Python керує пам'яттю та вказівниками зовсім інакше, ніж мови низького рівня, оскільки змінні там функціонують як посилання або ярлики на конкретні об'єкти в оперативній пам'яті. Головна різниця полягає у поведінці мутабельних і немутабельних об'єктів, адже перші змінюються всередині контейнера, тоді як другі створюють абсолютно нові адреси під час модифікації. Процес очищення пам'яті відбувається в автоматичному режимі завдяки двом основним механізмам: підрахунку посилань та роботі циклічного збирача сміття. Підрахунок посилань миттєво реагує на зменшення їх кількості до нуля, однак уникнути ізольованих циклічних зв'язків допомагає спеціальний модуль з гіпотезою трьох поколінь. Завдяки такій абстракції програмісти звільнені від ручного виділення та звільнення пам'яті через функції типу malloc чи free.







