Вірш пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр. "Боролись за життя"

Опис документу:
Про голод, пам’ятаємо! Пам’ятаємо – ми! А нас били, бичували, як Христа під хрестом, Історія України – облита сльозами кривавими. Там кров текла рікою, земленькою святою. Пом’янемо сьогодні, померлих в роки голодні!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Присвячено пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.

"Боролись за життя"

Щоб не знали більше люди зла.

Нехай Бог дарує завжди радість.

Щоб було в достатку хліба для життя.

Про голод, пам’ятаємо! Пам’ятаємо – ми!

А нас били, бичували, як Христа під хрестом,

Історія України – облита сльозами кривавими.

Там кров текла рікою, земленькою святою.

Пом’янемо сьогодні, померлих в роки голодні!

Чорна хлібина, а на ній свічка.

Просять діти: «Мамо, дайте нам поїсти?».

Сльози на очах, немов б’ють фонтани.

«Що дітки їсти в хаті?» Крихти немає.

Ну дайте щось поїсти, просить дітвора,

А мати, сил немає, та мусить відказати.

Ледь сповзла з печі, впала до підлоги.

У самої, ноги опухли, не може вже й промовити.

Але мати піднялася, силами зібралась,

Пішла полями, колоски збирати.

Змучена рідненька, пройде та й впаде.

Ледь встає… Бо знає, що у хаті її чекають діточки.

А дощ ллється мов з відра, вітер пекучий.

Де-не-де, сніжинки пролітають восени.

Холодно, руки тремтять, губи синіють,

Як так сталось, що голодуємо ми?

Не видно нічого, навколо тумани...

У хаті від голоду опухла дітвора,

Іх стогін несеться полями.

А вона не чує, бо ще крихти збирає.

А там вистріл один, другий, вона пригнулась,

Впала до землі, повзе болотними стежками…

Тікає. Себе спасає. Знає, якщо помре,

Хто ж діточок від голоду зимою спасе.

І затягнулося небо чорними хмарами,

Мати біжить від недруга… Падає.

Сили вже немає, щокою котиться сльоза:

«Прощавайте діточки – мене вже нема».

Ангел її до небесного Раю проводжає,

Над Україною душа злітає, а вона споглядає.

І в останній раз бачить маляток своїх. Зникає...

У Бога тепер, молиться за свій рідний дім.

І залишились, сиротята, голодні та босі.

У хаті вони, а скоро зима холодна.

Що сталося з дітьми, так ніхто й не знає.

То був 32-33-ій, коли від голоду померали.

© Д. Андрусяк

23.11.2018 р.

Присвячено пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 рр.

  • 04.10.2019
  • Різне
  • 5 Клас, 6 Клас, 7 Клас, 8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас, 12 Клас
  • Інші методичні матеріали
  • 226
  • 0
  • 8
  • Стежити

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

До ЗНО з ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ залишилося:
0
3
міс.
0
7
дн.
1
0
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!