Воєнна історія людства: Облога Балаама (468 р.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства. Аналізуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 11). Інформація може бути використана як дидактичний матеріал на уроках історії. Стаття для усіх, хто цікавиться воєнною історією.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Облога Балаама

468 р.

У 459 р. 17-м шахиншахом держави Сасанідів став юний Пероз. Тим часом обстановка в країні і на її кордонах була дуже складною. Сім років поспіль країну мучила найсильніша посуха, наслідком чого були голод і загальне розорення населення. Проте, хто б не управляв країною від імені юного царя, робилося це розумно. Уряд зумів організувати ряд контрзаходів – податкові пільги, роздачі продовольства з державних комор і т. д. [115, с. 448] Оскільки багато міст за роки лиха занепали, будучи покинуті жителями, після голоду розпочалася програма відновлення старих і будівництва трьох нових міст [115, с. 449]. Грошей катастрофічно не вистачало, доводилося раз у раз просити позику у західного сусіда – імператора Візантії [116, с. 123]. Одним із заходів внутрішньої політики Пероза стало у 460-х нове переслідування християнства. Тим часом йшла важка війна з кочівниками, орди яких ледь не щороку здійснювали напади на східні і північні кордони держави Сасанідів. Через кавказькі перевали і через Дербентські ворота раз у раз проривалися племена гунів сарагурів і акацирів. На східному узбережжя Каспію тривала війна з кидаритами (у східній літературі їх називали юечжі). І. Маркварт дійшов висновку, що держава Кидари була залишком кушанської імперії; відхід із старої столиці (на його думку – Іскимішта) був обумовлений нападами аварів; нова столиця Боло – це Балхан в Прикаспії, тотожний Балааму Пріска. Варто зазначити, що війна сасанідських царів з кадиритами велися, ще за Єздигерта ІІ, батька Пероза. А. Мандельштам зазначає: «Із західних джерел деякі відомості про кидаритів ми знаходимо тільки у Пріска Панійського. Він повідомляє, що в 456 р. перси не змогли надати допомогу лазам, що воювали з Візантією, оскільки були зайняті боротьбою з гунами, названими кидаритами. Далі, Пріск вказує, що посли Пероза у 464 р. вимагали від Візантії субсидій для боротьби з гуннами-кидаритами, щоб запобігти їх вторгненню, але отримали відмову, оскільки в цій боротьбі перси захищали лише себе. Повторно субсидії зажадалися у 466 р. у зв'язку з вторгненням сарагурів на Кавказ, яке дуже стурбувало персів, які вже тривалий час перебували у стані війни з кидаритами» [113, с. 66-67]. Детальніша звістка про кидаритів наводиться Пріском у розповіді про посольство Констанція до Пероза в 465 р. останній в цей час знаходився в поселенні Горго на межі із землями гуннів-кидаритів, з якими вів війну унаслідок несплати ними данина. Від сплати цієї данини відмовився ще батько правлячого тоді володаря уидаритів, що викликало війну, яка тривала і при його сині. Пероз, стомлений тривалою війною, запропонував цареві кидаритів Кунхасу мир і родинні відносини. Той погодився, але отримав в дружини не сестру Пероза, як йому було обіцяно, а незнатну жінку, про що він дізнався невдовзі від неї самої. Бажаючи помститися за цей обман, Кунхас звернувся до Пероза з проханням прислати йому для керівництва його військами у боротьбі з сусідами хороших воєначальників. Коли останні кількістю 300 осіб прибули, він наказав частину з них убити, а частину понівечити і відправити назад до Ірану із сповіщенням, що це помста за обман. Після цього війна спалахнула знову [117, с. 90-91]. У 468 р. Пероз, що подорослішав, остаточно вирішив «кидаритське питання» – обложив і узяв їх столицю Балаам (сьогодні Ер-курган в Каршинському оазисі Узбекистану). Залишки кидаритів були скорені ефталітами, які з того часу стали мати спільний кордон з Іраном. Відповідне повідомлення є у того ж Пріска, який твердить, що в 468 р. у Візантію прибуло перське посольство, яке повідомило про перемогу над кидаритами.

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 11 (V ст.). – Рукопис. – 470 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»