Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Особливості адаптації та модифікації освітнього процесу в контексті інклюзивного навчання
»

Виховний захід "З вишиванкою у серці"

Виховна робота

Для кого: Дорослі

11.04.2021

131

5

0

Опис документу:
МЕТА. Поглибити знання учнів про творчість майстрів України у царині вишивки, її історію та культурне значення; сприяти творчій діяльності; розвивати дослідницькі та комунікативні навички; виховувати почуття гордості за рідний край, національну гідність, шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей. Обладнання: презентації, відео, інтер’єр святково прибраної української світлиці з сучасним імітованим подіумом.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховний захід

З вишиванкою у серці

Підготувала:

учитель української мови та л-ри

Мужиловицького НВК

“ЗОШ І-ІІст. – ДНЗ”

Хімяк О.М.

2019

МЕТА.   Поглибити знання учнів про творчість майстрів України у царині вишивки, її історію та культурне значення; сприяти творчій діяльності; розвивати дослідницькі та комунікативні навички; виховувати почуття гордості за рідний край, національну гідність, шанобливе ставлення до загальнолюдських цінностей.

Обладнання:  презентації, відео, інтер’єр святково прибраної української світлиці з сучасним імітованим подіумом.

Хід виховного заходу

Відео «Україно моя - вишиванко»

Ведучий 1    

Доброго дня всім, хто тут зібрався нині!

Доброго дня всім, хто в гості завітав!

Доброго дня, великій цій родині!

Шановні гості, ми вітаємо вас!

Ведучий 2     

Ми раді Вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота – пшениці,

Щоб хліб святий був завжди на столі,

Й щасливі були всі на українській цій землі.

Прийміть же хліб на мальовничім рушникові.

Віншуєм вас привітним гожим словом.

(Кладуть хліб на вишитім рушникові на стіл)

Ведучий 1
Хай здоров'я ніколи не зраджує Вам
Будьте завжди такі ніжні, милі, любі!
Хай Вам радість і щастя, й любов
Вишиваним цвіте рушником.

Ведучий 2  Сьогодні  у нас свято. Свято незвичайне. Це свято вишиванки. Щиро запрошуємо Вас полинути в прекрасний світ народної вишивки, щоб дізнатися  більше про наші традиції, обряди, культуру та історію.

 Ведучий 1   

   Народне прислів'я каже: «Без верби і калини нема України». До сказаного слід додати: «І без вишивки». Тому що вишиваний рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами - оберегами.

     Ведучий 2   

   Напевне, нема в Україні оселі, де б не було вишиваного рушника, чи серветки, чи сорочки. Ці дорогі серцю речі передаються дітям, онукам, правнукам із покоління в покоління і свято зберігаються.

Відеорозповідь «З музейної скрині»

Ведучий 1 Українська вишивка, як і українська пісня, є знаковими для нашої традиційної культури. Без любові до української пісні, без розуміння символіки української вишивки не станеш справжнім українцем.

Ведучий 2 Вишивка — один із давніх і найпоширеніших видів народного декоративно-прикладного мистецтва. Археологи стверджують, що на теренах України вишивка існує ще з часів трипільської культури.

Ведучий 1 З часом на різних українських територіях вишивки зазнавали чималих змін у мотивах і барвах, однак при цьому не втратили оригінального власне українського стилю, тому їх не важко розпізнати серед вишивок інших народів – слов’янських і неслов’янських.


Ведучий 2 Вишивані рушники, сорочки, одіж, різноманітні речі як повсякденного вжитку, так і святкового, предмети релігійного культу, — майже всього торкнулися руки вишивальниці. У такий начебто нехитрий спосіб творилась краса і затишок в оселі: тіло оберігалось від "злого ока” вишивкою на вбранні, господарство було захищеним вишитими речами з орнаментами, насиченими глибоким символічним змістом.

Ведучий 1 Кожному регіону України притаманна своя вишивка, своя символіка, свої кольори.

