Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»
  • Всеосвіта
  • Бібліотека
  • Дошкілля
  • Використання інтерактивних форм роботи з педагогами у світлі реалізації вимог Державного стандарту дошкільної освіти.

Використання інтерактивних форм роботи з педагогами у світлі реалізації вимог Державного стандарту дошкільної освіти.

Дошкілля

08.09.2019

2095

29

0

Опис документу:
Термін «інтерактивне навчання» має декілька трактувань, але найбільш відповідне даній тематиці є таке: інтерактивне навчання - навчання у постійній активній взаємодії його учасників. А саме - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожний учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Джерело: http://gmmovihovatel.ucoz.net/dosvid_roboti_ustinova_i.v..docx
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Використання інтерактивних форм

роботи з педагогами у світлі реалізації

вимог Державного стандарту

дошкільної освіти

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ – УМОВА МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТИ У ДОШКІЛЬНОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

«Те, що я чую, я забуваю.
Те, що я бачу й чую, я трохи пам'ятаю.
Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю,

я набуваю знань і навичок.
Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.»

Конфуцій

Специфіка професійної діяльності вихователів дошкільних закладів вимагає особливого підходу до організації методичної роботи. При цьому необхідно констатувати, що відповідне становлення вихователя дошкільного закладу відбувається не тільки (і не стільки) у період його базової підготовки або курсового навчання, а головним чином у процесі безпосередньої роботи в дошкільному закладі. Інструментом підвищення професійного рівня педагогів є оптимізація методичної роботи на засадах впровадження технологій особистісно орієнтованого навчання. Саме організація інтерактивної взаємодії здатна подолати такі недоліки у методичної роботи як: монологічність, спрямованість на загал педагогів, низький рівень активності вихователів, переважно репродуктивна діяльність, відсутність самостійності та творчості учасників методичних заходів.

Термін «інтерактивне навчання» має декілька трактувань, але найбільш відповідне даній тематиці є таке: інтерактивне навчання - навчання у постійній активній взаємодії його учасників. А саме - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожний учасник відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Відповідно до цього визначення різні засоби активізації взаємодії учасників навчально-пізнавальної діяльності отримали назву «інтерактивні методи», які включають як окремі педагогічні прийоми, так і спеціальні форми проведення методичних заходів.

Вивчення науково-практичних рекомендацій та літератури показало принципову обґрунтованість, доцільність використання інтерактивних форм та природність їх застосування у методичній роботі з вихователями. Важливо, що під час інтерактивної взаємодії відбувається не тільки накопичення знань, а також формується механізм самореалізації вихователя.

У доборі змісту інтерактивних заходів рекомендовано виходити з потреб педагогів, а також функцій методичної служби по створенню ресурсів для забезпечення високої якості освіти. До останніх варто віднести:
1. Формування інформаційного поля професійних потреб вихователів; наявний досвід підвищення якості освіти.

2. Планування, організація, проведення навчання вихователів і зворотній зв'язок за його результатами; мотивація на навчання.

3. Аналіз мотивації педагогів і створення мотиваційного професійного середовища.
Виходячи з вищеозначених положень, адаптація у практику інтерактивних форм роботи з дорослими сприятиме оптимізації методичної роботи в дошкільному закладі. Слід зазначити, що пошук композиції рішення організації навчання вихователів має вигляд інтегрованого процесу, що припускає варіації вже відомих методів роботи у сукупності з інтерактивними. В чому полягає суть інтерактивного навчання? Процес взаємодії організований таким чином, що практично всі учасники виявляються втягнутими в процес пізнання, обговорення. Вони мають можливість розуміти й рефлексувати з приводу того, що вони знають, розуміють, про що думають. Спільна діяльність у даному процесі означає, що кожен учасник вносить свій особливий індивідуальний внесок, має можливість обмінятися знаннями, власними ідеями, способами діяльності, почути іншу думку колег. Причому, відбувається цей процес в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що дає можливість отримати не тільки нові знання з обговорюваної проблеми, але й розвиває саму педагогічну діяльність і переводить її на більш високі форми кооперації і співробітництва.

Працюючи з педагогами, я зрозуміла, що інтерактивна діяльність передбачає організацію і розвиток діалогового спілкування, яка веде до взаємодії, взаєморозуміння, до спільного вирішення та прийняття найбільш загальних, але значимих для кожного учасника завдань. При інтерактивному навчанні виключається домінування як одного виступаючого, так і таку ж думку. У ході діалогового спілкування у педагогів формується вміння критично мислити, міркувати, вирішувати проти річні проблеми на основі аналізу почутої інформації і обставин. Педагоги навчаються зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, правильно висловлювати свої думки, брати участь в дискусіях, професійно спілкуватися з колегами. Приємно те, що при такій організації роботи педагог не тільки висловлює свою думку, погляд, дає оцінку, а й, почувши доказові аргументи колег, відмовляється від своєї точки зору або суттєво змінює її. У педагогів формується повага до чужої думки, вміння вислуховувати іншого, робити обґрунтовані висновки. Для цього організовую різні форми - індивідуальні, підгрупові, парні, застосовую рольові ігри, аналізую документи та інформацію з різних джерел. В процесі своєї роботи з педагогами використовую різні форми інтерактивного навчання.

Інтерактивні форми та методи роботи з педагогами

Найбільш проста форма групової взаємодії - «велике коло».

Робота проходить в три етапи.

Перший етап - педагоги розміщуються у великому колі. Формую проблему.

Другий етап - протягом певного часу (приблизно 10 хвилин) кожен учасник індивідуально на своєму аркуші паперу записує пропоновані заходи для вирішення проблеми.

Третій етап - по колу кожен педагог зачитує свої пропозиції, решта мовчки вислуховують (без критики); по ходу проводиться голосування по кожному пункту - не включати його в загальне рішення, яке по мірі розмови фіксується на дошці.

Прийом «великого кола» оптимально використовувати, коли можливе швидко визначити шляхи вирішення проблеми або її складові. Акваріум - форма діалогу, коли педагогам пропонують обговорити проблему «перед обличчям громадськості». Група вибирає вести діалог з проблеми того, кому вона може довірити. Іноді це можуть бути кілька бажаючих. Всі інші виступають у ролі глядачів. Звідси й назва - «акваріум». Що дає цей прийом педагогам? Можливість побачити своїх колег з боку, тобто побачити як вони спілкуються, як реагують на чужу думку, як залагоджують назріваючий конфлікт, як аргументують свою думку і які докази своєї правоти наводять і так далі.

Круглий стіл - проводиться з метою вироблення спільної думки, позиції учасників з обговорюваної проблеми. Зазвичай продумується 1-3 питання обговорюваної проблеми. При проведенні «Круглого столу» важливо звертати увагу на оформлення приміщення. Наприклад, столи доцільно розставити по периметру кімнати.

Ведучий «Круглого столу» визначає своє місце так, щоб бачити всіх учасників. Тут же можуть знаходитися запрошені фахівці, адміністрація та ін. У ході роботи кожне питання проблеми обговорюється окремо. Надається слово педагогам, які мають досвід роботи з проблеми. Ведучий узагальнює підсумки обговорення кожного питання. В кінці він пропонує варіант спільної позиції з урахуванням зауважень, доповнень, поправок.

Вечори запитань і відповідей - за місяць до наміченого терміну заходи педагогам пропонується подумати, які питання виховання, методології і розвитку найбільш актуальні в даний період. Потім питання, які можуть бути і анонімними, за 1-1,5 тижні до класифікуються проблеми. Учасники вирішують, на які питання вони можуть відповісти самі, які питання вимагають пояснення фахівців. З деяких питань можна запропонувати поділитися досвідом роботи самим учасникам. Кожна проблема, до якої відноситься група питань, заданих педагогами, розкривається по можливості найбільш повно. Педагоги повинні чітко представляти теоретичні основи проблеми, шляхи її вирішення, форми організації, методи і прийоми роботи та інше.

Мозкова атака (мозковий штурм) - так само як «Ділова гра». Можлива за умови, коли педагоги мають достатньо знань з проблеми. Це один з методичних прийомів, що сприяє розвитку практичних навичок, творчості, виробленню правильної точки зору на певні питання педагогічної теорії і практики.

Цей прийом зручно використовувати при обговоренні методики проходження будь-якої теми, для прийняття рішень з певної проблеми. Керівник повинен добре продумати питання, щоб відповіді були короткими, лаконічними. Перевага віддається відповідям-фантазіям, відповідям - осяяння. Забороняється критика ідей, їх оцінка. Тривалість мозкового штурму 15-30 хвилин. Потім слід обговорити висловлені ідеї. Керівник заздалегідь готує питання, 2-3 педагогічні ситуації відповідно до вирішуваної проблеми, яка буде їм запропонована. Столи бажано поставити так, щоб виділилися 2-3 команди педагогів. У кожній команді вибирається капітан, який буде оголошувати загальну відповідь. Кожній команді пропонують картки, в яких позначені однакові питання і педагогічні ситуації. Дається час для підготовки. Команди відповідають на одні й ті ж питання і вирішують одні й ті ж ситуації. В ході роботи одна команда дає відповідь, інша доповнює його і навпаки. Переможцем вважається та команда, яка дала найбільш вичерпні відповіді і зробила найбільше число суттєвих доповнень до відповідей колег-суперників.

Будь-яка форма спілкування з педагогами повинна припускати емоційність, лаконічність повідомлень і в той же час насиченість необхідною інформацією, підтвердженою прикладами з практики та педагогічного досвіду.

Методичний ринг. Мета - вдосконалення професійних знань педагогів, виявлення загальної ерудиції. Форма проведення - групова робота (визначаються опоненти, групи підтримки опонентів, група аналізу).

Методика організації та проведення:

I варіант - методичний ринг як різновид дискусії при наявності двох протилежних поглядів на одне і те ж питання. Наприклад, на методичному рингу по темі «Школа без дисципліни, що млин без води», для дискусії пропонується питання: «Як я домагаюся дисципліни на заняттях - перемиканням уваги дітей на інший вид діяльності або заходами дисциплінарного порядку?» Заздалегідь готуються два опонента. Кожен з них має групу підтримки, яка допомагає своєму лідеру в разі потреби. Група аналізу оцінює рівень підготовки опонентів, якість захисту певної версії, підводить підсумки. Для зняття напруги в паузах пропонуються педагогічні ситуації, ігрові завдання і т.д.

II варіант - методичний ринг як змагання методичних ідей у реалізації однієї і тієї ж проблеми. Наприклад, методичний ринг на тему «Активізація пізнавальної (дослідницької) діяльності дошкільнят на екологічних заняттях» пропонує змагання наступних методичних ідей:

- Застосування ігрових завдань;

- Використання активних форм навчання.

Тренінг. Мета - відпрацювання професійних навичок і вмінь. Тренінг - слово англійське - спеціальний, тренувальний режим. Тренування може бути самостійною формою методичної роботи або використовуватися як методичний прийом при проведенні семінари.

При проведенні тренінгів широко використовуються педагогічні ситуації, роздатковий матеріал, технічні засоби навчання. Тренування доцільно проводити у тренінгових групах чисельністю від 6 до 12 осіб. Основні принципи в роботі тренінгової групи: довірче та відверте спілкування, відповідальність в дискусіях і при обговоренні результатів тренування.

Педагогічний КВК. Дана форма методичної роботи сприяє активізації наявних теоретичних знань, практичних умінь і навичок, створення сприятливого психологічного клімату в групі педагогів. Зі складу слухачів формуються дві команди, журі, інші є вболівальниками. Команди попередньо знайомляться з темою КВК, отримують домашні завдання. Крім того вони готують взаємні жартівливі вітання по темі даного КВК. Керівник пропонує цікаві, вимагають нестандартних рішень завдань (в тому числі конкурс капітанів), безпосередньо пов'язані з досліджуваною темою.

Хід гри:

1. Привітання команд, в якому враховується:

- відповідність виступів заданій темі;

- актуальність;

- форма подання;

- час виступу - 10 хвилин.

2. Розминка (команди готують по три питання на знання психології особистості дитини та міжособистісних відносин). Час на обмірковування питання - 1 хвилина.

3. Домашнє завдання: перевірка підготовки ділової гри на задану тему.

4. Конкурс капітанів.

5. Конкурс мудреців. Вибираються два учасники від команди. Їм пропонується обрати оптимальний метод вирішення даного питання.

6. Конкурс вболівальників: рішення педагогічних завдань з практики роботи закладу.

7. Конкурс «Що б це значило?» (Ситуація з життя ДНЗ). Враховується винахідливість, точність вираження думок, гумор.

Методичний міст – різновид дискусії. Проводиться з метою формування практичних навичок. Темою, як правило, обирається одна з проблем розвитку, навчання і виховання дітей. Під час проведення методичного мосту вихователі вдосконалюють свої аналітичні вміння. Роль ведучого виконує методист або завідувач дитсадка.

