Використання технології "Створення ситуації успіху" на уроках української літератури

Опис документу:
В основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання і виховання учнів. Ситуація успіху досягається тільки тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Метою роботи було вивчення педагогічної технології «Створення ситуації успіху» та її практичне застосування на уроках української літератури; визначення основних психолого-педагогічних механізмів та етапи організації ситуації успіху у навчально-виховному процесі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Зміст

1. Вступ ............................................................................................... 2

2. Теоретичні основи технології «Створення ситуації успіху» .... 5

3. Психологічний аспект вивчення технології ................................. 8

4. Різнорівневий поділ учнів на групи ............................................. 9

5. Методи і прийоми створення ситуації успіху ............................. 10

6. Організаційні етапи використання технології .............................. 12

7. Висновки ......................................................................................... 22

8. Використана література .................................................................. 24

9. Додатки ............................................................................................. 25

Вступ

Освітній системі в будь – якій країні світу повинні сприяти реалізації основних завдань соціально – економічного та культурного розвитку суспільства. Незадоволення багатьох країн результатами системи шкільної освіти сьогодні призвело до необхідності її реформування . Для цього важливо було розробити стратегічний напрям розвитку загальної середньої освіти на перспективу. Перед педагогами постало завдання виховання дітей, які вміють самостійно вчитись, а потім самостійно працювати та творчо жити . В школі учень повинен навчитися , в першу чергу, самостійно формувати мету та шляхи її досягнення. Цього досягти значно важче, ніж навчити читати, писати і лічити. Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої , творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає психолого – педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально – виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Результати численних вітчизняних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методологічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють , оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміють відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів. Щоб мати можливість знайти своє місце в житті , учень сучасної школи повинен оволодівати певними якостями :

  • гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях;

  • самостійно та критично мислити;

  • уміти бачити та формувати проблему, знаходити шляхи раціонального її вирішення ;

  • бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • бути комунікабельним , контактним у різних соціальних групах

Наші учні скупі у спілкуванні, часто не можуть висловити правильно власну думку. Велика роль у подоланні таких негативних явищ належить учителю, який має замислитись не тільки над тим, як знайти якомога більше інформації і подати її в цікавій формі, а й над тим, як привернути інтерес учня до навчання, як максимально наблизити навчальний процес до життєвих реалій.

Таким чином, народження педагогічної технології «Створення ситуації успіху» зумовлене самим життям. Якщо ми не бажаємо «зламати дитину » в період формування її особистості, то повинні допомогти в розвитку , оберігаючи природну індивідуальність і ні в якому разі не можна позбавляти дитину чекання «завтрашньої радості», віри у свої можливості, сподівань на перспективи у майбутньому.

В основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання і виховання.

Метою роботи було вивчення педагогічної технології «Створення ситуації успіху» та її практичне застосування на уроках української літератури; визначення основних психолого-педагогічних механізмів та етапи організації ситуації успіху у навчально-виховному процесі, та її вплив на розвиток особистості учнів.

Предмет вивчення :

1.Вивчення теоретичних положень педагогічної технології «Створення ситуації успіху».

2. Розробка уроків та контрольних робіт на основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху»

3. Практичне застосування педагогічної технології «Створення ситуації

успіху» на уроках української літератури.

Методи, використані в роботі :

1. Аналіз психолого – педагогічної літератури за темою.

2. Проведення відкритих уроків та контрольних робіт

3. Спостереження за діяльністю учнів.

Теоретичні основи технології «Створення ситуації успіху»

Гуманізація шкільної освіти передбачає створення умов, спрямованих на розкриття і розвиток здібностей школярів, їх позитивну самореалізацію. Ця спрямованість ґрунтується на повазі та вірі в дитину і відображається в цілях шкільної життєдіяльності, у її змісті, організації і засобах, а також у характері взаємодії членів шкільного колективу.

Демократичне суспільство не тільки дозволяє освіті реалізувати свій гуманістичний потенціал, а й створює умови для його збагачення, висуваючи на перший план його розвивальну «людинотворчу» функцію. Така спрямованість освіти виявляється у відкритості самої освітньої структури стосовно інших суспільних інститутів, у взаємодії учасників навчально-виховного процесу, свободі висловлювання та реалізації різноманітних точок зору, визнанні прогресивними і провідними цілей особистісного розвитку дитини, створенні ситуації успіху для тих, хто навчається.

Численні вчені досліджували проблему успіху: розробка основних принципів технологій успіху (Д. Карнегі, Д. Скотт, Н. Хілл та ін.); розробка проблеми педагогічного потенціалу ситуацій успіху: вивчення особистості

(І. С. Кон), потребово-мотиваційної сфери діяльності і способів її стимулювання (Г. С. Батишев, Л. П. Буєва, В. К.Вілюнас, Л. С.Виготський,

В. В. Давидов, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, Д. Н. Узнадзе та ін.); аналіз теорії педагогічного стимулювання (Ш. О. Амонашвілі, А. С. Белкін,

С. М. Лисенкова, В. О. Сухомлинський, У. Глассер, Л. Ллойд та ін.); питання реалізації педагогічного потенціалу емоцій у навчально-пізнавальній діяльності (І. Д. Бех, У. А. Васильєва, В. Л. Поплужний, О. К. Тихомиров,

Л. Я. Гозман).

Незважаючи на широке коло представлених досліджень, проблема використання ситуації успіху в процесі розвитку та становлення особистості залишається недостатньо розробленою.

За останні роки словосполучення «ситуація успіху» в учбовій діяльності стало для педагогів звичним. Вчені давно довели, що позитивні емоції можуть стати для дитини самим важливим. Але все ж таки необхідно пам'ятати, що в педагогіці не існує єдиної панацеї на всі випадки. Тому і ситуацію успіху необхідно застосовувати продумано, з урахуванням багатьох факторів.

Передусім необхідно розуміти психолого-педагогічні механізми, які лежать у основі ситуації успіху. Необхідно розділяти такі поняття як «успіх" та «ситуація успіху»: «Ситуація - це цілеспрямоване, організоване поєднання умов, при яких створюється спроможність досягти значних результатів діяльності як окремо взятої особистості, так і колективу в цілому» .

