і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Предмети »

“Він у віршах живе сьогодні знову”

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Година поезії

“Він у віршах живе сьогодні знову”

(Євген Фомін)

Ім”я великого українського поета Євгена Фоміна не затьмариться у пам”яті поколінь. І коли ми згадуємо про нього , то встають перед очима світлі сторінки прожитого і на них вимальовуються образ , дума, слово поета.

Далекий 1926 рік. Тоді столицею України було місто Харків. Тут був створений літературно – громадський журнал “Молодняк”, навколо якого гуртувалися всі молоді поети і прозаїки. Це і Олесь Донченко, і Марко Кожушний, і Іван Бойко, і Микола Шпак та інші. Саме це покоління дало українській літературі багато визначних імен.

Десь в останні місяці 1926 року, коли готувалися перші два номери журналу, в редакцію “Молодняка” в Харкові зайшов ще зовсім молодий хлопчина, що приїхав з Херсона. Середній на зріст, худорлявий, він був соромливий і ніяковий, але очі в нього були трохи сумовиті і змарнілі. Він розповідав, що живе і виховується в одному з херсонських дитбудинків . Потрапив туди, бо не має батьків. А до того кілька років був безпритульним. Хлопчику тоді виповнилось 16 років.

У редакцію він приніс свій перший вірш “Гроза”. Вірш був відразу схвалений в присутності автора і надрукований у другому номері журналу “Молодняк” за 1927 рік.

Вся краса першого друкованого твору поета – у простоті і правдивості вихопленого з життя малюнка, в його виразній, образній мові, в суворих і точних деталях, скутому в слові. Це несподівано при такій молодості. Вірш щедро повний образними рядками. Це був вплив С. Єсеніна.

Початківець, хлопець з херсонського дитбудинку, що прийшов того далекого року до редакції молодіжного журналу, автор вірша “Гроза”, був Є. Фомін. Майже нікому з поетів його покоління не випало такої щасливої нагоди – надрукувати свої вірші у 16 років. Вступили в літературу в такому юному віці такі видатні поети, як П.Тичина та М. Рильський.

Євген Павлович Фомін народився 27 грудня 1910 року в Каховці, у будинку, що зараз знаходиться по вулиці К.Маркса , 125. В дитячі роки хлопчика оточували широкі простори і краса, щедра природа таврійських степів. Батько його був робітником, майстром сільськогосподарських машин. Мати Фоміна , домогосподарка, померла в 1921 році. Батько загинув у роки громадянської війни, він був розстріляний німецькими окупантами. В 11 років хлопець спинився на вулиці, був безпритульним, аж поки добрі люди не прийняли в Каховський дитячий будинок (він знаходився біля нинішньої школи №1). Потім цей будинок перевели до Херсона. Ті ж добрі – вихователі, педагоги помітили велику любов хлопчика до книги, до поезії і виявили дружню увагу до його перших спроб віршування. Про своє дитинство Євген згадує у вірші “Спомини”

“Спомини “

І.

Я пам”ятаю літню ніч.

Так гарно спалося мені,

У грі чудесній сни кружляли,

І не бажав я їх кінця.

Та щось торкалося лиця

І гратись з ними заважало.

Здригну, прокинусь, погдивлюсь:

То татків чорний, жорсткий вус,

І знов впаду, до сну охочий.

А він , розчулений , не йде,

І вусом знову залоскоче.

  • О тату, чому ти не спиш,

Стрункий, озброєний стоїш?

Ти на війну зібрався, тату?

Спочинь хвилиночку, приляж.

Дарма! Іскриться патронташ,

В руках гвинтівка і гранати.

Ти йдеш далеко воювать,

А так хочу спать…

І вмить в знемозі засипаю.

І далі чую вже крізь сон.

Як мати ( ніжний – ніжний тон)

Сказала : “Йди, благословляю”.

ІІ. Вже отшуміли зливи куль.

Я сплю бездомний в рундуку.

Жорстокий вітер наді мною,

Рожевовиді сни не йдуть.

Казок засніжениз не тчуть

З ниток невловного спокою.