Проблемний стіл сприяє розвитку у вихователів прагнення до самоосвіти, розширення й поглиблення знань. Заздалегідь готуються питання для обговорення, список рекомендованої літератури, комплектуються творчі мікрогрупи, створюється пресс-центр, який після закінчення підбиває підсумки, пропонує рекомендації й випускає методичний бюлетень «Досвід. Проблеми. Пропозиції».

Методичні посиденьки  - форма методичної роботи, що допомагає створити сприятливий психологічний клімат в колективі педагогів. Пропонуються питання для обговорення, тема оголошується заздалегідь, щоб усі мали можливості підготуватися. Активне обговорення проблеми найчастіше відбувається в невимушеній  атмосфері за чашкою кави.

Методичний фестиваль використовується з метою обміну досвідом роботи, запровадження у практичну діяльність нових педагогічних ідей і методичних знахідок. На фестивалі відбувається ознайомлення з кращим педагогічним досвідом, з нестандартними ідеями, методиками, які виходять за межі традицій і загальноприйнятих стереотипів.

    Педагогічні турніри. Розпочинати підготовку до проведення цієї форми методичної роботи потрібно за місяць. Обираються ведучий та журі. Вихователям повідомляють домашнє завдання. Потім обирають капітанів та опрацьовують літературу з теми турніру, обмірковують виконання домашнього завдання. Окрім того, передбачається низка запитань, ситуації, завдань, невідомих команд, які треба буде розв’язати в ході турніру ( на відміну від КВК, що проводяться за традиційним сценарієм.

Диспути  - усний науковий спір, обговорення якогось питання публічно, перед аудиторією. Як інтерактивна форма роботи це можуть бути зіткнення ідей, думок, точок зору, дебати після доповіді. Як правило, опоненти визначаються заздалегідь.

Дискусія – колективне обговорення якогось складного питання. Заздалегідь готується література відповідно до теми, оформлюється приміщення, учасники ознайомлюються з темою. Під час підготовки можуть бути створені творчі групи, які пропонують свою програму, позицію. Наприкінці дискусії формується єдине колективне розв’язання проблеми або рекомендації. Питань має бути  не більш п’яти. Щоб вичерпати найголовнішу проблему дискусії, формулювати її слід так, щоб була можливість висловити різні погляди на неї. При цьому дуже важлива роль ведучого: він повинен уміти ясно й чітко обґрунтувати вибір теми, що обговорюється, зацікавити аудиторію, примусити її думати.

Семінар найпоширеніша форма підвищення кваліфікації педагогів. Мета – вдосконалення теоретичної та практичної підготовки вихователів відповідно до сучасних наукових досягнень у галузі дошкільної педагогіки й дитячої психології.

Семінар – практикум вид заняття, мета якого полягає в забезпеченні можливості практичного використання теоретичний знань. Він передбачає інтенсивну самостійну практичну роботу учасників і ведучого за визначеною темою. У процесі проведення семінару – практикуму відбувається безпосередній обмін досвідом, розглядаються варіанти розв’язання тих чи інших проблем.

Педагогічний аукціон спрямований на активний обмін новими ідеями, думками, педагогічними знахідками: їх захист або пропаганду. На аукціоні доцільно презентувати ідею чи проблему, що найбільше хвилює педагогів і щодо якої існує багато різних думок.

Банк ідейколективне проектування нових ідей для розв’язання практичних проблем, які не можна розв’язати в традиційний спосіб.

Бюро педагогічних знахідок покликане дати вихователям інформацію про кращі здобутки педагогів у галузі освіти.

Вікторинапізнавальна гра, що складається із питань  та відповідей. Підвищує загальноосвітній рівень вихователів.

Синтез думок – пошук і виявлення оригінальних рішень з теоретичних та практичних питань.

Клуб «Що? Де? Коли?» має на меті розширення знань з будь – якої педагогічної проблеми і формування навичок усного виступу.

Метод кейсів – техніка навчання, за якої ті, хто навчаються, мають проаналізувати реальну або ж наближену до реальної ситуацію, розібратися у суті проблеми, запропонувати можливі рішення і вибрати найкраще з них.
Пропоновані до обговорення ситуації можуть бути реальними подіями або штучно сконструйованими описами ситуацій з професійної діяльності, емоційно-поведінкових аспектів взаємодії учасників освітнього процесу.
При розглядані конкретної ситуації, її аналізуванні педагоги мають «ужитися» у пропоновані обставини, зрозуміти ситуацію, оцінити обстановку, визначити, чи є у ній проблема й у чому її суть. Кожному учасникові пропонують визначити свою роль у розв’язанні проблеми і виробити доцільну лінію поведінки.

Метод проектів – педагогічна технологія, основою якої є самостійна дослідницька, пізнавальна, ігрова, творча, продуктивна діяльність, у процесі якої людина пізнає себе і навколишній світ, використовує нові знання при створенні реальних продуктів.

У основу проекту, зазвичай покладено проблему. Залежно від її характеру, способів розв’язання і основних форм діяльності учасників, розрізняють кілька типів проектів:

  • дослідницькі – передбачають перевірку певного припущення з використанням наукових методів пізнання, зокрема спостереження та експерименту;

  • творчі – пов’язані з підготовкою свят, театральних вистав, знімання відеофільмів;

  • ігрові – учасники беруть на себе певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту;

  • інформаційні – спрямовані на збір та аналіз інформації про певний об’єкт чи явище.

Види вправ, прийомів, заходів за метою організації

Конкретні вправи, прийоми, заходи можна розподілити на види за метою організації:

Інформаційно-адаптивні вправи: в їх основі полягають процеси адаптації отриманої вихователем інформації до наявних умов практики. Наприклад, тренінг «Психологічний бум» має завдання, пов’язані з застосуванням рекомендацій психологів щодо розвитку комунікативної впевненості педагогів, саморозкриття, самоконтролю. В імітаційному режимі розроблених методистом ситуацій педагоги тренуються спілкуватися з проблемними дітьми, батьками, колегами, вчаться доводити свою думку спокійно і впевнено, вислухують одне одного, отримують рекомендації. Педагоги набувають навички рішення комунікативних і психологічних проблем в інтерактивних рольових умовах, максимально наближених до реальної ситуації. Підвищенню комунікативної компетентності сприяє інформаційна варіативна для початківців та пошуковців.

«Мікрофон» - прийом, який є різновидом ознайомлення з короткою інформацією або загальногрупового обговорення і надає можливість кожному вихователю висловитися з приводу теми. Слово надається тільки тому, хто тримає «уявний мікрофон» або по черзі визначеній лідером гри. Учасники висловлюються протягом 1 хвилини. Як варіант, прийом «Мікрофон» поєднується з ігровими завданнями: «Хочу сказати», «Закінчи речення». Така інтерпретація гри дозволяє вихователям ґрунтовно працювати над формою та вільністю висловлювань.

«Педагогічний полілог»- інтерактивна форма роботи з педагогами, яка сприяє формуванню власної педагогічної позиції, критичному мисленню, вимагає обізнаності у питаннях педагогіки, психології, методик. Проводиться по типу, запропонованому дослідницею Гавриш Н.В., для роботи з дітьми. Вихователям пропонується дискусійне запитання, яке не передбачає однозначної відповіді і вимагає обговорення. Позицію кожного вихователя можна подати схематично, або наочно через «укладання ланцюжка прихильників однієї думки». Полілог розкриває загальнокультурні, комунікативні, професійні якості педагогів, дає можливість показати обізнаність, стимулює до самоосвітньої роботи.

«Рольовий репертуар вихователя» - інтеракція між учасниками за наданою моделлю комунікацій, стосунків, рольових припущень. Ця форма методичної роботи носить адаптаційний характер і передбачає поступове ознайомлення вихователів-«початківців» з багатьма ролями педагога. Перед початком циклу рольового репертуару вихователя складається схема, в центрі якої схематично зображена особистість педагога. Від центру надходять багато незаповнених фрагментів. Мета вправи: пошук групою вихователів «початківців» ефективних засобів спілкування з вихованцями і внутрішньої позиції, яку вихователь має реалізувати. Група розташовується в коло, кожному учаснику лідер дає картку, на якій зафіксовано певну професійну комунікативну позицію-роль («помічник», «мама», «вихователь», «лідер», «авторитет», «інформатор», «ідеал», «най-най...», «добрий», «спостерігач», «вчитель», «товариш», «суддя», «посередник», «гравець», «оцінювач»). Кожний з учасників групи отримує картку з визначеною позицією-роллю, зачитує і говорить, в чому він погоджується з такою характеристикою професійної позиції вихователя, а в чому - ні. При груповому обговоренні ролей варто акцентувати увагу вихователів на пошуках власної внутрішньої позиції-ролі, виявленні її центру - ставлення до дітей.

«Хвилинки презентації» - ця форма роботи має характер розповсюдження набутого передового досвіду та самопрезентації досягнень за короткий час. Вихователі за відведений час мають розказати про свої досягнення якомога більшій кількості людей. Ознайомлені з досвідом вихователі оцінюють ідеї та висловлюють який із презентованого матеріалу варто докладно вивчити та впровадити у власну роботу.

Інформаційно-творчі вправи: зміст складає організація творчої діяльності під час якої важливо не тільки стимулювати творчій потенціал, а і навчити вихователів не втрачати власні ідеї.

Форма методичної роботи «Творчий лист» полягає у творчо-прикладному використанні вихователями самостійно знайденої практичної та теоретичної інформації для рішення проблеми. На першому етапі пошуку проблему надає методист, на другому педагоги беруть проблему з власного досвіду і оприлюднюють її. На третьому етапі педагоги вже працюють як над теоретичними так і над практичними проблемами (наприклад - шляхи реалізації одного з річних завдань). Відповідальний за творчий лист вихователь оформлює його з урахуванням думки кожного і складає резюме, яке подається до розгляду методичної ради. Важливо, що кожний вихователь почуває себе спроможним на творче цікаве рішення, це надає професійної впевненості і творчої наснаги, стимулює самоосвіту.

«Творча студія» - постійно діюча форма моделювання передового педагогічного досвіду з певної теми, яка триває протягом рішення річного завдання колективу і організовується після обговорення теоретичних основ проблеми. Для активної взаємодії вихователів центром стає ідея, проблема або завдання педагогічного колективу. Вихователі обмінюються пропозиціями, які оцінюють члени експертної групи. Системності пошукам і узагальненню надають документи, підручники, довідкові видання, електронна інформація заздалегідь запропоновані методистом.

«Пошукове поле» - інтерактивна форма роботи з педагогами пошуковцями, майстрами. Для організації гри використовується об’єднання вихователів у ротаційні трійки. Педагогам кожної трійки пропонується відкрите питання (однакове для всіх) або проблема (практичного, теоретичного, соціального, комунікативного плану). Кожен у трійці має відповісти на питання по черзі. Після короткого обговорення вихователі переходять до наступної трійки (за системою годинникової стрілки, номера учасника або за броунівським методом). Для рішення цієї проблеми педагоги вчаться будувати «коло» варіантів рішень і кожна трійка пропонує власне рішення, що обговорюється і береться до уваги. Для системного бачення кола проблем та шляхів рішення педагоги вчаться складати «пошукове поле»- інтегрально пов’язані між собою проблеми з оптимальними варіантами їх комплексного вивчення.

Інтелектуальні ігри та ігри-змагання. Завдання інтелектуального, професійного змісту надаються двом командам. Результати порівнюються експертною групою і визначається оптимальний варіант. Так, інтерактивна гра для «екіпажів» педагогів «Два кораблі» полягає у організації «подорожі за методичними скарбами». Для успішного подорожування вихователям надається стратегічна карта, де означені основні етапи роботи. Мета кожної із команд - обрати вірний послідовний шлях, вказати його напрямами-стрілками та довести власну думку.

«Цитатні суперечки» - форма роботи, яка має характер інтерактивного тренінгу і ставить за мету доведення власної думки за допомогою: на першому

етапі - цитат із досліджень видатних науковців та практиків; на другому етапі - аргументацію власної думки по відношенню до відомих висловів у режимі «згоден, тому що» або « не згоден, тому що». Груповий та самостійний аналіз необхідних цитат сприяє самоосвіті та загальній ерудиції вихователів. Вміння доводити власну думку формується поряд з навичками оцінювання, аналізу, вивчення ситуації.

Вправи на розвиток особистості та самосприйняття - гармонізуючі інтерактивні вправи.

«Хвилинки емпатії» - парні інтерактивні етюди, що надають можливості добре розуміти позицію опонента, гнучко вирішувати проблеми і конфлікти. Під час хвилинок емпатії педагоги навчаються ставити себе на місце інших. Спочатку ігрові емпатичні етюди : «Я квітка», «Я вікно». Далі емпатичні етюди спрямовуються на відомих казкових героїв, героїв художніх фільмів. Поступово учасники розглядають варіанти оптимальних рішень як професійних так і повсякденних ситуацій (вигаданих і справжніх). Така технологія дає вихователям можливість говорити, висловлюватись, доводити свою думку, переконувати.