Ведучий 2 Особливого значення набуває техніка вишивки білого по білому. Вважають, що білий колір  має символічне значення і додає сили власнику сорочки.

Ведучий 1  До п’ятірки кольорів, яким зазвичай вишивали в Україні,належать  білий, червоний,  чорний,  синій і жовтий. Деякі нитки фарбували корою дуба.   Червоний колір для ниток добували з жучка кошеніль. За кольором нитки можна визначити і регіон, де вишивали.

Ведучий 2  Наші пращури вважали, що сорочка має чарівну силу, захищає від ворогів, тобто сорочка була оберегом. А тому з нею пов’язані повір’я,  про неї народ складав приповідки. Які саме, ми зараз послухаємо.

Учень  У народі існувало таке повір’я, що починати шити сорочку можна лише у чоловічий день, краще у четвер, бо, як почнеш у середу, вона негарна буде.

А ще у народі кажуть:

– У наших хазяйок та по сто сорочок, а у мене одна та й та біла щодня.

  • Рукави -  як писанка, а личко -  як маків цвіт.

  • До Великодня сорочка хоч лихенька, аби біленька.

  • Як неділя, то й сорочка біла.

Учень

  • Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

  • Перша Пречиста любить паляницю м’якеньку, а друга – сорочку біленьку.

  • Немає нічого милішого від сорочки, у якій мати народила.

  • Сорочка на тіло, а лінь – у двері.

Учень

Повір’я про сорочку:
– Якщо дощ намочив перший раз одягнену сорочку – на багатство.


– Якщо сорочку прогризли миші – в ногах буде слабість.

– Якщо зачепив і роздер сорочку – можеш зганьбитись.


– Не можна лишати замочених сорочок через неділю, щоб у роду не було полонених.


– Щоб бути гарним та чистим на виду, потрібно повернутися на захід сонця й утертись спиною.

  • Не можна продавати сорочку, бо продасиш своє щастя.

Учень
             Галя вишиває

За вікном летять сніжинки,
Вітер завиває,
А в кімнаті сорочинку
Галя вишиває.

Вишиває ще й співає,
Часом нитку поре,
На сорочці розцвітають
Квіточками взори.

Як колись одягне Галя
Вишиту сорочку,
Кожний скаже: — От і краля,
Мов на образочку!

Учень
До вишиванки доторкнусь вустами
І черемшини пахощі вдихну.
Мов оживають маки під руками,
Росу дзеркальну я із них змахну.
І подих вітру і блакить озерця,
Зорю вечірню, вквітчану весну -
Усе це пригорну до свого серця,
Коли сорочку вишиту вдягну.

Учень
Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивала хрестики зелені, --
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.

Ведучий 1 Готуючись заміж, кожна дівчина  повинна була вишити нареченому  сорочку.

Учень
Сорочку-вишиванку
До самого світанку
Вишивала дівчина в сиву давнину.
Схрещувались ниточки,
Розквітали квіточки:
Ружі та барвінок, вздовж по полотну.

Вишивала з піснею
Яблука барвистії.
Чи на дворі дощ був, чи холодний сніг.
Вишивала ружу
Та вкладала душу,
Щоб на довгі роки вийшов оберіг.

Барви кольорові:
Зелень – то діброви,
Молодість, надія, злагода і мир;
Жовтий – то колосся,
Й плодовита осінь,
І ласкаве сонце, що встає з-за гір.

Синії стежини –
То морські глибини,
До людей довіра і безкінечність вся.
Ну а чорний килим –
Туга по загиблим,
Що за землю рідну віддали життя.

Хрестики червоні –
То калини грони,
І вогонь гарячий, і пролита кров,
Але ще й родина,
Ненька-Україна,
І родинне щастя, й вічная любов.

Я візьму льон білий,
Нехай рух несмілий,
Але ж вишить спробую сорочку таку.
Ниточка до ниточки,
Квіточка до квіточки,
Щоб нащадки згадували на довгім віку.




