть. Голодні і сумні притулилися одне до одного під деревом. Аж гульк, з-за дерев вийшла Вес­на, а з нею і Сонечко. Пригріли, приголубили вони сиріток материнською ласкою і теплом, і ті розцвіли чарівними квітами. З того часу, як символ перемоги добра над злом, щовесни з'являються ніжні квітки медунки.





















Пшінка весняна

Ficaria verna Huds

У листяних лісах напровесні на тлі торішнього побурілого листя виділяється золотисто-жовтим килимом квітуча пшінка весняна.

Пшінка весняна 9-30 см заввишки, з висхідним стеблом, шишкуватими коренями. Її листки мають блискучу, неначе полаковану, світло-зелену округло-серцевидну пластинку; при основі черешків є видовжені білі виводкові брунечки. Квітки у пшінки розміщені по одній - дві на верхівці квітконосних пагонів, мають вісім - десять пелюсток та багато тичинок і маточок. При основі кожної пелюстки знаходиться маленька медова залозка, вкрита лусочкою. Плоди - дрібні сім′янки. Ефемероїдна рослина.

Пшінка весняна - гарна декоративна рослина. Вона ціниться і як ранньовесняний медонос та вітамінозна рослина, з листків якої готують салати, зелені борщі та супи. Проте в період цвітіння вона отруйна.

Рослина добре розмножується вегетативно - поділом кущів та вегетативними бруньками. На жаль, пшінку, як і інші красивоквітучі лісові рослини, масово збирають у букети, що призводить до її знищення. Вона потребує охорони. На 1 м2 ми нарахували до 80 шт.

Діючі речовини


Їдкі речовини, властиві жовтцевим, - протоанемонін і, відповідно, анемонін - містяться в пшінці в невеликій кількості.
 Зате в ній є вітамін С і сапоніни.

Цілюща дія й застосування


Завдяки тому що пшінка є однією з перших весняних рослин, що містять вітамін С, її давно використовують у якості так званого кровоочисного весняного салату.
 А як власне лікарський засіб пшінку навряд чи можна використовувати, щонайменше офіційна медицина про це замовчує.

Застосування в народній медицині


Навесні свіжа трава пшінки використовується в народній медицині як салат для поповнення дефіциту вітаміну С або з неї вичавлюється сік, який потім, змішуючи з молоком, беруть ложками.
 У народній медицині пшінка відіграє велику роль і як самостійний лікарський засіб при проведенні курсів лікування для очищення крові. Чай з висушеної рослини дають проти шкірних захворювань. Цей чай п'ють для очищення шкіри по кілька ковтків протягом дня, а також роблять теплі ванночки для окремих ділянок шкіри, розбавляючи його тією ж кількістю ромашкового чаю. Таке поєднання допомагає і при геморої (сидячі ванни).

Побічні дії
Оскільки у свіжій рослині міститься певна кількість властивих жовтцевим їдких речовин, уникайте передозування, інакше може виникнути подразнення шлунка, кишечника і нирок.
 Чай з пшінки менш небезпечний, оскільки при висушуванні їдкі речовини руйнуються і стають нешкідливими.

Стокротки багаторічні Bellis perennis L.























Багаторічна трав'яниста рослина родини айстрових (складноцві­тих). Стебла (квіткові стрілки) прямостоячі, 6—24 см заввишки, безлисті, всередині порожнисті, під кошиками потовщені і густі­ше, ніж в іншій частині стебла, відстовбурченоволосисті. Листки в прикореневій розетці лопатчасто-яйцевидні, тупі, вгорі зарубчас­то-зубчасті або майже цілокраї, до основи раптово звужені і дов­ші за листкову пластинку череш­ки, з обох боків вкриті волоска­ми; листкова пластинка з вираз­ною середньою жилкою та 2—3 парами ледве помітних бокових жилок. Квітки дрібні, зібрані в кошики; крайові — язичкові, ма­точкові, однорядні, білі або ро­жеві; серединні — трубчасті, дво­статеві,   жовті.   Плід — сім'янка. Цвіте з квітня до червня, так як листя і бутони, закладені з осені, добре зберігаються під снігом. Найбільш рясно вони цвітуть весною і в першій половині літа, але якщо стоїть волога, прохолодна погода, бутони розкриваються до холодів. В районах із жарким кліматом, суцвіття швидко робляться маленькими, втрачають махровість. Маргаритки надають перевагу відкритим сонячним місцям, але можуть рости і при частковому притіненні, особливо в жарку пору. У наших лісах стокротки зустрічаються на лісових галявинах приблизно 39 шт. на 1 м2.

Для ме­дичних потреб використовують траву дикорослих стокроток , яку за­готовляють в період цвітіння рос­лини, відокремлюючи стебло від коріння під приземною розет­кою листків. Зібрану траву роз­кладають тонким шаром на тка­нині чи папері під укриттям на вільному повітрі або в провітрю­ваному приміщенні і сушать. Готову сировину зберігають у доб­ре закритих банках або бляшан­ках.