Найбільш ефективно зарекомендували себе прийоми схематичної побудови логіки побудови заходу з фіксацією результатів (за рекомендаціями Гавриш Н.В.). А саме - схеми проведення заходу (заповнені та незаповнені), творчі листи з рекомендаціями, зображення герба педагогічної команди або педагога, емблемне зображення теми методичного заходу та послідовне додавання логічних ліній у вигляді фотографій, малюнків, цитат, прикладів, вигаданих ситуацій, які розкривають зміст оголошеної теми.

Особливо ефективним засобом досягнення будь-якої дидактичної мети методичної роботи (засвоєння, закріплення, уточнення, обмін думками) є технологія роботи у парах. Для реалізації завдань методичного заходу через організацію взаємодії у парах впроваджені такі вправи: обговорення документів, переглянутих занять, оцінювання, інтерв’ю, редагування конспекту, формулювання завдань на визначену мету, порівняння, надання відповіді на загальне запитання, вправа «Додаю, бо це важливо…». Варто зазначити, що пари можуть бути динамічними і змінювати свій склад.

Як варіант інтерактивної взаємодії у парах проводиться гра «Педагогічна карусель». Для обговорення проблеми, збирання інформації, перевірки знань, термінів. Карусель складена із двох кіл вихователів. Внутрішнє коло вихователів нерухоме, а зовнішнє рухливе (вихователі переходять протягом гри до інших учасників за оголошеним правилом: за годинниковою стрілкою, за сигналом, вільно). Пари з різних кіл обмінюються інформацію та переходять до наступного учасника. Вихователі збирають максимум інформації і занотовують її.

В інтерактивних іграх дуже часто народжуються цікаві ідеї та зручні рішення проблем. Але через динамічність проведення таких заходів іноді цінна інформація (продукція колективного мислення) втрачається. З цією проблемою можна упоратися за допомогою введення в ігри «диспетчерів», «експертів», «кореспондентів», «представників дітей, адміністрації, батьків», які фіксують пропозиції та систематизують їх. Сучасними засобами є диктофонні записи, фотографії, пам'ять комп’ютера.

Отже, модернізація змісту методичної роботи дошкільних навчальних закладів передбачає комплексний підхід до розв’язання питання підвищення фахової майстерності щодо забезпечення якісною дошкільною освітою дітей. Наведені вище форми і методи роботи з педагогічними працівниками, дозволять індивідуалізовано та диференційовано підійти до формування єдиного освітнього простору як ефективної форми реалізації сучасних завдань дошкільної освіти.

ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ ТА МЕТОДІВ В МЕТОДИЧНІЙ РОБОТІ

Ділова гра - ефективна форма інтерактивної роботи з педагогами

«Ділова гра» - ефективна в тому випадку, коли педагоги мають достатні знання з проблеми, яка відображаються у грі. Ділова гра передбачає велику попередню роботу, в якій педагоги отримують необхідні знання через різні форми, методи і засоби: наочну агітацію, тематичні виставки, консультації, бесіди, обговорення. Якщо така попередня робота не проведена, то доцільно ділову гру запланувати як частину заходу, відведеного на закріплення отриманих знань з проблеми.

Заздалегідь готуються картки з питаннями або 2-3 педагогічними ситуаціями з проблеми. Столи необхідно розставити так, щоб виділилося 2 або 3 команди (на розсуд методиста) по 4-5 чоловік учасників ділової гри. Педагоги за бажанням сідають за столи, і тим самим відразу визначаються команди учасників. Одна з команд - експерти судді - це найбільш компетентні педагоги із запропонованої проблеми. Кожній команді вручається картка, вибирається капітан, який буде оголошувати загальний висновок команди, працюючи над завданням. Командам дається час для підготовки рішення, потім заслуховуються відповіді.

Порядок відповідей визначається жеребкуванням капітанів. Кожною групою вноситься не менше 3-х додатків, ставиться заохочувальний бал, який входить в загальний рахунок. В кінці гри визначається команда - переможець за кращу (ґрунтовну, повну, доказову) відповідь. Використовую ділові ігри наступних видів:

- імітаційні, де здійснюється копіювання з подальшим аналізом;

- організаційно-діяльні.

Учасники цих ігор моделюють раніше невідомий зміст діяльності по певній темі.

- Ігри-тренінги. Це вправи, що закріплюють ті чи інші навички.

- Ігри проективні, в яких складається власний проект, алгоритм будь-яких дій, план діяльності і здійснюється захист запропонованого проекту. Прикладом проективних ігор є тема: «Як провести підсумкову педраду?» (Або батьківські збори, або практичний семінар та інше). При організації та проведенні ділової гри роль керівника гри різна - до гри він інструктор, в процесі її проведення - консультант, на останньому етапі - керівник дискусії.

Основна мета гри - живе моделювання освітньо-виховного процесу, формування конкретних практичних умінь педагогів, більш швидка адаптація до оновлення змісту, формування у них інтересу і культури саморозвитку; відпрацювання певних професійних навичок, педагогічних технологій. Методика організації та проведення:

Процес організації та проведення гри розділяється на 4 етапи:

1. Конструювання гри:

- чітко сформувати спільну мету гри і приватні цілі для учасників;

- розробити загальні правила гри.

2. Організаційна підготовка конкретної гри з реалізацією певної дидактичної мети:

- керівник роз'яснює учасникам сенс гри, знайомить із загальною програмою і правилами, розподіляє ролі і ставить перед їх виконавцями конкретні завдання, які повинні бути вирішені ними;

- призначаються експерти, які спостерігають хід гри, аналізують модельовану ситуацію, дають оцінку; визначають час, умови і тривалість гри.

3. Хід гри.

4. Підведення підсумків, детальний аналіз гри:

- загальна оцінка гри, детальний аналіз, реалізація цілей і завдань, вдалі і слабкі сторони, їх причини;

- самооцінка учасниками виконання отриманих завдань, ступінь особистої задоволеності;

- характеристика професійних знань і умінь, виявлених в процесі гри;

- аналіз і оцінка гри експертами.

Примірний порядок проведення ділової гри.

Керівник повідомляє слухачам мету, зміст, порядок проведення ділової гри. Рекомендує уважно вивчити літературу, знайомить з питаннями, що виносяться на обговорення. Учасники гри розбиваються на підгрупи по 3-5 осіб. У кожній підгрупі обирається лідер, до обов'язків якого входить організація роботи підгрупи. З числа учасників гри обирається експертна група у складі 3-5 осіб. Керівник розподіляє питання між ігровими підгрупами, надає слово з кожного питання представникам ігрових груп, організовує дискусії з обговорюваної проблеми.

Для виступу кожному учаснику гри надається 5 хвилин, протягом яких лаконічно, але аргументовано слід виділити головне, обґрунтувати ідею, обґрунтувати, «захистити» її. Експертна група на основі виступів учасників і своєї думки може підготувати проект рекомендацій (практичних порад) з даної проблеми, обговорити і визначити єдині позиції педагогів у практичній діяльності.

Експертна комісія повідомляє також прийняті нею рішення про оцінку змісту виступів, активності учасників, результативності підгруп у діловій грі. Критерієм для такої оцінки може слугувати кількість і змістовність висунутих ідей (пропозицій), ступінь самостійності суджень, їх практична значущість. У висновку керівник підводить підсумок гри.

Ділова (рольова) гра - ефективний метод взаємодії педагогів. Вона є формою моделювання тих систем відносин, які існують в реальній дійсності або в тому чи іншому виді діяльності, в них купуються нові методичні навички і прийоми. Ділова гра - «Два кораблі»

Необхідна умова ефективності ділової гри – добровільна і зацікавлена участь усіх педагогів, відкритість, щирість відповідей, їх повнота. Дискусія - критичний діалог, діловий спір, вільне обговорення проблеми, потужне з'єднання теоретичних і практичних знань. Мета дискусії - залучення слухачів в активне обговорення проблеми, виявлення протиріч між практиками і наукою;

оволодіння навичками застосування теоретичних знань для аналізу дійсності. Форма проведення - колективне обговорення теоретичних питань.

Методика її організації:

- визначення мети та змісту обговорюваної проблеми, прогноз підсумків;

- визначення вузлових питань, по яких буде організована дискусія (випадкові, другорядні питання на обговорення не виносяться);

- складання плану;

- попереднє ознайомлення педагогів з основними положеннями обговорюваної теми.

Методика проведення:

- ознайомлення педагогів з проблемою, ситуаційним завданням;

- питання педагогам пропонуються послідовно відповідно до плану;

- організовується обговорення протилежних точок зору по суті розглянутої проблеми;

- висновок, підведення підсумків, обговорення.

У висновку ведучий відзначає активність або пасивність аудиторії, оцінює відповіді педагогів, при необхідності аргументовано спростовує неправильні судження, доповнює неповні відповіді, робить загальний висновок за результатами обговорення, дякує педагогам за участь в обговоренні. Ведучий повинен:

- добре знати проблему, тему дискусії.

- вивчити позицію і аргументи опонентів.

- не допускати відхилення розмови від предмета дискусії, підміни понять.

Майстер-клас – інтерактивна форма підвищення кваліфікації педагогів

Підвищення кваліфікації педагогів шляхом участі у майстер-класах сьогодні є дуже поширеним. Майстер-клас - це інтерактивна форма роботи з педагогами, форма їх професійної взаємодії. Її унікальність полягає у тому, що прийоми і способи розв'язання педагогічних і виконавських завдань, які демонструє педагог-майстер, зазвичай є невербальними і демонструються не на окремих, розрізнених прикладах, а у нерозривному зв'язку з конкретним завданням. Під час проведення майстер-класу педагог-майстер забезпечує взаємодію з аудиторією, адже просто показ і механічне повторення певних дій, зазвичай, не сприяє досягненню бажаних результатів. На відміну від активних методів інтерактивні орієнтовані на взаємодію учасників, зокрема не лише з педагогом-майстром, а й одне з одним.
Для того щоб організувати майстер-клас у дошкільному закладі, необхідно чітко визначити мету цієї форми методичної роботи. Насамперед – це ознайомлення з перспективним досвідом роботи з певного напряму педагогічної діяльності. На майстер-класах фахівці діляться своїми професійними секретами, які дають змогу досвідченішим учасникам удосконалити свою професійну діяльність, а молодим - відкрити нові привабливі грані обраної професії. Також метою майстер-класу може бути навчання педагогів інноваційних підходів в організації освітньої діяльності.
Отже, метою майстер-класу є ретрансляція іншим унікального педагогічного досвіду, передача педагогом-майстром інноваційних продуктів, отриманих у результаті творчої, експериментальної педагогічної діяльності.
Завданнями майстер-класу є:
• створення умов для професійного спілкування, самореалізації і стимулювання творчого зростання педагогів;
• підвищення професійної майстерності;
• поширення перспективного педагогічного досвіду;
• упровадження нових педагогічних технологій у практику.
Основні вимоги до педагога-майстра
Умовами успішного та ефективного проведення майстер-класу є наявність у педагога-майстра високого рівня професіоналізму, яскравої індивідуальності, здатності ретранслювати свої досягнення колегам під час інтерактивної діяльності.
Особливості проведення майстер-класів
Майстер-клас, присвячений певній темі, може проводитися як один або кілька заходів. Це залежить від багатьох чинників, зокрема від потреб педагогів. Слід зазначити, що проведення низки майстер-класів зазвичай є найефективнішим способом підвищення кваліфікації педагогів.
Завдання педагога-майстра - спрямувати діяльність учасників на досягнення мети майстер-класу. Педагог-майстер зазвичай розробляє план проведення майстер-класу з певної теми, передбачаючи використання інтерактивних методів, які дадуть змогу учасникам не стільки закріплювати знайоме, скільки вивчати і засвоювати нове.


