Виступ на тему «Національно-патріотичне виховання на уроках украϊнськоϊ мови і літератури»

Опис документу:
Сьогодні питання виховання справжнього громадянина країни є дуже актуальним. Треба звернути особливу увагу на виховання підростаючого покоління не тільки в родині, під час виховних заходів, а й під час навчальної діяльності.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виступ на тему «Національно-патріотичне виховання на уроках украϊнськоϊ мови і літератури»

Патріотизм – переконання, що твоя країна краща за інші тому, що саме ти в ній народився

Бернард Шоу

Останнім часом у сучасній освіті відчувається підвищена увага до вивчення та запровадження новітніх технологій, пошуків більш ефективних методів, прийомів у навчально-виховному процесі. Але, на жаль, мало приділяється уваги виховним можливостям предметів. Коло обов’язків педагогів розширюється з кожним роком, і вже стає дедалі важче виділити основні. Але які б тенденції на вимогу доби не домінували б у нашій державі, освіті, на нашу думку, це ніяк і ніколи не зможе вплинути на саме покликання педагогів: передати весь свій досвід, знання, уміння, виховати в людині «людину». Вважаємо, що головне призначення вчителя не тільки дати знання, а й допомогти всебічно себе виявити, щоб згодом правильно обрати фах; виховати громадянина.

Сьогодні питання виховання справжнього громадянина країни є дуже актуальним. Треба звернути особливу увагу на виховання підростаючого покоління не тільки в родині, під час виховних заходів, а й під час навчальної діяльності. Саме в стінах школи відбувається соціалізація дитини, адаптація учня до соціальної дійсності. А саме мова та література, українська література, як навчальні предмети подають моделі поведінки та норми, орієнтують на загальнолюдські цінності через поведінку героїв, негативні та позитивні вчинки, через думки автора.

В умовах потреби у відродженні духовності роль уроків української мови та літератури у вихованні справжньої особистості повинна зрости, бо художня література як словесний вид мистецтва має величезний арсенал засобів впливу на свідомість та душу дитини. Як наслідок цього, хочемо цього чи ні, та на зразках поведінки автора та його героїв учні вивчають соціальні ролі, знайомляться з етапами становлення особистості, і як результат цього - формуються найбільш загальні, поширені риси особистості. Таким чином учень бере участь у власній соціалізації й у вираженні ним цінностей і норм культури. Починається пошук свого «Я». Формується власна система уявлень про самого себе, про світ та інших людей – процес адаптації.

Адаптація – прагнення знайти у внутрішньому світі ті риси, які допомагають встановити гуманне ставлення одне до одного.

А на уроках мови, працюючи з текстами патріотичної тематики, учні вчаться любити свою країну, бути гідними її громадянами.

Наша мета – стимулювати процес морального розвитку особистості, її взаємозв’язок із соціальним середовищем. А мова і художня література сприяють набуттю ними соціальних навичок, педагог допомагає становленню особистості, у ході чого формуються найбільш загальні, найпоширеніші риси особистості. Але література як шкільний предмет звернений не тільки до розуму людини, але, в першу чергу, до серця. На уроках вчителі повинні навчитись говорити мовою цінностей натхненно, позитивно, не треба намагатись нав’язувати свої особисті прагнення, незадоволеність, інтереси, моральні уподобання. Наше завдання полягає у необхідності передачі суспільно-значущих моральних настанов, а не власної системи моральних цінностей.

В основу системи патріотичного виховання на уроках української мови і літератури потрібно покласти правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення вибороти Українську державу. Творчі зусилля кожного вчителя повинні спрямовуватися на те, щоб підвищити виховний рівень сучасного уроку та його творчий потенціал, створити оптимальні можливості на уроці для розвитку самостійного творчого мислення школярів, активізації їх пізнавальної діяльності, спрямованих на формування патріотичних почуттів у процесі вивчення літератури. Тому патріотичне виховання має здійнюватись на основі проблемного вивчення текстів, їх системності, де домінантою є настанови до національного відродження. Якісна зміна у викладанні української мови, літератури в школі сприятиме становленню і розвитку особистості вищого рівня, ніж покоління, виховані в дусі радянського патріотизму, бо домінуватиме в почуттях і характерах учнів український патріотизм, національна свідомість і бажання жити і працювати задля розквіту Української держави.

