Небом нічним зірочки покотились,
Степом вічним коні забарились.
Верби гілля схилили додолу,
Мавкам від того відібрало мову.
Тиші страшніше тільки мовчання,
Бо це,звісно, вісник прощання.
Цінуйте пагорб, домівку свою,
Любіть матусю як землю, волю.
Кожну хвилину життя відчуваєте,
Будь-який крок дарма не ступайте.
Місячне сяйво рікою пливе,
Кохання година швидко мине.