Воєнна історія людства: Перший бій у Михайлівці (1817 р.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства. Аналізуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 35). Інформація може бути використана як дидактичный матеріал на уроках історії. Стаття для усіх, хто цікавиться воєнною історією.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Перший бій у Михайлівці

1817 р.

Занепокоєний тим, що відбувається в Михайлівці, І. Вітт 21 липня звернувся до командувача 15-ї піхотної дивізії генерал-майора Є. Керна з проханням направити в красносільські станиці один з полків, що дислокувався в Єлисаветграді, а сам спробував ще раз умовити козаків, направивши до них на переговори полковника Бузької військової канцелярії Лінчевського, який був досить авторитетною людиною у війську [54, с. 185]. Діалог не склався, Лінчевського вигнали за межі Михайлівки. У цей же час запротестували козаки станиці Красносільської. Доповідаючи О. Аракчеєву про становище у Михайлівці і Красносіллі генерал Вітт в рапорті 22 липня зазначив: «В станицях Красносельській частини не слухаються ще більше» [54, с. 186]. Тим часом генерал Є. Керн отримав санкцію від командувача 1-ї армії генерал-фельдмаршала М. Барклай-де-Толлі направити для придушення заворушення в район Михайлівки і Красносілля Коливанський 40-й піхотний полк полковника П. Міллера 1-го. 27 липня полк у складі 3 тис. солдатів з кількома гарматами рушив із Єлисаветграда в напрямку Михайлівської станиці [51]. До того ж в районі заворушення вже зосередилася 2-а бригада Української уланської дивізії генерал-майора В. Рикова, яка мала поселятися в окрузі [54, с. 186]. Під вечір 27 липня Коливанський 40-й піхотний полк полковника П. Міллера 1-го і частини генерала В. Д. Рикова оточили станицю Михайлівську. Риков і Міллер ще раз спробували вмовити козаків, але вони «...одностайно відповіли, що уланами бути незгідні» [54, с. 187]. Майже два тижні тривала блокада станиці, але козаки стояли на своєму. 8 серпня Коливанський 40-й піхотний полк було відкликано з-під Михайлівки. Перед зняттям блокади генерал Риков ще раз спробував умовити козаків, але знову отримав відмову. Після відходу Коливанського полку мешканці Михайлівки масово почали втікати і тоді І. Вітт вирішив накласти на станицю строгий арешт із забороною виїздити за межі населеного пункту [51]. Через кілька днів він особисто прибув до Михайлівки на чолі трьох нових піхотних батальйонів для придушення виступу. 2 вересня Михайлівка була взята в щільне кільце. Генерал Вітт скликав громаду станиці – близько 400 осіб і оголосив, що «зухвалість їх в тому, що не послухалося проти волі володаря імператора, яку показали вони при перших її зборах, доведена до думки його величності, і що воля монарша є проти тих, хто не підкоряється дотримуватися усієї суворості закону» [54, с. 188]. Помітивши, що його промова не справила на громаду ніякого враження, І. Вітт наказав солдатам взяти трьох козаків і покарати шпіцрутенами. У відповідь на це козаки кинулися на піхотинців. Почався невеликий бій, який швидко закінчився. Стримавши штиками піхоти випад, генерал все ж провів призначену ним екзекуцію [51]. За словами О. Пішчевича: «...до бунтівників зарахований був один урядник бузьких козаків, молода і статна собою людина, що служила проти французів з відзнаками, за що мав прикрашену медалями і георгіївським хрестом груди. Його прогнали крізь лад, причому був присутній сам граф Вітт. По закінченню екзекуції прикрито тіло побитого урядника його курткою, на якій висіли знаки монаршої милості. Він мав ще стільки духу, що зірвав їх, кинув в очі графу Вітту зі словами: "на що вони мені, якщо я ними не міг захистити себе від ганебного покарання"? Це вже був інший злочин цього нещасного. При другій екзекуції урядник доки міг використовувати свою мову, то не скупився ганити нових постанов, лаяв начальствао.. і з цим спустив дух свій юний воїн» [53, с. 391].

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 35 (1816-1840 рр.). – Рукопис. – 470 с.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.