Та раптом чую шум і стук,

Хтось одчиняє мій сундук,

І голос ніжний до нестями:

  • Замерз. Такий холодний час!

  • Ходімо, хлопчики до нас,

В наш дім, освітлений вогнями.

Твій батько пав у боротьбі!

І цим приготував тобі

Постільку ласкою зігріту;

Ми так далекі від турбот,

Закружим з дітьми хоровод,

Співати будем і радіти.

У супроводі щасних дум

За нею радісний іду,

Іду, підстрибую, сміюся,

Прийшов, і почуваю знов

До себе трепетну любов,

І знов веселощам корюся.

Ще живучі в дитячому будинку , Є.Фомін починає друкувати перші свої вірші в місцевих газетах. А перша збірка “Поезії” вийшла у Херсоні у 1927 році, коли він , не отримавши ще й середньої освіти, знаходився у дитячому будинку.

Вже з юнацьких років Фомін ставився до своєї поетичної роботи вимогливо, він був суворий до себе і , безперечно , до тієї частини наших молодих поетів, які намагалися писати за принципом:”краще менше, та краще”. Довгих , великих віршів ним взагалі написано дуже небагато. Навіть з перших двох збірок поета – “Поезії”(1927) та “Ескізи” (1930) – помітно, що Фомін найбільше полюбляє форму маленького лаконічного вірша, постійно випробовує свої сили в найважчому жанрі поетичній мініатюрі. Ось одна з найхарактерніших мініатюр Фоміна- “Хмарина”, закінчений вірш всього в чотири рядки. Або вірш “Золоті ворота”.

“Хмарина”

Я бачив хмарину таку, як багато буває,

Пливла вона тихо над море ясне і безкрає.

Пухкак, кучерява, срібляста, легка і узорна,

Така, як багато, і все ж мов життя неповторна.

“Золоті ворота”

Німа, похилена стіна

Стоїть на пагорбі крутому,

Немов застигла давнина

Навічно в образі сумному.

Над нею сон і пил стоїть…

А поруч піснею живою

Фонтан не знаючи покою,

Про весни й радощі шумить.

В дитячому ж будинку Фомін готується до робітфаку, на який вступає у Харкові в 1927 році. Тоді ж він постійно друкується в журналі “Молодняк” та інших часописах.

Євген Фомін закінчив робітфак при сільськогосподарському інституті, але потім перейшов до педагогічного, хоча весь курс не закунчив.

В 1935 році переїджає до Києва, де й живе до початку Вітчизняної війни.

Не можна не відзначити того, що з перших років діяльності Фомін свідомо і вдумливо обирав собі , крім поетів – класиків, саме найкращих вчителів серед своїх сучасників. Він наполегливо вчився у П.Г.Тичини, М.Т.Рильського, В.М. Сосюри.

Наступні збірки поета “Книга поезій” (1936), “Поеми” (1939) свідчать про його нові успіхи в творчості. тематика його віршів різноманітна. Звучать у віршах і ліричні та патріотичні мотиви. Що справді прикрашає, збагачує вірші Фоміна, це його велика завжди присутня у настрої любов до природи і тонке відчуття. Серед найкращих творів пейзажної лірики – вірші “Асканія – нова”, “Кипарис”.

“Асканія – Нова”

Південий тихий степ, широкий , неоглядний.

У мандри весело пуститися по нім

В хорошу пору ту, коли цвіте принадний

Чебрець між травами, і скрізь ромашок дим.

І сонце зводиться, тебе і шлях відрадний

Все заливаючи потоком голубим,

Коли в душі твоїй чутливій і глибокій.

В своїй творчості Євген Фомін звертається і до образу матері. Він тонко з великою любов”ю пише про матір. Причому він поєднує цей образ з образом матері – землі. Його душа все життя тягнулася до тієї, яку він так рано втратив, не відчувши сповна її ласки, тепла і любові.

“Матері”

Світило раннє сонце у горі,

Туди, де сад підводиться в цвітінні,

Ішли в задумі ніжні матері,

Їх лиць засмаглих не торкались тіні.

