вільям Шекспір «Гамлет». Інтрига, конфлікт, проблематика п’єси.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

УРОК № ________

Тема. вільям Шекспір «Гамлет». Інтрига, конфлікт, проблематика п’єси.

Мета: ознайомити з історією створення, конфліктами та проблематикою трагедії «Гамлет»; пригадати визначення трагедії; з’ясувати, ким виступають у п’єсі її герої; вдосконалювати навички роботи з текстом; розвивати усне зв’язне мовлення; виховувати небайдужість до долі героїв твору.

Це прекрасно, як «Гамлет»!

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Робота біля дошки

Учні відтворюють опорні конспекти за темою попереднього уроку, виступають із розповідями.

II. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя

Історія створення трагедії «Гамлет»

У часи Шекспіра п’єси часто створювали на основі вже існуючих. Не була винятком і трагедія «Гамлет». Сюжет її досить давнього походження. За основу взято скандинавську сагу про датського принца Амлета, який жив у VIII столітті. Легенда про нього була уперше записана датським літописцем Саксоном Грамматиком наприкінці XII століття.

П’єса на цей сюжет була складена одним із сучасників Шекспіра у 1589 році. Ім’я автора невідоме, але припускають, що це був Томас Кід (1558–1594 рр.). В. Шекспір переробив цю п’єсу (1600–1601). Його трагедія мала успіх, і один із сучасників висловився так: «Це прекрасно, як "Гамлет”!»

Необхідно зауважити, що для сучасників Шекспіра ця трагедія булла насамперед драмою кровавої помсти, історією про те, як Датський принц помстився за вбивство свого батька Клавдію. Для них це була повість Бесчеловечных и кровавых дел, Случайных кар, негаданных убийств, Смертей, в нужде подстроенных лукавством, И, наконец, коварных козней, павших На головы зачинщиков. Наприкінці XVIII ст. німецький письменник Й. В. Ґете побачив у Гамлеті не мстителя, а мислителя, людину доби Відродження.

2. Засвоєння літературознавчих термінів

Трагедія — це драматичний твір, що втілює непримиренний конфлікт між героями та закінчується смертю одного або декількох героїв.

3. Завдання «Хто є хто?» (Знайомство з героями трагедії.)

Потрібно поєднати стрілками героїв трагедії та їх соціальний статус.

4. Робота з текстом трагедії (I дія)

Бесіда

- Яка подія приголомшила офіцерів королівської варти? (Поява Привида)

- Від кого про це дізнався Гамлет? (Від свого друга Гораціо)

- Як складаються на цей момент стосунки Гамлета та короля і королеви? Наведіть цитати, прокоментуйте їх.

Читання діалогу Гамлета та короля (сцена 3)

К о р о л ь

Что ж, в добрый час, Лаэрт; твоим будь время

И трать его по мере лучших сил! —

А ты, мой Гамлет, мой племянник милый...

Га м л е т (в сторону)

Племянник — пусть; но уж никак не милый.

К о р о л ь

Ты все еще окутан прежней тучей?

Га м л е т

О нет, мне даже слишком много солнца.

К о р о л е в

Мой милый Гамлет, сбрось свой черный цвет,

Взгляни как друг на датского владыку.

Нельзя же день за днем, потупя взор,

Почившего отца искать во прахе.

То участь всех: все жившее умрет

И сквозь природу в вечность перейдет.

Га м л е т

Да, участь всех.

К о р о л е в а

Так что ж в его судьбе

Столь необычным кажется тебе?

Га м л е т

Мне кажется? Нет, есть. Я не хочу

Того, что кажется. Ни плащ мой темный,

Ни эти мрачные одежды, мать,

Ни бурный стон стесненного дыханья,

Нет, ни очей поток многообильный,

Ни горем удрученные черты

И все обличья, виды, знаки скорби

Не выразят меня; в них только то,

Что кажется и может быть игрою;

То, что во мне, правдивей, чем игра;

А это все — наряд и мишура.

К о р о л ь

Весьма отрадно и похвально, Гамлет,

Что ты отцу печальный платишь долг;

Но и отец твой потерял отца;

Тот — своего; и переживший призван

Сыновней верностью на некий срок

К надгробной скорби; но являть упорство

В строптивом горе будет нечестивым

Упрямством, так не сетует мужчина;

То признак воли, непокорной небу,

Души нестойкой, буйного ума,

Худого и немудрого рассудка.

