До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
6
міс.
2
0
дн.
1
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

"Вивчення особистості учня за допомогою сучасної діагностики"

Опис документу:
Курсова робота "Школи класного керівника" Зміст: Вступ Що таке педагогічна діагностика і навіщо вона потрібна? Завдання педагогічної діагностики Функції педагогічної діагностики Вимоги, які є умовою успішного діагностування Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття Практична частина Висновки Список використаної літератури

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Вивчення особистості учня за допомогою сучасної діагностики та тестування»

Зміст

сторінка

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Що таке педагогічна діагностика і навіщо вона потрібна?.....................6

1.1. Завдання педагогічної діагностики……………………………………….6

1.2. Функції педагогічної діагностики………………………………………...7

1.3. Вимоги, які є умовою успішного діагностування………………………8 

2. Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття…….…9

3. Практична частина………………………………………………………..13

3.1. Тест 1. ВАША ВОЛЯ…………………………………………………….13

3.2. Тест 2. ДОСЛІДЖУЄМО СТРЕСОСТІЙКІСТЬ………………………..14

3.3. Тест 3. ОЦІНКА ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ……………………………...16

3.4. Тест 4. РІВЕНЬ САМООЦІНКИ………………………………………...19

3.5. Тест 5. ЧИ ВМІЄТЕ ВИ БУТИ ЩАСЛИВИМ?.......................................21

3.6. Тест 6. ЧИ ОПТИМІСТ ВИ?.....................................................................23

3.7. Тест 7. КРЕАТИВНІСТЬ…………………………………………………27

Висновки………………………………………………………………………..31

Список використаної літератури……………………………………………...35

Вступ

Актуальність проблеми. Нові соціальні реалії життя в Україні, орієнтація на загальнолюдські демократичні цінності суттєво змінюють і пріоритети в галузі освіти. В умовах динамічного суспільства, що швидко оновлюється, особливого значення набуває розвиток інноваційного потенціалу кожного учня, як умова його особистісного зростання та самореалізації. Аналіз наукової літератури з проблеми дає змогу виділити як основні риси адаптованої, інноваційної особистості, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це в першу чергу:

  • Відкритість новому досвіду. Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої відкритості є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

  • Внутрішня свобода. Для її становлення потрібно постійно створювати для учня ситуації вибору, як в навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності.

  • Емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам.

  • Адекватна самооцінка. Правильна самооцінка є важливим фактором становлення позитивної Я-концепції особистості. Самооцінка є основою розгортання певного сценарію життя людини.

  • Рефлективність. Стратегію розвитку цієї якості є включення учнів в процес самоаналізу власної діяльності.

  • Спонтанність. Вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях розкривається в діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, в тренінгах з учнями.

  • Позитивне мислення. Може бути сформоване в процесі становлення основних складових позитивної Я-концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-оціночної та поведінкової. Позитивне мислення утверджує, насамперед, цінність людини, її гідність, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення.

  • Креативність (творчість). Це діяльність, що породжує якісно нове, відмінне, неповторне, оригінальне, унікальне. Інноваційний потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності закладів освіти. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що ґрунтується не лише на знаннях, але і на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню.

Безперечно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходить уміння організовувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу, за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.

Таким чином, проблема формування та розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною, вона потребує системного дослідження з боку педагогів, психологів, фахівців в галузі управління. За змістом роботи можна виділити наступні аспекти та пріоритети нової проблеми:

Психологічний аспект. Психологічний супровід розвитку особистості в навчально-виховному процесі.

Педагогічний аспект. Науково-методичне забезпечення технологій продуктивного навчання.

Управлінський аспект. Сучасні технології управління якістю освіти.

Оздоровчий аспект. Здоров’язберігаючі технології як чинники гуманізації освіти.

Основні пріоритети:

1. Системне відстеження психолого-педагогічного статусу учнів та динаміки їх розвитку.

2. Моніторинг якості навчання та життєвої компетентності учнів.

3. Запровадження гнучких моделей організації навчально-виховного процесу відповідно до здібностей та нахилів дітей.

4. Науково-методичне забезпечення переходу до профільного навчання.

5. Використання технологій продуктивного навчання з метою стимулювання креативності учнів.

6. Впровадження інформаційних технологій, активізація самостійної роботи учнів.

7. Формування позитивної мотивації навчання.

8. Допомога учням в оволодінні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості.

9. Розвиток інноваційного потенціалу інтелектуально обдарованих дітей.

10. Включення в освітній та інформаційний простір дітей з особливими

потребами.

11. Зміни фізичного, психічного та психологічного здоров’я молоді,

запровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій освітнього

процесу.

12. Організаціно-педагогічне забезпечення рівного доступу до якісної освіти.

1. Що таке педагогічна діагностика і навіщо вона потрібна?

Успіх виховної діяльності багато в чому залежить від глибокого вивчення внутрішнього світу дітей, мотивів поведінки, морального розвитку, ставлення до суспільства, інших людей, до себе.

Діагностика (від грец. діадпозіз — розпізнання) — обстеження людини з метою визначення рівня розвитку та індивідуальних особливостей її психіки, виявлення можливих відхилень у психічному розвитку. У педагогічній практиці діагностика набуває ще ширшого значення. Її використовують з метою отримання інформації про наслідки виховання окремих учнів, класних колективів, усієї шкільної спільноти.

Об'єктом педагогічної діагностики є особистість дитини, її сім'я, колектив дітей школи, класу, а також сам процес виховання та його результативність.

Суть педагогічної діагностики і головна мета полягають у визначенні змін, що відбуваються в розвитку особистості або дитячого колективу внаслідок застосування окремих методів, прийомів або цілісної системи виховання. Систематичне застосування педагогічної діагностики дає педагогам змогу конкретно й адресно визначити мету виховання щодо окремої особистості, класу, школи, сім'ї, раціонально планувати процес та використовувати ті форми, методи, прийоми виховання, які найдоцільніші в даний час.

Для успішного планування та здійснення виховного процесу важливим є багаторазове комплексне діагностування за допомогою одного й того самого набору діагностичних засобів через певні часові інтервали (через 0,5 року, через рік, 2 роки тощо), що дає змогу спостерігати за динамікою морального розвитку учня, групи дітей і вчасно реагувати на зміни, що відбуваються.

1.1. ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ

Вивчення особистості учня, рівня розвитку його окремих моральних потреб, інтересів, нахилів тощо.

Визначення рівня розвитку дитячого колективу, характеру і структури взаємин між дітьми.

Вивчення ставлення учнів до організації життя школи, класу, до форм, методів, прийомів виховної роботи.

Вивчення взаємин педагогів та учнів і їхнього ставлення до окремих педагогічних дій.

Вивчення наслідків впливу на учнів певних форм, методів, прийомів виховання.

Вивчення результативності всієї системи виховання в класі, в школі.

Вивчення статусу та самопочуття особистості в колективі.

Вивчення умов життя дитини в сім'ї та характеру взаємин з батьками, особливостей сімейного виховання.

1.2. ФУНКЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ Педагогічна діагностика:

Забезпечує визначення вихідних рівнів морального розвитку особистості, колективу, сім'ї та аналіз змін, які відбуваються в процесі виховання.

Сприяє ефективнішому здійсненню індивідуального підходу до окремих учнів на основі діагнозу їхніх особливостей.

Зумовлює можливість диференційованого підходу до окремих груп і категорій учнів відповідно до їхніх спільних рис, інтересів, потреб.

Допомагає виявити позитивні й негативні впливи сім'ї та довкілля на учнів і відповідно до цього коректувати виховну діяльність.