Ведучий 2 Скільки пісень переспівалось за роботою, скільки дум передумалось за ті вечори, скільки разів мріяли про того, хто носитиме ту сорочку.

А вже ж тая слава

По всім городочку,

Що дівчина козакові

Вишила сорочку.

Ведучий  1 Послухайте пісню «Вишиванка» ( дівчата  імітують процес вишивання, демонструють  червоні і чорні нитки,  як у пісні,  і в кінці пісні показують вишиту чоловічу сорочку).

 ВИШИВАНКА ("З вечора пригожого аж до ранку...")

З вечора пригожого аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку.
Вишивала, дівчина, вишивала,
Чорну і червону нитку брала.

А що чорна ниточка - розставання,
А червона ниточка - то кохання.
Щоб та чорна ниточка часто рвалась,
А червона ниточка гладко слалась.

Встану я в неділеньку спозаранку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься,
Будеш ти носить її коло серця. 

Учень

Не мода це й не дивна забаганка...
Нелегко нашим недругам збагнуть,
Чим є для укранця "вишиванка"?
І що у ній за таємнича суть?

Нитки, неначе мрії кольорові,
Вплелися в долі біле полотно...
Вона - це символ віри і любові,
Що нам Господь вручив колись давно...

Вона пропахла вітром і грозою,
Вогнем і житнім хлібом на столі,
Солоним потом, згірклою сльозою,
І кров’ю, українців на землі.

У цій сорочці - чистота крилата
І вічна мудрість пройдених доріг,
Вона міцніша за сталеві лати,
А в ній - наш нездоланний оберіг!

Ведучий 2 Магічним знаком-оберегом є на Україні  вишитий рушник. Він супроводжує  українців протягом усього життя.

Звучить пісня .Співає Анна Торішня «Вишиванка  моя Україна» (Відео)

Учень
Рушники

Вишивала мати рушники
Золотими, синіми нитками.
Ткались візерунки з-під руки,
І нитки снувалися з думками.

«А вже першу пару рушників —
Кольори квітують небесами —
Вивішу, мов пару голубків,
У світлиці я над образами.

А вже другу пару рушників,
Де любов дитинна й суму гами,
Вивішу, мов символи вінків,
Над портретом вашим, тату й мамо.

А вже третю пару рушників —
України в них краса-окраса —
Вивішу, як дяку од віків,
На портрет великого Тараса».

Вишивала мати рушники
Золотими, синіми нитками,
Ткались візерунки з-під руки
І нитки снувалися з думками...

   Ведучий 2. Раніше в кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками, тобто готувався посаг. Зазвичай  сусідам неодмінно показували посаг, виготовлений дівчиною на виданні.

Відео про вишивання весільного рушника

Вчитель

Рушник як символ сімейного вогнища

З давніх часів головним атрибутом весільної церемонії було благословення батьків. Це робилося, тримаючи в руках ікони. А зустрічали молодих, батьки з короваєм на рушнику.

Природно останній мав свої символи, які несли необхідну енергію. Вишивання рушника вкрай відповідальне заняття, адже потрібно врахувати все необхідне:

         на самому початку вишивається облямівка. Її можна зобразити як пензлика або мереживо. Іноді мереживо пов'язане вручну пришивається до облямівки.

         наступним етапом вишивання йде дерево роду. Його поміщають серед інших дерев, на яких розташувалися пташині пари.

         потім зображується дерево нареченої, де можна зрозуміти всю складову її родини.

     останнім наносяться побажання молодим. Для нареченого і нареченої вони відрізняються. Нареченому призначається символ багатства - виноград, символ сили і фортеці - дуб і калина як безперервність сімейного життя. Для нареченої, вишиті квіти (троянди, гвоздики і мак) символізують красу, непорочність і продовження роду.