Ведь если что-нибудь неотвратимо

И потому случается со всеми,

То можно ль этим в хмуром возмущеньи

Тревожить сердце? Это грех пред небом,

Грех пред усопшим, грех пред естеством,

Противный разуму, чье наставленье

Есть смерть отцов, чей вековечный клич

От первого покойника доныне:

«Так должно быть». Тебя мы просим, брось

Бесплодную печаль, о нас помысли

Как об отце; пусть не забудет мир,

Что ты всех ближе к нашему престолу,

И я, с не меньшей щедростью любви,

Чем сына самый нежный из отцов,

Тебя дарю. Что до твоей заботы

Вернуться для ученья в Виттенберг,

Она с желаньем нашим в расхожденьи.

И я прошу тебя, склонись остаться

Здесь, в ласке и утехе наших взоров,

Наш первый друг, наш родич и наш сын.

К о р о л е в а

Пусть мать тебя не тщетно просит, Гамлет;

Останься здесь, не езди в Виттенберг.

Га м л е т

Сударыня, я вам во всем послушен.

К о р о л ь

Вот любящий и милый нам ответ;

Будь здесь, как мы. Сударыня, идемте;

В согласьи принца, вольном и радушном,—

Улыбка сердцу; в знак чего сегодня

На всякий ковш, что Датчанин осушит,

Большая пушка грянет в облака,

И гул небес над королевской чашей

Земным громам откликнется: — Идем.

Королева та король не можуть не помічати туги Гамлета та вмовляють його не сумувати. Клавдій намагається заспокоїти принца розмірковуванням про те, що всі діти рано чи пізно втрачають своїх батьків, що це відповідає існуючому світовлаштуванню. Король і королева відмовляють Гамлета від повернення до Віттенберзького університету. Принц кориться їхній волі.

Читання монологу Гамлета (сцена 3)

О, если б этот плотный сгусток мяса

Растаял, сгинул, изошел росой!

Иль если бы предвечный не уставил

Запрет самоубийству! Боже! Боже!

Каким докучным, тусклым и ненужным

Мне кажется все, что ни есть на свете!

О, мерзость! Это буйный сад, плодящий

Одно лишь семя; дикое и злое

В нем властвует. До этого дойти!

Два месяца, как умер! Меньше даже.

Такой достойнейший король! Сравнить их —

Феб и сатир. Он мать мою так нежил,

Что ветрам неба не дал бы коснуться

Ее лица, о небо и земля!

Мне ль вспоминать? Она к нему тянулась,

Как если б голод только возрастал

От насыщения. А через месяц —

Не думать бы об этом! Бренность, ты

Зовешься: женщина! — и башмаков

Не износив, в которых шла за гробом,

Как Ниобея, вся в слезах, она —

О боже, зверь, лишенный разуменья,

Скучал бы дольше! — замужем за дядей,

Который на отца похож не боле,

Чем я на Геркулеса. Через месяц!

Еще и соль ее бесчестных слез

На покрасневших веках не исчезла,

Как вышла замуж. Гнусная поспешность —

Так броситься на одр кровосмешенья!

Нет и не может в этом быть добра. —

Но смолкни, сердце, скован мой язык!

Монолог дає уявлення про ті сильні почуття, які переживає герой. Він ненавидить Клавдія та Гертруду за те, що вони одружилися через два місяці по смерті короля Гамлета, швидко забули про нього. Сам Гамлет не може забути батька, який був взірцевим чоловіком, батьком, королем. Принц засуджує матір, що, засліплена пристрастю, не може відрізнити Феба від сатира і тому не сумує за чоловіком, який ніжно кохав її.

Читання за особами діалогу Гамлета і Гораціо (сцена 3)

Го р а ц и о

Привет вам, принц!

Га м л е т

Я очень рад вас видеть,

Горацио? Или я сам не я.

Го р а ц и о

Он самый, принц, и бедный ваш слуга.

Га м л е т

Мой добрый друг; пусть то взаимно будет,

Но почему же вы не в Виттенберге?

Марцелл?

М а р ц е л л

Мой добрый принц...

Га м л е т

Я очень рад вас видеть.

(К Бернардо)

Добрый вечер.

Так почему же вы не в Виттенберге?

Го р а ц и о

По склонности к безделью, добрый принц.

Га м л е т

Мне этого и враг ваш не сказал бы,

И слух мой не насилуйте и вы,

Чтоб он поверил вашему извету

На самого себя; вы не бездельник.

Но что у вас за дело в Эльсиноре?

Пока вы здесь, мы вас научим пить.

Го р а ц и

Я плыл на похороны короля.

Га м л е т

Прошу тебя, без шуток, друг-студент;

Скорей уже — на свадьбу королевы.

Го р а ц и о

Да, принц, она последовала быстро.