Патріотизм... Це що? Патріотизм... Насправді складно осмислювати такі абстрактні поняття як любов, чесність, відданість, патріотизм. Бо незважаючи на те, що кожен з нас більш-менш розуміє їх значення, та все одно вкладає в них щось своє. Це не річ, яку можна побачити чи помацати. Це щось невидиме, проте реально існуюче, те, що наповнює наше життя смислом, тим самим роблячи нас людьми.

Патріотизм у найзагальнішому розуміння – це любов до Батьківщини. Для кожної людини в світі її рідний край – найдорожчий та наймиліший серцю. Це той клаптик землі, що привітав її з життям, де минули дитячі роки, де живуть найближчі люди. Такі почуття зрозумілі, вони природні. Далі вони поширюються на цілу країну, в якій людина живе, на людей, що говорять однією мовою та створюють спільну культуру. Бо це все робить людей близькими одна до одної, об’єднує. У широкому розумінні країна – це велика родина, де всі живуть спільними радощами та проблемами. Тому ми відчуваємо свою причетність та відповідальність за все, що коїться у державі, тому нам не байдуже, як до нашої Батьківщини ставляться у світі. А патріотизм – це не лише почуття, це дії, спрямовані на те, щоб рідній країні та нашому народові було добре жити.

Патріотизм виявляється у тому, що робить людина. Досягаючи успіху в житті, ми тим самим створюємо успіх цілої країни. Оце й є патріотизм. Володимир Великий, Тарас Шевченко, Василь Стус...Кожен із них по-своєму виявив свої патріотичні почуття до нашої країни. І таких дуже багато!

... Патріотизм припускає гордість досягненнями і культурою своєї Батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси Батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, що формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах освіти націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, що відображає загальнонаціональні моменти в його розвитку. А з практичного боку - характеристика особистості, тобто особистість, котра сповідує патріотизм до певної країни, є патріотом цієї країни. Патріотизм визначається більшістю людей як одне з найглибших громадянських почуттів, змістом якого є любов до Батьківщини, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури. Він виявляється в практичній діяльності, спрямованій на всебічний розвиток своєї країни, захист її інтересів. Виховання патріотизму - важлива складова виховної діяльності.

Патріотизм передбачає гордість за матеріальні і духовні досягнення свого народу, своєї Батьківщини, бажання збереження її характерних особливостей, її культурного надбання і співставлення себе з іншими членами свого народу, постійна готовність підкоряти свої особисті інтереси інтересам загалу, в якому живеш, та захищати інтереси своєї громади, народу в цілому.

Протягом віків патріотизм відігравав дуже важливу роль, об'єднуючи народ, держави в боротьбі із зовнішньою агресією. Коли в країні процвітає безправ’я, соціальна несправедливість, політичний безлад, немає можливості для творчості, люди часто полишають Батьківщину та шукають щастя деінде. Хоч у душі в них любов до рідного краю залишається, вони вже мало що можуть зробити для її добробуту. Та все ж патріотичні почуття є в кожного з нас, і ми маємо прагнути зробити щось важливе для своєї Батьківщини. Проте такі прагнення мають цінуватися. Людина має відчувати, що потрібна своїй країні, тоді вона захоче й зможе посприяти її процвітанню.

Упроваждення ідей національного виховання на уроках української літератури Починаючи з усної народної творчості, що є духом нації (вивчення прислів’я, приказок, казок), і закінчуючи високохудожніми творами письменників-класиків, література впливала і впливає на виховання шкільної молоді.

Вагомих результатів учитель-словесник досягне тільки тоді, коли він має продуману систему роботи над формуванням патріотичної вихованості школярів у процесі вивчення поетичних, прозових і драматичних творів художньої літератури.

Система роботи на уроках української літератури передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості.

Щоб художні твори посіли належне місце у формуванні патріотичних почуттів, на уроці літератури потрібно моделювати ситуації, які сприятимуть розумінню школярами суспільно-політичних явищ, змальованих авторами у творі.

Вплив програмового матеріалу на процес формування патріотичної вихованості залежить від правильного вибору методів, прийомів і форм роботи.

Для успішного здійснення патріотичного виховання школярів засобами художнього слова необхідні такі уміння і навички:

❖ визначати ідею і проблеми художнього твору, зіставляти конкретно-історичне, морально-етичне і загальнолюдське у творах;

❖ сприймати патріотичні мотиви та емоційно-естетичний тон художнього твору;

❖ виявляти патріотичні позиції та світоглядні особливості письменника і літературного персонажа;

❖ самостійно аналізувати твір, виділяючи основні патріотичні почуття героїв, їхні вчинки та переконання;

❖ висловлювати власну думку про патріотичні мотиви твору, уміти їх відстояти й аргументувати, робити висновки.

Вивчення української літератури покликане формувати у дітей найвищі й найблагородніші людські якості, серед них – любов до Батьківщини, почуття вічної правди і краси народу.

Учитель не повинен прагнути пояснити все в художньому творі. Не потрібно «вбивати» в голови учнів схеми та догми, слід допомогти їм побачити глибину художнього твору.

Якщо атмосфера уроку має творчий характер, то сам процес спілкування вчителя з учнями, особливе відчуття краси українського слова сприяє народженню нових ідей.

Отже, найважливіше для вчителя – не тільки як учити, а й чому вчити, що говорити про життя, людей, навколишній світ.

У своїй практичній діяльності вчителі літератури часто вдаються до такого прийому, як створення учнями власного висловлювання з позиції автора: колективні етюди, коли під керівництвом вчителя учні вирішують художні завдання, наприклад, складають оповідання від імені кошового Сірка, Івана Котигорошка або простого запорожця.

Підлітковий період у житті школяра – це підготовчий етап до формування ідеалів, які впливають на поведінку особистості. Якщо учні переймуться національними і духовними цінностями, ідеалами нашого народу, вони прагнутимуть до захисту цих цінностей. Учні мають знати про національний ідеал, про конкретних носіїв національної свідомості. Важливе місце тут відводиться особистостям письменників, твори яких вивчаються з першого по одинадцятий клас. Це Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Олександр Олесь. Ці світочі літератури стояли на сторожі державності, бо розуміли, якщо вона буде втрачена, то все решта на має ніякого значення. Вони нічого не просили від України, а просто любили її синівською любов’ю і належали своєму народові до останнього подиху.

Прикладом високого патріотизму є життя Т. Г. Шевченка, творчість якого вивчається в 9 класі Я так її люблю Мою Україну убогу

Хіба ж не за неї віддав він кращі свої роки засланню? Про його стійкість і незламність свідчать слова: «Караюсь, мучусь, але не каюсь».

Шевченкове слово стало зброєю в боротьбі за кращу долю рідного народу, він свято вірив у його світле, справедливе майбутнє: Чи дождемося Вашингтона? З новим і праведним законом А дождемося – таки...

Вивчаючи творчість великого Кобзаря, дев’ятикласники самостійно працюють над творчими видами робіт: пишуть реферати, готують виступи, дослідження. Все це використовують на уроках та під час проведення Шевченківських днів.

Зразком великої любові до рідної землі є новела Стефаника «Камінний хрест» , де на прикладі головного героя І. Дідуха показано трагедію українських емігрантів, тяжке життя яких примушує їх їхати до Канади. Покидаючи Батьківщину, І. Дідух ставить за життя собі і дружині камінні хрести, як символ загибелі тієї духовності, що зв’язувала його з рідною землею. І хоч прижились вони в тій Канаді, але почуття туги за рідною землею супроводжувало їх до самої смерті.

Тема (патріотизм землі) обговорюється одинадцятикласниками під час вивчення творчості письменників, які з ряду причин опинились за кордоном. Вивчаючи їх твори, учні починають усвідомлювати, що таке чужина і рідна Вітчизна.

Яскравим прикладом патріотизму є поезія Євгена Маланюка «Під чужим небом»:

Що мені телефони, Версалі, експреси, Нащо грім Аргентин, водопад Ніагар, Сниться рідна Синюха і верби над плесом, Сниться батьківська хата і вітер-дудар.

Багато талановитих письменників пожертвували собою з любові до рідного краю, свого народу. Наприклад, В. Симоненко прожив усього 28 років, залишивши нам безцінну спадщину роздумів у творах. Всім добре відомі його слова, які стали піснею: Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Окремо хочеться сказати про п’єсу М. Куліша «Мина Мазайло», у якій автор гостро висвітлює українців- манкуртів, які цураються своєї мови, своєї культури, люди, які не пам’ятають своїх коренів. Твір комедійний, але торкається він надзвичайно серйозної теми, яка актуальна й сьогодні. Обговорюючи твір, варто звернутися до поезії сучасного поета В. Баранова «До українців», в якій автор закликає не бути байдужим до своєї історії, до усвідомлення себе українцями, як такими, а не хохлами. Бо Можна жити й хохлом, І не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж тоді небо Прихилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна.

