і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Виступ "Митці Поділля про Тараса Шевченка" (круглий стіл "Шевченко - наш. Він для усіх століть)

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Гомонять Дніпро й Карпати, Гори і долини... То Вкраїна — наша мати — Славить свого сина. Де гудуть дуби столітні — Кобзарі співають... І тебе, Тарасе рідний, В думі величають.

У кожного свій Шевченко. Наш – ще й на отчій землі Поділлі. Ми пишаємося тим, що великий син України побував у нашому краї. Наша земля надихнула його на написання ряду творів, створення яскравих образів. Адже не кожен українець може з гордістю сказати словами М. Рильського: “Він тут ходив. Шапки з голів! І голови схиліть!”

З біографії Тараса Шевченка ми знаємо, що під час приїзду на Україну (1845—1847 рр.) він ретельно вивчав історичне минуле та сучасне життя рідного народу, пізнавав народний світогляд та народну культуру різних регіонів України, цікавився фактами боротьби селян проти кріпосників-поневолювачів. Вже протягом 1845 року Тарас Григорович здійснив кілька чималих подорожей по Київщині, Полтавщині, Чернігівщині. Поет мріяв побувати також у своєрідних місцевостях Правобережної України - на Поділлі та Волині . Ці землі давно вже цікавили його своєю історією, етнічною самобутністю і багатими традиціями народно-визвольних рухів.

Нарешті, восени 1846 року, така нагода трапилась.

Першим пунктом, де він зупинився, було місто Кам'янець-Подільський. Перебуваючи у місті, Кобзар записав два варіанти пісні про Устима Кармелюка, розглядав старовинну фортецю, у якій було замкнено Кармелюка, та цікавився історичними місцями, зв’язаними з Богданом Хмельницьким

З Кам'янця-Подільського Шевченко поїхав через усе Поділля на Волинь. Ось тут думки наших літературознавців розходяться. Одні вбачають, що Шевченко із Кам'янця-Подільського зразу поїхав до Почаєва. Інші, а ми схиляємося до їхньої думки, із Кам'янця проїжджав через Ярмолинці, Проскурів (нині Хмельницький), побував у Староконстянтинові, проїздив через Ізяслав і зупинився в Острозі, де зацікавився пам'ятками архітектури тієї доби, а також місцями, зв'язаними з діяльністю Івана Федорова. З Острога поет поїхав в Почаїв.

Почуте,побачене й пережите під час подорожі Шевченко розповів та використав у творах, написаних на засланні “Варнак” , “Марина”, “Близнецы», «Прогулка с удовольствием и не без морали»

Отже, як бачимо, поїздка подільським краєм не минула безслідно для Шевченка, тож закономірним є художнє трактування її подільськими письменниками.

Творчість Шевченка та про його перебування на Поділлі досліджували Микола Кульбовський, Микола Магера, Анатолій Сваричевський та інші.

Про перебування Тараса Григоровича у Кам'янці-Подільському йдеться у повісті "Кам'янецькими стежками" (1989) сучасного українського літератора, члена Національної спілки письменників України Миколи Магери. Автор стверджує, що Шевченко був у Кам'янці-Подільському з 27 вересня до 3 жовтня 1846 року.

Повість складається з невеликих розділів, об'єднаних одними й тими самими персонажами. З цієї повісті дізнаємося про зустріч Тараса Григоровича з П.Чуйкевичем у його помешканні, знайомство там із кам'янчанкою Одаркою та її матір'ю, відвідання поетом фортеці-в'язниці та стародавнього храму, зустрічі з Кармалюковим побратимом, сліпцем-кобзарем, подільським ковалем та студентами на берегах Смотрича. Микола Магера створив образ молодого, енергійного юнака, митця слова і пензля, справжнього сина поневоленого, але не переможеного народу.

Крім прозового слова про Кобзаря, написано подільськими поетами чимало поетичних рядків

Поет Іван Рибицький у вірші "Сліди Тараса" (збірка "Озброєне серце") згадує легенду про те, що наче десь над Смотричем на камені лишилися сліди Кобзаря. Ліричний герой поезії, відвідавши Кам'янець "осінньої пори", лине подумки в осінь 1846 року, коли тут побував Шевченко.

Я був у Кам'янці осінньої пори, стояв над урвищем, де кам'яна тераса колись манила, певно, і Тараса на темний Смотрич глянути з гори.

Схвильовано звучать рядки, в яких автор стверджує, що сліди Кобзаря - в серці кожного подолянина:

Співав пісні я тут із юнаками, що теж прийшли на спомини сюди... Ні, не на камені Тарасові сліди, бо в нас у грудях серце, а не камінь.

Цю думку І. Рибицький продовжує в поезії "Омріяне" (збірка "Хвилини і хвилі", 1969), називаючи себе Шевченковим сином:

Хоч не Тарасович, та я твій син в сім'ї великій, вольній...

Петро Карась у поезії "Слово про Тараса" (збірка "Два крила", 1967) так образно змальовує життя Кобзаря:

Щоб викресать божественні слова, Себе палив він, як свічу воскову, Його життя - вмістилище любові, Вона людей і досі зігріва.

Самобутньо трактує цей автор і поему Шевченка "Катерина" (вірш "Читаю "Катерину"), бо для нього Катерина - це образ самої України, а її немовля -символ мови української.

Хмельничанин Павло Гірник у поемі "Спадщина" (збірка "Спрага", 1983) показує постать геніального поета з нового, неординарного боку, тут натрапляємо на несподівані знахідки, цікаві повороти. Автор наводить окремі факти з життя Кобзаря (солдатчина, перебування в Петербурзі, суперечки з Пантелеймоном Кулішем, жандарми і Чернеча гора). На особливу увагу заслуговують розділи "Удар, громе!", "Вибір", "На Чернечій горі", "1914 рік", "Муштра".

До геніальної постаті Кобзаря не раз звертався подільський поет-пісняр Володимир Семеновський. У своїх поезіях "На Тарасовій горі" (збірка "Сяйво калини", 1989) та "Дума про Кобзаря" (збірка "Солов'ї прилетіли") він прагне осмислити найвидатнішого митця нашого народу.

Будеш, батьку, панувати, Поки живуть люди!. У гостинній нашій хаті Тебе не забудем! Не забуде тебе мати З своїми дітками… Будеш завжди красуватись Попід рушниками! Твоє слово, ніжне й грізне, Понад світом лине... "Наша дума, наша пісня Не вмре, не загине!"

Молодий подільський поет Володимир Олійник у "Баладі про смерть і безсмертя" (збірка "Скрипка вічності", 1990) проникливо розповідає про останні хвилини життя Кобзаря, за якими йде сходження митця у безсмертя, що уособлюється в Чернечій горі, яка "над усі паміри й еверести для нас найвища".

До творчості Шевченка зверталися і Микола Федунець, і Олександра Важула, і Іван Іов, і наш Василь Іванович Кравчук та інші. Надіємось, що з-під пера наших подільських митців вийде ще не один твір про геніального сина України Тараса Григоровича Шевченка. А закінчити свій виступ хочу словами Івана Рибицького

Тарасе,

Син української землі,

Ти — наша гордість!

Наша слава!

Прийми від нас земний уклін,

І нашу думу величаву!

Твій добрий геній не погас:

Він — світоч дружби благородний!

Ти вічно житимеш між нас,

Поет воістину народний!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
490 грн
245 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти