Воєнна історія людства: Битва каннінефатів з римлянамми (70 р.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства. Аналізуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 7). Інформація може бути використана як дидактичний матеріал на уроках історії. Стаття для усіх, хто цікавиться воєнною історією.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Битва каннінефатів з римлянамми

70 р.

Після перемоги біля Тріра Церіал міг почати відновлювати рейнський кордон. Невдовзі надійшли новини про те, що Кельн звільнився самостійно. Цивіліс хотів придушити це повстання, але вирішив, що когорта фризів і хавків, яких він планував використати, була знищена жителями Кельна. Ще гірше, три легіони Церіала (і можливо загони з армії в Майнці) рушили на північ на великій швидкості. Це змусило лідера батавів повертатися на північ, тим паче, що він знав, що ХІV легіон Gemina сів на кораблі у Великой Британії і рушив до континенту. Цивіліс боявся, що вони могли висадиться на піщаному узбережжі місцевості, де теперішня Голландія, і поквапився назад до Острова батавів. Тут, він почув про один з останніх успіхів його людей: каннінефати знищили частину римського флоту. Проте це було надто пізно: ХІV легіон вже висадився у Булоні і йшов через Бельгіку в Кельн. Таціт пише: «Відпочивати солдатам (Церіала) довелося недовго. Жителі Агриппінової колонії просили допомоги і пропонували видати дружину Цивіліса, його сестру і дочку Класика, залишених у них як запоруку взаємної вірності батавів і галлів. Вони перебили германців, які жили поодинці у будинках колоністів, тож боялися тепер, що вороги, оговтавшись від поразки, знову набудуть упевненості у своїх силах і повернуться мстити, і з повним правом просили римлян про захист. Цивіліс вже йшов до міста; сили його були все ще досить значні, бо залишалася незайманою його краща когорта, що складалася з хавків (займало землі на захід від фризів, між нижньою течією Емса і пониззями Везера) і фризів, що знаходилася у Тольбіаці (поселення в землі убіїв, за бл. 17 км на південний захід від Агриппінової колонії), на околиці Агриппінової колонії. Проте у дорозі він отримав недобрі вісті, що змусили його змінити свої плани: жителі колонії влаштували для германських, що складали цю когорту великий бенкет, а коли ті, обважнівши від їжі і вина, заснули, замкнули їх у будинку і спалили; так завдяки підступності колоністів уся когорта виявилася знищеною. До цього ж часу до Агриппінової колонії після форсованого маршу підійшов Церіал. Небезпека загрожувала Цивілиісу і з іншого боку: чотирнадцятий легіон міг за допомогою британського флоту напасти на батавів, які жили на узбережжі Океану. Проте легат цього легіону Фабій Приск повів своїх солдатів по суші, напав на племена нервіїв і тунгрів, і вони одразу ж здалися йому. Тим часом флот зазнав нападу каннінефатів, які потопили або захопили велику частину кораблів. Ті ж каннінефати розгромили нервіїв, які за власним бажанням виступили на підтримку римлян. Класик теж одержав перемогу над кінним загоном, висланим Церіалом до Новезія. Усі ці поразки, самі по собі дрібні, але такі, що йшли одна за одною, затьмарювали славу, що огортала армію Церіала після недавньої перемоги». Приблизно у ці ж дні Муціан наказав убити сина Вітеллія Германіка, кажучи, що не можна вважаати війну по-справжньому закінчену, поки не знищене насіння смути. Він не допустив також, щоб Доміціан включив Антонія Прима у свою свиту, бо побоювався популярності Антонія серед солдатів і знав, що марнославство цієї людини не дозволить йому терпіти кого-небудь поряд з собою, а тим більше – вище себе. Антоній поїхав до Веспасіана, де був прийнятий з меншою привітністю, ніж розраховував, хоча жодної ворожості до нього імператор також не виявив. Веспасіан мав суперечливі почуття. З одного боку, він визнавав заслуги Антонія і розумів, що війна закінчилася перемогою лише завдяки ньому, з іншої – листи Муціана і поради оточення імператора переконували його в зворотному.

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 7 (І ст.). – Рукопис. – 470 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»