Під час читання віршів в уяві виникають певні образи. У вірші їх зазвичай чимало. Для того щоб зрозуміти, відчути те, що заклав автор, треба докласти зусиль, підключити творчу уяву. Можна порівняти роботу уяви з працею художника: один образ як один мазок, і так, не поспішаючи, з’являється картина. А якщо читати вірш, не даючи слухачам «домалювати» картину — усі мазки зліпилися в одну велику «мазню», з якої нібито щось видно, але дуже замазано, наплутано. Тому одне з правил, яке повинні запам