Хімічний склад. Трава стокроток містить сапоніни, ефірну олію, флавони, глюкозид белідин, смо­листі речовини, слиз, інулін та органічні кислоти (яблучну, вин­ну, щавлеву).

Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати стокроток регулюють загальний обмін речо­вин, діють як відхаркувальний, протизапальний, жарознижуваль­ний і кровоспинний засіб, під­вищують діурез, сприяють виді­ленню жовчі у дванадцятипалу кишку, мають властивість злегка проносити.











Фіалка запашна

Violaceae odorata L.











Багаторічна трав'яниста ранньовесняна рослина родини фіалкових, 5-15 см заввишки з прикореневою розеткою при основістебла, з повзучим малорозгалуженим кореневищем і з повзучими надземними пагонами. Листки чергові, широкоовальні, ниркоподібні або округло-яйцеподібні, при основі глибокосерцеподібні, верхівка листкової пластинки тупа, по краю городчаста, темно-зелена, короткопухнаста або гола. Прилистки яйцеподібно-ланцетні з торочками, довжина яких менша половини ширини прилистків. Черешки довгі. Квітки запашні, поодинокі, на довгих квітконіжках, неправильні, роздільнопелюсткові, оцвітина подвійна, з п'яти тупих чашолистків і п'яти різних пелюсток. Нижня пелюстка з шпоркою, на верхівці виїмчаста, інші — округлі; бічні пелюстки менші від інших. Віночок синьо-фіолетовий. Тичинок п'ять, з короткими нитками і лускоподібними придатками, що піднімаються над пиляками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка потовщена із загнутим донизу носиком. Плід — куляста пухнаста коробочка, що відкривається трьома стулками.

Фіалка тіньолюбна. Цвіте у квітні-травні. Росте на ровах. 14 шт. - 1 м2.

Фіалку збирають навесні та влітку з квітками, листками та кореневищами з коренями. Сировину сушать на горищі або в добре провітрюваному приміщенні, розстеливши на папері чи тканині тонким шаром. Висушену сировину зберігають у картонних або фанерних коробках, вистелених папером. У зв'язку з хижацькою заготівлею фіалок на букети, вони потребують охорони.

Фіалка ціниться як медонос і ефіроолійна рослина, що дає сировину для парфюмерної промисловості. Декоративна рослина, може прикрасити затінені місця парків, лісопарків і скверів; розмножується вегетативно: кореневищами та повзучими пагонами.

Особливої уваги заслуговують повідомлення про випадки успішного лікування настоєм з листків фіалки деяких онкологічних захворювань (раку язика, гортані, горла і шлунка). Як зовнішній засіб настій фіалки є ефективним при герпесі зви­чайному та у випадку катаральних явищ носоглотки (полоскання).























Анемона нарцисоцвітна Anemone narcissiflora L.















Анемона (Anemone) – рід багаторічних трав з родини жовтецевих (Ranunculaceae). Латинська назва роду (Anemone) перекладається як «дочка вітрів». Мабуть ця назва пов'язана з тим, що при найменшому подиху вітерця квіти анемони починають розгойдуватися на високих квітконосах, помахуючи великими пелюстками.

Анемони – лісові ефемероїди, майже все своє життя проводять під землею у вигляді горизонтально розташованого товстого крохмалистого кореневища. Це кореневище залягає в поверхневому шарі ґрунту, тому зустріти анемону можна лише в лісах з досить рихлим ґрунтом: варто землю трохи втоптати або перекопати – і кореневище загине. В кінці зими, ще під снігом, з бруньки на кінці кореневища починається розвиток майбутньої квітки. Як тільки зійде сніг, паросток швидко подовжується і випрямляється.

Від прикореневого листя піднімається високий квітконіс з трьох листків. На верхівці квітконосу розташована одиночна досить велика квітка (іноді, дві квітки). Квітка, на відміну від найближчого родича – жовтцю, не має чашолистки, а складається лише з пелюсток. Тривалість цвітіння дуже коротка, до моменту розпускання листя на деревах анемона вже відцвітає, а до літа – дозріває насіння і надземна частина рослини засихає. Такий швидкий розвиток пов'язаний з тим, що рослина поспішає відцвісти і дати насіння поки дерева стоять без листя і в лісі світло. У анемони лісової, яка тримається більш світлих місць, ніж її сестри, розвиток відбувається дещо пізніше.

Розвиток і проростання насіння тягнеться дуже довго, все літо. За цей час всяке може трапитися. Вегетативне розмноження для анемони виявляється більш ефективним, тому зазвичай її можна зустріти великими і дуже гарними групами. На 1 м2 – 33 шт.