У педагогічному сенсі успіх може бути результатом продуманої, підготовленої тактики вчителя і сім'ї, тобто результат подібної ситуації.

Про таку ситуацію розповідає у своїй книзі «Школы без неудачников»

У. Глассер. У одному із класів американської середньої школи з'явився психолог, щоб провести дослідження розумових здібностей дітей. Після відповідних тестів він оголосив імена тих, хто показав найбільш високий «коефіцієнт інтелектуальності». При цьому дослідник свідомо допустив підлог: серед тих, кого він назвав найрозумнішими, більш ніж половина в дійсності мали середні або невисокі інтелектуальні можливості. Через рік, коли він знову прийшов в ту саму школу, то побачив, що всі, кому він створив репутацію «найбільш розумних", стали кращими учнями у класі. Зрозуміло, що про підлог ніхто не знав! А значить репутація розумника збудила слабких учнів із цікавістю та старанням відноситися до навчання.

Безумовно, переживання успіху надає людині впевненості у своїх силах. З'являється бажання знову досягти хороших результатів, виникає відчуття внутрішнього благополуччя, що, в свою чергу, благотворно впливає на загальне відношення людини до оточуючого світу.

На перший погляд здається, що достатньо вчителю декілька разів надати учню можливість пережити успіх, як сам собою буде забезпечений високий рівень мотивації, інтересу та пізнавальної активності. Але таке відношення може закінчитися протилежним результатом: постійна успішність може формувати не стільки активне, скільки звичне і, можливо, індиферентне відношення до навчання. Крім того, постійне очікування тільки позитивного результату негативно впливає на розвиток вольових якостей учня: він відмовляється від подолання труднощів, губиться в складних учбових та життєвих ситуаціях, в його поведінці починає превалювати мотив «уникнення невдач».

Психологічний аспект вивчення технології

Досвідчені психологи та педагоги попереджують про можливі негативні стани, які виникають після пережитого успіху. Чому можливий такий парадокс?

По-перше, успіх, який був досягнутий ціною великих зусиль, може призвести до переоцінки, точніше, до завищеної оцінки своїх можливостей. По-друге, за сильними переживаннями якої-небудь емоції обов'язково слідує релаксація. Якщо в цей період запропонувати людині якусь діяльність, то вона, найімовірніше, буде менш успішна, ніж попередня. По-третє, переживання успіху може бути погіршеним, якщо результат, важливий та значимий для самого учня, не буде адекватно оцінений іншими людьми.

І взагалі, емоція успіху не є сильним переживанням, якщо результати діяльності не будуть значимими для суб'єкту. Дитина, особливо на початку навчання, однаково інтенсивно переживає успіх «у головних» та «неголовних» учбових предметах. Але часто відношення самих дорослих знижує цю інтенсивність, що і впливає на формування у дитини відношення до всього учбового процесу. Тому оцінюючи дітей, необхідно виходити з індивідуальних особливостей кожної дитини. Якщо вона все-таки просувається уперед, необхідно її заохотити, підбадьорити, для того, щоб вона не почувала невдачу, порівнюючи свої результати з раніше визначеними нормами, особливо якщо вони для неї недосяжні.

Значить, ситуація успіху в учбовій діяльності створюється педагогом або психологом. Але, як і будь-яку діяльність, навчання можна подати у вигляді достатньо простого послідовного ланцюжка дій: установка на діяльність (емоційна підготовка учня на рішення учбової задачі); забезпечення діяльності (створення умов для успішного рішення); порівняння одержаних результатів з планованими ( свідоме відношення до результату своєї учбової праці). Значить, якщо ситуація успіху створюється вчителем послідовно і усвідомлено, її структура повинна враховувати всі перераховані компоненти.

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» допомагає долати труднощі, включає створення різних видів радості, використання прийомів , за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів.

Різнорівневий поділ учнів на групи

У цій педагогічній технології всіх учнів умовно поділимо на групи. До першої групи, яку можна назвати «Надійні», віднесемо дітей, які мають добрі знання, самостійно працюють, сумлінно дотримуються своїх обов’язків. У класному колективі такі діти почувають себе впевнено, спокійно. Основа їх надійності – у постійному відчутті радості, що відбувається як результат усвідомлення ними своєї значущості у шкільному житті. З такими дітьми вчитель повинен використовувати спеціальну методику. Друга категорія - «Упевнені в собі». Здібності таких дітей також високі, але система їх роботи не настільки відлагоджена. Періоди успіху у навчанні змінюються розслабленням. Вони надзвичайно емоційно реагують і на досягнення , і на невдачі. У класі такі учні викликають симпатію, але однією із негативних рис таких дітей є те, що вони швидко звикають до успіху, стають самовпевненими у своїх досягненнях. Загалом успішних школярів, пізнавальні інтереси яких пов’язані з навчанням, можна віднести до умовної групи «Невпевнених». Вони більш – менш ставляться відповідально до справи, але головна їх розпізнавальна риса – невпевненість у своїх силах. Цьому може бути різна причина : нестійкий настрій, занижена самооцінка, складна атмосфера в сім`ї, епізодичні невдачі. Такі діти хворобливо реагують на необ’єктивність оцінювання вчителя. У роботі з такими дітьми вибір прийомів залежить і від особистості учня , і від конкретної ситуації. Категорія учнів «Зневірені» - це переважно діти , що мають непогану підготовку, здібності, але після відчутної низки сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини можуть бути різними : низка невдач, нетактовність вчителя, ситуація в родині. «Майже втрачені» - це діти з великими прогалинами в знаннях, мають здібності різного рівня, але в основному – середнього або низького, відкрито заявляють про своє небажання вчитися. Найчастіше такі діти відчувають себе зневаженим серед однолітків, намагаються привернути увагу грубощами, неадекватною поведінкою. Допомогти таким учням повернути втрачену радість, пізнати свою власну особистість, зрозуміти свої потреби, прагнення, мету, ідеал, навчити отримувати насолоду від пізнання - дуже складне завдання для педагога. Працюючи із цією категорією дітей я в своїй практиці опираюсь на допомогу шкільного психолога. (Додаток 1 )

Методи і прийоми створення ситуації успіху

У кожній людині живе надія на успіх, але не кожна надія здійснюється, бо успіх гарантований тільки тим, хто докладе для його досягнення багато зусиль. Шляхи створення ситуації успіху різні. Для того, щоб наблизити успіх до кожної дитини, на своїх уроках я використовую різноманітні прийоми:

«Емоційне заохочення» - треба вселити в дитину віру в себе, похвалити за будь – що, навіть незначне, посміхнутися і дати зрозуміти, що душа вчителя розкрита для неї.