На основі аналізу результативності виховання учнів дає змогу визначити виховний потенціал педагогічного колективу, окремих учителів, класних керівників.

Сприяє виробленню єдиних педагогічних позицій, вимог у процесі виховання особистості й колективу.

Відіграє роль своєрідного каталізатора виховного процесу, тому що допомагає педагогам краще бачити свої помилки та успіхи у вихованні учнів.

За досвідом, діагностика має прямий зв'язок з етапами педагогічного керівництва, розвитком колективу та особистості. Відповідно до цього існують три типи діагностики: початкова, корекцйна (поточна), узагальнювальна (підсумкова).

Початкова діагностика пов'язана з плануванням виховного процесу. Є три основні варіанти початкової діагностики:

1) коли колектив створений вперше і класний керівник незнайомий з учнями;

2) коли колектив не новий, але класний керівник уперше починає роботу з класом;

3) коли класний керівник і колектив класу вже знайомі.

За першого варіанта початкову діагностику використовують для всебічного вивчення учнів.

Другий варіант: керівник вивчає не тільки учнів, а й сам колектив як складну динамічну систему.

Третій варіант дає класному керівникові змогу здійснити вибіркову діагностику колективу й особистості. Вона є доповненням до інформації, отриманої раніше.

Поточну (корекційну) діагностику здійснюють у процесі організації діяльності учнівських колективів. Вона орієнтує педагога на зміни, які відбуваються в учнях та в учнівських колективах. Водночас оцінюють правильність попередніх рішень. Поточна діагностика виконує роль експрес-інформації й цим самим допомагає прийняти рішення щодо вдосконалення виховної роботи.

Підсумковий діагноз дає змогу оцінити діяльність виховної системи, накреслити перспективи її подальшого розвитку.

1.3. ВИМОГИ, ЯКІ Є УМОВОЮ УСПІШНОГО ДІАГНОСТУВАННЯ

Оцінка результатів діагностики здійснюється не шляхом порівняння їх з якимись нормами або середніми величинами, а переважно шляхом зіставлення їх з наслідками попередніх діагностичних перевірок. Крім того:

Діагностика має виявити не тільки існуючий актуальний рівень розвитку особистості, колективу, а й дати інформацію про можливі перспективи розвитку.

Вивчення особливостей учнів та колективів завжди має бути спрямоване на вирішення певного педагогічного завдання. У зв'язку з цим кожну методику слід підбирати з його врахуванням.

Важливо дотримуватися оптимістичного погляду на об'єкт діагностування: «Досягнути успіхів у боротьбі з поганими та слабкими сторонами людини можна, ймовірніше, знайшовши її сильні сторони, ті сили в ній, які за належного їх спрямування можна обернути на добру мету, — писав С. Рубінштейн, — на них потрібно спиратися в боротьбі з недоліками людини, потрібно шукати собі союзника в ній самій».

Вивчення індивідуальних особливостей дитини слід здійснювати з урахуванням вікових особливостей, зокрема: експериментальні завдання мають ставити вимоги в доступній формі для учнів кожної вікової групи.

Діагностування, як правило, слід здійснювати в природних умовах навчально-виховного процесу. Тільки в окремих випадках можна використовувати лабораторні методи.

Діагностика має охоплювати всіх учасників педагогічного процесу без винятку і здійснювати її треба планово й систематично.

О. Савченко: «Особистісно зорієнтована система шкільної освіти вимагає побудови навчально-виховного процесу на діагностичній основі, тобто спочатку діагностика, а потім засоби впливу. Сучасна школа має використати діагностику не селекції і перебору, а допомагаючу, яка є підґрунтям педагогічної майстерності. Така діагностика діє в інтересах вихованця, а не полегшує комплектування класів за зручним для вчителів показниками».

2. Креативна інноваційна особистість – мета освіти ХХI століття.

Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежать її успіх та можливості самореалізації.

Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але і достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та  уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою, упевненою  у власних силах людиною.

Таким чином,  зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання – розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.

       Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу виділити, як основні риси адаптованої, інноваційної особистості, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це, в першу чергу: відкритість новому досвіду.    Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, людина також  повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це стосується  усіх сфер життя: професійного, політичного, особистого, адже у сучасному світі люди часто змінюють професію, сферу діяльності, місце проживання тощо. Важливим чинником адаптації та успішності при цьому виступає  уміння особистості відігравати різні соціальні ролі. Ці ролі можуть бути формальними і неформальними, пов’язаними з виробничими, сімейними, суспільними, політичними, дружніми стосунками, проте,  успішність у кожній з них є запорукою загальної успішності та задоволеності людини власним життям. Таким чином, система виховання сьогодні повинна у повній мірі задовольнити потребу учня у розвитку соціальної активності, у засвоєнні нових соціальних ролей. Тоді особистість буде відкритою до нового досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у динамічному  сучасному суспільстві.

     Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси особистості  є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.

Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі – обрати вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань.

    Важливою рисою інноваційної особистості є внутрішня свобода. Для її становлення потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності   є  головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості.

    Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до перевантаження, виснаження людини. Саме тому особливого значення набуває така риса як  емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Що ж необхідно для емоційної саморегуляції? Розуміння   особливостей цієї сфери, вміння  здійснювати емоційний обмін під час спілкування,  відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії  є на сьогодні одним з найбільш важливих завдань будь-якого вчителя, і, в першу чергу класного керівника, як головного вихователя и наставника учня. Проте, у процесі психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості дитини є ще один не менш актуальний напрямок: психологічна допомога у травмуючих ситуаціях, стресах.  Стреси можуть бути пов’язані з різними причинами:  втратою близької або просто  референтної людини, відчуттям самотності у зв’язку з негативною позицією у міжособистісних стосунках в класному колективі, втратою мотивації навчання та смислу шкільного життя, почуттями провини, страху, сорому. Такі стреси дитина часто не спроможна подолати сама, на допомогу їй повинен прийти дорослий: вчитель, класний керівник, психолог. Від того наскільки вчасною і ефективною буде психологічна допомога залежить не тільки стан здоров’я, але и майбутнє людини.

    Для інноваційної, креативної особистості дуже важливою є адекватна  самооцінка.  Правильна самооцінка є визначальним фактором становлення позитивної Я-концепції особистості. Вона є основою розгортання певного сценарію життя людини.  Сценарій, що формується і закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та самореалізації особистості через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети. Самооцінка формується та змінюється протягом всього шкільного віку. Особливо не стабільною, залежною від оточення  вона стає у підлітковому віці, коли дитина прагне пізнати себе, знайти своє місце у системі відносин, реалізувати власні можливості. Якщо самооцінка підлітка є низькою, виникає емоційна напруга, невдоволеність собою, що може привести до  проявів компенсаторної поведінки, коли учневі здається, що всі проти нього, ніхто не розуміє його проблем та труднощів. Прагнучі захистити себе від однолітків, учні з низькою самооцінкою часто поповнюють лави неформальних груп з асоціальною спрямованістю, що може приводити до негативних проявів у поведінці, шкідливих звичок  та правопорушень.  В той же час підлітки з занадто високою самооцінкою, часто бувають конфліктними, відчувають проблеми у спілкуванні, мають завищений рівень домагань.

Саме тому дуже важливо у системі  виховної роботи створити умови для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки. Для цього учень повинен краще пізнати себе, розкрити власні можливості, оволодіти навичками оцінювати свої досягнення і невдачі, порівнювати різні способи вирішення життєвих проблем. Для цього класний керівник може використати можливості самодіагностики (запропонувати учням використати психологічні тести, обміркувати їх результати та розробити програму саморозвитку), психологічні тренінги (для формування навичок взаємодії та розвитку рефлексії), різноманітні проекти (для стимулювання самостійної творчої діяльності відповідно до потреб та інтересів).