Га м л е т

Расчет, расчет, приятель! От поминок

Холодное пошло на брачный стол.

О, лучше бы мне встретился в раю

Мой злейший враг, чем этот день, Горацио!

Отец!.. Мне кажется, его я вижу.

Го р а ц и о

Где, принц?

Га м л е т

В очах моей души, Горацио.

У розмові з Гораціо Гамлет саркастично зауважує, що похорони короля та весілля королеви відбулися майже одночасно. Принц пояснює це розрахунком: «от поминок холодное пошло на брачный стол», утрируючи ситуацію, акцентуючи увагу на короткому проміжку часу між цими подіями.

Висновок. Гамлет приголомшений смертю батька та весіллям матері. Він ненавидить дядька та зневажає матір. І в нього є для цього вагомі причини.

Бесіда

- Про що дізнається Гамлет від Привида? (Гамлет дізнається, що його батько помер не від укусу змії, як було оголошено у королівстві, а від отрути, яку влив у вухо королю Клавдій, коли той спав у саду.

«Так я во сне от братственной руки

Утратил жизнь, венец и королеву…»

Привид закликає принца до помсти, але просить його пощадити матір, яка не причетна до смерті чоловіка.)

- Що вирішує Гамлет?

(«Ах, я с таблицы памяти моей

Все суетные записи сотру,

Все книжные слова, все отпечатки,

Что молодость и опыт сберегли;

И в книге мозга моего пребудет

Лишь твой завет…»,

«Век расшатался — и скверней всего,

Что я рожден восстановить его!»)

- Які стосунки складаються між Гамлетом та Офелією? (Гамлет та Офелія кохають одне одного. Принц неодноразово освідчувався дівчині, вона відповідає йому взаємністю.)

- Як реагує на ці стосунки батько Офелії, Полоній? (Він закликає дочку бути менш довірливою, не вважати закоханість Гамлета за справжнє почуття і забороняє їй зустрічатися з принцом, оскільки у них все одно немає майбутнього: «Принц Гамлет — принц, он вне твоей звезды».)

- Що відповіла Офелія Полонієві на ці слова? (Вона погоджується як слухняна дочка.)

III. Узагальнення та систематизація знань

1. Складання опорного конспекту за змістом I дії трагедії

2. Запис афоризмів до «Скарбнички мудрості»

Запишемо:

«Можно жить с улыбкой и с улыбкой быть подлецом; по крайней мере в Дании».

«Век расшатался — и скверней всего,

Что я рожден восстановить его!»

IV. Домашнє завдання

Прочитати II дію трагедії «Гамлет», підготувати розповідь за ОК № 5.

«Проблематика трагедії В. Шекспіра „Гамлет”».

т

проблеми моралі

иранія ницість людини помста зрада проблеми мистецтва дружба кохання вірність честь обов’язок велич людини

влада

дружба

кохання

проблеми мистецтва

честь

батьки і діти

Трагедія «Гамлет»

вірність

обовязок

ницість людини

тиранія

помста

зрада

велич людини

УРОК № _________

Тема. «Скрізь нікчемність у розкошах сама…» (Образ Датського королівства у трагедії В.Шекспіра «Гамлет»)

Мета: продовжити коментоване читання трагедії «Гамлет», роботу над опорними конспектами; поповнити афоризмами «Скарбничку мудрості»; розвивати усне зв’язне мовлення; виховувати прагнення замислюватися над ситуаціями вибору (проблемними ситуаціями).

Не дай мне Бог сойти с ума…

О. С. Пушкін

Безумье сильных требует надзора.

В. Шекспір

ХІД УРОКУ

  1. Актуалізація опорних знань

1. Бліц-турнір «Чи знаєш ти текст?»

1) Місце дії трагедії. (Ельсінор.)

2) Назва країни, де живуть герої. (Данія.)

3) Ім’я головного героя. (Гамлет.)

4) Дівчина, яку кохав Гамлет. (Офелія.)

5) Товариш Гамлета. (Гораціо.)

6) Ім’я офіцера. (Марцелл.)

7) Головний королівський радник. (Полоній.)

8) Король Данії. (Клавдій.)

9) Королева Данії. (Гертруда.)

10) Хто з’явився Гамлетові опівночі? (Привид.)

11) Як звали старого короля? (Гамлет.)

Розповідь за ОК № 5

Опитування

1) Розкажіть про історію створення трагедії «Гамлет».

2) Дайте визначення трагедії.

3) Про що дізнався Гамлет від Привида?

— Яку мету має перед собою герой? (Помститися за смерть батька, тим самим «вилікувати» час, виправити кривду, покарати злочинця.)

II. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з текстом

- Яка звістка схвилювала членів королівської сім’ї? (Гамлет став несповна розуму.)

- Назвіть причину божевілля принца на думку Полонія. (Полоній вважав, що Гамлет збожеволів через кохання до Офелії.)

Нет, я взялся круто

И так моей девице заявил:

«Принц Гамлет — принц, он вне твоей звезды;

Пусть этого не будет»; и велел ей

Замкнуться от дальнейших посещений,

Не принимать послов, не брать подарков.

Дочь собрала плоды моих советов;

А он, отвергнутый,— сказать короче —

Впал в скорбь и грусть, потом в недоеданье,

Потом в бессонницу, потом в бессилье,

Потом в рассеянность и, шаг за шагом,—

В безумие, в котором ныне бредит,

Всех нас печаля.

- Навіщо король посилає Розенкранца та Гільденстерна до Гамлета? Чи розуміє це принц? (Король посилає друзів дитинства Гамлета до нього з метою з’ясувати причини його нинішнього стану. По суті, вони виконують роль шпигунів, служачи королю та зраджуючи Гамлета. Принц здогадується про це. Розенкранц і Гільденстерн не приховують, що діють за наказом Клавдія.)

- Як Гамлет пояснює зміни у своєму настрої?

(Монолог Гамлета, сцена 2)

Ги л ь д е н с т е р н

Принц, за нами посылали.

Га м л е т

Я вам скажу, для чего; таким образом моя предупредительность устранит ваше признание, и ваша тайна перед королем и королевой не обронит ни единого перышка. Последнее время — а почему, я и сам не знаю — я утратил всю свою веселость, забросил все привычные занятия; и, действительно, на душе у меня так тяжело, что эта прекрасная храмина, земля, кажется мне пустынным мысом; этот несравненнейший полог, воздух, видите ли, эта великолепно раскинутая твердь, эта величественная кровля, выложенная золотым огнем,— все это кажется мне ничем иным, как мутным и чумным скоплением паров. Что за мастерское создание — человек! Как благороден разумом! Как беспределен в своих способностях, обличьях и движениях! Как точен и чудесен в действии! Как он похож на ангела глубоким постижением! Как он похож на некоего бога! Краса вселенной! Венец всего живущего! А что для меня эта квинтэссенция праха? Из людей меня не радует ни один; нет, также и ни одна, хотя вашей улыбкой вы как будто хотите сказать другое.

У минулому

У сьогоденні

Прекрасная храмина, земля

Пустынный мыс

Несравненнейший полог, воздух, великолепно

раскинутая твердь, величественная кровля, выложенная золотым огнем

Мутное и чумное скопление паров

Что за мастерское создание — человек! Как

благороден разумом! Как беспределен в своих

способностях, обличьях и движениях! Как он

похож на некого бога! Краса Вселенной! Венец

всего живущего!

А что для меня эта

квинтэссенция праха? Из

людей меня не радует ни

один; нет, также и ни одна

- Про що свідчать виписані цитати? (Раніше Гамлет був щасливою людиною, яка була у захопленні від навколишнього світу та людей. Але все це у минулому. Глибоке розчарування призвело до радикальних змін у світосприйнятті героя: тепер він бачить світ у чорних тонах, і ніщо не радує його.)

- Як поставився Гамлет до приїзду акторів у Ельсинор? (Принц зацікавився цією подією, більш того, він запропонував одному з акторів вивчити монолог, складений ним самим, та вставити його у п’єсу.)

Читання монологу Гамлета (сцена 2)

Вот я один

О, что за дрянь я, что за жалкий раб!

Не стыдно ли, что этот вот актер

В воображенье, в вымышленной страсти

Так поднял дух свой до своей мечты,

Что от его работы стал весь бледен;

Увлажен взор, отчаянье в лице,

Надломлен голос, и весь облик вторит

Его мечте. И все из-за чего?

Из-за Гекубы! Что ему Гекуба,

Что он Гекубе, чтоб о ней рыдать?

Что совершил бы он, будь у него

Такой же повод и подсказ для страсти,

Как у меня? Залив слезами сцену,

Он общий слух рассек бы грозной речью,

В безумье вверг бы грешных, чистых — в ужас,

Незнающих — в смятенье и сразил бы

Бессилием и уши и глаза.

А я,

Тупой и вялодушный дурень, мямлю,

Как ротозей, своей же правде чуждый,

И ничего сказать не в силах; даже

За короля, чья жизнь и достоянье

Так гнусно сгублены. Или я трус?