«Емоційний сплеск» - це спроба дати емоційний заряд упевненості в своїх силах в тяжку для учнів хвилину, нагадавши їм про великі інтелектуальні можливості, звільнити від психологічної затисненості.

«Емоційне блокування» - це обмеження в розгортанні розчарування і втрати віри в себе та своїх силах. Треба допомогти учневі подолати невдачу, знайти її причину, змінити свій погляд на оптимістичний.

«Невтручання» - максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми без втручання вчителя.

«Холодний душ» - невірний хід думок корегує вчитель, підтверджує свій погляд прикладами, аргументами, залучає до обговорення проблеми весь клас.

«Гидке каченя» - це прийом для «зневірених» учнів. Треба побачити позитивні їх якості, створити умови для впевненості в своїх силах.

«Анонсування» - своєрідна репетиція майбутньої події, попередня підготовка, але вона створить психологічну установку на можливий успіх, додасть впевненості у своїх силах.

«Сходинки до успіху» - це допомога у освоєнні знань шляхом поступового ускладнення завдання від найпростіших до таких, що вимагають уміння аналізувати, порівнювати, робити самостійні висновки.

«Даю шанс» - спеціально підготовлена вчителем ситуація, за якої дитина отримує можливість зненацька для себе розкрити власні можливості, здібності.

«Стабілізація» - створення умов для того , щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а часто повторювалась.

«Стеж за нами» - це прийом, який можна використовувати для дітей, схильних до лінощів. Треба дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

«Сповідь» - щире звернення до найкращих дитячих почуттів, розкриття вчителем стану своєї душі. Але цей прийом може бути ефективним тільки в тому випадку, коли вчитель правильно спрогнозував реакцію учня.

Прийом «Обмін ролями» дає можливість учневі проявити себе, наприклад, у ролі вчителя, показати однокласникам , що вони можуть показати набагато більше, ніж від них очікують.

«Створення ситуації змагань» : учитель дає класу складне завдання, а спеціальне журі визначає, чия робота виявилася більш цікавою, оригінальною.

Сутність прийому «Еврика» полягає у прагненні вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати нове для себе, відчувати радість процесу пізнання.

Як довів власний досвід, найбільш результативним буде використання перерахованих прийомів у конкретних групах учнів. Наприклад, для учнів , яких ми віднесли до групи «Надійних» на уроках літератури я використовую такі прийоми : «Навмисна помилка», «Невтручання», «Емоційний сплеск», «Обмін думками», «Еврика». При роботі з групою «Упевнені в собі» доцільно використати прийоми «Холодний душ», «Обмін ролями», «Створення ситуації змагань», «Навмисна помилка», «Еврика» та інші. Особливо ефективними прийомами для групи «Майже втрачених дітей» і «Зневірених» є «Даю шанс», «Сповідь», «Стеж за нами», «Гидке каченя», «Допомога друга», «Емоційне заохочення».

Для того, щоб краще зрозуміти, як працює технологія «Створення ситуації успіху» на уроках , мною було взято конкретні теми з курсу української літератури шостого і дев’ятого класів : 6 клас - тема №3 «Я і світ» і 9 клас тема № 4 «Література українського романтизму». Також були проведені контрольні роботи після вивчення даних тем і зроблено порівняння із результатами попередньої контрольної роботи, коли технологія «Створення ситуації успіху» використовувалась фрагментарно.

Організаційні етапи використання технології

Мотиваційний етап. Під час вивчення теми «Л. Костенко. «Дощ полив», «Пісенька про космічного гостя»» ( 6 клас) учням була запропонована дослідницько – пошукова робота , яка повинна здійснюватися в групах. Перша група досліджує тему, мотиви твору, його зміст, друга група аналізує художні особливості твору, а третя повинна порівняти відповідність слів і мелодії. Перед вчителем стоїть задача сформувати в учня установку на успішне виконання учбового завдання, при цьому відчути себе «творцем обставин», подолати труднощі, які можуть виникнути в ході роботи. Іншими словами, формує мотив досягнення.

Доречним на даному етапі буде використання прийому «Невтручання» і надання максимальної самостійності у вирішенні завдання. Але тут можна зіткнутися з неадекватною реакцією учнівського колективу: хтось вже виконав подібне завдання, і результати його були неуспішними, так що у цієї категорії уже сформоване негативне відношення. Друга група школярів не стикалася з такою роботою, тому вони не знають, чого можна очікувати від майбутньої діяльності. Третя група, яка вже виконувала подібні завдання і успішно впоралася з ними, знаходиться у стані змобілізованості, готовності приступити до виконання учбової задачі.

На даному етапі простіше всього буде працювати з третьою групою, де необхідно тільки актуалізувати позитивні емоції, які пережиті дітьми раніше. У другої групи дітей необхідно спрогнозувати емоційну реакцію, намалювати перспективу вдалого виконання завдання, зв'язати її з тими чи іншими умовами діяльності, які у минулому забезпечували успіх. Найбільш важкою буде робота з першою групою. Передусім необхідно нейтралізувати згадки про невдачу в попередній діяльності, а потім створити перспективу для нової. Зробити це можна, наприклад, підкресливши, що учень працював над своїми помилками або що завдання змінено в порівнянні з попереднім.

Можна запропонувати різні варіанти мотивів досягнення: спробувати самостійно вирішити цікаві задачі, намагатися завоювати авторитет в очах своїх товаришів, стати першим, розглядати свою діяльність із точки зору її користі для інших, встановлювати нові контакти в ході виконання завдань тощо. Іншими словами, опираючись на емоційну пам'ять учнів, треба організує визначені ситуації з метою актуалізувати чи нейтралізувати емоціі для майбутньої діяльності. У цьому випадку, ситуація успіху більшою мірою визначається психологічними аспектами.