    Рівень можливостей особистості багато в чому залежить від її рефлективності. Стратегією розвитку цієї якості є включення учнів у процес самоаналізу. Рефлексія може відбуватися на рівні усвідомлення психічних процесів та засобів оптимізації пізнавальної діяльності, аналізу моральних  вчинків та соціальних ролей, що створює сприятливі умови для самоактулізації особистості. Сучасні технології навчально-виховного процесу у значній мірі побудовані на механізмах рефлексії, коли учні постійно розмірковують над питаннями: Що ми взнали сьогодні такого, чого не знали раніше? Чого ми навчилися такого, чого не вміли раніше? Що ми при цьому відчували? Що нас здивувало, порадувало на уроці? Які питанні ми задали б герою казки, автору, вченому, мандрівнику тощо?  

    Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення. Спонтанність  розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, в  виховних проектах, тренінгах, соціальних ініціативах.

    Сучасна людина має мислити позитивно. Позитивне мислення  може бути сформоване в процесі становлення основних складових позитивної Я-концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-оціночної та поведінкової. Воно утверджує, насамперед, цінність людини, її гідність, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення.

   Інноваційний потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентнісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності закладів освіти. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що ґрунтується не лише на знаннях, але і на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Безперечно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходять уміння організувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу, за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.

   Таким чином, проблема формування та розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною, вона потребує системного дослідження з боку педагогів, психологів, фахівців у галузі управління.

3. Практична частина.

В тестуванні приймало участь 30 учнів Інгулецького професійного ліцею. Після кожного тесту приведена гістограма або діаграма з результатами діагностування.

Тест 1. ВАША ВОЛЯ

Дана методика призначена для того, щоб Ви могли визначити ступінь необхідних вольових зусиль для досягнення цілей, які самі визначаєте в житті. Саме в цьому полягає сила волі. Вольові дії – це завжди боротьба мотивів.

Інструкція. Постарайтеся чесно відповісти самому собі на наступні запитання. За кожну відповідь "Так" поставте собі 2 бали, за відповідь "Не знаю" – 1 бал, за відповідь "Ні" – 0.

1. Чи здатні Ви, якщо треба, встати вранці з ліжка, як би рано це не було?

2. Чи кожний ранок Ви робите зарядку?

3. Чи прагнете Ви дотримуватися режиму дня?

4. Як би Вам не заважали, чи можете Ви на заняттях не відволікатися і робити те, що потрібно?

5. Чи осуджуєте Ви, хоча б подумки, тих, хто запізнюється або пропускає заняття, заважає на них іншим?

6. Чи завжди Ви виконуєте домашні завдання, нехай навіть не самостійно?

7. Чи читаєте Ви додатково рекомендовану літературу, якщо це робити не обов'язково?

8. Чи виконуєте доручення, яке Вам не зовсім приємно?

9. Потрапивши в конфліктну ситуацію, перебуваючи на межі того, щоб з кимось посваритися, чи можете Ви цього не робити?

10. Чи здатні Ви без нагадувань приймати лікування за приписом лікаря?

11. Чи є такі дні та години, у які Ви любите займатися одним і тим же ділом?

12. Якщо Ви почали щось робити, але потім зрозуміли що це не цікаво, доведете чи почате до кінця?

13. Чи можете Ви відмовитися від цікавої телепередачі або кінофільму, якщо у Вас є термінова і важлива справа?

14. Чи завжди Ви виконуєте свої обіцянки?

15. Чи регулярно Ви аналізуєте свою поведінку, вчинки і чи робите з цього певні висновки?

Обробка результатів.

12 балів і менше. З силою волі у Вас неблагополучно. До своїх обов'язків Ви ставитеся абияк, робите лише те, що легше і цікавіше. У Вас напевно чимало неприємностей і вдома, і в навчанні. Постарайтесь подивитися на себе як би з боку, проаналізуйте свою поведінку, вчинки і спробуйте хоч щось змінити. Ви скоро переконаєтеся, що це зовсім не важко, треба лише себе змусити. І не сумнівайтеся, Ви станете більш вольовою людиною.

13 – 21 бал. Сила волі розвинена середньо. Якщо Ви відчуваєте, що інакше не можна, Ви дієте належним чином, але якщо Ви побачите, що чогось можна і не робити, то не станете за це братися. Якщо Вам доручають щось, Ви виконуєте, а за своєю ініціативою зайві обов'язки на себе не берете. Ви досить дипломатичні, але не завжди тверді та завзяті в досягненні мети. Та й чітких цілей поки не маєте.

22 – 30 балів. Вас можна привітати - з силою волі все в порядку. Людина Ви вольова, на Вас можна покластися, не підведете. Але не зазнавайтеся, знайте, що іноді Ваша тверда і непримиренна позиція докучає оточуючим. Так що є над чим працювати.

Тест 2. ДОСЛІДЖУЄМО СТРЕСОСТІЙКІСТЬ

Стреси, постійні перенавантаження часто називають "хворобою століття". Багато хто з нас помічає, що стає все більш дратівливими, запальними, нервозними. Як же ми справляємося з повсякденними подразниками? Наскільки нам вдається опанувати себе у важливий, критичний момент? Хоча б приблизну відповідь на це питання, бути може, дасть цей тест.

Інструкція. За кожну відповідь "Дуже" запишіть 3 бали, за відповідь "не особливо" 1 бал, за відповідь "ні в якому разі» - 0.

Чи дратує Вас:

  • зім'ята сторінка газети, яку Ви хочете прочитати?

  • жінка "в літах", одягнена, як молоденька дівчина?

  • надмірна близькість співрозмовника (припустимо, в автобусі в годину пік)?

  • жінка, яка палить на вулиці?

  • якщо якась людина кашляє у Вашу сторону?

  • якщо хтось гризе нігті?

  • якщо хтось сміється невлад?

  • якщо хтось намагається вчити Вас що і як потрібно робити?

  • якщо кохана дівчина (юнак) постійно спізнюється?

  • якщо в кінотеатрі сидить з Вами людина постійно крутиться і коментує фільм?

  • якщо Вам намагаються переказати сюжет цікавого роману, який Ви збираєтеся прочитати?

  • якщо Вам дарують непотрібні предмети?

  • голосна розмова у громадському транспорті?

  • занадто сильний запах парфумів?

  • людина, яка жестикулює під час розмови?

  • знайомий, який часто вживає іноземні слова?

Обробка результатів.

Більше 40 балів. Вас не віднесеш до числа терплячих і спокійних людей. Вас дратує все, навіть речі незначні. Ви запальні, легко виходите із себе. А це нервову систему, від чого страждають й оточуючі.

Від 12 до 40 балів. Вас можна віднести до найпоширенішої групи людей. Вас дратують речі тільки найнеприємніші, але з буденних негараздів Ви не робите драму. До неприємностей Ви вмієте "повертатися спиною", досить легко забуваєте про них.

11 балів і менше. Ви дуже спокійна людина, реально дивитесь на життя. Або цей тест недостатньо вичерпний і Ваші найбільш уразливі сторони не проявилися? Судіть самі. Принаймні, з повною упевненістю можна сказати, що Ви не та людина, яку можна легко вивести з рівноваги.

Тест 3. ОЦІНКА ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ.

Опитувальник дозволяє оцінити емоційну зрілість за наступними критеріями:

Експресивність – виразність емоцій. Їх трансформація в діях і здатність передавати свій настрій оточуючим;

Саморегуляція – здатність керувати своїми емоціями, стримувати небажані в даний момент і викликати бажані, регулюючи при цьому як свою поведінку, так і поведінку інших людей;

Емпатія – здатність розуміти емоційний стан оточуючих, що викликає довіру з їх боку.