Є різні форми проведення майстер-класу. Зокрема, майстер - клас можна проводити:
• з групою дошкільників або індивідуально з дитиною для аудиторії педагогів
• з педагогами без участі дошкільників
Майстер-клас може бути спрямовано на підвищення кваліфікації:
• педагогів-початківців;
• досвідчених педагогів;
• високопрофесійних педагогів.
Під час роботи з педагогами-початківцями педагог-майстер має спонукати їх до рефлексії, проводячи обговорення спільної діяльності. Таке обговорення дає змогу педагогам задовольнити свій інтерес до тих чи тих прийомів педагога-майстра, які вони побачили і апробували. Якщо ж майстер-клас проводять з висококваліфікованими педагогами, то наприкінці роботи має відбутися дискусія, у ході якої педагоги мають змогу обмінятися досвідом. Після такої дискусії педагог-майстер шляхом самоаналізу виявляє найбільш та найменш вдалі елементи майстер-класу та надалі вносить у його зміст і форму відповідні корективи.
Залежно від складу групи можуть варіюватися і форми проведення майстер-класу.
Під час проведення майстер-класу можна використати різні методи і прийоми, зокрема:
• опис загального алгоритму роботи;
• аналіз однієї або декількох конкретних робіт з розповіддю про те, як можна використовувати подібні підходи у своїй діяльності;
• зворотний зв'язок для учасників - вони можуть принести на майстер-клас свою роботу і отримати щодо неї розгорнутий коментар;
• підготовку свого портфоліо і розкриття методів його ефективного використання;
• відповіді педагога-майстра на запитання, що цікавлять учасників.
Структура майстер-класу
Структура майстер-класу зазвичай складається з таких частин:
• вступна - педагог-майстер повідомляє аудиторії мету, розкриває зміст майстер-класу і особливості його складових частин;
• основна - педагог-майстер демонструє педагогічну технологію та коментує чи пояснює ті елементи технології, які, на його думку, є найважливішими і оригінальними;
• заключна - учасники обговорюють майстер-клас, і педагог-майстер підбиває його підсумки.
План проведення майстер-класу
План проведення майстер-класу визначає педагог-майстер залежно від потреб учасників. Якщо це педагоги-початківці, то ліпше більше уваги приділити конкретним формам, прийомам роботи, щоб слухачі мали можливість використати їх у своїй подальшій роботі. Якщо учасники майстер-класу досвідчені педагоги - слід орієнтувати їх на порівняння, співставлення рівня і форм власної діяльності з діяльністю педагога-майстра. У цьому випадку мета запозичити та копіювати продемонстровані методи і прийоми має вторинний характер, або відсутня взагалі.
Плануючи проведення майстер-класу, слід ретельно продумати, які ілюстративні матеріали і в якій формі будуть використані, визначити порядок їх демонстрації. Часто саме ілюстративні матеріали сприяють розкриттю новаторського, оригінального характеру змістової складової майстер-класу. Використання ілюстративних матеріалів є дуже важливим, якщо майстер-клас проводиться без участі дітей, або для педагогів-початківців. Організація майстер-класу Тривалість майстер-класу не є сталою. Зазвичай, вона становить від декількох годин до цілого дня, залежно від числа учасників, приміщення, устаткування, клімату і часу доби. На всі ці чинники складно вплинути, тож варто під них підлаштуватися. Дуже важливо, організовуючи майстер-клас, підготувати:• зручне для проведення занять приміщення;
• технічні засоби для показу схем, ілюстрацій, відеороликів;
• канцелярське приладдя - ватман, кольорові маркери тощо;
• воду, чай, каву для частування під час перерви.
Алгоритм підготовки та проведення майстер-класу Щоб майстер-клас пройшов чітко і організовано варто дотримуватись певного алгоритму дій при його підготовці та проведенні. Насамперед слід визначити мету і тему майстер-класу. Відповідно до них підготувати план-конспект майстер-класу і визначити дату його проведення.
Наступним кроком має бути запрошення педагогів до участі у майстер-класі. Потім слід підготувати приміщення, технічні засоби, обладнання, витратні та роздаткові матеріали, зокрема анкету учасника, інформаційну довідку про майстер-клас тощо.
Проводячи майстер-клас слід зробити такі кроки:
На початку роботи - викласти концептуальні основи власної системи роботи з теми майстер-класу, інформувати про форму презентації досвіду, повідомити мету та завдання майстер-класу.
Далі майстер має активізувати діяльність учасників майстер - класу: проводить розминку, вправу, тренінг тощо.
Потім - презентувати педагогічний досвід педагога-майстра: представити систему роботи та основні педагогічні прийоми у тій чи тій формі (імітаційна гра, практичне заняття, перегляд роботи з дітьми тощо).
Після презентації досвіду слід організувати моделювання учасниками особистих стилів роботи з використанням технології педагога-майстра, який консультує учасників, обговорити авторські моделі.
Наприкінці майстер-класу слід створити умови для рефлексії - провести обговорення чи дискусію за результатами спільної діяльності педагога-майстра і учасників.
Власний досвід дає змогу стверджувати, що грамотно організований майстер-клас дасть змогу педагогу-майстру поділитися з колегами своїм успішним педагогічним досвідом, а їм - підвищити свою професійну компетентність.

Використання інтерактивних форм при проведенні педагогічної ради в дошкільному навчальному закладі.

Педагогічна рада  - одна з важливих масових форм методичної роботи з педагогами. Педагогічна рада – не лише колегіальний постійно діючий орган управління дошкільним закладом, а творча лабораторія, що досліджує і колегіально вирішує проблемні питання життя колективу дошкільного закладу, націлює педагогів на зростання професійної майстерності, стимулює розвиток творчого потенціалу, підвищує якість і ефективність освітньо-виховного процесу.

На педрадах педагоги мають навчатися мислити й працювати нестандартно, по-новому, приймати виважені рішення, які забезпечать отримання позитивного результату, допоможуть досягти поставленої мети.

Нові підходи до проведення  педагогічної ради вимагають визначити головні проблеми для обговорення, сформувати творчу групу з організації, підготовки й проведення  ради, розподілити педагогічний колектив на групи, окреслити коло проблем для кожної з них, обрати лідера групи, поставити робочі завдання, проконтролювати хід підготовки.

На педагогічних радах можна використовувати різноманітні інтерактивні форми методичної роботи з кадрами, які сприяють не тільки підвищенню комунікативної роботи з кадрами, компетенції, але й опосередковано систематизують, конкретизують й узагальнюють професійні знання, дають можливість відпрацювати вміння й навички.

Форми проведення педагогічних рад

За цільовою установкою виокремлюють такі педагогічні ради:

Науково-педагогічні ради спрямовані на підвищення науково-теоретичного й методичного рівня педагогів, упровадження нових ідей, концепцій, технологій, перспективного педагогічного досвіду тощо.

Психолого-педагогічні ради ознайомлюють педагогів із досягненнями психологічної науки. Завданням такої педагогічної ради є поліпшення структури й стосунків між усіма учасниками освітнього процесу.

Тематичні педагогічні ради спрямовані на висвітлення питань ефективної освітньої роботи у певній галузі.

Проблемні педагогічні ради спрямовані на обговорення питань реалізації науково-методичної проблеми у роботі навчального закладу й розробку концепції розвитку закладу згідно з обраною проблемою.

Підсумкові та настановні педагогічні ради присвячені аналізу підсумків навчального року, обиранню науково-методичної проблеми, над якою планується працювати, обговоренню й затвердженню планів роботи тощо.

Педагогічні ради можуть бути і комбінованими.

За методикою підготовки та проведення педагогічні ради бувають традиційні, нетрадиційні.

За формою:

традиційні (доповідь з обговоренням; доповідь зі співдоповіддю; серія повідомлень; на основі роботи проблемних груп; семінар-практикум);

нетрадиційні (методичний день; творчий звіт; педрада з елементами тренінгу, педрада — «круглий стіл», педагогічний аукціон, методична панорама, педрада — ділова гра, педагогічна дискусія; педагогічно-методичний фестиваль; психолого-педагогічний ринг; конкурс; фестиваль; презентація; прес-конференція; вернісаж педагогічних знахідок; тощо).

ПРАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ З ДОСВІДУ РОБОТИ
ДНЗ № 9 «ДЗВІНОЧОК» ГАДЯЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Семінар-практикум з використанням методів
групових дискусій


«Методика образотворчої діяльності дітей
дошкільного віку»


Мета семінару: розширення та поглиблення знань і умінь педагогів у галузі сучасних досліджень і програм, психолого-педагогічних закономірностей організації освітньо-виховного процесу.
 
Заняття 1. «Вплив образотворчого мистецтва на естетичний розвиток дітей.»
 
Основні завдання: Розвивати інтерес педагогів до образотворчого мистецтва. Формувати вміння творчо використовувати його в роботі з дітьми. Відпрацьовувати навички організації життя дітей в дошкільному закладі.


Частина I. Фронтальне обговорення теми з питань: Що таке мистецтво в цілому і образотворче мистецтво зокрема?
1. Роль мистецтва у формуванні особистості людини.
2. Завдання образотворчого мистецтва в дитячому саду.
3. Образотворче мистецтво в сучасних програмах і технологіях.
4. Форми і методи ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом.
5. Зв'язок образотворчого мистецтва з іншими видами мистецтва та іншими видами діяльності в дошкільному закладі.
 Частина II. Створення художнього контексту (інтеграція образотворчого мистецтва з музикою).
1. Педагогам запропонувати прослухати «Романс» Г. Свиридова з музичних ілюстрацій до повісті О. С. Пушкіна «Заметіль».
2. Запропонувати педагогам вибрати з ряду репродукцій ( зимові пейзажі Б. Кустодієва, А. Пластова, К. Васильєва ) ту, що співзвучна настрою музичного

твору.

Частина III. Навчально-діагностичні завдання: всі педагоги діляться на три групи, кожна з них отримує картку із завданням.

Картка 1. До якої вікової групи належить описаний далі програмовий зміст.
1. Познайомити дітей з ілюстраціями Ю. Васнецова, В. Чижикова або інших художників. Запропонувати кожній дитині найбільш вподобану книгу чи ілюстрацію із зображенням якого-небудь героя.
 2. Розвивати у дітей здатності до образотворчої діяльності (почуття кольору, композиції). Вправляти дошкільників в малюванні по мокрому шару паперу і в

техніці монотипії.
 Картка 2. До якої вікової групи належить описаний далі програмовий зміст.
1. Розглянути з дітьми твори народного декоративно-прикладного мистецтва. Пояснити їм, що для того, щоб вироби були красиві, художники узорно - орнаментально прикрашають свої роботи.
2. Викликати у дітей інтерес до змішування фарб для отримання світлих відтінків кольорів. Захопити дітей цим процесом і надати можливість повправлятися в отриманні блакитного кольору.

Картка 3. До якої вікової групи належить описаний далі програмовий зміст.
1. Розвивати у дітей здатність бачити, розуміти і любити образотворче мистецтво. Познайомити їх з таким жанром живопису як портрет.
2. Формувати у дітей уявлення про те, що вони самі можуть вибирати образотворчі матеріали, а також прийоми і способи роботи з ними. Спонукати дітей до активного експериментування з образотворчими матеріалами.


 

Заняття 2. «Образотворче мистецтво у житті дошкільного
закладу»

(Проводиться у формі ділової гри за типом вікторини)

Основні завдання: продовжувати закріплювати знання з педагогами методики образотворчого мистецтва в дошкільному закладі, спонукати педагогів до більш глибокого вивчення образотворчого мистецтва, підвищення особистого культурного рівня. Розвиток комунікативності, формування навичок співпраці при вирішенні методичних, навчальних та інших проблем.
 Попередня робота: придумування назви команди, емблеми та девізу. Виконання домашнього завдання «Як я знайомлю дітей з мистецтвом» (з власного досвіду роботи).
 Обладнання: 2 кубики з різнокольоровими сторонами і листи - схеми з питаннями, 4 листи з кросвордом «Образотворче мистецтво у житті дошкільного закладу».


 Педагоги діляться на чотири команди. Гра складається з 4 раундів, кожен раунд оцінюється максимум 3 бали. Команда, що виконала завдання першою, отримує додатково 1 бал.


 1 раунд. Перед учасниками кожної команди лежить кубик з різнокольоровими сторонами. Кожен колір позначає певну категорію питань:
- жовтий - заняття з навчання дітей малюванню;
- червоний - заняття з ознайомлення дітей з мистецтвом;
- синій - самостійна художня діяльність;
- зелений - заняття з навчання дітей ліпленню;
- червоно-білий - образотворча діяльність поза занять;
- синьо-жовтий - робота з батьками, громадськими організаціями.
 Команди кидають кубик і сторона, яка виявляється зверху, вкаже категорію питання. За відповідного кольору схемою команди вибирають номер питання. В обговоренні питання бере участь вся команда. Час на обговорення - 1 хв.

Жовтий - заняття з навчання дітей малюванню.
- у якому віці, і який колір діти здатні отримати від змішування фарб?;
- які нетрадиційні види малювання використовуються в дошкільному закладі?;
- поясніть, як ви розумієте сучасний підхід до малювання дітей;
- чому в даний час велике значення відводиться доопрацюванню та оформленню дитячих робіт?
  Червоний - заняття з ознайомлення дітей з мистецтвом.
- назвати послідовність знайомства дітей з видами мистецтва;
- визначити послідовність знайомства дітей з жанрами живопису;
- розкрийте форми і методи ознайомлення дітей з мистецтвом на заняттях;
- розкрийте форми і методи ознайомлення дітей з мистецтвом поза заняттями.
  Синій - самостійна художня діяльність.
- якими мають бути умови для повноцінної самостійної художньої діяльності дітей у групі?;
- яким чином організовується самостійна художня діяльність дітей?;
- який зв'язок самостійної художньої діяльності з заняттями по зображуваній діяльності?;
- у чому ви розумієте значимість різноманіття матеріалів для самостійної художньої діяльності?
  Синьо-жовтий - робота з батьками.
- чому у роботі з образотворчого мистецтва важлива участь батьків?;
- розкрийте найбільш продуктивні форми роботи з батьками;
- з якими громадськими організаціями необхідно підтримувати зв'язок для повноцінного художньо-естетичного виховання дітей дошкільного віку;
- розкрийте музейні можливості нашого міста?
 Червоно-білий - образотворча діяльність поза занять.
- розкрийте форми і методи ознайомлення дітей з мистецтвом поза заняттями;
- особливості проведення екскурсій;
- чому в дошкільному закладі велике значення має розглядання репродукцій картин;
- міні - картинна галерея в дитячому садку — її можливості і особливості.
 2 раунд. Схема гри та ж, що і в першому раунді, але на запитання відповідає кожен індивідуально.
  3 раунд. Розгадування кросворду «Образотворче мистецтво у житті дошкільного закладу».
 4 раунд. Домашнє завдання «Як я знайомлю дітей з мистецтвом» (у формі вікторини, бесіди, магнітофонного запису, відеофільму). Підведення підсумків гри.

 Заняття 3. Відкритий перегляд заняття з образотворчого мистецтва з подальшим обговоренням.

Педагогічний ринг з проблеми

«Основні складові трудової діяльності дошкільників»

Мета: виявити знання методів, прийомів та основних складових трудової діяльності дошкільників, розвивати вміння аналізувати свою діяльність та діяльність інших педагогів, проявляючи педагогічний такт; формувати у педагогів комунікативні здібності.

Хід:

Ведучий: Сьогодні ми зібралися для того, щоб поговорити про дуже важливу проблему – трудове виховання дітей дошкільного віку. Якщо запитаємо дитину дошкільного або й старшого віку про те, що необхідно робити, аби життя складалося успішно і щасливо, то навряд отримаємо відповідь: «Працювати». У кращому випадку почуємо: «Добре вчитися». Ставлення сучасних людей до праці змінилося. Щоб поліпшити його, необхідно переглянути систему знань про працю дорослих членів суспільства, які отримують діти, змінити ставлення до людей праці і сформувати у дітей працелюбність як одну з базових якостей особистості. Знання  стимулюють розвиток моральних почуттів дітей та спонукають їх до діяльності. Тому таким важливим є правильний вибір інформації про трудову діяльність дорослих, яку ми подаємо дітям, та методика її подання відповідно до потреб і запитів дошкільників. Залишаючись актуальною протягом всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого розв’язання.

До Вашої уваги я пропоную педагогічний ринг «Основні складові трудової діяльності дошкільників».

Правила гри:

Гра складається з 5 раундів.

Ваше завдання: за короткий час дати якомога більше правильних відповідей, а також слідкувати за ходом гри та аналізувати свою діяльність та діяльність інших учасників дотримуючись педагогічного такту.

Раунд 1

Продовж вислів…

  1. Трудове виховання є складовою частиною … (всебічного розвитку)

  2. Дитяча праця у порівнянні з працею дорослих має свої особливості…

(Вона не створює ні матеріальних, ні культурних цінностей (за винятком праці в природі, має тісний взаємозв’язок з грою)

  1. Трудове виховання в дошкільному навчальному закладі здійснюється у двох напрямках…

(Ознайомлення дітей з працею дорослих і виховання інтересу і поваги до неї, а також організація безпосередньої трудової діяльності дітей в різних її формах та видах.)

  1. Зміст трудового виховання розкривається у …

(Відповідних розділах програми.)

  1. Трудова діяльність дітей дошкільного віку включає в себе…

(Господарсько-побутову працю, працю в природі, ручну працю або художньо-продуктивну працю).

  1. Вид праці, який включає в себе самообслуговування і організовується в двох напрямках: праця для себе і праця для інших це - …

(Господарсько-побутова праця)

  1. Вид трудової діяльності дошкільників, в процесі якої виробляються конкретні матеріальні цінності (вирощуються квіти…)

(Праця в природі)

  1. Вид трудової діяльності, під час якого навчають дітей виготовляти прості вироби з паперу, тканини, покидькового матеріалу та який використовується з дітьми старшого дошкільного віку.

(Ручна праця або художньо-продуктивна праця).

  1. Програмові завдання з трудової діяльності можна реалізовувати через такі форми організації дітей, як… (Доручення, чергування, колективна або спільна праця)

  2. Найдоступніша форма залучення дітей дошкільного віку до посильної повсякденної діяльності в дитячому садку і дома є…(Доручення)

  3. Найбільш організована форма трудової діяльності дітей, яка використовується вихователем як засіб заохочення дітей до систематичного виконання ними трудових обов’язків це - …(Чергування)

  4. У дитячому садку застосовують три види чергувань: …

(По їдальні, по куточку живої природи, по заняттях.)

  1. У середній групі діти чергують: (По їдальні, по заняттю.)

  2. У старшій групі діти чергують: (По їдальні, по заняттях, по куточку живої природи.)

Раунд ІІ. «Педагогічні ситуації»

І. Черговий Назар, сервіруючи столи до обіду почав вибирати чашку спочатку для себе, потім для свого друга Павлика. Наталочка, друга чергова, побачивши це обурилась: «Ану постав назад!» Між дітьми виникла сварка. В результаті – чашка Назара опинилась на підлозі, а в дітей з’явилось не лише роздратування, а й сльози.

Як попередити цю ситуацію? Що має зробити педагог, щоб уникнути подібних випадків?

ІІ. Перед тим, як піти на прогулянку, малюки на потязі об’їжджають групу, визначають, чи скрізь порядок. «В групі порядок, всі речі на своїх місцях – можна йти гратися на вулицю. Цікаво, а в ваших шафах теж порядок?» Діти підходять до шаф, відкривають їх і перевіряють. Помітивши безлад, вихователь підходить до дитини, нагадує, де яка річ повинна лежати. Така форма роботи з дітьми повторюється щодня. Ввечері, коли за малюками приходять батьки, вихователь звертає увагу батьків на те, як діти «вміють наводити порядок».

Визначте, з якою метою вихователь використовує таку систему в роботі?

Чому він звертається не лише до дітей, а й до батьків?

ІІІ. Іллюша (2,5 років) з старанністю натягує колготки. Важка справа! Нарешті, після довгих зусиль колготки майже надіті, але… навиворіт. Малюк звісно цього не помічає і продовжує їх натягувати. Мама припиняє, як вона каже, цю «безглузду метушню», швидким рухом, не приховуючи роздратування, старається натягнути дитині колготи. Малюк піднімає галас: - Сам! Сам! Сам! «Сиди спокійно та не вередуй! Не вмієш, а кричиш сам».

Що в цей час мама робить для свого сина?

Що не знає мама про особливості психічного розвитку трирічного малюка?

Що має вчинити вихователь, щоб подбати, в першу чергу, про дитину?

ІV. Галинка (6 років) не любить приводити в порядок свої речі та іграшки, а якщо мама дає їй яке-небудь доручення, то виконує знехотя, недбало, з відмовками: «Не хочу!», «Потім», «Вже ніколи, хочу спати!» і тому подібне.

  • А я сьогодні в дитячому садку малюкам допомагала одягатися!- заявляє дівчинка, як про героїчний вчинок.

  • Молодець, - каже мама, - за це сьогодні можеш не допомагати мені мити посуд.

Іноді вона звільняє доньку від трудових доручень «за те, що слухалась бабусю», «за те, що гарно себе поводила в дитячому садку»…

Чим можна пояснити негативне відношення дитини до трудових доручень в даному випадку?

Чи доцільно застосовувати таку форму заохочення, як звільнення дитини від трудових доручень? Обґрунтуйте свою думку.

Раунд ІІІ

Пригадайте, ідеї та традиції народної педагогіки, які закладуть основу працелюбності у дітей, почуття любові до свого народу, до його звичаїв та традицій.

Раунд ІV

Назвіть форми роботи з батьками, які можна використовувати по трудовому вихованню дітей дошкільного віку з метою встановлення наступності в змісті і методах виховної роботи.

Раунд V

Вправа 1 «Популярні - непопулярні»

На запитання «Ким ти хочеш стати в майбутньому?» діти відповідають, що хочуть бути бізнесменом, депутатом, президентом, співаком, артистом...

Давайте визначимо, які професії найпопулярніші серед дітей дошкільного віку.

 Слухачам пропонується «побудувати» ланцюжок професій за популярністю серед вихованців по мірі зростання значущості.

Лікар, охоронець, наречена, президент, двірник, фермер, космонавт, юрист, будівельник, модель.

 Висновок 

У сучасної молоді пріоритети щодо вибору майбутньої професії спрямовані на  отримання фінансової вигоди фізичної особи, а не на суспільно корисну діяльність. Увага дорослих має зосередитися на формуванні у дітей пози­тивного ставлення до праці, сприйнятті її як цінності, що немож­ливо без надання цілісної системи знань та організації спільної діяльності дитини з дорослим. У дошкільні заклади освіти слід повернути зустрічі дітей з батьками — представниками різних професій, на яких дорослі розкажуть про свою професію.

  Залишаючись актуальною упродовж всієї історії розвитку людства, проблема трудового виховання дітей дошкільного віку потребує сучасних підходів до свого вирішення.

Робота дорослих над собою і робота з дітьми у напрямі озна­йомлення з різноманітними професіями та формування у до­шкільнят позитивного ставлення до них обов'язково дасть свої позитивні плоди. Розшириться уявлення дітей про життя соціуму, закрадуться основи позитивного сприйняття трудової діяльності, малюки пишатимуться своїми батьками, а повага до батьків, як відомо, сприяє підвищенню самооцінки дитини.

Хочеться вірити, що наші діти на запитання дорос­лого «Ким ти хочеш бути?» у майбутньому з гордістю відповідатимуть: «Хочу як мама!», «Хочу працювати з татом!», «Хочу працювати як наша вихователь!». Для цього дорослим треба зробити кілька кроків і перший поглянути на свою професію з позитивом. Особистість формується особистістю. Це така ж істина, як і ви­кладена на початку: все починається з дитинства.

Інтерактивне заняття

з використанням арт-терапевтичних методик

«Крокуємо до гармонії та здоров’я»

Мета: Сприяти емоційному благополуччю учасників групи, застосовуючи методи арт-терапії( музикотерапія, кольоротерапія, танцетерапія, аромотерапія). Вчити учасників розслаблятися та саморозккриватися, приводити організм в тонус за допомогою різних вправ.

Хід проведення:

Ведучий: Для того, щоб ми з вами плідно працювали з дітьми, батьками, колегами необхідно мати гарний настрій, прагнення до творчості, інтерес до того, що робимо. Щоб підтримувати цей позитивний емоційний стан можна застосовувати арт-терапевтичні методики. Адже головна мета арт-терапії - допомогти особі саморозкритися.

Можна сказати, що під час сеансів арт-терапії отримується важливе послання від власної підсвідомості. Дана методика відноситься до найдавніших і природним формам корекції емоційних станів. Важливо, що будь-яка людина навіть самостійно, без допомоги фахівця, може займатися арт-терапією. Це допомагає розслабитися і зняти напругу.

На сьогоднішньому нашому занятті «Крокуємо до гармонії та здоров’я» ми повчимося створювати гарний настрій за допомогою вправ з кольоротерапії та, вивільняти приховані ресурси нашого самопізнання; музико-терапії- занурюватися у світ музики та мобілізовувати творчу уяву, розуміти лікувальну користь музичних творів; танцетерапії - за допомогою імпровізованих рухів та музики допомогти розслабити м’язи тіла, привести наш організм в тонус.

Вправа «Музична гармонія»

Мета: сприяти гармонізації емоційних станів; поліпшити стан нервової системи.

Матеріал: диск з музикою, аркуші паперу з запитаннями, ручки.

Хід проведення:

Ведучий: Для гарного позитивного настрою допомагає прослуховування музики. Шановні колеги! Пропоную вам прослухати різні жанри музики. Перед вами лежить аркуш паперу, на якому записано питання до музики. Вам потрібно уважно заслухати мелодію і дати відповідь на запропоноване питання. Я прошу вас під час прослуховування музики заглибитися в свої почуття, відчути емоції, які вас переповнюють.

(Учасники заслуховують перший музичний твір класичного характеру і відповідають письмово на питання.)

Ведучий: Ви прослухали класичну мелодію. Прошу вас поділитися: Які емоції викликав у вас цей уривок твору?

(Коли бажаючі висловляться своїми думками, ведучий зачитує вплив музики на самопочуття людини та лікувальну дію першого музичного твору.)

Ведучий: Класична музика здатна підвищувати концентрацію уваги, пам'ять і просторове сприйняття. Приводить в гармонію відчуття та емоції людини. Класична музика «відганяє» печалі, усуває стреси і депресії, підвищує загальний життєвий тонус, покращує самопочуття. Зменшується головна біль, що пов’язана з емоційною напругою. Знижується дратівливість.

(Учасники заслуховують другий уривок спокійної мелодії і паралельно відповідають на питання. Бажаючі діляться своїми думками.)

Ведучий: Ви прослухали спокійну мелодію. Які емоції викликала у вас музика?

Коли бажаючі висловляться своїми думками, ведучий зачитує вплив музики на самопочуття людини та лікувальну дію другого музичного твору.

Спокійна музика викликає відчуття радості, спокою, любові, здатна гармонізувати емоційний стан, а також розвивати концентрацію уваги. Знімає напругу, створює атмосферу спокою. Лікує від стресу.

(Учасники заслуховують останній третій вид музики танцювального характеру і паралельно відповідають на питання. Бажаючі діляться своїми думками та враженнями.)

Ведучий: Ви прослухали танцювальну мелодію. Які емоції викликала у вас музика?

Коли бажаючі висловляться своїми думками, психолог зачитує вплив музики на самопочуття людини та лікувальну дію третього музичного твору.

Танцювальна музика може підняти настрій і надихнути, дати вихід радості, розсіяти печаль, підвищити товариськість. Дає заряд бадьорості, оптимізму та енергії.

Музика позитивно впливає на емоційний стан людини. Така вправа сприяє гармонізації емоційних станів, здатна поліпшити стан нервової системи.

Вправа «Кольорова роль»

Мета: вчити учасників вивільняти приховані ресурси нашого самопізнання;

занурюватися у свій внутрішній світ і відчувати задоволення від своєї значущості в житті; отримувати позитивний настрій від виконаної роботи.

Матеріал: ватман із малюнком те­атру посередині; різнокольорові смужки паперу для кожного учас­ника; клей-олівець.

Хід проведення:

Ведучий ділить учасників на групи (по 3 чоловіки), роздає кожній групі кольорові смужки (добре, якщо кольори не повторюватимуть­ся) і просить уявити свою групу у ролі цього кольору. Вручаючи відповідну смужку паперу учаснику, говорить: «Ви — жовтий колір».

Ведучий коментує завдання:

« Перед вами театр. Постановка виста­ви, у якій ви берете участь, побудована на грі акторів-кольорів. У вас вбрання одного кольору і навіть думки такого самого забарвлення. Роль ко­го ви виконуєте? Героя відомого твору чи при­родної стихії? А може, роль любові чи вірності? Назвіть, будь ласка, роль, якій відповідає запропо­нований вам колір».

По черзі, один представник з групи, підходить до плаката, розповідає про уявну роль, яку вони придумали і прикріпляє аркуш навколо театру.

Висновок: ця вправа дала Вам змогу зануритися у свій внутрішній світ та отримати позитивні емоції.

Вправа «Танець чотирьох рухів»

Мета: Спонукати учасників до розуміння того, що зовнішній прояв внутрішнього стану людини –це природній спосіб виразити невимовне. Дати учасникам відчуття , що танцювально-рухова терапія є засобом внутрішньої гармонізації, допомагає знімати тілесні та психологічні блоки. Відчувати ,щоі рух, наповнений особистісним змістом, має позитивний психо­фізіологічний вплив.

Матеріал: CDдиск із записами п’яти різноманітних за характером мелодій(тривалістю одна хвилина кожен).

Хід проведення:

Інструкція: Під час звучання музики, треба рухатися відповідно до імпульсів, які виникатимуть у тілі. Під час останнього фрагменту рух припиняється, внутрішній танець відбувається всередині людини й не має вияву у певних рухах. Рухи ви можете виконувати із закритими очима, цілком віддаючись рухам, які йдуть зсередини, від внутрішнього імпульсу, включаючи все тіло у процес руху під час звучання кожного з ритмів.

Підсумок: Після виконання цієї вправи стало зрозуміло, що рух –це життя, і не лише у фізичному плані , а й в емоційному.

Обговорення: А зараз я пропоную поділитися відчуттями від проведених вправ, розказати який у вас був настрій на початку заняття, а чи змінився на даний момент.

Закріплення емоційного позитиву

Мета: Закріплення емоційного позитивного стану.

Матеріал: 5 ватманів із промальованими силуетами міста, карточки із зображенням обличчя (на кожного учасника), сd диск із релаксуючою музикою.

Хід проведення:

Ведучий: А для того , щоб закріпити такий позитивний емоційний настрій, пропоную виконати наступне завдання.

Інструкція:

Розділіться на групи та розмістіться за п’ятьма столами . Зараз ви отримаєте карточки із зображенням жінки - уявіть, що це ваш автопортрет – підпишіть

його своїм ім’ям. Перед вами аркуш ватману - там промальоване зображення міста,.

Завдання: це місто, в якому ми хочемо і будемо жити!. Кожен з вас бере уявне фото і доклеює туди, де вам найбільш комфортно і затишно. Потім вибираєте того,хто презентуватиме створену роботу – потрібно розповісти про всіх учасників вашої групи, чому саме це місце обрали і чому це викликало комфорт.

Підсумок: Навіть штучно створений комфорт і позитив, як бачимо, дуже гарно впливає на наш емоційний стан.

Тренінг для вихователів

«Професіоналізм і особистісне зростання педагогів»

Мета: Сформувати здатність самопізнання та самовизна­чення, прийняття себе, обмеження «кон­фліктної сфери» особистості педагога, допомогти у виробленні позитивної Я-концепції для найповнішого розкрит­тя своїх потенційних можливостей; навчити адекватно оцінювати себе та інших людей, активно діяти, приймати оптимальні рішення.

Обладнання: плакат «Правила роботи в групі»; плакат «Стежина очікувань»; схема «Професіоналізм»; стікери у вигляді зернят, скотч, ватман, маркери.

Хід тренінгу:

Ведучий: Сучасні погляди на виховання ді­тей є свідченням усвідомлення до­рослими необхідності дієвого пере­ходу від авторитарної педагогіки до педагогіки співробітництва, що сприяє як розвитку вихованців, так і особистісному зростанню вихователів. Таке спілкування вимагає від педагогів не лише певних особистісних якостей (доброти, терплячості, уважності, чуй­ності, спонтанності і творчості в буден­них справах, поваги до кожної дитини, емоційної чутливості), але й високого рівня професіоналізму: це і знання про вікові та індивідуальні особливості роз­витку всіх сторін особистості, і вміння адекватно (через оволодіння унікаль­ною спільною мовою взаєморозуміння) спілкуватися з дітьми різного віку, і ко­ректно та делікатно відзначати їх сла­бинки і чесноти, помилки і досягнення, а також налагоджувати стосунки між дітьми та організовувати їх спільну ді­яльність, підтримувати інтерес та увагу кожного вихованця на заняттях тощо. Почуваючись емо­ційно комфортно, розкріпачено, діти виявляють допитливість, ініціативу, не відчувають невпевненості та страхів, привітні до оточуючих людей, добро­зичливі щирі та прагнуть розділити свої радощі і прикрощі з вихователем.

Орі­єнтація на особистість дитини з її непо­вторними якостями, вміння побачити найкраще в дитині, підтримати і пора­діти чеснотам та допомогти розвинути іще нерозвинуті якості, приймати дити­ну і поважати її - такі риси сучасного ви­хователя, що дивиться в майбутнє.

Сучасний вихова­тель має розуміти дитину, приймати її та визнавати її особистість. На перший погляд, ніби одне і те ж саме, лише ви­словлено різними словами. Насправді ж розуміння, прийняття та визнання не­суть окремий своєрідний смисл.

Розуміння є вмінням бачити дити­ну «зсередини». Це вміння дивитися на світ одночасно з двох точок зору - своєї власної та дитини, а значить бачити по­треби та мотиви, що скеровують дітей в тій чи іншій життєвій ситуації.

Прийняття - це безумовне по­зитивне ставлення до дитини, її інди­відуальності незалежно від того - ра­дує вона у цей конкретний момент чи засмучує, це визнання її унікальності і права на цю унікальність.

Визнання - це підтвердження пра­ва голосу дитини у вирішенні тих чи ін­ших проблем.

Тактикою спілкування тоді виступає співробітництво вихователя з дітьми створення та використання ситуацій, що пробуджують до життя вияв пізна­вальної активності, емоційної чутливос­ті, моральних чеснот.

Для того, щоб вибудовувати сто­сунки з дітьми, сучасному педагогу не­достатньо оволодіти деякими необхід­ними прийомами. Має бути розвинена внутрішня готовність до побудови таких стосунків, які передбачають духовну єдність дорослого і дітей.

Саме тому, у першу чергу, слід приділяти увагу аналізу і формуванню пози­ції педагога, яка орієнтована на дитину, на її інтереси, на перспективи розвитку, на прийняття вихованців не на словах, а на ділі, як рівноправних учасників і партнерів в умовах співробітництва.

Хочеться поставити риторичне питання: Чи може педагог, який не при­ймає себе, не впевнений у собі, у своїх можливостях, виховати щасливих, упевнених у собі дітей, яким було б притаманне почуття влас­ної гідності?

Відомо, що шлях до себе, до при­йняття себе лежить через саморозкрит­тя, «дорогу долає той, хто йде», і лише власний досвід створює гармонійне об­личчя справжнього майстра.

1. Вправа «Знайомство по-новому»

Мета: створення психологічного комфорту для знайомства, встановлення емоцій­них контактів, зняття емоційної напруги та входження в ігровий стиль взаємодії.

Зміст: усі учасники сідають у коло. Перший учасник називає своє ім'я та продовжує фразу, що починається зі слів: «У мене сьогодні…настрій, тому що…». У вправі мають бути задіяні всі учасники.

2. Вправа «Правила групи»

Мета: актуалізація правил групової роботи.

Для того, щоб досягти гармонії в роботі, необхідно виробити правила співпраці, взаємодопомоги, якими керуватимуться учасники заняття, працюючи в групах.

Правила роботи в групі:

1. Активність..

2. Доброзичливість.

3. Кожна думка має право на існування.

5. Слухати і чути.

7. Дотримування конфіденційності.

8. «Правило піднятої руки».

9. Говорити лише про себе і за себе.

Притча «Таємниця зерня»

Кожне зерня жертвує собою задля дерева, яке виростає з нього. На перший погляд здається, що зерня перестало існувати, зникло, але те, що посіяне і принесене в жертву, втілюється в дереві, в його гіллі, квітах і плодах. Якби це зерня спочатку не принесло себе в жертву, то не було б ні гілля, ні квітів, ні плодів.

(Групове обговорення притчі.)

3. Вправа « Стежина очікувань»

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування.

Матеріали: плакат «Стежина очікувань», стікери, ручки.

Ведучий просить на стікерах написати, чого саме учасники хочуть навчитися на занятті, які риси розвинути для більшої ефективності педагогічної роботи. Кожен зачитує свої очікування і прикріплює їх на плакат «Стежина очікувань» (внизу намальовано зернину, що проростає, згори – паросток). Учасники прикріплюють свої зернинки внизу.

Мозковий штурм: « Що означає термін «Професіоналізм»?

Ведучий: Ми поговоримо з вами про професіоналізм сучасного педагога, з'ясуємо його основні ознаки, попрацюємо над підви­щенням рівня самооцінки педагогів. Напевно, я не помилюся, коли скажу, що основним для педагога є його професіоналізм. Ми всі разом дамо характеристику педагогу-професіоналу. Для цього розшифруємо поняття зі своєї точки зору.

Пишемо слово «професіонал» і до кожної його літери добираємо поняття:

п — працелюбний,

р — реаліст,

о — організатор,

ф — фанат (у хорошому розумінні),

е — ерудит,

с — самодостатній, сангвінік (темперамент),

і — інтелектуал,

о — оптиміст,

н — науковець (багато знає і вивчає),

а — активіст,

л — людинолюб, любить свою справу.

Усім вам доборе відомий вислів: «Було у батька троє синів: двоє розумних, а третій — педагог».

  • Чому, на вашу думку, так оцінюється професія педагога?

  • Чи можемо ми те саме сказати про інші професії?

  • Як нам захистити себе від нерозуміння інших людей: сім'ї,
    знайомих?

  • Як підвищити соціальний статус педагога?

Про це ми будемо говорити сьогодні, ми будемо шукати причини проблеми педагогів, але намагатимемось побачити у своїй роботі й позитив.