Організаційний етап. Задача вчителя: забезпечити учня, враховуючи індивідуальні здібності та особистісні якості, умовами для успішного виконання завдання, зацікавити його пізнавальним процесом.

На цьому етапі деякі діти переживають стан конфлікту: з однієї сторони, необхідно виконати роботу, а з іншої - відчувається недостатність умов для її виконання. При вивченні теми «Т. Шевченко. Поема «Тарасова ніч»» під час перевірки домашньої роботи учням шостого класу пропонується виконати такі завдання :

  1. Знайти в поемі Т. Шевченка «Іван Підкова» портрет, пейзаж, виразно прочитати відповідні уривки, з’ясувати їхню роль у творі.

  2. Знайти у творі «Іван Підкова» рядки, які зображують риси і поведінку козацького ватажка, його стосунки з підлеглими і прокоментувати їх.

Такий вид роботи можна запропонувати учням із груп «Невпевнених» і «Зневірених», які найчастіше не виконують домашніх завдань і для яких буде ефективними використання прийомів «Емоційне заохочення». Головна роль відводиться вчителю. Його слова повинні надихати учнів, а емоційне заохочення направлене на допомогу дитині. Великий інтелектуальний потенціал є в кожному, якщо знайти можливість вивільнити його гарячим словом вчителя, його підтримкою, то в дитині формується віра в себе, віра у свій успіх. Підтримкою можуть бути і слова «У вас це вийде …», «Я вірю у ваші сили…». Потрібно допомогти дитині правильно включитися в роботу, подолати втому, стимулювати її діяльність. Конкретні обставини обумовлюють використання тих чи інших прийомів створення ситуації успіху. До них, зокрема, відносяться емоційне розвантаження, зміна завдання за бажанням учня, допомога класу, «швидка допомога" (звернення до вчителя чи сильного учня), «підказка" (робота з підручником) і т. ін.

Результативний етап. Перед вчителем стоїть завдання організувати роботу таким чином, щоб перевтілити результат попередньої діяльності в емоційний стимул, в усвідомлений мотив для наступного навчального завдання.

Як показує практика, цей етап є найбільш болісним. Підсумок навчальної роботи зазвичай зводиться до оцінки. Відомо, що думки вчителя й

учня у даному питанні частіше всього розходяться. Справа в тому, що педагог оцінює кінцевий результат діяльності, враховуючи грамотність, акуратність, правильність і т. ін., а учень пам'ятає про ступінь затрачених зусиль, концентрації уваги і т.д. та чекає, що оцінять не тільки результат, але і його зусилля в процесі діяльності.

Добре, коли ступінь затрачених зусиль відповідає результату роботи, а значить і оцінці. В цьому випадку вчителю достатньо похвалити учня, підкреслити його досягнення, тим самим стимулюючи його до подальшої діяльності.

Можливий і такий варіант: учень витратив мінімальні зусилля, але результат його роботи задовольняє основні вимоги. Такий варіант вимагає від вчителя знання індивідуальних особливостей учня, вміння аналізувати ситуацію, класифіковану за А. С. Белкіним як «небезпечний успіх". Необхідно продумати для конкретного учня систему індивідуальних завдань з підвищеним рівнем складності, запропонувати таку форму роботи, коли на виду вклад кожного учня в загальну справу і оцінювання буде проводитися групою учнів, а не одним вчителем. Крім того, можливі особисті бесіди, у яких вчитель прямо, без свідків говорить учню про його недоліки: байдужість, лінощі, намагання списати тощо.

На мою думку , на даному етапі роботи доцільним буде використання клоуз – тестів, літературних диктантів. Для шестикласників було цікавим завданням виконання клоуз - тестів за віршем Т. Шевченка «Думка» . Перед ними стояло завдання продовжити речення:

  • Козак плаче тому, що …

  • Серце козацьке сперечається з …

  • «Шляхи биті» - це …

  • Пішов козак світ за очі, щоб …

Завдання виявляється досить складним, особливо для тих дітей, які засвоїли навчальний матеріал на низькому рівні, і на перший погляд виникає

парадокс: вчитель навмисно ставить учня в ситуацію неуспіху. Але мета подібної тактики полягає в тому, щоб у свідомості дитини народилася радість не стільки від оцінки, скільки від самого процесу відкриття істини. Це відбудеться тільки тоді, коли учень подолає визначені труднощі навчального, морального, комунікативного характеру.

Варіант третій, найбільш болючий для обох сторін - учень впевнений, що «виклався», але оцінка, яку поставив учитель, не відповідає його очікуванням. Тут можливі серйозні конфлікти з педагогом, які можуть в свою чергу, накласти негатив на відношення учня до всього навчального процесу. В такому випадку зі сторони педагога вимагається глибока індивідуальна робота. Необхідно запропонувати учню знайти свої помилки, а потім з допомогою вчителя розподілити їх за видами: механічні, на уважність, на логіку тощо. Можна не намагатися виправити всі свої помилки відразу, а запропонувати учню попрацювати над якимось одним видом помилок, перечитати ще раз літературний твір.

Четвертий варіант нагадує перший - кількість затрачених зусиль відповідає результату діяльності, але результат негативний. Цей варіант свідчить про те, що організація умов діяльності на попередніх етапах будувалася без урахування індивідуальних здібностей конкретного учня. Відтак вчителю потрібно починати все з початку.

На цьому етапі роботи , на мою думку, найбільш ефективним є проведення інтерактивних вправ «Мікрофон», «Злови помилку». Під час вивчення теми «Т. Г. Шевченко – геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні» у 9 класі учням для актуалізації опорних знань було запропоновано проведення засідання круглого столу. Дев’ятикласники по черзі розповідали про батьків Шевченка, його дитинство, юність, викуп із кріпацтва та заслання, про поетичні та живописні твори. Учні читали напам’ять вивчені раніше твори Шевченка, переказували твори ( з цитуванням ), які вивчали у попередніх класах, коментували мистецьку спадщину поета. Цей прийом дав можливість категорії учнів «Надійні» показати рівень своєї ерудиції, а для «Невпевнених в собі» довести, що відомост, які були отримані раніше, вони добре пам’ятають і можуть їх застосувати на практиці. Використання прийому «Даю шанс» із спеціально підготовленої вчителем ситуації дитина отримує можливість зненацька для себе розкрити власні можливості, здібності.

