Виступ "Ознайомлення дітей дошкільного віку з народними звичаями, традиціями та виробами народних умільців"

Опис документу:
Матеріал виступу містить опис роботи з народознавства з дітьми дошкільного віку. Показує своєрідне бачення роботи вихователя в цьому напрямку. Чітко визначено початкову мету та плани на майбуття, та у співпраці з батьками.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«Ознайомлення дітей дошкільного віку з народними звичаями, традиціями та виробами народних умільців»

«Дай синові твоєму здоровий розум, дай йому добрий звичай,

дай йому добру волю, - і ти вже дав йому багатство».

О. Духнович.

Як зазначається в «Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти»: «Ідеалом виховання – є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими гуманними якостями, є носієм кращих надбань вітчизняної та світової культури, здатна до саморозвитку й самовдосконалення».

Дошкільний вік – це початок становлення особистості, це період, коли в дитини починає формуватись мораль та образ власного «Я», виникає потреба осягнути явища суспільного життя. І те, що закладено в цей період, згодом, як квітка, розквітає і плодоносить.

В ході практики роботи і спостереження я часто замислювалась, які методи і прийоми слід використовувати, щоб виховати духовно багату людину, не байдужу до рідного краю, до свого коріння, до неоціненно глибокої криниці народної мудрості, духовного надбання наших предків. Це і стало поштовхом для обрання теми моєї науково-методичної проблеми.

Протягом багатьох років роботи у ДНЗ я помітила, що кожна маленька дитина – це неповторна індивідуальність. А значить кожна з них потребує свого індивідуального підходу. Розуміючи, що все починається з сім’ї, з родини, я починала із вивчення та узагальнення початкових знань про український народ, його побут, тобто вияснила, що їм відомо з цього питання, визначила індивідуальні можливості кожної дитини, пріоритети у навчанні і вихованні дітей з народознавчої роботи.

При ознайомленні дошкільнят із календарно – обрядовими святами, обрядами, звичаями, традиціями я керувалася такими принципами: доступності, зрозумілості, відповідності віковим особливостям.

Дитина вже від народження сприймає ніжну мамину колискову. Звичаї вибору колиски, обряду купання, забавляння – сприяють вихованню у діток таких важливих якостей, як ніжність, любов, ласку у ставленні до дитини (ляльки). Але я зустрічала таких батьків, які не вміли і не хотіли співати таких пісень, не розповідали гарних народних казок повчального змісту. Адже саме через них на початку свого життя діти знайомляться із народними звичками, традиціями, з визначенням доброго і злого вчинку. Тут важливо не згаяти час відпущений дитині природою на інтенсивний розвиток. Тому, обравши своїм першим кроком роботу з батьками, я насамперед, почала із наочного сприйняття проблеми. Разом з батьками відтворили у груповій кімнаті «Куточок народознавства». Сорочки – вишиванки, вишиті рушники, серветки, подушечки, скатертини дозволяють розкрити красу українських вишиванок, багатство кольорів, орнаментів. Керамічні вироби: різноманітні глечики, горнятка, макітри, кухлики, свищики тощо – дають змогу ознайомити із гончарством, як одним із народних промислів. Вироби із лози (верби) викликають інтерес і захоплення не тільки у дітей, а й у їх батьків. Витинанки, різьблені речі, килими – виготовлені руками народних умільців теж знайшли своє місце у народному куточку. А ще мною, були виготовлені ляльки-мотанки, іграшки-забавлянки з кукурудзи. Я, створюючи «Куток народознавства», мала на меті викликати інтерес до всього, що знаходиться в ньому, збагатити мову новими словами, поняттями, а найголовніше – зародити в душах дітей відчуття гордості за талановитих людей, що жили і живуть на нашій українській землі.

Разом з батьками пошили і одягнули ляльки в національний одяг. Під час знайомлення своїх малят з українським національним одягом, я звертала увагу на кольори, барви, закріплювала назви предметів одягу. На окремому занятті дала дітям знання про український віночок. Наступним кроком своєї роботи я ознайомлювала дітей із зачісками прабабусь і прадідусів.

Щоб ознайомити дітей зі звичаями та традиціями, що використовували при будівництві хати, проводила підготовчу роботу: розглядали різні види будинків на малюнках; проводили екскурсії по вулицях міста, звертаючи увагу на різні будинки, їхню архітектуру. Далі проводила заняття з конструювання у поєднанні із заняттями з ознайомлення з навколишнім. Діти із задоволенням будували житло для Оксанки та Тарасика за народними традиціями, дотримуючись обряду, та організовувалися на «вхідчини». Разом з цими обрядами доношу до дітей поняття про правила народного етикету. Коли знайомлю малюків з інтер’єром давнього житла, то закріплюю знання про сам інтер’єр, розкриваю їм таку рису українських жінок, як любов до порядку, чистоти, охайності, краси (часто білили хати, розмальовували печі, прикрашали вишиванками та витинанками, на вікнах ставили вазони, а побіля хати багато квітів).

Для ознайомлення батьків з народними звичаями, традиціями підготувала ширми, папки пересувки з консультаціями.