Поняття «професіонал» кожен розуміє по-своє­му. Хтось вважає професіоналом людину з діловими рисами, хтось — із особистісними. Для одного важлива компетентність, для іншого — творчість. Сьогодні зростає попит на професіо­налів, їх цінують, їм пропонують роботу. В умовах конкуренції цей попит зростатиме. Професіональним педагогом, психоло­гом, лікарем можна вважати людину, яка отримала базову підго­товку, засвоїла знання в певній сфері, яка вміє та використовує ці знання на практиці й має досвід професійної діяльності.

5. Вправа «Портрет сучасного вихователя»

Учасники повинні з паперу зробити фігуру чоловічка та нанести на неї такі позначення:

- серце – сучасний вихователь;

- голова – кредо, за яким він працює;

- права рука – особистісні якості, притаманні йому як вихователю;

- ліва рука – його професійні якості;

- права нога – особистісні якості, які він ще хотів би сформувати;

- ліва нога - професійні якості, якими ще необхідно оволодіти. (схема 2)

Проводиться обговорення.

6. Вправа «Шукаємо секрет»

Мета: сприяти усвідомленню й пере­живанню свого «Я», збудити потребу у пошуку в собі прихованих якостей і мож­ливостей через входження й освоєння ситуацій, що містять у собі нові можли­вості подивитися на себе.

Зміст: один мудрець сказав, що у країні самолюбства завжди є невідкриті непізнані землі. Учасникам пропону­ється відшукати у собі приховані якості і властивості наступним чином. Потріб­но уявити, що один божевільний вче­ний створив двох роботів-вихователів. Одного такого робота він наділив усіма негативними якостями, а іншого - пози­тивними. Одна команда учасників опи­сує, яким би чином поводився робот із позитивними якостями у дитячому са­дочку, а інша команда описує модель поведінки робота-вихователя з нега­тивним набором особистісних якостей.

У кінці вправи проводиться обгово­рення :

- які негативні риси було опису­вати найважче? Які переживання при цьому у вас виникали? Як ви гадаєте, як будуть почувати себе діти поряд із таким роботом-вихователем? Які позитивні риси описувати найприємніше? Як ви гадаєте, як будуть почувати себе діти поряд із хорошим роботом-вихователем?

7. Вправа «Паровози»

Мета: створення умов для позитивного емоційного настрою за рахунок активного руху; активізації рефлексії шляхом отримання цікавою й нової інформації про себе з питань власного ставлення до виконання ролі «підлеглого», «керівництва».

Зміст: усі учасники розбиваються на групи по троє, утворюючи «потяг». Для цього учасники стають один за одним, тримаючись за зігнуті лікті, їздять, імітую­чи рух потягу, при цьому у першого учас­ника (потяга, «паровозика») очі відкриті, щоб мати можливість керувати трійкою, у другого та третього заплющені.

Під час виконання вправи усі учас­ники «потягу» мають побувати у всіх трьох позиціях.

У кінці вправи проводиться обговорення:

- Яка позиція була найзручнішою для кожного? Чи легко було, коли тобою керували? Які при цьому виникли почуття? Чи легко було самому керува­ти? Чи вдалося кожному цілковито дові­ритися ведучому? Які при цьому вини­кали почуття?

8. Вправа «Контраргументи»

Мета: розвиток позитивного емоцій­ного ставлення до себе, формування позитивного Я-концепції.

Зміст: кожному учаснику пропону­ється скласти список своїх слабких сто­рін. Розташувати його на лівій половині аркуша паперу. На правій частині, аркуша навпроти кожного пункту написати те позитивне, що можна протиставити цьому негативному.

9. Вправа «Мої бажання»

Мета: створити умови для саморозкриття і виробити установку на побудову пози­тивних взаємин з оточуючими.

Зміст:

а) потрібно уявити, що існує добра фея, яка кожному обіцяє викона­ти три бажання. Що ви їй загадаєте?

б) якби кожному запропонували новий план життя, якими б були три го­ловні цілі?

в) якби кожний зміг помінятися місцями на тиждень з ким-небудь, то кого ви для цього обрали б? Чому? Чим приваблює вас саме це положення?

Після кожного завдання прово­диться обговорення.

10. Вправа «Колаж «Портрет ідеального вихователя»

Мета: створення умов для кращого усвідомлення образу ідеального вихователя; ство­рення гарного настрою для позитивно­го налаштування на колективну працю. Зміст: усі учасники розбивають­ся на підгрупи і кожна намагається створити свій варіант колажу на тему: «Портрет ідеального вихователя» на ватмані з підручного матеріалу (жур­налів, листівок тощо). Результат такої творчої роботи гово­рить сам за себе.

13. Підбиття підсумків

Учасники переклеюють очікування настільки високо, наскільки ті збулись. Групове обговорення.

14. Вправа «Остання зустріч»

Уявіть собі, що заняття вже закінчилися і ви розстаєтеся. Але чи все ви встигли сказати один одному? Можливо, ви забули поділитися із групою своїми переживаннями? Або є людина, думку якої про себе ви хотіли б почути? Або ви хочете подякувати кому-небудь? Зробіть це «тут і зараз».

Орієнтуючись на себе, на свій внутрішній світ, у такий спосіб можна спробувати здійснити поворот до дже­рела своєї сутності. Відомо, що люди­на реалізує себе як особистість у тій мірі, в якій вона спроможна протягом свого життя, зокрема і професійного, зберегти і розвинути дану їй унікальність. Іноді від турбот буденного життя, ми стаємо безликим носієм різ­них соціальних обов'язків, забуваючи про самих себе. Іноді свідома відмова від реалізації своєї індивідуальності йде за таким сценарієм: часом здається, що краще не замислюватися, не спи­нятися, а просто бігти по дорозі життя і здається справді, що так простіше прожити. Відмова від повноти власного існування призводить до поступового «викривлення» особистості. Тому важ­ливими є такі вправи, які допомагають нам виринути із буденності хоч на годи­ну, зануритися у світ своїх переживань, потаємних думок та інтимних почуттів.

Складові професіоналізму:

1. Любов до своєї справи

Педагог-професіонал знаходить розраду, опору, задоволення не в тих благах, які забезпечує йому робота, а у самому сенсі професійної діяльності. Його бажання працювати є справжнім, щирим. Якщо така людина не має змоги займатися улюбленою справою, в неї може виникнути важка психологічна травма.

2. Компетентність і креативність

Педагог — це людина, безумовно, компетентна, яка добре розуміється на своїй справі. У межах компетенції професіонал знає, що і як слід робити. Найголовніше для такого педагога — це можливість творити.

3. Відповідальність, послідовність і надійність

Не може бути педагога-професіонала, який компетентний, але виявляє безвідповідальність чи непослідовність, не доводить до кінця розпочату справу, відмовляється виконати те, що замис­лив. Психологічна діяльність залежить від рівня професійної підготовленості спеціаліста й від його власне психологічної під­готовленості, яка полягає насамперед у здатності підтримувати необхідний рівень «я хочу», «я можу», «я повинен».

4. Рефлексія та рівень домагань

У педагога-професіонала дивним чином поєднується ви­сокий рівень домагань, висока самооцінка, висока вимогливість до себе й до оточення.

5. Моральність і сумлінність

Професіоналізм у роботі педагога — це, насамперед, лю­дяність, гуманність, моральність. Педагог-професіонал не може поставити свої справи вище за людину. Йому притаманна щира вдячність Богу, долі за все, що він має і вміє. Справжній педагог не тільки займається своєю справою, не тільки намагається бути кращим, ай нерідко бореться за істину, добро і красу.

6. Творчість

Професійна дія відрізняється від непрофесійної не тільки рівнем досконалості, а й ставленням до себе, до світу. Твори­ти — це давати іншим людям добро, створювати щось корисне і приємне для інших (схема 1).

Складно бути професіоналом, якщо погано знаєш те, чим во­лодієш (які маєш внутрішні, зокрема психологічні, ресурси).

Ділова гра

«Творчий педагог - творчі діти»

Мета: ознайомити педагогів з проблемою розвитку творчих здібностей дітей дошкільного віку; розкрити теоретичні основи; виробити практичні навички.

Матеріал: різнокольорові квіти виготовлені з паперу, вази, маркери.

Хід гри:

(Вихователі стоять у колі)

Ведуча: Рада вас вітати на засіданні ділової гри на тему: «Творчій педагог – творчі діти!». Хочу, щоб на цьому семінарі у всіх вас був гарний настрій, бажання проявити власну творчість і бажання розвиватися, сприймати нову інформацію. А для того, щоб ми отримали заряд енергії на весь час нашого засідання пропоную подарувати один одному квіточку, адже квіти для нас жінок – завжди гарний настрій.

Вправа «Подаруй квітку»

(У ведучої на розносі квіти різного кольору виготовлені з паперу.)

Ведуча: Станьте будь ласка в коло, оберіть квітку, яку б ви хотіли подарувати. А тепер подаруйте, по черзі, квітку своїй сусідці зліва та зробіть їй комплімент.

Ведуча: Ось ви всі отримали порцію гарного настрою та квіточку в подарунок. Ви, мабуть, помітили, що квіти, які ви одна одній подарували різного кольору, а на столах стоять квіти у вазі. Займіть місця за столом з квіткою такого ж кольору яку вам подарували.

Ведуча: Тема нашої гри – творчість. Як синоніми, часто вживають такі слова - людина творча, обдарована, креативна, здібна, талановита, геніальна. Але ці поняття не тотожні.

Понятійний апарат

Здібності – це природний нахил до чого-небудь; індивідуально-психологічні особливості, що лежать в основі оволодіння будь-якою діяльністю.

Розрізняють загальні здібності і спеціальні.

Загальні здібності – широта і різноманітність можливостей людини, розвинена пізнавальна активність, допитливість, свіжість і гострота сприймання, яскравість уяви, фантазії, здатність до навчання, пошуку.

Спеціальні здібності – психологічні якості дитини, які сприяють успішному оволодінню і виконанню певного виду діяльності. Єдиної типології спеціальних здібностей немає. Найчастіше говорять про музичні, сценічні, спортивні, математичні, художні, літературні здібності.

Обдарованість – це своєрідне поєднання здібностей, яке забезпечує успішність виконання діяльності, зумовлює широту можливостей людини, рівень і своєрідність її діяльності, зумовлює широту можливостей людини і своєрідність її діяльності.

Талант – така обдарованість, яка дає змогу людині на високому рівні виконувати діяльність, отримувати значущі результати, розв’язувати найскладніші завдання відкривати і ставити нові проблеми, нові цілі.

Геніальність – найвищий ступінь обдарованості людини, виразом якої є творчість, що має для життя суспільства історичне значення; системна характеристика обдарованості, яка засвідчує її над оригінальні досягнення.

Творчість – це діяльність, результатом якої є створення духовних і матеріальних цінностей; діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.

Творча діяльність – процес практичного перетворення людиною об’єктивної дійсності, орієнтований на створення нового продукту, формування нестандартних способів дій на основі нетрадиційного бачення звичайних явищ.

Креативність – сукупність властивостей особистості, що забезпечує її входження у творчий процес.

Ведуча: Мабуть всі зі мною погодяться, що для розвитку творчої та креативної особистості важливим фактором є наявність творчого та креативного наставника. Тому ми сьогодні з вами будемо займатися різноманітною творчою діяльністю, для розвитку власних здібностей (як загальних так і спеціальних), будемо шукати нестандартні шляхи вирішення різноманітних ситуацій.

Вправа «Придумай девіз»

Ведуча: Ми всі з вами педагоги, і знаємо, що правильне налаштування на роботу – це майже половина справи, тому пропоную учасникам кожного столу придумати гасло або девіз до нашої з вами теми – ТВОРЧІСТЬ, який допоможе нам налаштуватися на роботу.

Вправа «Мозковий штурм» на тему: «Види прояву творчих здібностей»

Ведуча: Як ми з вами вже казали творчість – це діяльність, результатом якої є створення духовних і матеріальних цінностей; діяльність, пройнята елементами нового, вдосконалення, збагачення, розвитку.

Давайте з вами назвемо, в яких видах діяльності проявляється творчість?

 - мовленнєва діяльність

- розумова діяльність

- театралізована діяльність

-  образотворча діяльність

-  музична діяльність тощо.

Зараз ми спробуємо розвинути власну творчість в найрозповсюдженіших видах діяльності.

Вправа «Перевертні»

Ведуча: Одним з найефективніших методів розвитку розумової діяльності є метод ТРВЗ (теорія розв’язання винахідницьких завдань). ТРВЗ – це методологія пошуку нових розв’язань, що дає стабільні позитивні результати. Однією з прийомів ТРВЗ є перевертні, коли слова відомих виразів, прислів’їв, загадок, пісень тощо змінюють на протилежні або близькі за значенням. Спробуйте відгадати деякі з них:

Пісня: Померли в дідуся три сумних котуся. (Жили у бабусі два веселих гуся)

 Або назва казки: Чорносмолка без трьох тролів (Білосніжка і сім гномів)

 Приказка: Дід на ноги – корові важче (Баба з возу – кобилі легше)

 А зараз кожна група отримає завдання створити власний перевертень, і ми всі разом спробуємо його відгадати.