Етап завершення. Синтезуючи риси перших двох варіантів, цей етап носить психолого-педагогічний характер, оскільки логічно випливає з

результатів попереднього етапу і слугує основою для формування мотивів майбутньої діяльності. Особливої уваги потребують слабкі учні. Для них можна примінити завищену або авансовану оцінку. Можна використати позитивне рецензування і т. ін., однак не потрібно забувати про почуття міри, щоб учень не переоцінив свої можливості.

На етапі завершення учням було запропоновано контрольні роботи за пройденими темами. Зрозуміло, що необхідний деякий проміжок часу, щоб у дитини зник страх помилитися. Вчитель повинен підкреслити, що він впевнений у покращенні знань. І тільки після цілого ряду тренувальних робіт і при емоційній підтримці педагога проводиться контрольний зріз, результати якого повинні впевнити учня в подоланні труднощів. Дуже важливо відмітити досягнення учня, показати своє поважне відношення до його праці, пробудити бажання й надалі навчатися з радістю Зняття страху учня перед контрольною роботою – гарантія якісного її виконання. Слова «Контрольна робота досить легка, цей матеріал ми з вами вчили », «Люди вчаться на своїх помилках і знаходять різні шляхи їх вирішення » допоможуть налаштуватись психологічно на успіх всім групам учнів, дадуть можливість виконати завдання на високому рівні. Важливим і для учнів, і для вчителя стає не стільки результат роботи ( хоча порівняно із попередніми контрольними він

виявися достатньо високим) (додатки 2,3,4,5 ), а сам результат пізнання. Радість навчального процесу і радість пізнання тісно пов’язані між собою і дають віру дитині впевненості у своїх силах, можливостях. Головна функція оцінки – стимулююча, що сприяє формуванню позитивної навчальної мотивації.

До найбільш популярних засобів стимулювання можна віднести такі :

  • увага вчителя до навчальних дій учня ;

  • схвалення дій учня ;

  • визнання успіхів і удач школяра ;

  • підтримка під час виконання завдання ;

  • підвищення соціальної ролі, престижу в разі успішного виконання завдання.

Як показав досвід, в силу індивідуальних відмінностей учні по-різному реагують на запропоновані вчителем ситуації. Для окремих учнів ситуація успіху повинна повторюватися декілька разів, до тих пір, поки не реалізується основне завдання: учень відчує почуття задоволення не тільки від результату діяльності, але і від самого процесу оволодіння знаннями. Для наочності представимо всі етапи організації ситуації успіху (додаток 6).

Ситуація успіху перевтілюється з прийому в педагогічну умову навчальної діяльності тільки в тому випадку, якщо змінюється позиція учня в навчальному процесі: з пасивного об'єкту він має стати суб'єктом, творцем навчальної діяльності, стати впевненим, знайти себе як особистість. Якщо в

початковому циклі учень знаходиться в ролі об'єкту, то поспіль він приймає або не приймає запропоновані умови, активно включається в процес, впливає

на перебіг реалізації успіху, тобто стає суб'єктом обставин. Зазнавши заслужене почуття успіху, учень бажає його повторити, закріпити. Він починає самостійно шукати шляхи для досягнення кращих результатів у

навчанні, це надає йому впевненості у власних силах, позитивно впливає на взаємини з оточуючими.

Таким чином, із суб'єкту обставин ситуації успіху учень стає суб'єктом навчальної діяльності, носієм активного, перевтілюючого. Ефективність такої ситуації перевіряється не тільки наявністю активного відношення до навчання, але і вмінням самого учня створювати собі умови для успішної діяльності. Створюється пізнавальна активність учня як суб'єкту, формується стійка потреба в самоосвіті. Вчитель не стільки вчить, скільки допомагає знайти області знання, які необхідні для розвитку особистості конкретного учня. Але цей період вже відповідає старшому шкільному віку.

Очевидно, що ситуація успіху тільки тоді стає дієвою для активізації пізнавальної діяльності, коли вона організується на всіх етапах навчального процесу; ускладнює навчальні і виховні задачі, які ставляться на кожному етапі; реалізується з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, що і знаходить своє відображення у підборі прийомів для роботи з конкретним учнем.

Ситуація успіху стає умовою переростання позитивного відношення до навчання в активне, творче, якщо у суб'єкта діяльності позитивні емоції породжують почуття удачі, яке викликане подоланням труднощів, як вибраних самим учнем, так і запропонованих вчителем, викликають емоції радості, інтелектуального підйому у процесі вирішення навчальних задач, приносять задоволення, усвідомлення недостатності рівня своїх знань, умінь у ситуаціях подолання і, таким чином, формують стійку потребу в самоосвіті.

Отже, можемо зробити висновок, що ситуація успіху - достатньо тонкий психолого-педагогічний інструмент. За ідеєю, їм повинен володіти кожний вчитель, але для цього необхідне добре розуміння обставин, індивідуальності учнів, знання технологій створення ситуацій успіху, володіння цілою палітрою прийомів її створення. Це і може стати предметом наших подальших досліджень.

Однією з основних умов становлення особистості є серйозне ставлення до самого себе, як до людини з раннього віку, а це неможливо без серйозного та поважного ставлення до дитини з боку авторитетних для неї дорослих , якими є шкільні вчителі. Тільки особи стіснено орієнтоване навчання дає можливість кожному учню реалізувати індивідуальні особливості, розвинути свою пошукову активність.