Орнаменти слов'янських народів і їх позначення

         дуже часто зустрічається малюнок означає воду і сонце. Сонце вишивається у вигляді квітки або восьмикутної розетки. Знак води представлений як згорнувся уж. Вони мали значення: сонце - батьківська енергія, вода - материнська;

          материнський символ зображується у вигляді зірки з вісьмома кінцями. В якості обрамлення використовується зображення квіткової гірлянди. Використання для вишивання нитки жовтого і блакитного кольорів, говорять про те, що даний вид орнаменту використовувався на території України;

         значення вишивки хмелю - молодість. Вірші про вишивку, а конкретно про вишитий хміль, зустрічаються у народній пісні. У ній йдеться про те, що хміль на одязі молодих людей має значення готовності до шлюбу;

         троянда означає вічне відродження і сонячний рух. У народі саме зображення троянд уявлялося як всесвіт;

         калина має особливе значення кровності і безсмертя роду. Тому зображення калини наносилося на рушники і сорочки;

         дуб уособлює бога Перуна (бог чоловічої енергії). Вишивання дуба було оберегом для чоловіків;

         малюнок маку міг захистити його носія від будь-якого зла. Історія розповідає, що якщо в родині були загиблі, то дівиці вишивали мак на сорочках і носили на знак обіцянки продовження роду;

         історія об'єднує символи вазона і Берегині (богиня домашнього вогнища у слов'ян). Вишивання вироблялося нитками лише червоного кольору та позначало оберіг і лікування;

         виноград - символ сім'ї та зображувався на родинних рушниках;

         квітковий орнамент в історії виникнення слов'янської вишивки, зустрічається досить часто. Але саме лілія означає дівочу невинність і нескінченне життя. Якщо зображення має над собою краплі роси, це означає запліднення;

         зірки зображувалися на рукавах і мали значення гармонії, впорядкованості всесвіту;

         ромби були лідируючими орнаментами в історії вишивання давніх слов'ян. Їх смислове навантаження полягала в заступництві землеробства і була символом родючості. Виконувалася і на жіночих, і на чоловічих сорочках;

Ведучий  1 "Дати рушники — традиційно означало згодитися на шлюб і готуватися до весілля”. Рушники подавали і брали, коли йшли свататися, пов’язували молодих, прикрашали гільце на дівич-вечорі, на рушники ставали молоді.

Ведучий 2. А зараз у виконанні наших учнів ми побачимо фрагмент  сватання.

Інсценізація сватання

Мати [побачивши сватів, каже дочці]. Дочко, вже старости прийшли. Вийди з хати.


[Входять старости — 2 чоловіки з паличками в руках, знімають шапки, низько кланяються і кажуть:]


Свати. А  пустіть, будьте ласкаві, в хату, кланяємось вам, свате, хлібом-сіллю.


[Дають хліб].


Батько й мати. Спасибі за хліб, за сіль.


Сват 1 Ми є люди німецькії, а йдемо з землі турецької. Ми собі ловці, удалії молодці. Раз дома, у нашій землі, випала пороша... Я і кажу товаришу: «Чого нам дивитись на таку шквирю, ходім ськать усякого звірю», -— і пішли. їздили, слідили — і нічого непо­лучили. Назустріч нам якраз їде на вороному коню отсей князь (а Василь кланяється, бо се про нього говорили). От після зустрічі він каже-говорить нам такії речі: «Ей ви, ловці, добрії молодці! Услужіте мені службу, покажіте дружбу: ось якраз попалась мені лисиця або куниця, а трохи чи не красна дівиця, їсти-пити не жалаю, достати її жалаю. Поможіте, піймайте; чого душа захоче, усього від мене бажайте. Десять городов вам дам :скирту хліба».