Ці три складові емоційності за високого рівня їх розвитку дозволяють вибирати найбільш адекватні форми поведінки, що дає можливість легко знаходити спільну мову з людьми в будь-якій сфері діяльності. Тим самим забезпечуючи її ефективність.

Методика складається з опитувальника (42 питання), листа відповідей і ключа. На кожну шкалу адресовано 12 питань, по 6 на інтра-, екстра ефекти відповідно.

Інструкція.

Опитувальник містить 42 твердження, спрямовані на вивчення особливостей Вашої емоційної сфери. Ваше завдання – відповісти на кожне питання.

Якщо Ви згодні з твердженням, відповідайте «Так», якщо не згодні – «Ні».

Не витрачайте час на обміркування, відповідайте швидко, дайте першу відповідь, яка спала Вам на думку. Не прагніть свідомо справити сприятливе чи несприятливе враження. Вільно висловлюйте свою думку. Пам’ятайте, що поганих і хороших відповідей не існує.

1. Чи можна сказати, що Ваші почуття красномовно свідчать про Вашу особу?

2. Ваша заклопотаність позначається за знайомих?

3. Чи переключаєтеся Ви в спілкуванні з одного настрою на інший?

4. Чи можна сказати, що в процесі спілкування з людьми Ви навчилися керувати їхніми емоціями?

5. Чи часто Ви спостерігаєте інтерес оточуючих до Ваших дій?

6. Чи завжди Вам допомагають ваші переміщення, рух рук, коли Ви щось розповідаєте?

7. Чи здатні Ви вдало копіювати (пародіювати) осіб, їхні рухи?

8. Чи завжди Ви розумієте гумор інших?

9. Чи легко Ви заражаєте настроєм інших?

10. Чи часто Ви відчуваєте жалість до людей?

11.Чи можете Ви змусити себе швидко заспокоїтися, якщо сильно схвильовані?

12. Чи впливає зміна Вашого голосу на оточуючих?

13. Чи можна сказати, що Ви маєте авторитет у товаришів?

14. Вам приємно, коли Вас хвалять?

15. Чи завжди Ви співпереживаєте літературним героям?

16. Чи відчуваєте Ви перед початком роботи, навчання млявість, апатію?

17. Чи співпереживають з Вами люди, які Вас знають, коли Ви цього хочете?

18. Чи подобається Вам, коли Вас критикують?

19. Чи попросите Ви знизити Вам оцінку на іспиті, якщо вважатимете, що вона завищена?

20. Чи завжди Ваша посмішка і сміх захоплюють оточуючих?

21. Чи проводите Ви підготовку свого стану словами наказу самому собі або іншими прийомами, коли розпочинаєте відповідальну роботу?

22.Чи виникають у Вас зміни серцебиття, подиху, сльози і т.д. коли спостерігаєте гостро динамічні ситуації або такі, що мають позитивний розвиток?

23. Чи можете Ви залишитися неупередженим, коли сильно схвильовані?

24. Чи є серед Ваших знайомих такі, що Вам не подобаються?

25. Чи підвищуєте Ви голос, коли говорите з людиною, яка розлютила Вас?

26. Чи можна сказати, що Ви користуєтесь довірою серед товаришів?

27. Чи можете Ви своїм поглядом привернути увагу оточуючих?

28. Чи можуть оточуючі за Вашим поглядом визначити Ваш настрій?

29. Чи часто Ваші розповіді дивуюсь, викликають інтерес у оточуючих?

30. Чи приховуєте Ви хвилювання на навчанні?

31. Чи марновірні Ви в чому-небудь (хоча б думкою)?

32. Могли б Ви порозумітися жестами з людиною, яка не знає Вашої мови?

33. Чи завжди Ви говорите правду, не зважаючи на те, що це іноді Вам не вигідно?

34. Чи можете Ви сказати, що відчуваєте і добре розумієте настрій оточуючих Вас людей у спілкуванні?

35. Ваші вказівки виконують швидко?

36. Чи часто оточуючі виявляють інтерес до того, що Ви робите?

37. Чи виникають у Вас труднощі за необхідності привернути до себе увагу?

38. Чи впливає Ваш зовнішній вигляд на присутніх?

39. Чи помітно іншим, коли яка-небудь подія виведе вас з рівноваги?

40. Чи можете Ви допомогти заспокоїтися людині, якщо в неї неприємності?

41. Коли в спілкуванні перевтілюєтесь, чи помітно це оточуючим?

42. Чи часто позначається Ваш настрій на інших?

Обробка отриманих даних здійснюється шляхом підрахунку загальної кількості балів по кожній шкалі. Збіг з ключем оцінюється в 1 бал по кожному питанню. Максимальне значення кожного показника не перевищує 12, а з урахуванням спрямованості – 6.

Ключ.

1. Шкала експресивності.

Інтраекспресивність – 1, 6, 7, 30, 39, 42

Екстраекспресивність – відповіді «Так» на питання 2, 28, 20, 32, 42

Сума цих двох підшкал є оцінкою за шкалою.

2. Шкала саморегуляції.

Інтрасаморегуляція – «Так» на питання 3, 12, 21, 23; «Ні» на питання 17, 25

Екстрасаморегуляція – «Так» на питання 4, 5, 29, 36, 40; «Ні» на 37

Сума цих двох підшкал є оцінкою за шкалою.

3. Шкала емпатії.

Інтраемпатія – «Так» на питання 8, 10, 11, 16, 22, 34

Екстраемпатія – відповіді «Так» на питання 13, 14, 26, 35, 38

Сума цих двох підшкал є оцінкою за шкалою.

4. Шкала щирості – відповіді «Так» на питання 15, 24, 31; відповіді «Ні» на

питання 9, 19, 33

Сума балів за кожною шкалою, яка не перевищує 4б., свідчить про низьку вираженість даної якості.

5 – 8 балів говорить про середній ступінь вираженості якості.

9 – 12 балів свідчить про високу вираженість даної якості.

Відповідно для кожної підшкали і для шкали щирості бали розподіляються в такий спосіб: до 2 – низькі значення, 3 – 4 – середні, 5 – 6 – високі.

Високі значення за шкалою експресивності свідчать про яскраве вираження емоцій особою, дії якої мають велике емоційне зараження, тобто будь-який настрій швидко передається оточуючим, трансформуються в їхню поведінку.

Високий рівень саморегуляції вказує на те, що людина в спілкуванні здатна добре регулювати свої емоції і тим самим впливати на організацію і поведінку людей, що її оточують.

Високі значення за шкалою емпатії відбивають глибоке розуміння людиною різних життєвих обставин інших людей, здатність вселяти їм довіру від цих дій і тим самим впливати на їхню поведінку й дії.

Високі значення за шкалою щирості свідчать про нещирість відповідей.

Тест 4. РІВЕНЬ САМООЦІНКИ.

Самооцінка особистості – оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, оцінки своєї особи іншими людьми, виходячи з системи цінностей людини. Самооцінка – суб’єктивне утворення в людській психіці, але воно є відображенням норм і оцінок, що існують в суспільстві та в міжособистісних відносинах.

Продумайте запропоновані нижче твердження, оцінивши за 4-х бальною системою своє ставлення до них. При цьому бали повинні означати наступне: Я думаю дуже часто про це - 4б., Часто - 3б., Іноді - 2б., Рідко - 1б., Ніколи - 0б.

  • Мені хочеться, щоб мої друзі підбадьорювали мене.

  • Постійно відчуваю свою відповідальність по роботі.

