Володимир Григорович Барвінський (1850–1883) — визначний український громадський діяч, письменник, публіцист і видавець, який відіграв ключову роль у національному відродженні Галичини.
Біографія
Походження: Народився 25 лютого 1850 року в селі Шляхтинці (нині Тернопільська область) у родині священника. Його брати, Олександр та Остап Барвінські, також були відомими культурними діячами.
Освіта: Навчався в Тернопільській гімназії, згодом закінчив юридичний факультет Львівського університету.
Діяльність: Був одним із засновників товариства «Просвіта» (1868) та страхового товариства «Дністер».
Головне досягнення: У 1880 році заснував і став першим редактором найвпливовішої української газети Галичини — «Діло», яка відстоювала інтереси українців в Австро-Угорщині.
Смерть: Передчасно помер 3 лютого 1883 року у Львові, виснажений активною працею. Похований на Личаківському цвинтарі.
Творчість та ідеї
Володимир Барвінський працював під псевдонімом Василь Барвінок. Його творчість була тісно пов'язана з ідеєю єдності українського народу (соборності).
Література: Найвідоміший твір — повість «Безталання» (1869), у якій автор порушує соціальні проблеми тогочасного суспільства. Також писав оповідання та нариси.
Публіцистика: У своїх статтях виступав за рівноправність української мови, розвиток освіти та політичну самоорганізацію галичан. Він був ідеологом «новоерівської» політики — спроби порозуміння між українцями та австрійським урядом задля отримання національних прав.
Політична вага: Барвінський став ініціатором першої великої вічевої маніфестації українців у Львові (1880), що знаменувало перехід від культурницької до політичної боротьби.
