Воєнна історія людства: Взяття Верругіни (407 р. до н.е.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства - Взяття Верругіни (407 р. до н.е.). Аналузуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 2)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Взяття Верругіни

407 р. до н.е.

У 407 р. до н.е., після закінчення терміну перемир’я, укладеного з Вейями (мирний договір між сторонами на 20 років був укладений в 426 р. до н.е.), через послів і жерців феціалів розпочалися переговори про відшкодування завданих збитків. Цікаво, що інститут феціалів існував й в інших італійських народів. Феціали відали ритуалом оголошення війн і укладення договорів. В укладенні договору брали участь два члени колегії: «вербенарій», який ніс з собою вирвану з корінням траву з римської фортеці (уособлення рідної землі), і pater patratus («той, кого зробили батьком», є й інше трактування – від patrare – «виконувати»). Останній представляв міську общину, як «батько сімейства» «фамілію». Отже, коли посли підійшли до кордону, їм назустріч вийшло посольство вейян. Ті просили їх не з’являтися у Вей-ях до тих пір, поки самі вони не звернуться з проханням до римського сенату. Лівій пише: «Втомленим міжусобицями вейянам вдалося умовити сенат відстрочити стягнення: не водилося тоді, щоб користь для себе отримували з чужих лих». А ось у володіннях вольсків римляни зазнали втрат, оскільки винищені були захисники Верругіни: там усе вирішував час, і воїни, які просили про допомогу, яких облягали вольски, могли б бути врятовані, якщо б вона приспіла вчасно, але відправлене до них підкріплення прийшло вже тільки для того, щоб перебити ворогів, які, перерізали римлян і розсіялися для грабунків. У зволіканні цьому не менше сенаторів винні були трибуни: отримуючи звістки про те, що воїни віддають усі сили опору, вони не врахували того, що ніяка доблесть не перевершить межі людських сил. Та все ж, живі або мертві, ці хоробрі воїни не залишилися забутими. Зовсім скоро римлянам вдалося помститися за них. Наступного року, коли військовими трибунами з консульською владою були Публій і Гней Корнелії Косси, Нумерій Фабій Амбуст і Луцій Валерій Потіт, війна з вейянами почалася через зарозумілість тамтешнього сенату, який у відповідь на вимоги послів відшкодувати збитки велів передати, щоб вони забиралися геть з їхніх міста і володінь, інакше вони отримають те, що колись посли отримали від Ларса Толумнія (він вбив римських послів, які з’ясовували причини несподіваної змови). Лівій пише: «Вражені сенатори ухвалили, щоб військові трибуни того ж дня внесли в народному зібранні пропозицію про війну з вейянами. Не встигли ті зробити це, як почала висловлювати своє незадоволення молодь: ще не відвоювалися з вольсками, тільки що винищені були усі до єдиного захисники двох фортець, утримання яких багате тією ж небезпекою; ні року не проходить без битв, і знову, немов сумуючи по напасті, затівають війну з сусіднім і дуже могутнім народом, який може ще втягнути в неї усю Етрурію. Заворушення спалахнули самі собою, а народні трибуни розпалювали їх все сильніше. Найстрашніша війна, не втомлювалися повторювати вони, це війна патриціїв з плебеями, навмисно приреченими труднощами військової служби, приреченими гинути від ворожої зброї; їх відправляють чимдалі від міста, щоб в мирний час, у себе удома, вони не згадували ні про свободу, ні про поселення, щоб не міркували про розподіл громадських земель або про вільні вибори. Старим воїнам трибуни нагадували про їх походи, перераховуючи їхні рубці і каліцтва, запитуючи, чи є у них на тілі живе місце, щоб прийняти нові рани, чи вистачить крові, щоб пролити її за державу. Безупинно виступаючи в такому дусі на зібраннях, вони переконали плебеїв не починати війни, і внесення закону про неї було відстрочене, оскільки стало ясно, що, розглянутий в обстановці загального озлоблення, він буде знехтуваний».

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 2 (V ст. до н. е.). – Рукопис. – 470 с. – С. 405.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Акція «Методичне літо»
Призовий фонд 50 000 грн!
Взяти участь

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з БІОЛОГІЇ залишилося:
0
1
міс.
0
5
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!