  • Я турбуюся про своє майбутнє.

  • Багато хто мене ненавидять.

  • Я менш ініціативний, ніж інші.

  • Я турбуюся за свій психічний стан.

  • Я боюся виглядати дурнем.

  • Зовнішній вигляд інших куди краще, ніж мій.

  • Я боюся виступати з промовою перед незнайомими людьми.

  • Я часто допускаю помилки.

  • Як шкода, що я не вмію говорити як слід з людьми.

  • Як шкода, що мені не вистачає впевненості в собі.

  • Мені б хотілося щоб мої дії схвалювалися іншими частіше.

  • Я занадто скромний.

  • Моє життя марне.

  • Багато хто неправильної думки про мене.

  • Мені нема з ким поділитися своїми думками.

  • Люди чекають від мене дуже багато чого.

  • Люди не особливо цікавляться моїми досягненнями.

  • Я злегка ніяковію.

  • Я відчуваю, що багато людей мене не розуміють.

  • Я не відчуваю себе в безпеці.

  • Я часто хвилююся даремно.

  • Я відчуваю себе ніяково, коли входжу в кімнату, де вже сидять люди.

  • Я відчуваю, що люди говорять про мене за моєю спиною.

  • Я відчуваю себе скутим.

  • Я відчуваю, що люди майже все сприймають легше, ніж я.

  • Мені здається, що зі мною повинна трапиться яка-небудь неприємність.

  • Мене хвилює думка про те, як люди ставляться до мене.

  • Як шкода, що я не такий товариський.

  • У суперечках я висловлююся тільки тоді, коли впевнений у своїй правоті.

  • Я думаю про те, чого чекає від мене громадськість.

0 – 35 балів: високий рівень – означає, що людина, як правило, не обтяжена комплексом неповноцінності, вона правильно реагує на зауваження інших і рідко сумнівається у своїх діях.

36 – 45 балів: середній рівень – свідчить про те, що людина рідко страждає від комплексу неповноцінності і лише час від часу намагається приладитися під думку інших.

46 – 120 балів: низький рівень – сигналізує про те, що людина болісно переносить критичні зауваження на свою адресу, намагається рахуватися завжди з думкою інших і часто страждає від комплексу неповноцінності.

Тест 5. ЧИ ВМІЄТЕ ВИ БУТИ ЩАСЛИВИМ?

У кожного в житті є моменти, коли відчуваєш себе щасливим. Бувають і інші, коли ненавидиш себе і весь світ. Напевно, інакше і бути не може ... І все ж таємно заздриш людям, які, принаймні зовні, завжди виглядають задоволеними собою, до подій навколо відносяться філософськи. А до якої категорії належите Ви? Чи вмієте бути щасливим? На кожне питання виберіть одну із трьох відповідей:

1. Коли замислюєтеся над прожитим життям, доходите висновку, що:

а) все було швидше погано, ніж добре;

б) було швидше добре, ніж погано;

в) все було відмінно.

2. В кінці дня Ви зазвичай:

а) незадоволені собою;

б) вважаєте, що день міг пройти і краще;

в) відходите до сну з почуттям задоволення.

3. Коли дивитесь в дзеркало, думаєте:

а) "Як же погано я виглядаю";

б) "А що, зовсім ще не погано";

в) "Все прекрасно".

4. Якщо дізнаєтесь про великий виграш когось із знайомих, думаєте:

а) "Ну мені-то ніколи не пощастить";

б) "А чорт! Чому ж не я?";

в) "Одного разу так пощастить і мені".

5. Якщо почуєте по радіо чи дізнаєтеся з газет про якийсь події, говорите собі:

а) "Ось так одного разу буде і зі мною";

б) "На щастя ця біда мене минула";

в) "Ці репортери навмисне нагнітають пристрасті".

6. Коли Ви прокидаєтеся вранці, частіше всього:

а) ні про що не хочеться думати;

б) зважуєте, що день прийдешній готує;

в) задоволені, що почався новий день, і можуть бути нові сюрпризи.

7. Думаєте про Ваших приятелів:

а) вони не такі цікаві й чуйні, як хотілося б;

б) звичайно, у них є недоліки, але в цілому вони цілком терпимі;

в) чудові люди.

8. Порівнюючи себе з іншими, знаходите, що:

а) Вас недооцінюють;

б) Ви не гірше за інших;

в) підходите в лідери і це, мабуть, визнають усі.

9. Якщо Ваша вага збільшилася на 4-5 кг:

а) впадаєте в паніку;

б) вважаєте, що в цьому немає нічого особливого;

в) одразу переходите на дієту і займаєтеся фізичними вправами.

10. Якщо Ви пригнічені:

а) клянете долю;

б) знаєте, що поганий настрій скоро пройде;

в) намагаєтеся розважитися.

Обробка результатів.

Кожна відповідь А - 0 балів, Б - 1 бал, В - 2 бали.

17 – 20 балів: Ви така щаслива людина, не віриться, що таке можливо. Радієте життю, не звертаючи уваги на неприємності й життєві проблеми. Людина Ви життєрадісна, подобаєтеся оточуючим своїм оптимізмом, але ... чи не занадто поверхово і легко Ви ставитеся до всього що відбувається? Може бути трохи скепсису і тверезості Вам не зашкодить.

13 – 16 балів: напевно, Ви "оптимально" щаслива людина, радості у Вашому житті явно більше, ніж печалі. Ви добрі, холоднокровні, у Вас тверезий склад розуму і легкий характер. Не панікуйте, стикаючись з труднощами, тверезо оцінюйте їх. Оточуючим з Вами зручно.

8 – 12 балів: щастя і нещастя для Вас виражаються відомою формулою "50/50". Якщо хочете схилити чашу терезів на свій бік, намагайтеся не пасувати перед труднощами, зустрічайте їх стійко, спираючись на друзів, не залишайте їх у біді.

0 – 7 балів: Ви звикли на все дивитися крізь чорні окуляри, вважаєте, що доля підготувала Вам участь людини невдачливої, і навіть іноді бравуєте цим. А чи варто? Намагайтеся більше часу проводити в товаристві веселих, оптимістичних людей. Добре б чимось захопитися, знайти хобі.

Тест 6. ЧИ ОПТИМІСТ ВИ?

Цей тест складений кілька років тому групою американських психологів і соціологів. Запитання його зовсім прості, а результати, які Ви одержите достовірні. Ці результати становлять цілу шкалу починаючи з хворобливого песимізму і завершуючи безмежним оптимізмом.

1. Ваші сни:

а) драматичні (страшні);

б) туманні, неясні;

в) приємні;

г) еротичні.

2. Про що Ви думаєте вранці тільки-но прокинувшись:

а) яка буде погода;

б) про роботу, яку Ви любите;

в) про роботу, яка Вам не подобається;

г) про кохану людину;

д) про людину, яка Вам не подобається.

3. Як Ви звичайно снідаєте:

а) виділяєте необхідний час, сервіруєте стіл;

б) під час сніданку бурчите, що не виспалися;

в) любите поговорити;

г) часто запізнюєтесь і тому поспішаєте.

4. Коли Ви читаєте газету, то на чому насамперед зупиняєте увагу:

а) на політичних і економічних новинах;

б) на матеріалах про спорт;

в) на статтях про культуру.

5. Як Ви реагуєте, прочитавши про якусь надзвичайну подію, злочин, скандал:

а) Вам байдуже;

б) турбуєтесь, щоб таке саме не сталося з Вами;

в) обурюєтесь, що органи влади не можуть навести порядок;

г) розумієте, що і такі речі бувають на світі.