Сват 2 Пішли ми по слідам, по усім городам. Перш слід пішов у Німеччину, а далі у Ту­реччину; ходимо, шукаємо, а її не піймаємо. Усі царства-государ­ства пройшли, а її не знайшли; от і кажемо князю: «Не тільки звіра в полі, що куниця; пошукаємо деінде, найдеться й красная дівиця» Так наш князь затявсь, при своїй думці зоставсь. «Скільки, — каже-говорить, — по світу не їжджав, у яких царствах-государствах не бував, а такої куниці, ніби красної дівиці, не видав». От ми усе по сліду йшли та і в се село — як зоветься, не знаємо — прийшли. Тут вп'ять пала пороша, ми, ловці-молодці, давай ходить, давай слідить; сьогодні рано устали й зараз на слід напали. Пішов наш звір та до вас у двір і з двора до хати; тепер жалаємо його піймати. Певно, вже наша куниця — у вас у хаті красна дівиця. Нашому сло­ву кінець, а ви зробіте нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю куницю, вашу красную дівицю! Чи віддасте, чи нехай підросте?

[Входить дівчина і, наче засоромившись, стає коло печі й колупає її].

Батько. Бачите, ловці-молодці, що ви наробили: мене з жінкою засмутили, дочку пристидили, що скоро піч зовсім повалить. Так ось що ми зробимо: доброго слова не цураємось, а щоб ви нас не порочили за те, що ми передержуєм куницю — красную дівицю, то ми вас перев’яжемо  і тоді все добре вам скажемо. Дочко! Прийшла черга і нам до прикладу казати, годі піч колупати, а чи нема чим цих ловців-молодців пов’язати?   [Дочка мовчить, колупає піч].


Мати. Чи чуєш, що батько каже? Іди, та давай чим людей перев’язати! А може. нічого не придбала, та з сорому піч колупаєш? Не вміла матери слухати, не вчилася прясти, не зробила рушників?


[Дівчина йде в кімнату і виносить звідти на тарілці два вишитих, хрест на хрест покладених, рушників, кладе їх на хлібові, вклоняється й цілує руку в батька та в неньки, потім оперізує рушниками сватів. Свати вклоняються і кажуть:]


Свати. Спасибі батькові й матері, що свою доню рано будили і доброму ділу вчили. Спасибі й дівочці, що рано вставала, тонко пряла і гарні рушники придбала.

[ Дівчина виносить молодому червону хустку].

Батько. Цьому, дочко, сама чіпляй, за пояс хустку затикай, та до себе притягай, та слухай його, та шануй.

[Дівчина дарує хустку.].

Батько і мати  А тепер можна і почастувати дорогих гостей.(Виходять)

Учень
Рушникове обличчя веселе,
Обпліта коровай на столі,
Закликає гостей до оселі,
Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,
Ним шлюбують дітей матері,
Він додому із далечі кличе,
Де в калині живуть солов”ї.

Він простелений тим, в кого серце
Не черствіє й дарує тепло,
Хай цей символ лишається вічно
В нашій хаті на мир, на добро.

Учень
Тримаю вишиті старенькі рушники.
Давно забуті, горнуться до мене.
Заполонили світ нейлони та шовки...
Кому потрібні вишиті ромени?

Гортаю білу грядку полотна,
Засіяну барвінком і любистком.
Сміється вишита прабабою весна,
Ховається за квітами і листом.

Голублю диво-дивне із пісень,
Що хрестиками стелиться і в’ється.
Сіріє за вікном звичайний день,
А в рушниках волошками сміється.

Перегортаю білі рушники,
Що хліб вкривали і дитя в колисці,
Що старостів чекали на святки –
Розшиті маками, заквітчані, барвисті.

Вже доля весни правнукам кує,
А хміль з калиною на полотні не в’яне.
Як добре, що в мого народу є
Рушник весільний і рушник прощальний...

Благословенна будь на всі віки
Найперша жінка, що нашила квіти.
Душа мого народу – рушники,
Барвінками і мальвами зігріта. 

Ведучий 1 Символіці вишитого рушника, його значенню в житті людини присвячено чимало творів в українській літературі. Пригадаймо пісню на слова Андрія Малишка "Рідна мати моя”, яка стала улюбленою в народі, Дмитра Павличка «Два кольори».

Ведучий 2

Рушник – це дому давній оберіг,

Він вишитий усякими нитками.

Споконвіків родину він беріг,

Бо вишитий матусеньки руками.