Тема любові до Вітчизни може бути продовжена учнями в творах-роздумах.

Звісно, що кожний урок – це урок виховання патріотизму, людяності, доброзичливості, милосердя, любові до батьків, родини, але особливо хочеться виділити ті твори ( для учнів середньої ланки), в яких найбільше розкрита проблема виховання загальнолюдських цінностей (В.Винниченко «Федько-халамидник» — виховує усвідомлення найважливіших цінностей моралі та етики, прагнення до добра й справедливості, чесності та порядності; С.Черкасенко «Маленький горбань» — виховання кращих рис людини – милосердя, людяності, доброти, співчутливості; С.Чернілецький «Теплота родинного інтиму» — виховання любові до рідного дому, батьків, почуття відповідальності за них тощо).

Отже, навчаючи виховувати – основний девіз сучасної освіти. Кінцева мета навчання – вміння акумулювати отримані знання як спонукання до позитивної життєдіяльності. На прикладах літературних творів учні мають зосередитись на моральних акцентах, на проблемі вибору своєї життєвої й моральної поведінки. Завдання педагога полягає у розвитку та вдосконаленні умінь учнів спостерігати, аналізувати, робити висновки, викликати бажання відповідати загальнолюдським ідеалам.

Якщо ви хочете, щоб вас пам’ятали, — сійте пшеницю; якщо ви хочете, щоб вас згадували десятки років, — посадіть сад; якщо ж ви хочете залишитись у віках – виховуйте дітей.

Патріотичне виховання на уроках української мови

Українська мова як навчальний предмет несе надзвичайно високу пізнавальну цінність: прищеплення почуття любові до рідної мови, осмислення загальнолюдських цінностей, виховання особистості з високим почуттям патріотизму. Для досягнення цих цілей у змісті української мови можна використовувати такий матеріал, як «Загальні відомості про мову» та дидактичний матеріал: вправи, диктанти, перекази, твори тощо. Любов до рідної мови - один із проявів патріотизму. Ще К.Д. Ушинський говорив, що мова народу є цілковитим відображенням Батьківщини і духовного життя народу: «Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх додавання і видозміни, але безліч понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови ... Такий цей великий народний педагог - рідне слово».

Робота над формуванням патріотизму проводиться в кожному класі. Так, якщо на першому уроці в 5 класі ми говоримо про мову як найважливіший засіб спілкування, то в 9 класі - це розмова про розвиток української мови, а в 10 – про роль мови у формуванні й самовираження особисті.

Виховання громадянськості й патріотизму виявляється через любов до своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних диктантів, переказів можна запропонувати учням визначити ідею тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм, наприклад: Що допомогло героям здобути перемогу над ворогом? Змогли б ви вчинити так само?

Велике виховне значення мають прислів'я, які можна використовувати при вивченні різних тем у процесі всього навчання українській мові: «Тире між підметом і присудком» (8 кл.) - Рідна сторона - мати, чужа - мачуха; Батьківщина - мати, умій за неї постояти ; «Ступені порівняння прикметників» (6 кл.) - Батьківщина краща сонця, дорожча золота; Любов до Батьківщини сильніше смерті тощо.

Любов до своєї Батьківщини виявляється і в умілому користуванні українською мовою: у дотриманні норм усної та писемної форм, а також у загальній культурі, одним з аспектів якої є мовна культура особистості - дотримання етичних і комунікативних норм. Прищеплювання навичок культури спілкування відводяться спеціальні вправи, наприклад: як можуть звернутися до ваших батьків (знайомих, сусідів) різні люди? Складіть речення із звертаннями; складіть спонукальні речення зі словами «будьте ласкаві», «будь ласка» (5 кл.); спишіть, усуваючи невиправдане повторення виділеного слова; вкажіть помилки у вживанні займенників (6 кл) тощо.

Любов до рідної природи - один із проявів любові до Батьківщини, і виховання його багато в чому залежить від вчителя української мови, тому що саме він знайомить дітей з поетичним образом Батьківщини. Виховуючи у дітей любов до природи, ми звертаємося до письменників, поетів, тих, хто створив незабутні картини рідних лісів і полів, морів і гір. А систематична робота з такими зразками дозволяє перейти до складання власних творів «Улюблений куточок природи», «Моє місто», «Вулиця мого дитинства» та ін.