Педагогічна технологія «Створення ситуації успіху» допомагає долати труднощі, включає створення різних видів радості, використання прийомів , за допомогою яких розгортається робота з різними категоріями учнів. Без відчуття успіху дитина втрачає зацікавленість до школи і навчальних занять, але на досягнення успіху в його учбовій діяльності впливають багато факторів, серед яких можна назвати і недостатність знань і умінь, психологічні і фізіологічні особливості розвитку, слабка саморегуляція, тощо. Тому педагогічно виправдано створення для школяра ситуації успіху – суб’єктивне переживання задоволення від процесу і результату самостійно виконаної діяльності. Підбадьорюючі слова і м’які інтонації , мелодійність мови і коректність звертань складають сприятливий фон , що допомагає дитині впоратися з поставленою перед нею метою.

1. Зняття страху : допомагає подолати невпевненість у власних силах, неправильної оцінки своєї справи оточуючими.

«Ми всі пробуємо і шукаємо, тільки так може щось вийти»

Люди вчаться на своїх помилках і знаходять інші способи вирішення»

Контрольна робота досить легка, цей матеріал ми з вами проходили»

  1. Авансування успішного результату допомагає вчителю виявити свою впевненість у тому, що його учень обов’язково досягне поставленої мети. Це , в свою чергу, допомагає дитині впевнитися у своїх силах і можливостях

“ Ви це обов’язково виконаєте”.

У мене немає сумніву щодо успішного результату”.

3. Приховані інструкції для дитини у формах і способах здійснення діяльності, які допомагають дитині уникнути поразки і досягаються шляхом натяку, побажання.

Можливо, краще всього розпочати з …..”

“Виконуючи роботу не забудьте про…..”

4. Внесення мотиву. Показує заради чого й кого здійснюється ця діяльність, кому буде добре після її виконання

“Без твоєї допомоги товариші не зможуть виконати це завдання…”

5. Особиста виключність. Доводить важливість зусиль дитини в її діяльності.

“Тільки ти і міг би….”

“Тільки тобі я і могла довірити…”

Ні до кого, крім тебе, я не змогла б звернутися із цим проханям …”

6. Мобілізація активності. Спонукає до виконання конкретних дій.

Ми вже хочемо розпочати роботу …”

“Так хотілося скоріше побачити …”

7. Висока оцінка деталі. Допомагає емоційно пережити успіх не результата, а якоїсь окремої її деталі

“Тобі особливо вдалося це пояснити ”.

“Більше всього у твоїй роботі мені сподобалося …”

ВИСНОВКИ

В основі педагогічної технології «Створення ситуації успіху» лежить особистісно орієнтований підхід до процесу навчання і виховання учнів. Ситуація успіху досягається тільки тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Об’єктивна успішність діяльності дитини – це успіх зовнішній, оскільки якість результату оцінюється свідками дійства. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає у них після здолання своєї боязливості, невміння, незнання, психологічного утиску та інших видів труднощів. Ситуація успіху особливо важлива в роботі з дітьми, поведінка яких ускладнюється цілим рядом зовнішніх і внутрішніх причин, бо дозволяє подолати у них агресію, ізольованість і пасивність. Але досить часто можна зустрітися з іншою проблемою , коли успішний учень, думаючи що успіх йому гарантований попередніми заслугами , перестає докладати зусиль у навчанні. Тоді ситуація успіху поступово перетворюється на ситуацію неуспіху і першочерговим завданням для учителя стає допомогти такій дитині, або передбачити це. Ситуація неуспіху – це суб’єктивне емоційне переживання незадоволення власними силами. Вона не може розглядатися окремо від ситуації успіху і є перехідним етапом від одного успіху до іншого. Для створення ситуації успіху важливий не тільки професійний рівень вчителя, а і його емоційна культура, психологічна компетентність, що допомагає і підтримує учня. Вчитель повинен створити на уроці оптимістичну установку для дитини, забути на деякий час про її недоліки, побачити тільки перспективні лінії її розвитку. Важливо так побудувати урок, щоб клас увесь час обдумував, аналізував, зіставляв, тощо. Працюючи над структурою уроку треба передбачити , дітей яких груп залучити до виконання того чи іншого завдання , створити в класі відповідну атмосферу пошуку. Вчитель повинен випромінювати позитивну енергетику . Тільки тоді можна очікувати на

позитивний результат. Інноваційні технології, без сумніву , роблять урок цікавим і насиченим, але вони не повинні витісняти на другий план традиційні методи та прийоми з текстом художнього твору. Діти можуть просто не зрозуміти, для чого вони використовували такі методи , як «карусель», «мікрофон» та ін. Тому на своїх уроках новітні технології я використовую фрагментарно і дозовано.

Список використаної літератури

1. Бех І. Д. Педагогіка успіху: виховні втрати та їх подолання // Педа-

гогіка і психологія. - 2004. - №4. - С. 5-15.

2. Бех І. Д. Науковий підхід - запорука виховного успіху педагога // Поч. шк.-1999.-№11.-С. 1-5.

3. Белкин А. С. Основьі возрастной педагогики: В 2-х ч. - 4.1. -Урал. Гос. Пед. Ин-т Екатеринбург,1992.

4. Белкин А. С. Ситуация успеха. Как ее создать? - М.: Просвещение,

1991.-169 с.

5. Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека. - М.: Изд.-во МГУ, 1990.-288 с.

6. Глассер У. Школы без неудачников. - М.: Просвещение. - 1997.

- 71 с.

7. Психология жизненного успеха. Опыт социально-психологического анализа преодоления критических ситуаций / Сохань Л. В., Головаха Е. И., Ануфриева Р. А. и др. - К.: Институт социологии НАН Украины, 1995.- 149 с.

8. Якобсон П. М. Психологические проблемы мотивации поведения человека. - М.: Просвещение, 1969. - 317с.

Додаток 1

Поради психолога:

Секретна технологія досягнення успіху

1. Помилка? Допрацюємо!

Не бійтесь помилок, ставтесь до них із цікавістю. Адже тепер відомо над чим треба працювати!

2. Не має бажання? Поговори з собою!

Якщо немає бажання працювати, а ви усвідомлюєте потребу, бесіда з самим собою, вмовляння, прохання чи, навіть, наказ допомагають подолати труднощі.

3. Йди від малої цілі до великої!

Розбийте головну ціль на етапи, заплануйте її досягнення.

Докладіть усіх зусиль, щоб досягти успіху.

4. Похвали себе!

Не забудьте похвалити себе, навіть, за невеликий успіх. Позитивні ємоції важливі в досягненні успіху.

