Воєнна історія людства: Битва біля Ксантена (70 р.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства. Аналізуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 7). Інформація може бути використана як дидактичний матеріал на уроках історії. Стаття для усіх, хто цікавиться воєнною історією.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Битва біля Ксантена

70 р.

Після того як XIV легіон висадився у Булоні і йшов через Бельгіку в Кельн, театр війни був тепер звужений до Нижньої Германії, і тепер римляни були задоволені цим. Вторгнення на Острів батавів не мало ніякого пріоритету. Замирення повторно завойованих територій і зміцнення кордонів по Рейні – це були речі, які дійсно мали значення. Проте Цивіліс зібрав армію і зайняв Ксантен. Його загони ще були надто сильні, щоб ігнорувати їх, і Церіал рушив проти нього з XXI Rapax, II Adiutrix, і VI Victrix, і XIV Gemina, які нещодавно прибули. «Ні той ні інший полководець не любили зволікати, але зійтися заважало величезне поле, що лежало між арміями, тепер зовсім залите водою: Цивіліс розпорядився насипати греблю, вона криво вдавалася до річки і відводила воду на навколишні поля. І тому, не знаючи броду, дуже тяжко було нашим, бо важкоозброєні римські солдати плавати бояться, германці ж звиклі перепливати річки, чому сприяло їхнє легке озброєння. Батави почали дратувати римських солдатів, найнетерплячіші стали відповідати, піднялося сум'яття; у болотах тонули коні і зброя; германці знали приховані водою стежини і легко перескакували з однією на іншу. Вони не нападали спереду, а намагалися стискати наших з боків або зайти в тил; битва не була схожі на сухопутний рукопашний бій, а більше на морську битву. Люди бродили серед вод, билися, ледве закріпившись на клаптику твердої землм, вода поглинала тіла, і неушкоджених і поранених. Втрат у нас, проте, виявилося менше, ніж можна було чекати в такому сум'ятті, бо германці не наважилися вийти з болота і відступили в табір. Після цієї битви обидва полководці, хоч і з різних причин, нетерпляче прагнули до вирішальної битви: Цивіліс хотів не упустити удачу, Церіал – змити ганьбу». Насвітанку наступного дня битва відновилася. Церіал висунув в перший ряд кінноту і допоміжні когорти, за ними розташував легіони, а при собі залишив на випадок якої-небудь несподіванки загін відбірних воїнів. Цивіліс вважав за краще не розтягувати свої війська в лінію і вишикував їх клинами: праворуч – батавів і кугернів, ліворуч, ближче до річки, ополченців із зарейнських племен. Битва почалася, коли у римлян полетіли камені, глиняні ядра та інші метальні снаряди. Римські солдати не наважувалися входити у болото, германці всіляко дратували їх, намагаючись заманити в трясовину. «Незабаром варвари витратили усі метальні знаряддя і, бачачи, що битва розгорається, запекло кинулися вперед. Користуючись своїм величезним зростом, вони здалеку довгими списами вражали воїнів, які ковзали по бруду, ледве тримаючись на ногах. З греблі, яку, як я згадував, германці звели на Рейні, перебрався уплав загін бруктерів. Почався переполох, лад союзних когорт запанікував, але тут в справу вступили легіони і, придушивши натиск бруктерів, вирівняли хід битви. Таке було становище, коли до Церіала з'явився батав-перебіжчик і сказав, що береться провести кінноту по околицях боліт на тверду землю в тил противника; він додав, що тили ворога охороняються людьми з племені кугернів і охороняються дуже недбало. З перібіжчиком послали два загони кінноти, вони оточили противника, який нічого не підозрював і несподівано накинулися на нього. Коли шум цієї сутички донісся до римської армії і там зрозуміли, що сталося, легіони з фронту кинулися на ворога. Германці безладно побігли до Рейну. Якби римський флот вчасно рушив в гонитву за противником, цією битвою могла б закінчитися війна; кіннота теж не змогла преслідувати розбитих германців через темряву, що наступала, і несподівану зливу».

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 7 (І ст.). – Рукопис. – 470 с.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»