Як декоративні весняні квіти анемони культивують з XVI століття. Були виведені садові форми, у тому числі – з махровими квітами.

Анемони – рослини отруйні. Отрута так і називається – анемонін.

І останнє. Навесні часто доводиться бачити кинуті на землю зів'ялі букетики анемони. Не треба їх рвати! По-друге, довго зірвані анемони не живуть. Крім того і сама рослина, з якої зірвали квітку, теж гине. Така вже особливість цієї рослини. Це троянд в саду можна зрізати скільки завгодно – їм тільки на користь, а ось анемоні це протипоказано.















Барвінок малий

Vinca minor L.















Барвінок малий — вічнозелений півкущик 30-60 см заввишки. Кореневище — тонке, горизонтальне, до 70 см завдовжки. Стебла барвінка — повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки — супротивні (З-7 см завдовжки, 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі. Квітки — двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконосах. Оцвітина — подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, частки її ланцетні, голі, віночок синій, трубчасто-лійкоподібний (до 25 мм у діаметрі), трубочка віночка завдовжки до і2 мм.Тичинок п'ять, маточок — дві, зав'язі верхні. Плід складається з двох видовжених, стрічко-подібних листянок.

Барвінок малий росте у листяних лісах, переважно в грабових або в грабово-дубових, часто утворює суцільні зарості на десятках гектарів. Тіньо-витривала рослина. Період цвітіння — у травні — червні.

Барвінок малий — лікарська, отруйна і декоративна рослина.

У науковій медицині використовують траву барвінку малого. З неї виготовляють препарат девінкан (містить алкалоїд вінкамін у таблетках і ампулах, який застосовують при гіпертонічній хворобі першої і другої стадій та серцебитті неврогенного характеру і вегетативних неврозах.

З барвінку виготовляють препарати, які застосовують при головних болях як засіб, що розширює судини головного мозку. Трава барвінку малого містить алкалоїди вінин,пубесцин, мінорин ізовінкамін, віназид.

У народній медицині траву барвінку малого використовують як кровоочисний, в'яжучий, легкий проносний і кровоспинний засіб, при кровоточивості ясен і зубному болі, неприємному запаху з рота, хворобах горла, а також при бронхітах, запаленні тонкого і товстого кишківника.

Слід пам'ятати, що барвінок малий є отруйною рослиною, тому препарати з неї треба точно дозувати. Тварини її не поїдають.

Заготовляють траву барвінку малого навесні і на початку літа під час і після цвітіння (травень — червень), зрізуючи її серпами або ножами. Не можна виривати рослини з кореневищами.

На одних і тих же масивах заготовляти цю рослину можна через 3—5 років.

Траву сушать на горищах або під навісами з гарною вентиляцією, розстеливши тонким шаром (3-5 см) на папері або тканині.

Сировину експортують за кордон. Пакують її в льняно-джгутові мішки однакової ваги, зберігають у сухих, добро провітрюваних приміщеннях на стелажах або підтоварниках.

Вид потребує дбайливого використання та охорони.















Прикмети

  • Навесні рясно зацвіли проліски - буде гарний урожай картоплі.

  • Фіалки гарно зацвіли - буде гарна погода.

  • Якщо з 10 до 17 години пелюстки пролісків складені, ніжки трохи нагнуті - буде гарна погода.

  • Розцвітають золотаво-жовті дзвіночки первоцвіту на сонячну погоду.

  • Розкриті квіточки фіалки, дивляться вони на світ ве­селими фіолетовими оченятами - буде гарна погода.

  • Перед негодою фіалки закривають свої квітки і схи­ляють їх, показуючи всім своїм виглядом, як їм сумно про­щатись із сонечком.




















Література

  1. В. И. Чопик, Л. Г. Дудченко, А. Н. Краснова; «Дикорастущие полезные растения Украины» Справочник; Киев, Наукова думка, 1983. (рос.)

  2. Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С.І. Дари лісів. – К.: «Урожай», 1979

  3. Ю.Я. Єнін "Рослини наших лісів"

  4. Л.С. Панова, В.В. Протопова "Весняні рослини"

  5. Червона книга України

  6. Кархут В. В. Ліки навколо нас. «Здоров'я», Київ, 1977

  7. Заповідні перлини Хмельниччини . Хмельницький, 2008

  8. Доброчаева Д.Н.,Котов М.И., Продукин Ю.Н. «Определитель высших растений Украины». – К.: «Наукова думка», 1987

  9. Давыдов А. «Знай, люби, береги». – К.: «Вэсэлка», 1989



















п шінка весняна стокротки багаторічні

а немона нарцисоцвітна медунка лікарська

б арвінок малий первоцвіт весняний

п ідсніжник білосніжний ряст порожнистий

ф іалка запашна

Карта лісу, який знаходиться на території Печеської сільської ради









Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.