Вільям Вордсворт, англійський поет, народився 7 квітня 1770 р. у невеликому містечку в графстві Камберленд. Із дитинства майбутній поет відзначався старанністю та здібностями до навчання. Втративши батьків у юному віці, він був вихований дядьком і здобув гарну освіту в Кембриджі, куди вступив у 1788 році. Тут він рано виявив цікавість до літератури, особливо до творів своїх визначних попередників Чосера, Мільтона та Шекспіра.
Іще студентом він здійснив кілька подорожей, пройшовши пішки південну Францію, Швейцарію та північну Італію. Краса природи цих країн назавжди полонила В. Вордсворта. Повернувшись із подорожі, він надрукував цикл поезій під назвою «Поетичні нариси Альп».
Невеликий спадок, отриманий В. Вордсвортом після повернення до Лондона, дозволив йому займатися літературною діяльністю. Разом зі своєю відданою сестрою він виїхав із Лондона й оселився в графстві Дорсет, де прекрасна природа стала новим поштовхом для його творчого натхнення. У 1798 році вийшла друком його нова збірка «Ліричних поем», а в кінці того самого року він здійснив невелику подорож по Німеччині. Повернувшись із цієї мандрівки, поет і його сестра оселилися біля мальовничих Вестморлендських озер у невеликому містечку Райдале, де в 1803 році В. Вордстворт одружився зі своєю колишньою подругою Марією Гетчисон. Вісім років, які він прожив тут, були найпродуктивнішим періодом у його поетичній творчості: талант його сягнув свого розквіту. В останні роки В. Вордсворт писав небагато, а 23 квітня 1850 року помер.
В. Вордсворт був головою й теоретиком так званої «Озерної школи», до якої крім нього належали С.-Т. Колрідж та Р. Сауті. Для поезії представників цього напрямку характерні мрійливість, переживання природи, любов до простої людини, ідеалізація середньовічної минувшини.
Серед творчого доробку поета виділяють збірку «Ліричні балади», що стала результатом співпраці з Колріджем. Перше видання збірки з’явилося 1798 р. у Бристолі, а друге, значно доповнене, — у 1800 р. Новаторством цієї збірки є звернення до нових тем і використання нової мови: поезія повинна брати теми просто з життя, звертатися до тих предметів, які хвилюють людину і знаходять відгук у її серці. Поезія, на думку В. Вордсворта, не потребує також якоїсь особливої мови, між мовою прози та поезії не повинно бути особливих відмінностей. Ці думки поет виклав у передмові до «Ліричних балад», яку вважають першим маніфестом романтизму в англійській літературі.
Окрім балад, В. Вордсворд у своїй творчості часто звертався до жанру сонета. У цих творах поет розкриває теми мистецтва, природи, краси. У сонеті «До прекрасного» автор звертається до мистецтва, захоплюючись його здатністю увічнити все дивовижне, що є у світі. Урочисте захоплення підкреслюється звертанням «Святе мистецтво!», вміщеним на початку твору, яке створює відчуття побожності, святобливого захоплення.
