Використання інтерактивних технологій для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики

Опис документу:
Бурхливий розвиток інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання, використання новітніх технологій навчання, вдосконалення освітніх методик. В умовах становлення інформаційного суспільства першочергового значення набуває проблема пошуку методик розвитку творчих здібностей школярів.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Використання інтерактивних технологій для розвитку творчих здібностей учнів на уроках математики

Бурхливий розвиток інформаційних технологій загострив перед освітою завдання розширення практики розвиваючого навчання, використання новітніх технологій навчання, вдосконалення освітніх методик.

В умовах становлення інформаційного суспільства першочергового значення набуває проблема пошуку методик розвитку творчих здібностей школярів. А головне завдання школи полягає в тому, щоб не лише дати знання, а й створити стійку мотивацію до навчання, спонукати учнів до самоосвіти, пов’язаної з розвитком їхнього творчого мислення.

Інтерактивні технології навчання допомагають здійснити на уроці організацію самостійної пізнавальної діяльності та активізацію творчих здібностей школярів, створюють умови, за яких учні залучаються до активної навчально – пізнавальної діяльності.

Застосування інтерактивних технологій має на меті навчити учнів різним підходам та способам опрацювання інформації і має значні можливості перенесення розумової діяльності з однієї галузі знань в іншу.

Слово «інтерактивне» прийшло до нас з англійської від слова «interact», де «inter» взаємний і «act» - діяти. Тобто інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу. Інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Суть інтелектуального навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання і співпраці), де і учні і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють, здійснюють.

Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми. Критично мислити, приймати продумані рішення.

Дослідження показують, що інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити процент засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на свідомість учня, а й на його почуття, волю. Результати цих досліджень були відображені в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання»:

Лекція – 5% засвоєння

Читання – 10% засвоєння

Відео/аудіо матеріали – 20% засвоєння

Демонстрація – 30% засвоєння

Дискусійні групи – 50% засвоєння

Практика через дію – 75% засвоєння

Навчання інших/ застосування отриманих знань відразу ж – 90%

З даної піраміди видно, що найбільших результатів можна досягти за умов інтерактивного навчання.

Ці данні цілком підтверджуються дослідженнями сучасних російських психологів. За їхніми оцінками, старший школяр може, читаючи очима, запам’ятати 10% інформації, слухаючи – 26%. Розглядаючи – 30%, слухаючи і розглядаючи – 50%, обговорюючи – 70% особистий досвід – 80%. Спільна діяльність з обговоренням – 90%, навчання інших – 95%.

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю

Те, що я бачу, я пам’ятаю

Те, що я роблю, я розумію.

Ці три простих твердження обґрунтовують необхідність використання активних методів навчання.

Спираючись на слова китайського педагога сформулюємо кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую та бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим я стаю майстром.

Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня, що «робить всіх учасників процесу суб’єктами».

Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, який ні коли не замикає навчальний процес на собі. Як говорив свого часу відомий педагог П.П. Блонський: «Вчитель – лише співробітник, помічник і керівник дитини у власній праці дитини». Головними в процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія й співпраця. Результатів навчання можна досягти взаємними зусиллями учасників процесу навчання.

Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що вона по праву вважається проблемою століття. Школа покликана якомога раніше виявити якості творчої особистості в учнів, і розвивати їх у всіх школярів, зважаючи, звичайно, на те, що діти народжуються з різними задатками творчості. Водночас більшою мірою потрібно дбати про розвиток творчої особистості у здібних та обдарованих учнів. Для того, щоб формувати творчу особистість у процесі навчання математики були виділені такі основні властивості творчої особистості:

  • сміливість думки, схильність до ризику;

  • фантазія;

  • уявлення і уява;

  • проблемне бачення;

  • вміння долати інерцію мислення;

  • здатність виявляти суперечності;

  • вміння переносити навчальні досягнення і досвід у нові ситуації;

  • незалежність;

  • альтернативність;

  • гнучкість мислення;

  • здатність до самоуправління.

Творча особистість, на думку В.Андрєєва, - це такий тип особистості, для якого характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, що проявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних, соціально та особисто значущих результатів у одній або кількох видах діяльності.

Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

В.Крутецький виділяє такі компоненти математичних здібностей:

  1. здібність до формалізації математичного матеріалу, до відділення форми від змісту, абстрагування від конкретних кількісних відношень і просторових форм та оперування формальними структурами відношень і зв'язків;

  2. здібність узагальнювати математичний матеріал, вичленувати головне, відволікатися від неістотного, бачити загальне у зовні різному;

  3. здібність до оперування числовою і знаковою символікою;

  4. здібність до «послідовного, правильно розчленованого логічного міркування» (А. Колмогоров. О професии математика, изд. 3, изд-во МГУ, 1959, с. 10), пов’язаного з потребою в доведеннях, обґрунтуванні, висновках;

  5. здібність скорочувати процес міркувань, мислити згорнутими структурами;

  6. здібність до зворотності процесу мислення (переходу з прямого на обернений хід думки);

  1. гнучкість мислення, здібність до переключення від однієї операції до другої, звільнення від впливу шаблонів і трафаретів, що сковує. Ця особливість мислення важлива у творчій роботі математика;

  2. математична пам'ять. Можна припустити, що її характерні особливості також випливають з особливостей математичної науки, що це пам'ять на узагальнення, формалізовані структури, логічні схеми;

  3. здібність до просторових уявлень і уяви, яка прямим чином пов'язана з наявністю такої галузі математики, як геометрія (особливо геометрія у просторі).

Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний «двигун», який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна «мотиваційна основа».

Щоб збудити в сучасного збайдужілого до навчання школяра інтерес до свого предмета, намагаються використовувати творчі завдання:

Наприклад:

  • знайти інформацію про відомих українських вчених – математиків;

  • прослідкувати історичну спадковість дробів;

  • підготовити цікаві задачі на урок, з певної теми;

  • творчо зобразити та розв’язати задачу;

  • знайти статтю про сучасні математичні дослідження, скласти кросворд з вивченої теми.

Вважаю, що такі види роботи подобаються учням, полегшують засвоєння нового матеріалу. Активізують їхню роботу на уроці, дають можливість виховувати свідоме ставлення до навчання.

Творча діяльність учнів не обмежується лише оволодінням нового. Робота буде творчою, коли в ній проявляється власний задум учнів, ставляться нові задачі і самостійно розв'язуються за допомогою отриманих знань.

Розглянемо незвичайні творчі вправи до уроків математики.

  1. Пошук нових способів розв'язування задач. Складання своїх задач, їх розв’язування. Доцільно пропонувати учням розв'язувати задачі не по діях, а за допомогою виразів, користуватися властивостями
    додавання під час розв'язування рівнянь, складати й розв'язувати свої задачі. Адже загальновідомо, що самостійно придумана і розв'язана задача запам'ятовується краще і надовго.

  2. Написання «математичних» творів. Пропонувати учням написати казку, вірш, байку, сценку на математичну тему. Написані твори діти із задоволенням читають один одному. Такі завдання виховують навички дослідницької діяльності, ефективні щодо висвітлення практичної спрямованості матеріалу, що, зрештою, приводить до глибокого розуміння предмета, зацікавленості ним.

  3. Математичні диктанти складає найчастіше вчитель, але можна запропонувати скласти їх учням. Це творча робота. Можна поєднувати новий і раніше вивчений матеріал, але ускладнений. Такий вид роботи розвиває увагу, кмітливість, забезпечує ґрунтовне знання навчального матеріалу, активізує навчально-пізнавальну діяльність учнів.

  4. Залік за домашнім завданням. Учням пропонується стільки задач чи прикладів, скільки учнів у класі (за змістом є задачі прості, середньої складності, складені). Термін виконання завдання - від одного-двох тижнів до місяця. Оцінюється творчий підхід до розв'язування, кількість способів розв'язування однієї задачі тощо. Поступово, від уроку до уроку, у дітей з'являється бажання не просто розв'язати задачу, а розв'язати ЇЇ «найкрасивішим» способом. Успішний пошук такого способу власне і є їх маленьким відкриттям.

