Воєнна історія людства: Битва біля Ефеса (409 р. до н.е.)

Опис документу:
У цій статті історик Гоман Роман розповідає про чергову битву в історії людства - Битва біля Ефеса (409 р. до н.е.). Аналузуються події, що передували сутичці, а також її наслідки. Опис узяти з рукопису власної книги (том 2)

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Битва біля Ефеса

409 р. до н.е.

Дізнавшись про задум Фрасілла плисти до Ефеса, Тіссаферн, за словами Ксенофонта, зібрав численне військо і розіслав вершників із сповіщенням, щоб йшли в Ефес, на допомогу храму Артеміди. Останній був одним з найбільш знаменитих античних храмів, вважаючись одним з семи чудес світу. Він був побудований кноським архітектором Херсіфроном і згодом (за переказами в ту ніч, коли народився Александр Великий – 21 липня 356 р. до н.е.) був спалений Геростратом, після чого був знову побудований в ще розкішнішому вигляді. Як вказує Ксенофонт, він користувався релігійним шануванням також і в персів. Тому Тіссаферн зображує справу так, як нібито вороги безпосередньо загрожували храму. Отже Фрасілл на вісімнадцятий день після вторгнення в Лідію приплив в Ефес. Тут він висадив гоплітів біля Кореса, а вершників, пельтастів, матросів та решту війська біля болота, розташованого по іншу сторону міста, і з настанням дня підвів до міста обидва війська. Ксенофонт: «Проти них виступили громадяни, а разом з ними ті союзники, яких привів Тіссаферн і сиракузяни як з колишніх двадцяти кораблів, так і ще з п'яти, які прибули тільки нещодавно під командуванням Евкла, сина Гіппона, і Геракліда, сина Арістогена [і, нарешті, два селінунтські]. Усі вони спершу рушили проти гоплітів, що знаходилися в Коресі; змусивши їх до втечі і убивши бл. 100 чол. з них, переслідували їх до морського берега, після чого обернулися проти тих, хто розташувався біля болота. І тут афіняни утекли, втративши бл. 300 чол. Ефесці ж поставили два трофеї: тут і біля Кореса. У цих битвах сиракузці і селінунтці відзначилися більше за всіх; за це були роздані нагороди за хоробрість як їхнім державам, так і окремим сміливцям з їх числа, і кожен охочий отримав вічне право жити в Ефесі, не сплачуючи податків. Селінунтцям ж, оскільки їх місто загинуло, вони надали і право громадянства. Потім афіняни, уклавши перемир'я для прибирання трупів (у греків не поховати тіла загиблих воїнів вважалося великим гріхом), поплили в Нотій; поховавши там убитих, вони поплили до Лесбоса і Геллеспонта». З приводу привілеїв, наданих ефесцями сиракузцям і селінунтцям, необхідно відмітити наступне. Громадянин однієї грецької держави в принципі не користувався захистом закону в інших державах. Незручності, що витікали звідси, для зносин між громадянами різних держав усувалися союзами гостинності, що укладалися між громадянами різних держав, причому кожен з гостеприємців (ксенів) брав на себе захист інтересів іншого у своїй державі. Розвиток стосунків між містами-державами став причиною подальшого розвитку цього інституту: з'явився інститут проксенів і евергетів (Іблагодійників»); в цьому випадку іноземець, що зробив яке-небудь «благодіяння» державі, укладав союз гостинності не з окремим громадянином, а з цілою державою. Часто права, що надавалися проксенам, надавалися усім громадянам дружньої держави; такий випадок маємо в даному випадку. Так само й нагороди за хоробрість, золоті вінки і т. д. часто присуджувалися не тільки окремим особам, але й цілим державам. Звання ксенів і проксенів були спадковими і переходили з роду в рід. Коротко про битву біля Ефеса згадує й Діодор: «Фрасілл, відправлений афінянами з тридцятьма кораблями, великою кількістю гоплітів і ста вершниками, приплив в Ефес. Він висадив своє військо в двох пунктах і пішов нападом на місто. Городяни здійснили вилазку, і почалася жорстока січа: не витримавши натиску всенародного ополчення ефесців, афіняни відступили, втративши чотириста чоловік; інших Фрасілл встиг посадити на кораблі і відплив в Лесбос».

Використана література: Гоман Р. В. Битви. Том 2 (V ст. до н. е.). – Рукопис. – 470 с. – С. 391.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Акція «Методичне літо»
Призовий фонд 50 000 грн!
Взяти участь

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ІСТОРІЇ УКРАЇНИ залишилося:
0
1
міс.
0
0
дн.
0
5
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!