Щороку в Україні четвертої суботи листопада відзначається День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років — трагедії, яка забрала мільйони життів українців через штучно організований голод радянським режимом. Ця дата є нагадуванням про важливість збереження історичної пам’яті, усвідомлення цінності людського життя та відповідальності за пам’ять наступних поколінь.
Вірш Анни Куницької «Пам’яті жертв Голодомору 1932–33» відтворює трагедію українського народу через призму дитячих переживань. Авторка показує страшну реальність голоду, коли навіть діти мусили шукати будь-яку їжу, аби вижити. Через образи маленької дівчинки, матері та родини вірш передає біль, страх і безвихідь тих років. Матеріал допомагає учням та читачам осмислити історичну трагедію Голодомору, сприяє формуванню пам’яті та поваги до жертв.
Рівень складності:
Середній–високий – матеріал містить емоційно насичений авторський вірш, що демонструє трагедію голоду та його наслідки через призму дитячого сприйняття.
Вірш увійшов до авторської збірки поетеси « The роз(d)ум»(2025) , а в 2026 був відзначений першим місцем на всеукраїнському літературному конкурсі.
Вірш
«Памʼяті жертв Голодомору 1932-33»
По полю колгоспному дівчинка йшла,
Шукала хоча б буряка бадилля,
Щоб мати із нього зварила «борщу»,
Бо братик молодший опух і заснув.
А їсти удома давно вже нема...
Забрали останній мішок наш зерна,
Що прятала бабця у льосі в саду,
За це її вбив комісар на ходу.
Побігла за ними , просила віддать ,
Бо нічим тепер їй дітей годувать,
Та куля її зупинила під возом Набитого доверху житом і просом...
Тепер я іду поїсти шукать ,
Щоб декілька днів нам не голодувать.
Останне лушпиння доїли учора
З картоплі на хустку зміняли у попа...
Блукала полями ,аж поки не вийшла
До хати, де свічка маячила близько.
Постукала в двері …..,там жінка сиділа
І руку дитячу в казані варила.
Не встигла...
Вхопила і мене за руку...
Не вдалось знайти те бадилля для супу.