5. Віра в успіх, бажання, наполегливість – основа успіху.

Я вірю в себе та у свої сили.

Я точно знаю чого хочу досягти.

Я не буду опускати руки при невдачі.

Я перетворюю невдачу на успіх.

Я обов'язково досягну успіху.

Успіх залежить від моїх зусиль та бажання досягти його.

Успіх приходить до того, хто до нього йде.

На мою мрію ніщо не вплине.

Я досягну своєї мети.

Додаток 6

Створення ситуації успіху у навчальній діяльності

Етап

Педагогічна задача

Диференціація учнів

Діяльність вчителя

Мотива­ційний

Сформувати мотив досягнення; налаштувати на успішне виконання завдання.

Учні, які мали в минулому невдачу у виконанні аналогічного завдання.

Нейтралізувати пам'ять від негативних емоцій в попередній діяльності; налашту­вати на те, що дане завдання посильне.

Учні, які не знайомі із завданнями такого типу.

Спроектувати позитивну емоцію; намалювати позитив­ну перспективу у досягненні успіху.

Учні, які успішно виконують подібні

Актуалізувати позитивну емоційну

завдання.

пам'ять дітей, підтримати прагнення працювати.

Органі­заційний

Забезпечити

умови успішної

діяльності,

зацікавити

пізнавальним

процесом.

Учні, яким потрібен організаційний контроль.

Організаційний контроль початку та завершення роботи, забезпечення інтелектуального та емоційного підкріплення навчальної роботи.

Учні, які потребують допомоги у процесі виконання роботи.

Емоційне

підбадьорювання та

інтелектуальна

стимуляція

навчальної

діяльності.

Учні, які працюють активно та самостійно.

Забезпечення права

вибору завдань,

емоційне та

інтелектуальне

стимулювання

пізнавальної

діяльності.

Результа­тивний

Сформувати

свідоме

відношення до

результату

діяльності;

перевести

результат в мотив

для нової

пізнавальної

діяльності.

Резуль-тат адеква-тний зусил-лям

Учні, які одержали негативні оцінки

Необхідне повернення до мотиваційного етапу, повторення всього ланцюжка з початку.

Учні, які одержали гарні оцінки.

Емоційне

підбадьорювання на подальшу роботу.

Резуль-

тат не-

адеква-

тний

зусил-

лям

Учні, які одержали

незадовільні

оцінки.

Позитивно-перспективна оцінка роботи з виділенням помилок та подоланням пробілів у знаннях.

Учні, які одержали гарні оцінки.

Перевірка умов навчальної роботи на попередньому етапі, організація ситуації подолання в майбутній діяльності.

Додаток 7

Інетегрований урок українької літератури з використанням

інтерактивних технологій у 6 класі

Тема : Леся Українка . «Мрії», «Як дитиною бувало …»

Мета : ознайомити учнів із життям і творчістю видатної письменниці, допомогти їм усвідомити ідейно – художній зміст і значення поезій Лесі Українки ; формувати життєві компетенції учнів через усвідомлення необхідності проектування особистісної ситуації успіху, показати учням силу цілепокладання на прикладі життєвого шляху відомої письменниці Лесі Українки, дати учням установку на досягнення успіху.

Обладнання : портрет письменниці, збірки творів Лесі Українки

Хід уроку

І. Повідомлення теми і мети уроку

Слово вчителя : Діти , наш урок – незвичайний. До нас завітав шкільний психолог . Його візит зумовлений темою уроку : ми сьогодні будемо вивчати життєвий і творчий шлях неординарної особистості, поетеси, яка все своє життя боролася з недугою, але незважаючи на це, досягла неймовірного успіху у своїй творчості. Ім`я її - Леся Українка. А психолог допоможе нам зрозуміти, як кожна людина в житті може досягти високих результатів , незважаючи на різні обставини та негаразди.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Робота над аналізом твору.

Завдання І : знайти в поемі Т. Шевченка «Тарасова ніч» рядки , які підтверджують, що кобзар :

  • щирий патріот України;

  • вільнолюбива людина ;

  • має талант до музики, співу;

  • має почуття гумору;

  • оптиміст, вірить у майбутнє ;

  • мужня людина .

Завдання ІІ : визначити тему та головну думку поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч» за допомогою методу «Мозкового штурму»

2. Інтерактивна вправа «Займи позицію».

До дошки виходять за бажанням кілька учнів (група, ряд). На дошці, стінах класу, стендах подати три позначки ТАК , НЕ ЗНАЮ , НІ. Вчитель виголошує тезу : «Кожен свідомий громадянин повинен вивчати минуле свого народу». Учні займають місця під позначкою , відповідно до своєї думки, яку обґрунтовують .

IV Сприйняття і засвоєння учнями навчального матеріалу.

1.Слово вчителя

Колись, у далекому – далекому минулому, грецький мудрець філософ Зенон проводив свої заняття біля портика Стоя в Афінах . Він говорив, що людина має надавати перевагу розумові, а не почуттям серця, повинна мужньо і стійко переживати життєві труднощі і негаразди. Так виник філософський напрям – стоїцизм, а його прихильники називалися стоїками. Тепер про людину, яка виявляє стійкість і мужність, незламність волі під час життєвих випробувань, говорять, що вона має стоїчні риси характеру.

Саме таким стоїчним характером і володіла видатна українська поетеса Леся Українка . Справжнє її прізвище – Лариса Петрівна Косач. Перед групою учнів – біографів було поставлено завдання : дослідити життєвий шлях поетеси . Надамо їм слово.

Виступ учнів .

  1. Леся Українка народилася 25 лютого 1871 у дворянській сім`ї . Родина Косачів була незвичайною, адже дала світові кілька письменників. Мати Лесі – письменниця Олена Пчілка. Літераторами, громадськими діячами, науковцями були дядько (брат матері) Михайло Драгоманов , брат Михайло Обачний, його дружина. Але найзнаменитішою стала , звичайно , Леся Українка.