6. Як Ви поводите себе при першій зустрічі з незнайомою людиною:

а) одразу ж довіряєте їй;

б) чекаєте, коли вона Вас про щось спитає;

в) з цікавістю спостерігаєте за нею;

г) спостерігаєте за нею, але не робите якихось висновків.

7. Що Ви робите, коли помічаєте, що хтось розглядає Вам у театрі, кіно, на

вулиці:

а) передусім Вам здається, що у Вас щось смішне;

б) Вам дуже приємно;

в) дивитесь на себе в яку-небудь вітрину, дзеркало;

г) не звертаєте уваги, Вам все одно.

8. Ви шукаєте якусь адресу в незнайомому місті:

а) вважаєте за краще взяти таксі;

б) розпитаєте перехожих;

в) спробуєте знайти самі;

г) весь час боятиметеся, що не зможете знайти.

9. З якими думками Ви починаєте робочий день:

а) сподіваєтесь, що він буде успішним;

б) чекаєте, щоб робочий час минув швидше;

в) на роботі Вам приємно бачитися з колегами, спілкуватися з ними;

г) сподіваєтесь, що в цей день Вас не очікують якісь проблеми, неприємності.

10. Ви програєте в якій-небудь грі:

а) це Вас не засмучує – очевидно, це поганий день;

б) Ви гратимете далі, поки не почнете вигравати;

в) вважаєте, що гра є гра – адже хтось повинен програвати, так чому це не Ви;

г) намагатиметеся придумати спосіб виграти.

11. Коли Ви сидите за столом, і Вам подають невелику порцію чогось

особливо смачного:

а) накидаєтесь на неї з апетитом;

б) боїтеся, якби Вам не поправитися;

в) з’їдаєте її, але з докорами совісті;

г) боїтеся, що «дасть перебій Ваш шлунок».

12. Коли Ви сваритеся з кимсь, хто Вам симпатичний, то:

а) боїтеся, якби не посваритися остаточно;

б) ставитеся до цього спокійно, і в цьому є свій сенс;

в) вважаєте, що напевне швидко помиритесь і все буде гаразд;

г) надто гладкі відносини є нудними.

13. Коли Ви у ванній дивитеся на свою фігуру, то одразу думаєте:

а) взагалі враження хороше, але для досконалості немає меж;

б) треба скинути зайву вагу, але для цього треба стільки трудитися;

в) фігура як фігура, як у всіх, нічого особливого;

г) треба зайнятися гімнастикою.

14. Чи щирі Ви в коханні:

а) «я повністю віддаюся захопленню, навіть короткочасному»;

б) «ловлю себе на думці, а чи приємний прояв моїх почуттів партнерові?»;

в) «мене весь час щось гнітить, я постійно насторожі, стривожений»;

г) «ні про що не турбуюсь, почуваю себе добре».

15. Ви пройшли медичний огляд і поки чекаєте на результати:

а) боїтеся, якби у Вас не знайшли чогось серйозного;

б) знаєте, що лікар Вам все одно не скаже правди;

в) думаєте, що раз у Вас нічого немає, то чого ж Вам боятися;

г) думаєте, що кожному краще дізнатися про всю правду.

16. Кожний день спілкуючись з людьми, Ви:

а) тримаєтесь привітно і прохолодно – залежно від обставин;

б) часто почуваєте себе незручно, Ви не знаєте, як поводитись з незнайомими

людьми;

в) уважно оцінюєте, що скажуть інші про Вашу поведінку;

г) нерідко Вам здається, що Ви є вищими від інших.

17. На Вас чекає тривала подорож, як Ви готуєтесь до неї:

а) реально плануєте;

б) не сумніваєтесь, що станеться який-небудь перебій;

в) усе владнається якось саме собою, тому до поїздки Ви особливо не

готуєтесь;

г) до самого від’їзду перебуваєте в сильному збудженні, і тільки потім

заспокоюєтеся.

18. Якому за перелічених кольорів Ви віддаєте перевагу:

а) червоному;

б) сірому;

в) зеленому;

г) синьому.

19. Коли Ви приймаєте рішення, на що розраховуєте:

а) «усе залежить від того, чи буде у мене везіння, щастя, вдача»;

б) «все вийде так, як я задумаю»;

в) «я в змозі об’єктивно оцінити свої шанси»;

г) «звертаю увагу на прикмети»;

д) «у кожного своя доля».

20. Чому Ви віддасте перевагу, якщо була б можливість вибору:

а) одержати невелику спадщину;

б) досягти стабільних успіхів у професії;

в) створити щось значне у мистецтві, науці;

г) зустріти велике кохання, познайомитись з хорошим другом.

Підрахуйте бали за таблицею.

Запитання

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

А

1

2

5

2

3

5

1

1

5

2

5

1

5

3

2

5

2

3

2

3

Б

4

5

2

1

1

1

5

5

2

1

2

2

2

2

1

2

1

1

5

1

В

3

2

3

4

2

3

2

3

3

5

3

5

3

1

4

3

4

2

3

5

Г

5

4

1

4

4

3

4

2

2

3

1

4

2

5

3

4

2

4

1

4

Д

1

2

25 – 35 балів: Ви невиліковний, хворобливий песиміст. Вам треба щось робити. Чи такий вже поганий оптимізм?

36 – 47 балів: хоча у Вас час від часу і з’являються проблиски оптимізму, песимізм найчастіше бере гору. Постарайтеся радісніше дивитися на світ, зробіть щось приємне самому собі.

48 – 60 балів: у Вас тверезий погляд на світ, однак ви не можете відмовитися від песимістичних настроїв.

61 – 75 балів: у Вас чіткі реалістичні погляди на життя, звичайно в будь-якій ситуації Ви зберігаєте оптимізм.

76 – 90 балів: Ви оптиміст від народження. І Ви маєте рацію. Однак ця ваша якість певною мірою заважає Вам виправляти свої помилки. А шкода!

91 – 100 балів: Це вже не оптимізм, а невгамовна легковажність.

Тест 7. КРЕАТИВНІСТЬ.

Креативність — творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей. Такі здібності є незалежним фактором, елементом обдарованості. Креативність – це не дар від народження, її завжди можна набути та розвивати. 

1. Чи вважаєте Ви, що сучасна система освіти може буди покращена?

а) так;

б) ні, вона і так достатньо хороша;

в) так, в деяких випадках, але при сучасному стані у школі – незначно.

2. Чи думаєте Ви, що самі можете брати участь в зміні системи освіти?

а) так, у більшості випадків;

б) ні;

в) так, в деяких випадках.

3. Чи вважаєте Ви, що в деяких з ваших ідей сприяли б значному прогресу у

тій сфері діяльності, в якій Ви працюєте?

а) так;

б) так, при сприятливих обставинах;

в) в незначній ступені.

4. Чи вважаєте Ви, що в майбутньому будете грати важливу роль і зможете

щось принципово змінити в системі безперервної освіти?

а) так;

б) це малоймовірно;

в) можливо.

5. Коли Ви вирішуєте прийняти будь-яку дію, чи думаєте Ви, що здійсните

своє починання, яке сприяє покращенню справ?

а) так;

б) часто думаю, що не зможу;

в) так, часто.

6. Чи відчуваєте Ви бажання зайнятися вивченням дидактики як науки про

навчання?

а) так, незвідане мене приваблює;

б) ні, все що мені відомо поки з цієї науки, мене не приваблює;

в) все залежить від мети вивчення цієї науки.

7. Вам часто доводиться займатися порівняно новою справою. Чи відчуваєте

Ви бажання досягти в ній успіху?

а) так;

б) задовольняюсь тим успіхом, який було досягнуто до мене;

в) ні, так як знаю, успіху досягти неможливо.