Там тінь не ляже, чорна і сумна

Де радості безмежне володіння

О, сад і мати! Сонце і весна!

В період найбільшого розквіту свого таланту Є. Фомін створив прекрасні поеми “Рафаель”(1937), “Палац”(1938), драматичну казку для дітей “Івасик – Телесик”(1940). Багато працював Фомін над перекладами на українську мову творів Пушкіна , Лермонтова., Єсєніна та інших.

Вперші дні війни поет був мобілізований до Радянської Армії, де був працівником редакції газет. Переїхавши з Києва до Полтави, деякий час керував там групою письмеників. Пізніше група переїхала до Харкова, де була розформована. Є.Фоміну, як і багатьом іншим письменикам, у вересні 1942 року довелося виїхати до Уфи. Ще раніше туди разом з родинами письмеників виїхала і сім”я поета : дружина, син і донька.

У перший рік війни Фомін надрукував маленьку агітаційну книжечку віршів і частівок “Кров за кров”. Ці вірші поета сповнені віри у перемогу, закликали до боротьби з ненависною фашистською навалою. В цю збірку увійшов і вірш

“Україна”

На час покрилась тьмою ночі

Свята, омріяна земля,

І чобіт варвара толоче

Твої сади, твої поля.

І скрізь страшні сліди бантита:

І діти спалені малі,

І матір юную убито.

І батько висить на гіллі.

Та вір: мучитель твій загине,

Як інші гинули кати.

Ти будеш, мила Україно,

Під сонцем волі знов цвісти!

Настане скоро час відплати.

Вперед нас партія веде,

Й не встигне ворог утікати,

І не сховається ніде.

За все кат жорстокий!

І рани згояться твої.

І у садах твоїх широких

Знов заспівають солов”ї.

Весною 1942 року Є.Фомін з власного бажання відїжджає з командировкою спілки письменників України в прифронтове на той час місто Луганськ.

Про останні дні життя поета надав свої свідчення колишній командир роти партизанського загону ім.Боженка В.О.Соколов. В одній з тюрем гестапо він зустрівся з Євгеном Фоміним. “Він розповів, - пише Соколов, - як прийшов у Київ із оточення, у пошуках партизанського підпілля, як проживав нелегально серед знайомих, але потім був виказаний провокатором і заарештований. “Ось уже 58 днів сиджу тут, - говорив Фомін. – Катують на допитах, щоб примусити питати для них. Та краще нехай повідрубують мені пальці, аніж я візьму перо в руки”. В одну з п”ятниць, коли вивозили на розстріл, забрали Фоміна. Йому навіть не дали зі мною попрощатися”.

Розстріляний у Бабиному Яру. На тридцять другому році життя замовкли вуста Євгена Фоміна. Але вдумливий, економний в слові поет залишив цікаву, зрілу і досить велику літературну спадщину: за життя він видав 12 книг поезій та поем.

До кінця в його обличчі було щось задумливе, дитяче. Хоч він дуже любив сміх, гостре, дотепне слово, цікаву і смішну історію, був обдарованим оповідачем. Він був людиною простого і доброго серця.

Ми не знаємо навіть, де могила поета, а тому схиляємо голову перед його живою працею, перед голосом серця, який звучить в його віршах.

Елегія

Спокійно упаду в майбутньому бою

За радість, за народ, за Вітчизну сонцелику.

Я знаю, спогади про ранню смерть мою

В серцях товаришів залишаться довіку.

Аби лиш перед тим, як очі вкриє мла,

Природа, чуючи німі мої благання,

У всій красі своїй розкрить себе могла

І усміхнулась тепло на прощання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Година поезії за творчістю поета рідного краю Євгена Фоміна
  • Додано
    10.08.2018
  • Розділ
    Українська література
  • Клас
    8 Клас, 9 Клас, 10 Клас, 11 Клас
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    82
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    NI714838
  • Вподобань
    0
Курс:«Картографія та топографія»
Довгань Андрій Іванович
36 годин
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь