Володимир Олександрович Базилевський (нар. 14 серпня 1937) — видатний український поет, літературний критик, публіцист та перекладач. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1996).
Біографія
Народження: Народився у селищі Павлиш (за іншими даними — село Байдакове) Онуфріївського району Кіровоградської області.
Освіта: У 1962 році закінчив філологічний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова.
Діяльність: Працював у пресі, зокрема в газеті «Кіровоградська правда». З 1972 року є членом Національної спілки письменників України. Наразі живе і працює у Києві.
Творчість
Творчість Базилевського відзначається глибоким філософським підтекстом, схильністю до медитативної лірики та рефлексії над історією і долею людини в часі.
Поетичні збірки:
«Поклик простору» (1977);
«Чуття землі небесне» (1983);
«Труди і дні» (1984);
«Колодязь» (1988);
«Вертеп» (1992) — збірка, за яку поет отримав Шевченківську премію;
«Украдене небо» (1999);
«Кінець навігації» (2004);
«Читання попелу» (2007).
Літературна критика та есеїстика:
Письменник активно працює у жанрі літературно-критичного есе, досліджуючи творчість класиків (Т. Шевченка, Л. Костенко, Є. Плужника).
«І зав'язь дум, і вільний лет пера» (1990);
«Лук Одіссеїв» (2005);
«Холодний душ історії» (2008);
«Шляхами вітру» (2011).
Нагороди та відзнаки
Окрім Шевченківської премії, удостоєний премій імені Павла Тичини, імені Олеся Гончара, імені Євгена Маланюка та імені Володимира Свідзінського. Його поезія перекладена багатьма мовами, а сам автор відомий майстерними перекладами з болгарської та польської літератур.
