Вікна хати, що дивляться в сад…
Вікна хати , що дивляться в сад,
Голубіють шибками попід білим крилом.
Я так хочу вернутись назад
І заснути в оселі цілющим дитинчатим сном.
Вікна хати, що вулицю ось стережуть,
Виглядають гостей, подорожніх вітають.
Може, то мене вони ждуть
І тому день і ніч вони спать не лягають,
Не змикають очей, не втомились чекати,
Ще й заквітчані в посмішку, світять ясним теплом.
І здається, що батько і мати
Знов зустрінуть мене за селом.
Як колись привітають, накриють стола,
Защебечуть два голоси в різні тони:
-Де ти, доню, так довго була?-
Проговорять разом.-
Хвилювалися ж ми.
Я вклоняюся Вам, матері і батьки,
Що чекають дітей на порозі.
Хай ще довго й щасливо зоріють шибки
І рятують усіх на нелегкій життєвій дорозі!
