Володимир Кирилович Винниченко (16 липня 1880, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 6 березня 1951, Мужен, Приморські Альпи, Франція) — український політичний і громадський діяч, прозаїк, драматург і художник. Автор усіх делегацій, універсалів та законодавчих проєктів УНР. Перший голова Директорії УНР (14 грудня 1918 року — 10 лютого 1919 року), голова Генерального секретаріату та генеральний секретар внутрішніх справ. Другий очільник Українського Національного Союзу, з 18 вересня 1918 по 14 листопада 1918. Представник делегації Української Центральної Ради у Петрограді. Окрім політичної діяльності, Винниченко також займався літературою.
Найвідомішим його твором є оповідання «Федько-халамидник».
Відповідно до законодавства незалежної України є борцем за незалежність України у ХХ сторіччі.
