Воєнна історія людства: Битва біля Орлеана (463 р.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства. Аналізуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 11). Інформація може бути використана як дидактичний матеріал на уроках історії. Стаття для усіх, хто цікавиться воєнною історією.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Битва біля Орлеана

463 р.

У 461 р. за наказом військового магістра в Італії Рицімера був убитий правитель Західної Римської імперії Майоріан. Замість нього Рицімер звів на престол свого ставленика Лібія Севера. Проте новий західно-римський імператор не був визнаний законним правителем візантійським імператором Левом I. Також і багато правителів околичних земель західної частини Римської імперії відмовилися підкорятися Лібію Северу. Серед таких осіб був і військовий магістр, фактичний правитель північних областей Римської Галії, Егидій [20, с. 484]. Впродовж декількох місяців після сходження на престол Лібія Севера стосунки між Рицімером і Егидієм залишалися напруженими, але яких-небудь військових дій між ними не відбувалося. Ситуація змінилася в 462 р., коли про свою підтримку нового західно-римського імператора оголосив правитель вестготів Теодоріх II. У тому ж році Фридеріх, брат вестготського короля, без бою оволодів Нарбоном, а вже в 463 р. Теодоріх II прийняв рішення напасти на Суассонськую область – землі, що контролювалися, Егидієм на північ від річки Луари. Передбачається, що головною причиною цього рішення короля вестготів було не його бажання надати допомогу Лібію Северу, а намір поширити свою владу на області Північної Галії [22, с. 98–100]. Йордан пише: «Рикіарій, король свавів, мав намір повністю захопити Іспанію. Зять його Теодорид, по мірі своїй, відправив до нього послів і миролюбно передав, щоб він не лише відступив з чужих кордонів, але й не насмілювався чинити замах на них і подібним честолюбством не викликав до себе ненависті. Він же нахабно прорік: «Якщо вже і на це ти скиглиш і докоряєш мені, що я прийшов тільки сюди, то я прийду в Толозу, в якій ти сидиш; там, якщо будеш в силах, чини опір!». Почувши це, розгнівався Теодорид і, уклавши мир з іншими племенами, відправився у похід на свавів» [12, с. 104–105]. Похід вестготського війська в Суассонську область за наказом Теодоріха II очолив його брат Фридеріх. Назустріч вестготам рушило військо під командуванням Егидія, що складалося як з галло-римлян, так і, за свідченням Марія Аванського, з федератів-франків короля Хільдеріка I. Противники зустрілися для битви поблизу Орлеана, в межиріччі Луари і Луарі. Тут сталася кровопролитна битва, перемогу в якій отримали воїни Егидія. За свідченням історичних джерел, на полі бою загинув Фридеріх, а залишки вестготського війська утекли [21, с. 52]. «Справа дійшла до битви біля річки Ульбія (річка в північній Іспанії, сьогодні. річка Орбіго біля міста Асторги, головного міста Астурії), яка протікає між Астурикою (мабуть, цією назвою автор визначав область, що стала пізніше Астурією, у північній Іспанії; проте форма «Asturica» може відноситися швидше до міста Асторга) та Іберією (в даному випадку автор, мабуть, називає Іберією ту область в горах північної Іспанії, де бере початок р. Ебро). Почавши бій, Теодерид разом з везеготами вийшов з нього переможцем, оскільки боровся за справедливу справу, а плем'я свавів було переможене ледь не до повного знищення. Їх король Рикіарій утік, покинувши розбите військо, і сів на корабель, але, відкинутий назад бурею на Тірренськом море, потрапив в руки візіготів. Зміною стихії нещасний не відстрочив смерті. Теодерид-переможець помилував переможених і не дозволив звірствувати за межами битви; він поставив над скореними свавами свого клієнта на ім'я Агрівульф» [12, с. 105]. Окрім Йордана про битву біля Орлеана також згадується в хроніці Ідація, у «Гальській хроніці 511 року» і в праці Марія Аванського. Поразка біля Орлеана припинила посягання Теодоріха II на землі на північ від Луари.

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 11 (V ст.). – Рукопис. – 470 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.