Володимир Кирилович Винниченко (1880-1951) був відомим українським письменником, політичним діячем та революціонером. Він народився у селянській родині, отримав юридичну освіту, але присвятив себе політичній та літературній діяльності.
Біографія:
Народився 28 липня 1880 року в селі Веселий Кут, Єлисаветградського повіту Херсонської губернії (нині Кіровоградська область).
Навчався в Єлисаветградській гімназії, звідки був виключений за участь у таємній політичній організації.
Поступив до Київського університету, але був виключений за революційну діяльність.
Винниченко був одним з лідерів Української соціал-демократичної робітничої партії.
У 1917 році очолив перший український уряд - Генеральний Секретаріат, створений Центральною Радою, був автором багатьох її законодавчих актів.
Після поразки УНР емігрував до Франції, де продовжував займатися літературною діяльністю.
Творчість:
Винниченко - автор багатьох романів, повістей, оповідань та п'єс, які висвітлюють соціальні, політичні та психологічні проблеми. Серед найвідоміших творів:
Романи: "Записки кирпатого Мефістофеля", "Сонячна машина", "Поклади золота", "Нова заповідь", "Лепрозорій".
Повісті: "Голота", "На той бік".
Оповідання: "Раб краси", "Гріх", "На базар".
Володимир Кирилович Винниченко був одним з найпопулярніших письменників початку 20 століття, його твори перекладалися багатьма мовами. Винниченко критикував існуючі суспільні порядки, виступав за соціальну справедливість та права людини. Його творчість має значний вплив на розвиток української літератури.