1. Розпрягайте хлопці коней

Та лягайте спочивати.

 2. Несе Галя воду,

Коромисло гнеться.

 3. Ой, минула вже зима

Снігу й льоду вже нема.

 4. Галя по садочку ходила

Хусточку біленьку згубила.

Робота в групах «Прийоми розвитку творчих здібностей дітей в ДНЗ»

Ведуча: Ви всі зі мною погодитесь, що розвитку творчих здібностей в закладі ми приділяємо велику увагу. Давайте пригадаємо, за допомогою яких форм роботи ми розвиваємо в дітей ті чи інші творчі здібності.( Кожній групі дається завдання)

І група – мовленнєві здібності

ІІ група – сценічні здібності

ІІІ група – музичні здібності

ІV група – образотворчі здібності

(Один з учасників кожної групи озвучує прийоми – інші учасники слухають і доповнюють.)

Вправа «Намалюй пісню»

Ведуча: Свої образотворчі та музичні здібності ми зможемо проявити під час наступної вправи «Намалюй пісню». Від кожного столу потрібний представник, який на вашу думку найкраще володіє образотворчими здібностями. За допомогою маркера учасник повинен зобразити слова пісні, щоб інші могли її відгадати. Після цього ми всі з задоволенням проспіваємо пісеньку. Умова – слова і цифри не писати!

 Пісні : «Ой на горі два дубки…», «Горіла сосна палала…», «В лесу родилась елочка», «Ой у вишневому саду…»

Вправа «Створи колаж»

Ведуча: Останнім завданням нашої ділової гри буде створення колажу. Тут ви зможете проявити загальні здібності: пізнавальну активність, допитливість, яскравість уяви, фантазії, здатність до пошуку тощо.

Учасникам кожного столу потрібно створити колаж з вирізок з журналу на задану тему:

І група: Якою повинна бути , на вашу думку, творча жінка.

ІІ група: Яким повинен бути творчий педагог.

ІІІ група: Якою повинна бути творча дитина.

ІV група: Якими мають бути творчі батьки.

Ведуча: По закінченні кожна група презентує власний колаж.

Рефлексія.

Ведуча: В кінці нашої ділової гри мені хотілося, щоб ви заповнили невеличку анкету.

Анкета

 1. Чи потрібні такі форми роботи з педагогічним колективом в методичній роботі закладу?

2. Які вправи вам сподобалися?

 3.Чи сприяла ділова гра вашому професійному зростанню?

 4. Пропозиції по удосконаленню проведення таких форм роботи?

Майстер-клас на тему:

«Краса і мудрість народної іграшки».

Мета: збагатити знання педагогів про різновид української народної іграшки – ляльки-мотанки; пояснити, яку роль відігравала іграшка в житті людей у давнину; навчити виготовляти ляльку-мотанку за зразком; викликати інтерес і повагу до традицій українського народу; розвивати творчу активність; створити емоційно-сприятливу атмосферу.

Обладнання: виставка на тему: «Лялька-мотанка – золота спадщина українського народу», матеріал для виконання ляльки (шматочки тканини, нитки, тасьма).

Хід майстер-класу:

І. Постановка цілей та завдань майстер-класу.

Ведучий: Шановні колеги! На сьогоднішньому майстер-класі я познайомлю вас з різновидом української народної іграшки – лялькою-мотанкою. Ви поглибите свої знання про те, яку роль відігравала іграшка в житті людей у давнину, та навчитеся власноруч виготовляти ляльку-мотанку. Я сподіваюся, що проведений сьогодні майстер-клас викличе у вас інтерес і повагу до традицій українського народу.

ІІ. Основна частина майстер-класу.

Ведучий:

Лялька-мотанка відома з незапам’ятних часів і була оберегом в українській родині. Головне призначення ляльки – берегти душу свого власника від зла й нечистих помислів. Це могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох культурах земної кулі.

В давнину такі ляльки використовувалися як ритуальні, обрядові, а потім колекційні. Майструють ці ляльки зазвичай з природніх матеріалів, натуральних тканин. Спосіб простий - перекручування й перев'язування тканини. Прикрашали мотанку народними орнаментами та вишивкою. Велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного

полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.

В основі української ляльки-мотанки хрестоподібна фігура. Де єдина об’ємна деталь – це голова. Для голови змотується спіраль – символ безконечності буття і вічності.

Хрест на обличчі є оберегом – символом Сонця, життя і нових починань. Символізує саму людину, гармонію фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. Обов’язково лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе вдачу та щастя.

Зазвичай ляльку вдягали у світлу сорочку, нижню спідничку та запаску. Усі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка – позначає три часи: минулий, теперішній і майбутній. Важливими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також має бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка, що символізує зв'язок з небом.

При народженні дитини українці виготовляли ляльку-немовляти. Лялька - закрутка виконана у вигляді немовляти в пелюшках. Її укладали в ліжечко поряд з дитиною для охорони її сну та здоров'я.

Баба-берегиня допомагала оберігати достаток сім'ї. У середину ляльки вкладали монети, зерно, вовну для збереження домашнього тепла, отримання хорошої вовни овець та грошового достатку.

Лялька-наречена захищала дівчат від пристріту (переляку) і підтримувала їх. Цю ляльку багато одягали і прикрашали, так як вона символізувала придане нареченої і привертала багатого нареченого.

Мотанка - матуся – одна з найдобріших і найулюбленіших майстринями ляльок. Вона символізує головне призначення жінки - дати життя новій людині, піклуватися, захищати та оберігати малюка все своє життя.

Мотанка обрядова - це ляльки до свят: Великодня голубка (вона червоного кольору), Вербниця (до Вербної неділі), на Івана Купала (лялька на один день, можна загадувати бажання й разом з віночками пускати в річку); весільні ляльки - наречений і наречена, з'єднані разом; помічниця по господарству - лялька з багатьма ручками, до яких прив'язано багато стрічок.

Лялька-мотанка виготовлена з натуральних матеріалів, з гарним настроєм, без сумніву буде доброю берегинею.

Практична робота: виготовлення ляльки-мотанки.

(На столах лежать клаптики різної тканини, нитки, тасьма. Звучить спокійна народна музика.)

Ведучий: Зараз я пропоную вам виготовити ляльку-мотанку.

1. Спочатку робимо голову. Беремо тканину, розстеляємо на столі, складаємо краями до середини. Ширина складеної тканини буде висотою голови ляльки.

2. Далі скручуємо тканину, це і буде основа для голови ляльки-мотанки. З боків скрутки видно спіраль - символ безкінечності життя.

3. Отриману скрутку туго перемотуємо нитками, злегка стягуючи. Чим тугіша буде голова - тим краще намотувати хрест.

4. Для обмотування голови беремо іншу тканину, яка не просвічується, але і не дуже цупка, тоді голова буде охайною і без складок.

5.  Кладемо скрутку на клаптик посередині, ближче до низу, накриваємо верхнім кутом тканини і тримаючи скрутку загортаємо всі складки тканини назад.

6. Передня частина голови повинна бути гладенькою, по-можливості без складок.

7. Беремо голову у ліву руку, а правою обмотуємо ближче до скрутки - формуємо шию.

8.  Далі беремо нитки для намотування хреста. Взагалі, наші прабабусі намотували простий однотонний хрест чорного або червоного кольору. Чорний колір - жіноча енергія, спокій. Червоний - чоловіча енергія, активна, пробивна.

9.   Під час намотування сакрального хреста, голову ляльки-мотанки тримаємо лівою рукою, а намотуємо нитки правою, і тільки за годинниковою стрілкою. Взагалі, будь-які частини ляльки намотуються тільки за годинниковою стрілкою.

10.   Обмотуємо ниткою шию ляльки, щоб закріпити нитку.

11. Обмотуємо голову і повертаємось наперед.

12.  Таким чином, ми ніби обмотуємо половину голови.

13.   Далі заводимо нитку через задню частину голови на іншу (ліву) частину шиї, і виводимо нитку наперед.

14. Обмотуємо нитку декілька разів навколо шиї ляльки, і переходимо до горизонтальної намотки.

15.  Виводимо нитку ззаду голови і умовно приміряємо де буде проходити лінія намотування.

16.   Притримуючи нитку великим пальцем правої руки, намотуємо нитку горизонтально за годинниковою стрілкою.

17.  Намагайтеся намотувати так, щоб нитки лягали одна біля одної, а не одна на одну.

18.   Коли ви намотали достатню кількість горизонтальних витків, виводимо нитку позад голови, опускаємо її до шиї та закріплюємо (намотуємо5-7 витків навколо шиї). Нитку обриваємо, або обрізаємо.

19.  Беремо нитку іншого кольору.  Закріплюємо нитку на шиї ляльки (5-7 витків), і виводимо її з лівої сторони вертикальної чорної лінії. Намагайтеся класти витки один біля одного.

21.  Намотуємо зліва бажану кількість витків, і виводимо нитку позад голови. Кількість витків потрібно рахувати, бо на готовій роботі один-два зайві витки будуть помітні.

22.  Коли зліва намотали достатньо, виводимо нитку позаду і переходимо на іншу сторону.

23.  Тепер намотуємо з правої частини вертикальної чорної лінії. Після закінчення, нитку закріплюємо навколо шиї.

24.  Далі, переходимо на горизонтальну лінію. Спочатку намотуємо червону нитку над чорною.

25.  Потім намотуємо червону нитку під чорною горизонтальною лінією, виводимо нитку позаду голови ляльки і закріплюємо на шиї. Нитку обрізаємо, чи обриваємо.

 Голова ляльки готова. Тепер будемо її наряджати.

26. Беремо тканину для нижньої спідниці, обгортаємо ляльку, фіксуємо тканину біля шиї (примотуємо ниткою).

  1. Для рук можна взяти таку ж тканину, чи іншу. Складаємо тканину краями всередину (як для голови),  або скочуємо трубочкою, підігнувши край. Фіксуємо ниткою відділяючи долоні ляльки.

28.  Примотуємо руки до шиї ззаду тулуба. Примотувати треба навхрест.

29.  Далі, одягаємо нашій лялечці спідничку. Довгенький клаптик тканини призбируємо навколо талії ляльки, а потім примотуємо до ляльки.

30. Фартушок - невід'ємна частина української ляльки-мотанки. Це ознака господині. Фартушків може бути декілька, наприклад: більший однотонний, а поверху менший кольоровий. Також примотуємо фартушок.

 31. Далі беремо шматочок тканини для корсетки. Деякі майстри корсетку не роблять, а просто обмотують груди і талію стрічкою, нитками чи тасьмою.

32.   Тканину для корсетки складаємо навпіл, розрізаємо посередині до лінії згину, і в сторони десь по пів сантиметра. Якщо шия товста, бокові розрізи робимо глибші.

  1. Одягаємо нашій лялечці корсетку і фіксуємо її поясом. Поясом може бути товстіша нитка, стрічка, сплетена з ниток косичка, тасьма, вузенький клапоть тканини, тощо.

34. Залишилось пов'язати хустинку.

Лялечка готова.

ІІІ.Підведення підсумку майстер-класу

Ведуча. А підвести підсумок нашого майстер-класу мені хотілося б таким віршем:

Нездоланний і талановитий

Наш народ скарби свої зберіг.

Тих скарбів коштовних не злічити,

Серед них – і лялька-оберіг.

Лялька-мотанка – це забавка дитяча

І мистецьке диво, але ще

Іноді здається нам, неначе

Вічність сіла ляльці на плече.

Бо її історія прадавня

Вже сягає п’ять тисячоліть.

Крізь віки гіркі, страшні і славні

На сторожі пам’яті стоїть.

Лялька-мотанка до нас приходить нині

Оберегом щастя і добра.

Щиро Вас вітаємо в Гадяччині

Хай квітує радісна пора!

Хай дарує бог благословення

Досягти найвищої мети,

Із міцним здоров’ям і натхненням

До вершини творчості іти!

Хай радіють Вашим творам діти,

А дорослі приклад з Вас беруть…

Україні й Вам, по всьому світу

Ляльки-мотанки хай славу принесуть!

Ведуча. Дякую вам за увагу. На закінчення пропоную кожному учаснику виразити свої враження про майстер-клас. Виберіть квітку любого кольору і прикрасьте нею сорочку нашої української красуні.

Квітка червоного кольору – сподобалось все.

Квітка синього кольору – хочу дізнатися більше.

Квітка жовтого кольору – зацікавило, буду втілювати в своїй роботі.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.