8. Якщо проблема вирішена, але її рішення хвилює Вас, чи бажаєте Ви знати

всі теоретичні положення, які можуть вирішити проблему?

а) так;

б) ні, достатньо знань передового досвіду;

в) ні.

9. Коли Ви потерпаєте невдачу, то:

а) якийсь час продовжуєте почате;

б) кинете почате;

в) продовжуєте робити свою справу.

10. На Вашу думку професію треба обирати виходячи із:

а) своїх можливостей та перспектив для себе;

б) значимості професії, необхідність на ринку праці;

в) переваги, які вона дає.

11. Мандруючи, чи могли б Ви легко пройти за маршрутом, яким вже один раз

проходили?

а) так;

б) ні;

в) так, але тільки в місцевості, яка сподобалась.

12. Відразу після бесіди чи зможете Ви згадати все про що говорили?

а) так;

б) запам’ятовую тільки те, що мене цікавить;

в) всього згадати не можу.

13. Коли Ви чуєте незнайомий термін в знайомому контексті, чи зможете

повторити його в схожій ситуації?

а) так;

б) так, якщо термін легко запам’ятати;

в) ні.

14. у вільний час Ви переважно:

а) розмірковуєте наодинці;

б) знаходитесь в компанії;

в) Вам все одно, Ви все рівно вирішуєте свою проблему.

15. Ви займаєтесь підготовкою доповіді (повідомлення). Вирішуєте

припинити цю справу тільки якщо:

а) справа закінчена і, Вам здається, виконана відмінно;

б) Ви більш менш задоволені;

в) Вам не все вдалося зробити, але є інші справи.

16. Коли Ви наодинці, то:

а) любите почитати книгу;

б) будь-якою ціною намагаєтесь знайти собі завдання;

в) вирішуєте проблему, пов’язану з вашою роботою.

17. Коли якась ідея Вас захоплює, то Ви думаєте про неї:

а) незалежно від того, де і з ким Ви знаходитесь;

б) тільки наодинці;

в) тільки там, де не шумно.

18. Коли Ви відстоюєте якусь ідею, то

а) можете відмовитися від неї, якщо вислухаєте переконливі аргументи

опонентів;

б) залишитеся при своїй думці, які б аргументи не приводили;

в) зміните свою думку, якщо тиск буде сильним.

Ключ до тесту.

Підрахуйте бали таким чином:

За відповіді А – 3 бала, Б – 1 бал, В – 2 бала.

Питання 1, 6, 7, 8 – це межі вашої допитливості.

Питання 2, 3, 4, 5 – віра в себе.

Питання 9, 15 – постійність.

Питання 10 – амбіціозність.

Питання 12, 13 – слухова пам'ять.

Питання 11 – зорова пам'ять.

Питання 14 – ваше прагнення бути незалежним.

Питання 16, 17 – здатність абстрагуватися.

Питання 18 – ступінь зосередженості.

Ці здібності і складають основні якості творчого потенціалу. Загальна сума набраних балів покаже рівень вашого творчого потенціалу.

49 балів і вище – в Вас закладено значний творчий потенціал, який надає Вам широкий вибір творчих можливостей. Якщо Ви зможете застосувати ваші здібності, то Ви можете досягти найрізноманітніших форм творчості.

Від 24 до 48 балів – у Вас нормальний творчий потенціал. Ви наділені такими якостями, які дозволяють Вам творити, але у Вас є проблеми, які гальмують процес творчості. У всякому випадку, ваш потенціал дозволить Вам творчо проявити себе, якщо ви цього забажаєте.

23 бали і менше – Ваш творчий потенціал невеликий, але, може бути, Ви просто недооцінили себе, свої здібності? Відсутність віри в свої сили може привести Вас до думки, що ви взагалі не здатні до творчості. Позбавтеся цього і таким чином вирішите проблему.

Висновки

Відсутність волі так чи інакше виявляють різноманітні фізичні та розумові дії. Характерними її ознаками є зниження рівня загальної активності, психічна млявість, вагання в тих випадках, коли необхідно діяти.

Люди, воля яких слабка, здебільшого не закінчують розпочатої справи, нездатні долати навіть незначні труднощі, відкладають справу надалі. Вони легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за дрібні, непотрібні завдання. Вони не мають постійних зацікавлень, цілеспрямованих інтересів, самостійності і критичного ставлення до себе та оточення.

Ці люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, внаслідок чого не впевнені у своїх діях. Вони здебільшого не виявляють ініціативи, хоча і певною мірою компетентні. Вони не здатні стримувати свої бажання, долати власні емоційні стани - гнів, страх, афекти.

В екстремальних обставинах вони розгублюються, стають безпорадними. Вони мрійники, і хоча часом подають цікаві пропозиції, проте не реалізують їх.

Ослаблення волі зумовлюється багатьма причинами. У деяких випадках його спричиняють органічні або функціональні порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку, особливо лобових його ділянок, що виявляється в дисоціації, роз'єднаності образів дії та рухів, пасивності ідей, уявлень.

Причиною цього є різні хвороби і особливо вживання алкоголю, наркотиків, які є причиною пасивності розумової діяльності, порушення гальмівної функції кори великих півкуль головного мозку, внаслідок чого активізуються підкоркові процеси, зокрема емоції.

Але слабкість волі типу класичної "обломовщини", "маніловщини" зумовлена здебільшого вихованням. Обмеженість рухів і діяльності дітей, прагнення в усьому їм допомагати виховують їх пасивними. Надмірне опікування приводить дитину до того, що пасивність стає її звичкою, яку важко здолати в старшому віці.

Формування у дітей працьовитості, залучення до праці, спонукання закінчувати розпочату справу є найважливішими засобами подолання слабкої волі. Фізичне виховання, спорт, різноманітні види змагання значною мірою сприяють розвиткові активності, самовладання, сильної волі.

Функція волі: свідома регуляція психічної активності особистості.

Механізм волі: зумовленість свідомою метою регулювати рухи, дії, вчинки і діяльність.

Наше життя набрала такий шалений темп, що це починає загрожувати не тільки нервово-психічному, але і фізичному здоров'ю людей. Вчені не перестають розробляти системи і методи, які допомагають сучасній «цивілізованій» людині не потрапити в «стресовий полон».

Щоб ефективно справлятися зі стресом, необхідно певною мірою вдосконалити наші психічні процеси мислення. Всі ми бачимо світ по-різному, кожен з нас реагує на навколишнє Дійсність унікальним чином. Стреси для кожного з нас - не одне і те ж.

Багато вчених розробляли рекомендації для профілактики появи стресів. Ось що, наприклад, рекомендують австралійські фахівці:

  1. Півдня на тиждень потрібно проводити так, як вам подобається.

  2. Не рідше одного разу на день говорите найдорожчого для вас людині теплі слова. Не сумнівайтеся, що він скаже вам у відповідь те ж саме. У нашому суворому світі одне усвідомлення того, що вас хтось любить, здатне захистити від важких зривів.

  3. Два або три рази на тиждень давайте собі фізичне навантаження. Вправи не повинні бути виснажливий, але якщо після занять вам не знадобився душ, значить ви щось робили неправильно або ж не досить тренувалися.

  1. Пийте більше води. Для того, щоб підтримати тіло в хорошій формі, слід випивати тільки однієї води не менше 1,5 літра на день.

  2. Не дозволяйте розкрадати своє життя. Буде краще, якщо деякі листи залишаться нерозпечатаними, а телефонні дзвінки - без відповіді. Безцеремонні люди крадуть години (навіть дні) вашого життя і створюють вам стреси, змушуючи робити те, що вам не треба і не подобається.