Велике виховне значення має робота зі словниками. Учні можуть виконувати різні завдання, наприклад, прочитати в тлумачному словнику і словнику іншомовних слів словникові статті, присвячені поняттю «патріот, патріотизм»; написати роздум на тему «Що значить - бути патріотом»; що об'єднує слова: герой, героїзм, відвага, доблесть, мужність.

Беручи епіграф до будь – якої мовної теми, у будь – якому класі, учитель підбирає під нього весь дидактичний матеріал, який би слугував вивченню навчального матеріалу та сприяв національно – патріотичному вихованню учнів. Тому і особливе навантаження на епіграф. Саме він повинен розкрити основну суть уроку, за допомогою мовленнєво – комунікативного дидактичного матеріалу виховувати у школярів почуття прекрасного, повагу до природних надбань рідного краю, любов і повагу до батьків, родини, роду, історичного минулого.

Основними напрямами патріотичного виховання на уроках української мови є:

- формування думки про суспільну значимість родини, про сім’ю, рід і родовід;

- краєзнавство;

- ознайомлення з явищами суспільного життя;

- формування знань про історію держави, державні символи;

- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу.

На уроках мови ґрунтовно працюю над формуванням мовної культури, засвоєнням основ світосприймання, психології, національної духовності українців. Намагаюся виховувати чесність і громадянську гідність й мужність в обстоюванні істини, прав і свобод громадянина України. У процесі виховання розвиваю в учнів почуття громадянської відповідальності за свої вчинки і позиції, за долю рідного краю, народу, захист і розвиток, його духовної культури, зміцнення миру і дружби між людьми.

На уроках української мови, вважаю, слід проводити роботу в таких напрямах: «Я»:

Я- розкриваю і розвиваю свої здібності, поспішаю робити добро, намагаюсь розділяти радість і горе інших;

Я- патріот і громадянин України;

Я – пізнаю, бережу і примножую красу в усьому, розумію, що до істини веде багато шляхів, відшукую з них свій;

Я- утверджую себе в праці, шаную будь-яку корисну праці, прагну стати сильним, витривалим, сміливим.

Я-вивчаю, утверджую та примножую традиції і святині всього народу, України;

Я - прагну жити в мирі та дружбі з дітьми інших народів, пам’ятаючи: Земля – наш спільний дім.

Під час навчання формую у школярів розуміння важливої ролі української мови у відродженні України, розуміння того, що лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть, розвиваю мовну культуру учнів, вміння і навички спілкуватися, логічно висловлювати думки українською мовою, говорити правильно, вишукано і виразно.

Треба берегти і розвивати мову, вдосконалювати і піднімати її як засіб спілкування, знаряддя думки. Тоді підніметься і рівень культури, і буде накопичуватися багатство добрих відносин між людьми, будуть зміцнюватися моральні підвалини життя.

Питання про патріотизм стає сьогодні особливо актуальним, бо без патріотизму взагалі не може бути ніякого духовного становлення особистості. Особистість - це людина, яка розвивається в лоні історії та культури свого народу.

Величезне значення мають українська мова та література в патріотичному вихованні, адже патріотизм - одна зі складових морального виховання. Навряд чи можна вважати моральною людину, яка не знає історію свого народу, своєї Батьківщини, рідної мови та літератури. У літературі чимало зразків патріотизму. Виховний вплив на учнів мають не лише твори, а й біографії письменників, життя яких є яскравим прикладом патріотизму.

Специфіка нашої роботи така, що ми сіємо зерна розуму і доброти, а проростають вони інколи не відразу, не раптом. Але якщо після наших уроків учні стануть хоч трохи чистішими, добрішими душею один до одного і оточуючих людей, якщо поняття честь, відповідальність, порядність, патріотизм урешті-решт не залишаться для багатьох звичайними словами, то вчитель може вважати своє завдання виконаним, нехай і не повністю.

Патріотизм... Виховуємо? Звичайно, так! Надалі я хочу продовжити роботу щодо патріотичного виховання на уроках української мови і літератури, адже, виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

Література

1. МостоваТ. Уроки Сухомлинського / Т. Мостова // Демократ. Україна. – 2004. – 20 квіт. – С. 5.

2. ЧеркашенкоВ. Стаття журналу "Відкритий урок: розробки, технології, досвід" За матеріалами: Освіта.ua

3. Бик А. С. Провідна ідея педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського / А.С. Бик // Рад. шк. – 1985. – No 3. – С. 54–60.

12

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»