  5. Самостійне вивчення нової теми. Учням на тиждень дається завдання: самостійно опрацювати нову тему. Після цього на уроці проводиться аукціон «Учитель та учні». Неодноразово програвала учням особисто, тому що вони самостійно знаходять стільки цікавого матеріалу із заданої теми, що дивуєшся цьому, завдяки таким завданням учні вчаться самостійно працювати з додатковою літературою. Потім слід разом підсумувати всі ті нові факти, яких немає в підручнику, й осмислити їх. Після такої роботи учням простіше розв'язувати складні задачі: маючи великий обсяг знань, легко розв'язати й складну задачу.

  6. Гра «Так Ні». За допомогою такої гри можна зацікавити дітей, активізувати їх діяльність. Ця гра вчить пов'язувати розрізнені факти в єдине ціле, систематизувати вже наявну інформацію, слухати і чути однокласників. Гру доцільно використовувати для створення на уроці ситуації, що інтригує, а іноді і для організації відпочинку. Правила гри прості: учитель загадує щось(число, прізвище великого математика, геометричну фігуру, формулу тощо). Учні намагаються назвати задумане, ставлячи вчителю запитання. На ці запитання вчитель відповідає тальки словами «так», «ні», «і так, і ні». Наприкінці обов'язково проводиться коротке обговорення: які запитання були суттєвими і наштовхували учнів на правильну відповідь, а які (і чому) несуттєвими? Адже треба намагатися навчити дітей виробляти стратегію пошуку, а не зводити гру до безладного перебору запитань.

  7. Розв'язування творчих задач. Творчі задачі є «відкритими», а отже мають багато розв'язань. Після розв'язування таких задач пропонується контрольна відповідь. Під час розв'язування творчих задач учні вчаться не боятися зробити помилку, тому що кожна їх відповідь - правильна. Це дає змогу наповнити урок математики радістю від успіху й учнівськими перемогами.

  8. Пошук цікавих математичних загадок і логічних задач. Усе починається з першого уроку, на якому пропонуються учням цікаві для даної вікової групи задачі, загадки тощо. Учні також згадують відомі їм загадки. До наступних уроків з розгадування загадок готуються вже самі. На уроці учні пропонують їх один одному, а найцікавіші з них беруть участь у конкурсі загадок.

  9. Організація персональних виставок творчих робіт
    учителя й учнів.

  10. «Громадський огляд знань». У рамках такого заходу відбуваються виступи дітей з власними творчими дослідницькими роботами. Доцільно його проводити під час тематичної атестації.

  11. Гра «Дублер починає діяти». Гра полягає у залучені учнів до ведення уроків. Якщо враховувати, що проведення уроку вимагає від учня відмінного знання матеріалу, то це дає дуже позитивні результати.

  12. «Інтерв'ю». Обирається учень на роль журналіста і кілька учнів на ролі тих, у яких буде братися інтерв'ю за запитаннями, що стосується певної теми. Такий прийом можна використати як на етапі
    закріплення і повторення матеріалу, так і на етапі «відкриття» учнями нових знань (в цьому разі ті, хто дають інтерв'ю, та журналіст заздалегідь готуються до нього, добираючи запитання та відповіді на них).

  13. Створення учнями власних тематичних картотек. Картотеки як спеціалізовані інформаційні фонди використовуються в найрізноманітніших галузях. Для картотек можуть використовувати різні носії інформації (картки, зошити, фотографії тощо). Картотеки - це основа творчості. Інформація, що зібрана й оброблена у формі картотеки, зручна для ведення досліджень. Вона стає джерелом нових уявлень, ідей та оригінальних трактувань.

  14. «Історична зупинка». На таких «зупинках» діти ознайомлюють один одного з відомими вченими-математиками, які зробили внесок в розвиток математики з теми, що вивчається.

  15. Гра «Знайди загублене». Під час такої гри учням пропонують розв'язати задачі, де відсутні деякі числа або символи. Дітям цікаво знаходити «загублене» і відновлювати записи. Без сумніву, у такій діяльності також проявляється творчість.

  16. «Дидактичний театр». Періодично пропонується учням поставити міні-спектакль, інсценівку (в тому числі і за власним сценарієм). Така діяльність активізує учнів, стимулює до глибшого вивчення матеріалу, прояву творчості.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 годин
590 грн