Володимир Григорович Дрозд — видатний український письменник, журналіст і громадський діяч, народжений 25 серпня 1939 року на Чернігівщині. Кар'єру розпочав у районній газеті, закінчив Київський університет, а згодом став відомим столичним письменником, автором численних романів, повістей та оповідань, зокрема «Люблю сині зорі», «Білий кінь Шептало», «Ірій» та інших. Він також був першим головним редактором журналу «Київ» і обіймав керівні посади у Спілці письменників України.
Ключові етапи життя та кар'єри:
1939 р.— 25 серпня народився в селі Петрушин на Чернігівщині.
1959–1960 рр.— працював у районній газеті «Голос колгоспника».
1961–1962 рр.— працював у Чернігівській обласній молодіжній газеті «Комсомолець Чернігівщини».
1962–1963 рр.— працював у республіканській газеті «Літературна Україна».
1963 р.— почав працювати у газеті «Молодь України».
1963–1966 рр.— служба в армії.
1968 р.— закінчив факультет журналістики Київського університету.
1963 р.— видав першу збірку новел «Люблю сині зорі» та був прийнятий до Спілки письменників України.
1983–1985 рр.— обіймав посаду першого головного редактора журналу «Київ».
1980-ті рр.— обіймав посаду заступника голови Національного союзу письменників України.
Громадська та творча діяльність:
Був одружений з поетесою Іриною Жиленко.
Належав до відомих творів: «Парость», «Білий кінь Шептало», «Ірій», «Земля під копитами», «Ритми життя» та інші.
Був віруючою людиною, але вважав, що віра та церква – різні поняття.
Смерть:
Володимир Дрозд помер 23 жовтня 2003 року і похований у Києві на Байковому кладовищі.