Кто скажет мне: «подлец»? Пробьет башку?

Клок вырвав бороды, швырнет в лицо?

Потянет за нос? Ложь забьет мне в глотку

До самых легких? Кто желает первый?

Ха!

Ей-богу, я бы снес; ведь у меня

И печень голубиная — нет желчи,

Чтоб огорчаться злом; не то давно

Скормил бы я всем коршунам небес

Труп негодяя; хищник и подлец!

Блудливый, вероломный, злой подлец!

О, мщенье!

Ну и осел же я! Как это славно,

Что я, сын умерщвленного отца,

Влекомый к мести небом и геенной,

Как шлюха, отвожу словами душу

И упражняюсь в ругани, как баба,

Как судомойка!

Фу, гадость! К делу, мозг! Гм, я слыхал,

Что иногда преступники в театре

Бывали под воздействием игры

Так глубоко потрясены, что тут же

Свои провозглашали злодеянья;

Убийство, хоть и немо, говорит

Чудесным языком. Велю актерам

Представить нечто, в чем бы дядя видел

Смерть Гамлета; вопьюсь в его глаза;

Проникну до живого; чуть он дрогнет,

Свой путь я знаю. Дух, представший мне,

Быть может, был и дьявол; дьявол властен

Облечься в милый образ; и возможно,

Что, так как я расслаблен и печален,—

А над такой душой он очень мощен,—

Меня он в гибель вводит. Мне нужна

Верней опора. Зрелище — петля,

Чтоб заарканить совесть короля.

- За що картає себе Гамлет? (Гамлет починає монолог різкими й образливими словами щодо себе самого: «что за дрянь я, что за жалкий раб!»; потім називає себе «тупой и вялодушный дурень; мямлю, как ротозей, своей же правде чуждый, и ничего сказать не в силах»; зауважує: «ведь у меня и печень голубиная — нет желчи, чтоб огорчаться злом».

Спостерігаючи за актором, що читав монолог про троянську царицю Гекубу, Гамлет помічає, як сильно схвильований актор, як пристрасно він переживає все, що відбувалося багато століть тому. Гамлет вражений небайдужістю актора до події, які трапилися у сиву давнину: «И все из-за чего? Из-за Гекубы! Что ему Гекуба, Что он Гекубе, чтоб о ней рыдать?»

Герой розуміє, що якби у цієї людини був такий привід страждати, як у нього, то вона б уже давно дала вихід своїм пристрастям і помстилася б за невинно загубленого батька. Гамлет докоряє собі за те, що він нічого не зробив за заповітом Привида, а лише розмірковував і говорив: «Слова, слова, слова!» Усвідомлення цього змушує героя страждати.)

- До яких дій вирішує перейти принц? (Гамлет вирішив дописати монолог до п’єси, яку будуть ставити актори, щоб подивитися на реакцію Клавдія щодо розіграної ситуації, схожої на ту, що склалася у королівській сім’ї.)

- Чому для Гамлета важливо побачити реакцію короля? (Герой не може бути абсолютно впевненим у словах Привида: а раптом це дух диявола, що спокушає його таким чином. Тому Гамлет хоче перевірити самотужки та переконатися у тому, що Клавдій — убивця:

Мне нужна Верней опора. Зрелище — петля, Чтоб заарканить совесть короля.)

III. Узагальнення та систематизація вивченого

«Ваша думка». (З використанням методу ПРЕС)

— Чи був Гамлет божевільним?

«Мікрофон»

Чи правий був Клавдій, зазначивши: «Безумье сильных требует надзора»?

Коментар учителя

— Поведінка Гамлета свідчила про його божевілля. Але не випадково Клавдій робить висновок щодо принца: «Безумье сильных требует надзора» — й обмірковує його майбутню долю. У божевільних промовах Гамлета багато розумних висловів, до того ж він ретельно приховує причини свого розчарування у навколишньому світі. Монолог Гамлета «Что ему Гекуба?» переконує читача не тільки в щирості героя (він промовляє його на самоті), а й у здатності до розрахунку, розумних планів, за допо- могою яких він зможе переконатися у вині або невинності нинішнього короля. Таким чином, автор розкриває для нас загадку божевілля головного героя: божевілля — це маска, за якою може переховуватись Гамлет, не викликаючи підозри у членів королівської сім’ї та вельмож.

«Мікрофон»

— Навіщо Гамлетові потрібно було удавати з себе божевільного?

IV. Домашнє завдання

Прочитати 3 дію трагедії «Гамлет».

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з ГЕОГРАФІЇ залишилося:
0
4
міс.
1
9
дн.
0
8
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!