Віктор Семенович Близнець (1933–1981) — видатний український письменник-прозаїк, класик дитячої літератури.
Біографія
Народження: Народився 10 квітня 1933 року в селі Володимирівка на Кіровоградщині в багатодітній селянській родині.
Освіта: Закінчив школу із золотою медаллю. У 1957 році завершив навчання на факультеті журналістики Київського університету ім. Т. Шевченка, де товаришував із Василем Симоненком.
Професійна діяльність: Працював кореспондентом у газетах «Комсомольское знамя», журналах «Піонерія», «Малятко» та заступником головного редактора видавництва «Молодь».
Смерть: Трагічно пішов із життя 2 квітня 1981 року в Києві (за деякими даними в Ірпені).
Творчість
Письменник працював у стилі лірико-романтичної прози, приділяючи велику увагу внутрішньому світу героїв та драматизму подій.
Основні твори:
Для дітей та юнацтва:
«Ойойкове гніздо» (1963) — дебютна збірка оповідань.
«Звук павутинки» (1970) — один із найбільш знакових творів, який Олесь Гончар порівнював із «Маленьким принцом» Сент-Екзюпері.
«Женя і Синько» (1974) — повість про київську школярку та домовика, де порушуються гострі моральні питання.
«Земля Світлячків» (1979) — казкова повість про дивовижних лісових мешканців.
«Повість минулих літ» (1980) — переклад-переказ давньоруського літопису для дітей.
Для дорослих: Романи «Древляни» (1968) та «Підземні барикади» (1977).
Визнання: У 1988 році (посмертно) Віктор Близнець став лауреатом літературної премії імені Лесі Українки. Його твори включені до сучасної шкільної програми з української літератури.