Протягом всіх режимних моментів використовую різноманітні народні приказки, примовлянки, загадки, потішки, казки, скоромовки. А самі заняття потребують особливої підготовки. Адже невичерпне народне джерело знань різноманітних обрядів, звичаїв, традицій. І я, ніби сама, переживаю ті дійства, які переживали мої предки. Починаючи з ранкового прийому і закінчуючи вечірніми годинами, звучить художнє слово та лине мелодійна народна музика. Для кращого розуміння народознавчих питань я вивчала різноманітні матеріали: як то літературні джерела, (поповнювала знання у літературних збірках І.Воропая «Звичаї нашого народу» (двотомник), Л.Калупської «Дивокрай» (двотомник), та «Народні ремесла», які практично стали моїми настільними книгами, а ще

В. Скуратівського «Свята нашого народу», «Берегиня», «Погостини», С.Русової «Особливості національного дитячого садка» та багато інших); як то народні мелодії у музичних збірках. А ще черпаю свої знання у людей старшого покоління, які зберігають ці наші звичаї та обряди ще й охоче ними діляться. Мені подобається віднаходити щось нове для подальшого його використання у своєму народознавчому проблемному питанні. Я щиро радію, адже моє захоплення передається дітям і батькам. Часто і батьки, почувши якийсь переказ, легенду чи обряд , діляться ними зі мною. Я стала помічати, що це зближує, згуртовує наших малят та батьків, позитивно впливає на їх відносини між собою. Діти у своїх іграх використовують колискові пісні, примовлянки, потішки. У них зменшилась агресія, натомість з’являються перші прояви любові, взаємопідтримки, почуття гідності, зникає сором’язливість і ін.

З давніх-давен в Україні панував культ праці, а в народі найвище цінувалася працьовитість. Від покоління до покоління передавався досвід ведення господарства, трудові навички, основи ремесла. Під час занять з ознайомлення з народними ремеслами, я намагаюсь показати, які вони різноманітні, розповідають про багатство рідного краю, про традиції. А ще свідчать про високу культуру українського народу, про споконвічне прагнення до краси. З великим задоволенням малята розмальовують різноманітні заготовки у вигляді глечиків, кухликів, іграшок-свистульок (або виліплених із глини); прикрашають «рушнички», «серветки», тощо. Під час прогулянок ми знаходили різні трави і пригадували різні звичаї пов’язані з ними. При визначені погоди – по прикметах визначали погоду на наступний день, місяць.

Гра – природний супутник життя дитини, джерело радісних емоцій зі значною виховною силою. Споконвіку у народних іграх відбивався спосіб життя людей, національні традиції, їх побут, праця, поняття честі, хоробрості, мужності, спритності, витривалості тощо. Народні ігри є невід’ємною частиною інтернаціонального, художнього й фізичного виховання дошкільнят. Радість руху поєднується з духовним збагаченням дітей.

З великим трепетом малюки чекають приходу свят Різдва, Великодня. Процес вивчення колядок, посівальник пісень, щедрівок, народних ігор, веснянок, звичаїв водіння Кози та Маланки викликає в дітей захоплення, бажання наслідувати, здружує їх. І я розумію, що в цей час діти, як ніколи, наближаються до своїх предків, до свого коріння. Я знаю, що дитина, раз запам’ятавши, обов’язково колись у потрібний момент згадає все, і, як ми тепер передаємо їм, передасть наступному поколінню.

Суть моєї проблеми полягає у виборі різноманітних методів. Хочу, щоб діти на практиці ознайомились з різними предметами домашнього вжитку. Для цього під час відвідувань музею, звертаю увагу на вироби народних умільців: вишиванки, керамічні вироби, витинанки, ткацькі вироби та ін. Під час різноманітних прийомів чи то на заняттях, чи то під час закріплення матеріалу у дидактичних іграх та народних рухливих іграх прищеплюю любов, інтерес до цих видів народного мистецтва. Діти охоче ліплять із глини, вирізають витинанки, роблять поробки-іграшки із природного матеріалу. А вишивання не залишило байдужими навіть хлопчиків. Мною була розроблена гурткова робота «Чарівна ниточка».

Звичайно моє проблемне питання не одним днем вирішувалось. Робота проводилась протягом тривалого часу. Тому і результатів великих спочатку не було, були звичайно і труднощі. Щоб виробити в дітей стійкий інтерес до народознавства мені весь час потрібно було «перемагати» бажання дітей переглядати сучасні мультфільми, переважно закордонного виробництва. Я думаю, що мені вдалось, якщо не зовсім, то більший інтерес викликати у дітей до всього свого - народного. Працю над питанням ознайомлення дітей з народними звичаями, традиціями я продовжуватиму і надалі. Адже, невичерпне джерело народних знань і умінь. А завдання кожного педагога постійно працювати над собою, підвищувати свою фахову майстерність. Тільки праця помножена на терпіння та пошук нових підходів, ідей допоможуть нам постійно вдосконалюватись, викликає бажання щонайскоріше бачити результати своєї праці.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Google-сервіси в роботі вчителя»
Левченко Ірина Михайлівна
16 годин
390 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.