Ведучий 1:

Рушник несли, як народився син чи доня,

У візерунках і у квітах запашних,

Щоби завжди щаслива була доля

Й усе найкраще було лиш для них.

Ведучий 2 У чарiвну силу рушника вiрили як у доброго чудодiя, що оберiгає вiд усякого лиха. А щоб ця сила була, потрібно вишивати з добрими, чистими і радісними думками.

У народі кажуть: «Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати, буде чим гостей шанувати»

Ведучий 1 А наші учні рушники поєднали з таночком.

 Вашій увазі пропонуємо танець «Рушничок» . 

  Учні виконують танок

Ведучий 2 А зараз ми пограємо у гру „Марафон ерудитів”.

За кожну правильну відповідь буде нагорода.

Запитання

1.Як називають кольорові нитки для вишивання? (Заполоч)

2. З яких рослин  давнину виготовляли полотно?(Коноплі, льон)

3. Як колись добували червону нитку для вшивання? (Використовували жучка каше- міль)

4. Що символізував білий колір вишивки на білому полотні  сорочки? ( Силу того, хто буде носити цю сорочку)

5 Які ще кольори, крім білого, притаманні українській вишивці найчастіше (Чорний, червоний, синій, жовтий).

6 Як називалися предмети в скрині нареченої? (Посаг)

7.Як називають ажурний узор, зроблений на місці висмикнутих з тканин ниток? (Мережка)

Учень

Вишиванки

Рушники і вишиванки, наче птиці,
Позлітались звідусюди на стіні.
І палає кольорами вся світлиця,
Ніби сонце зупинилось при вікні.

Стільки барв у кожній квітці стигне!
Стільки дива дивного. Аж страх.
Сріблом візерунить кожен вигин,
Кожен штрих на ніжних пелюстках.

— Тітко Ганно! Як це чудо сталось:
Ліс і сонце, синій простір, час?..
Тітка Ганна пальці показала,
Голкою поколоті щораз.

Ведучий 1 А зараз ми запросимо вишивальниць нашого села продемонструвати свої роботи і поділитися досвідом.

Ведучий 2

Сьогодні великий скандал учинився!
Кричав чоловік: «Боже, як я втомився!
По хаті розкидані нитки твої,
За шитвом сидиш ти і ночі і дні,
Нашвидкоруч ти готуєш меню,
Чи довго терпітиму цю маячню! »
Ох, як би хотілось йому відказати:
-Коханий, без цього мені не прожити!
Ох, як би хотілось йому пояснити:
Про душу тонку, про потребу творити!
Ох, як би хотілось ... розправити крила!
Встаю і кажу: «Зараз зроблю все, милий».

Вчитель

Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.
(Показуємо презентації робіт вишивальниць. Кожна розповідає про свої роботи, показує найулюбленіші, ділиться досвідом.)

ВИШИВАНКА

Я вишивала долі рушничок,

Червону й чорну нитку брала.

Життя своє, на біле полотно,

То хрестиком, то гладдю слала.

Два голуби – несуть любов палку,

Щоб в парі все життя прожити.

Троянда й виноград сплилися у вінку,

Веселку щастя легко шити.

Тобі мережку вишивали зорі,

Сльозинками лягав стіжок на шов,

Я душу й серце заплела в узори.

Щоб ти мене у всесвіті знайшов.

Я пісню вишиваючи співала

Про рідний край, родинний оберіг.

Щоб дітям нашим і онукам нашим,

     Щаслива доля рушником лягла до ніг.

Це вишиття для мене, як бальзам:
Тамує спрагу у спекотне літо.
Щораз кладу, тулю його до ран,
Хоч знаю, що буде іще боліти.
То хрестиком, то гладдю простелю.
Червоний колір, а тепер — зелене.
А ти гадай, чи я тебе люблю,
Чи твоя доля близько коло мене?
Куди, куди ця ниточка веде?
За ким банує знову чорний хрестик?
Я надто довго згадую тебе,
І як це все у слово перевести?
І як же поєднать на полотні
Цих кольорів палахкотіння яре?
І блиск сльози, і сонце із-за хмари,
І сміх безжурний тих зимових днів?

