Володимир Кирилович Винниченко (1880–1951) був визначним українським політичним діячем, письменником, драматургом і художником, першим головою Директорії УНР та головним розробником законодавчих актів Української Держави. Його багатогранна творчість охоплює 14 романів, близько 100 оповідань та 23 п'єси, а також понад сотню картин, що стали важливим етапом в українській літературі та культурі ХХ століття.
Біографія
Дитинство та освіта:
Народився 26 липня 1880 року в селянській родині на Херсонщині. Навчався в сільській школі та гімназії, а згодом у Київському університеті на юридичному факультеті.
Революційна діяльність:
Активно брав участь у визвольному русі, заснував революційну студентську організацію, за що був заарештований у 1902 році.
Політична діяльність:
Був одним із засновників Української Центральної Ради та першим головою Генерального секретаріату УНР.
Еміграція:
Після революційних подій виїхав до Європи, де продовжував свою літературну та громадську діяльність.
Смерть:
Помер 6 березня 1951 року у Франції.
Творчість
Література:
Автор 14 романів, понад 100 оповідань, а також 23 драматичних творів, які відзначаються глибокою психологією та напруженою дією. Його твори пробуджували національну свідомість і перекладені багатьма мовами.
Драматургія:
Виступив автором численних п'єс, які ставилися на великих європейських сценах.
Художній талант:
Займався живописом і графікою, створивши близько 150 творів.
Щоденники:
Автор цікавого «Щоденника», що розкриває деталі його особистого та творчого життя.