  3. Ведіть щоденник, заповнюючи його інтимними подробицями або дрібними подіями дня. Щоденник повинен допомагати вам ефективно планувати своє життя і уникати несподіваних неприємностей.

  4. Коли ви пригнічені або розсерджені, займайтеся інтенсивної фізичної роботою: скопайте город, розкидайте замети, переставте меблі. Можна відправиться за місто і покричати там. Подібні неадекватні вчинки непогано захищають людину від стресів.

  5. З'їдайте хоча б по одному банану на день. У них практично всі вітаміни, багато мікроелементів, до того ж вони володіють високою енергетичної ємністю.

Значення або зміст будь-якої ситуації можна зрозуміти до кінця, лише розуміючи загальний контекст, в якому ця ситуація наявна. Уважно спостерігайте за підлітками, за виразом їхнього обличчя, за жестами, рухами, звуками чи словами. Якісь почуття можуть бути загострені, а якісь – помірні. Важливо говорити про них, які б вони не були. Називайте емоції різними словами.

Визначте, що почуває дитина і скажіть це словами, звертаючись до неї: “Ти, здається, стурбований чимось?”, “У тебе задоволений вигляд”.

Описуючи емоції, використовуйте різні слова. Розпочніть зі слів, які описують базові емоції: радісний, сумний, сердитий, зляканий. Потім поступово використовуйте слова, щоб якомога точніше визначити емоції і почуття: задоволений, розчарований, роздратований, стомлений, схвильований. Після нового слова поясніть його значення пропозицією.

Допомагайте учням розповідати про свої почуття. Розпочніть із простих запитань, які припускають відповіді “так” чи “ні”. Підказуєте їм слова, які можна використовувати для самовираження.

Описуйте почуття інших людей. Виділяйте конкретні аспекти поводження, привертайте увагу учнів до подій, які викликають емоції.

Визначайте право підлітків на емоції, але не допускайте руйнівної поведінки.

Підлітковий вік – це період становлення самооцінки. Зрозуміло, вона починає формуватися в ранньому дитинстві, але саме в підлітковому віці дитина починає повною мірою усвідомлювати себе частиною соціуму. В ідеалі самооцінка підлітка проходить через кілька стадій, від повного невідання по відношенню до себе і своїх здібностей і до формування адекватної самооцінки – об’єктивного ставлення до своїх якостей, здібностей і можливостей.

На практиці ж самооцінка підлітка в більшості випадків занижена. На розвиток заниженої самооцінки впливають різні фактори: це і фізичні зміни в організмі, які нерідко призводять до підлітковим комплексів, пов’язаних із зовнішністю, і пошуки схвалення з боку однолітків, які далеко не завжди увінчуються успіхом, і «підвішений стан» між світом дорослих і світом дітей.

Незважаючи на те, що в підлітковому віці для дитини ровесники є більшим авторитетом, ніж батьки та вчителі, саме дорослі можуть і повинні допомогти дитині підвищити самооцінку. Підліток щосили прагне стати частиною соціуму, який часто виявляється ворожим. Тому йому потрібна «тиха гавань», де його будуть любити і приймати, незважаючи ні на що. Такою «тихою гаванню» повинен стати дім та сім’я: підліткові необхідно місце, де він повинен відчувати себе захищеним. На це треба постійно наголошувати під час бесід з батьками.

Проблеми з самооцінкою

Проблеми з самооцінкою у підлітка можуть виникнути тому, що він постійно порівнює себе з іншими людьми. Батьки повинні пояснити йому, що всі люди різні: хтось успішніший в одному, хтось в іншому. Те, що він відрізняється від когось, не означає, що він гірше. Він просто інший.

При цьому свої слова важливо підкріплювати діями: ніколи не порівнюйте дитини з його друзями або просто однолітками, особливо якщо це порівняння не на його користь. Підлітки дуже чутливі до критики, вони болісно сприймають зауваження на свою адресу, тому висловлювати критику в адресу підлітка потрібно дуже м’яко, бажано – поєднуючи її з похвалою, щоб «підсолодити пігулку».

Також самооцінка підлітка тісно пов’язана з його успіхами в навчанні. Часто в старших класах успішність дітей падає не тільки тому, що спілкування з однолітками їх цікавить набагато більше рішення рівнянь або завчання неправильних дієслів, але і через невпевненість у власних силах.

Якщо занижена самооцінка підлітка пов’язана з тим, що він не може реалізувати себе в шкільному колективі, можна запропонувати йому записатися в якій-небудь гурток, клуб або секцію, де він зможе знайти нових знайомих, які поділяють його інтереси. Можливо, в компанії однодумців йому буде легше розкритися і відчути себе «своїм». До того ж, успіх в улюбленому хобі теж грає важливу роль для підняття самооцінки. Саме тому гурток підліток повинен сам вибирати, на підставі своїх інтересах: не потрібно наполягати на бальних танцях, якщо дитина мріє малювати або грати на гітарі.

Важливо пам’ятати: незважаючи на те, що підлітки часто приховують свої справжні почуття за маскою самовпевненості, вони дуже вразливі. Не дозволяйте підліткові обдурити вас своєю бравадою: у цьому віці він як ніколи потребує підтримки і схвалення. Саме похвала допоможе йому повернути впевненість у своїх силах. Але тільки не перехваліть: завищена самооцінка підлітка може стати не меншим джерелом проблем, ніж занижена.

Креативність — творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей. Такі здібності є незалежним фактором, елементом обдарованості. Креативність – це не дар від народження, її завжди можна набути та розвивати. 

8 ефективних шляхів опанування креативністю:

1. Продовжуйте вчитися.

2. Будьте ненаситно допитливі.

3. Не осуджуйте свої ідеї.

4. Оточіть себе творчістю. Креативність породжує креативність.

5. Не зосереджуйтеся на тому, що думають інші.

6. Шукайте зв'язки між зовсім різними об'єктами і поняттями.

7. Шукайте природню красу.

8. Регулярно усамітнюйтесь. Ви будете вражені як світ відкриватиметься, коли ви почнете мислити креативно.

Список використаної літератури

  1. Дубравська Д. М. Основи психології: Навчальний посібник. – Львів: Світ, 2001. – 280 с.

  2. Іванюк Г.І. Практична педагогіка виховання / за ред. Красовицького М. Ю. – Київ - Івано-Франк., „ПЛАЙ”, 2000. – 218 с.

  3. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 272 с.

  4. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення. Навчальний посібник. – К.: “ЕксОб”, 1999. – 303 с.

  5. Психологія: Підручник / За ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2001. – 390 с.

  6. Роменець В. А. Психологія творчості: навчальний посібник. – К.: Либідь, 2001. – 288 с.

  7. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии 2-е изд. (1946г.) - СПб.: Питер, 2002 - 720 с. (Серия "Мастера психологии") 

  8.  Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2005. – 520 с.

  9. 29. Столяренко Л. Д. Основы психологии. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. – 721 с.

  10. 30. Столяренко А. М. Психология и педагогика: Учебное пособие. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 423 с.

  11. Сухомлинський В. О. Сто порад вчителю. — Вибр. твори в 5 т. — Т. 2.
    — К.: Рад. школа, 1976.

  12. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. — Вибр. твори в 5 т. -Т. 3. — К.: Рад. школа, 1977.

  13. Селье Г. Стресс без дистресса. – М.: Прогресс, 1982. – 127 с.

  14. Тарасов О.А. Як перемогти стрес. - М.: Айрис-пресс, 2002.

  • 18.05.2019
  • Виховна робота
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Наукова робота
  • 135
  • 0
  • 4
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Воркшоп як інноваційна освітня технологія»
Швень Ярослава Леонідівна
36 годин
590 грн
590 грн