Вишиваю. Вишиваю душу
В хрестики на білім полотні.
Я собі зізнатись чесно мушу,
Що від цього радісно мені.
Радість щедро закладу в узори,
Що виходять із-під рук моїх.
Ласку, доброту й любові море
Заплету поміж узорів тих
Цю роботу подарую дітям.
Пройде час, а потім і життя.
Може, колись серце їм зігріє
Мамине стареньке вишиття.

Звучить пісня «Мені сорочку мама вишивала»

Ведучий 1  Про вишиванку  можна говорити багато. Зараз у нас відроджується традиція одягати на свято вишивану сорочку, і не лише на свято. І це не мода, адже мода змінюється. А вишивана сорочка була, є і буде оберегом для кожного з вас, адже в ній – тепло рук рідної вам людини, в її орнаменті не просто хрестики, а символи, що оберігають вас, в ній – сила, тепло, життя.

Вчитель

Починаючи з 2010 року у Києві 24 серпня в День незалежностіУкраїни проводиться парад вишиванок з метою популяризації українського одягу та українських традицій в Україні. Носіння вишиванок стало популярним явищем в українській культурі з початку 21 століття. Символізує навернення української частини суспільства до своїх національних та культурних витоків.

Я покажу відео параду вишиванок. А ви зверніть увагу на те, як презентувала себе Вінниччина. Її можна назвати найкращою з усіх областей у вишиванковій ході. Лунає український мотив, всі у вишиванках, несуть герби всіх районів. А рушники… Їх більше 20. А розмір… Я горда за своїх земляків.

Відео параду вишиванок у Києві

Ведучий 2  А зараз конкурс «Я українка, українець!».

 Переможців будемо визначати оплесками. Переможець той - кому нагучніше зааплодують присутні в залі.

 ( Учні у вишиванках виходять на імітований сучасний подіум, демонструючи красу і неповторність української вишивки під музичний супровід.)

Ведучий 1 Ми могли б ще дуже багато і довго розповідати про цей прекрасний вид мистецтва, але наше свято наближається до завершення.

Ведучий 2 Ми повинні пам’ятати, що народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Ведучий 1

Мереживом виткане наше життя,
Душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття,
Які в нього нитки вплітаєш.

Ведучий 2                    

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

                         

Ведучий 1

Хай вам сміється доля журавлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

  На  вишиванках осявають путь.

Ведучий 2
Хай здоров'я ніколи не зраджує Вам
Будьте завжди такі ніжні, милі, любі!
Хай Вам радість і щастя, й любов
Вишиваним цвіте рушником.

Ведучий 1: Хай у ваших оселях розквітне калина, оживуть птахи й квіти на полотнах! Ми з вами усі - українці, яких об'єднує у велику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Учень
Одягнімо, друже, вишиванки —
Наш чарівний український стрій.
Не для когось, не для забаганки,
А для себе, вірний друже мій.

Одягнімо вишиванки, друже,
Як одвічний предків талісман.
Хай не буде серед нас байдужих
І один в нас буде отаман.

Одягнімо в свята і неділі,
В будень, за потреби, одягнім
І відчуєм — вороги безсилі
Зруйнувати український дім.

Одягнімо вишиванки, друже,
Хай побачить українців світ —
Молодих, відважних, дужих,
У єднанні на сто тисяч літ.

Учень
Усе навколо завмирає,
Коли вдягаю вишиванку.
Лиш серце радісно палає,
Мов промінь сонця на світанку.

Коли вдягаю вишиванку,
Немов в любові признаюся
Своїй країні ніжно й палко,
Вдягну і Господу молюся.

За мир та спокій в Україні!
Щоб вишивані візерунки
У долю кожної родини
Внесли приємні подарунки! 

Звучить пісня Каті Бужинської «Україна – вишиванка»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.