  1. Л. Українка жодного дня не сиділа за шкільною партою, не відповідала біля дошки, на перерві не бігала із ровесниками гучними коридорами. Вчителями її були мати – Олена Пчілка, батько – юрист – Петро Косач, книги і життя. В сім`ї панувало художнє слово. Писали твори, перекладали, переказували історії, записували народні пісні та звичаї, декламували, читали вголос. Постійно чулася німецька і французька мови. Батько дуже любив літературу, пишався з того, що в Чернігові його вчителем був Леонід Глібов. Знав його байки і розучував їх з дітьми. Мати кохалася в народній творчості, навчала дітей шанувати рідну мову, пісню.

  1. У чотири роки Леся Українка вже вміла читати, Улюбленими її книжками стали «Кобзар» Т. Шевченка, твори Жуля Верна і Даніеля Дефо. Вже перші ігри дівчинки були пов’язані з літературою. Леся з братом Михайлом і однолітками гралися в Жанну Д`Арк, французьку героїню, яка стала на чолі війська і визволила Францію від ворога, у Робінзона, який після катастрофи на морі влаштував життя на безлюдному острові.

  1. Волинь, Полісся – це край дитинства поетеси, який залишився для неї на все життя наймилішим куточком на землі. Таємничі гаї, росисті волинські луки й блакить озер вабили й притягали, хоч куди б закидала її доля. Маючи хист до живопису, Леся Українка з тонким смаком і умінням відтворювала українську природу у своїх ліричних поезіях.

  1. Взимку 1881 на свято Водохреща Леся Українка застудилася. Відтоді починається її важка боротьба з хворобою. Спершу захворіла нога, потім рука, згодом нирки і шлунок . Дівчина витримала кілька операцій.

  1. Доводилось ходити в гіпсі, зі спеціальним апаратом, на милицях. Це завдавало нестерпних мук, але вона мужньо повторювала, що буде «Серед лиха співати пісні». Адже ще жити сподівалась, мала надію, що молодий організм подолає хворобу. Батьки докладали всіх зусиль, щоб допомогти дочці. Вона лікувалась у Києві, приймала солоні ванни у Литві, грязьові лимани на Одещині, купелі в Криму, лежала у клініках Відня. Від хвороби Лесю Українку відволікали хвилини поетичного натхнення, книги і природа.

  1. Відомий український поет Максим Рильський писав : «Коли б треба було окреслити творчість Лесі українки одним словом, то найвідповідніше слово було б - «боротьба» ». Леся була милосердною до всього і до всіх . Їй хотілося захистити друзів від хвороби, людей від зла. А зло траплялося не тільки в книжках. Поетеса бачила його в житті . Чужий біль сприймала як власний. Несправедливість, неправда її гнітили, обурювали. Їй хотілося протестувати. Леся Українка приглядається до дійсності, спрямовує свій зір на людське життя та боротьбу зі злом і насильством. Поетесу не лякає те, що боротьба буде важка і нещадна. Вона засуджує бездіяльність , безсилля. Зброєю поетеси стає слово.

  1. 2 серпня 1913 року в київській газеті «Рада» з’явилося сумне повідомлення: «19 липня в Сурамі на Кавказі упокоїлась після тяжкої недуги Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), про що редакція «Ради» з жалем сповіщає українське громадянство ». 7 серпня газета повідомила: «Сьогодні в 11 годині ранку прибуває в Київ тіло Лесі Українки …». До прибуття того пасажирського сумного потягу, на пероні вокзалу почали збиратися родичі і близькі з букетами та вінками

живих квітів. На похорон прибуло багато делегацій із різних міст і сіл України. Поховали Лесю на Байковому кладовищі в Києві.

Слово психолога : Як видно із повідомлень учнів – біографів , письменниця у своєму житті дійсно мала стоїчні риси характеру, вона не боялася допустити у своєму житті помилки. А що таке помилка ? Це також досвід ! Не бійтесь помилок, ставтесь до них з цікавістю.

Слово вчителя : Леся Українка наполегливо вчилася сама та за допомогою батьків. Маючи чудові здібності , вона оволоділа кількома мовами, історією, літературою. Вона навіть написала підручник з історії стародавнього світу для своєї молодшої сестри, який був надрукований.

Дуже любила Леся грати на фортепіано, сама складала музику, а з дев’яти років почала писати вірші.

Слово психолога : Отже, якщо хочеш чогось досягти – йди від малої цілі до великої. Чітко подумай , чого ти хочеш і розбий головну ціль на етапи, заплануй її досягнення. Наприклад : щоб написати твір , треба :

? ? ? ? ?

прочитати проаналізувати, сісти за парту, скласти написати твір

текст переказати відкрити зошит план

твору

Докладіть усіх зусиль, щоб досягти успіху. Успіх – справа не випадкова !

Замислись над цим.

Слово вчителя : Характер Лесі Українки яскраво розкривається в її поезіях.

2. Виразне читання вірша Лесі Українки «Мрія»

3. Обмін враженнями від прочитаного.

4. Евристична бесіда :

  • Як ви думаєте, чому ліричній героїні вірша «Мрії» ближче до серця переможений, а не переможець ?

  • Як письменниця характеризує дитячі роки ?

  • Як ви думаєте, хто в даному випадку сильніший – переможець чи переможений ? Свою думку обґрунтуйте.

  • А ви на чиєму боці й чому саме ?

5. Виразне читання вірша Лесі Українки «Як дитино бувало …»

6. Обмін враженнями.

7. Словникова робота.

Епіграма – невеличкий вірш, що висміює якусь особу.

8. Евристична бесіда.

  • На скільки умовних частин можна поділити вірш ?

  • Які риси характеру ліричної героїні виявляються у першій частині вірша ?

  • Які зміни відбуваються з ліричною героїнею у другій частині вірша ?

Слово психолога : Якщо ви відчули, що справилися із завданням – похваліть себе. Не забудьте похвалити себе навіть за невеликий успіх. Позитивні емоції важливі для досягнення успіху.

V. Підсумок уроку

Слово вчителя : На прикладі життя і творчості Лесі Українки ми переконалися , що людина може досягти успіху в житті, якщо буде вірити у свої сили, в себе. Тільки треба націлити себе на досягнення власного успіху у будь – якій справі.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
3
міс.
2
7
дн.
0
2
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!