Тарас Григорович Шевченко — постать унікальна, адже його поезія є майже безперервним автопортретом. Він не просто писав вірші, він трансформував власну біографію, страждання та надії у національний епос.
Творче покликання та доля: Шевченко часто звертається до своєї Музи або «Долі», аналізуючи свій вибір бути поетом-борцем.
"Доля" - короткий, але надзвичайно сильний вірш. У ньому він підбиває підсумок свого життя: «Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою».
Шевченко часто використовував прийом «автобіографічного ліричного героя». Навіть коли він пише про інших (наприклад, про наймичку чи кріпака), він вкладає в їхні вуста власні емоції та відчуття несправедливості, які він пережив особисто.
