Зараз в ефірі:
Вебінар:
«
Використання наскрізної інтеграції святкових днів та пам’ятних дат в освітньому процесі
»
Взяти участь Всі події

Виховний захід "В моєму серці Україна".

Опис документу:

Матеріал можна використати для виховних заходів про нашу Україну.

Мета: виховання в учнів почуття поваги та любові до своєї Батьківщини - України, до української мови, до природи рідного краю; сприяти формуванню в учнів відчуття гордості за приналежність до українського народу, шанобливе ставлення до державних символів та історичного минулого своєї Батьківщини.

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховний захід:

«В моєму серці Україна».

Епіграф:

Вишита колоссям і калиною,

Вигойдана співом солов’я,

Зветься величаво – Україною –

Земле зачарована моя.

Вчитель:

Дорогі діти! Наш виховний захід присвячений нашій Батьківщині – країні, в якій ми народилися і живемо. Україна – країна хвилюючої краси, радості й печалі. Україна – це наш рідний край, наша земля з багатовіковою історією мужнього народу, що століттями боровся за волю, за своє щастя. Наша Батьківщина – це країна з мальовничою природою, чарівною піснею і зрозуміло мудрим і талановитим народом.

Учень:

Гляньте, яка Україна чарівна,

Гарна, немов би казкова царівна!

Гори, гаї, голубі небеса –

Глибинна, безмежна, велична краса.

Учень. Ми народились в Україні,

Під просторим небом синім.

Україна – Берегиня.

Україна – наше свято.

Україна – мама й тато.

Україна – це наш дім.

Вся родина живе в нім.

Вчитель: То ж для кожної людини є святим той благословенний клаптик землі, що зветься Батьківщиною.

Є щось святе в словах: мій рідний край.

Для мене – це матусі ніжна пісня

І рідний сад від квіту білосніжний,

І той калиновий у тихім лузі гай.

Для мене – це твої стежки й мої

В містах і селах стоптані любов’ю,

Й пісень людські прозорі ручаї,

Усе, що серцю рідне невимовно.

Дивовижна природа нашої Батьківщини. На півночі – густі ліси Полісся, на заході – гори Карпати, на півдні – природні пейзажі змінюються, переходячи у вільні степи. Не можна відвести погляд від широких ланів з вербами, що купають свої коси у тихій заводі річок, від густих лісів, наповнених чудовими ароматами, від давнього Славутича – Дніпра, оспіваного поколіннями людей, що споконвічно жили на його берегах.

Учениця:

Там земля розквітає, як мак на весні,

Верби там у ставах коси миють

А птахи там співають веселі пісні,

Що душа від пісень тих радіє.

Найчистіші джерела там б’ють з – під землі,

Розквітає червона калина

І цей край наймиліший і рідний мені,

Батьківщина моя – Україна!

Вчитель: А як не згадати тут прекрасні рядки, написані українською поетесою Ліною Костенко:

Буває часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво -,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є – дорога, явори.

Усе моє – все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори…

Учень:

Босоніж стежка побіжить

Левадою в городи…

Як любо тут, як славно жить

Серед цієї вроди.

Кохаю край наш дорогий,

Що зветься Україна

Вітчизні хочу я своїй

Зрости достойним сином.

Вчитель: Наша земля, на якій ми народилися і де ми живемо – це Україна, а тому й ми називаємося українці, як от у Франції живуть французи, а в Німеччині – німці, у Польщі – поляки, кожен народ по своїй землі прозивається. І чи ти маленький, чи ти хлопчик, чи ти дівчинка – з гордістю маєш називатися своїм іменем. З гордістю, тому що наш народ боровся і нині бореться за свою незалежність, як ніякий інший у світі.

Учень:

Я – українець! Вірою і кров’ю

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живеться любов’ю,

А я страждаю болями її.

Я – українець! Син народу того,

В чиїй душі співають солов’ї.

Були такими мої мама й тато

Й такими будуть правнуки мої.

Вчитель: «Людина без Батьківщини, що соловей без пісні». Ми народились і живемо на чудовій і багатій землі. Тут ми робили свої перші кроки, відкриваємо навколишній світ.

Учениця:

Мій край чудовий Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль веде дорога в світ.

І найдорожча рідна мова

Джерельцем радісно дзвенить,

І мила пісня колискова

Чумацький шлях кудись зорить…

Мій рідний краю, Україно!

Найкраще місце на землі.

Вчитель: Людина стає людиною завдяки любові. Спочатку завдяки любові тих, хто дав життя, а від батьків ниточка любові тягнеться до отчої хати і краю, де ми народилися і виросли. І ця любов виростає в величезне почуття – почуття нерозривного зв’язку з Батьківщиною.

Учень:

Є на світі прекрасна земля,

Де багаті ліси і поля.

Де закохані люди живуть,

Землю цю Батьківщиною звуть.

Є на світі прекрасна земля,

Що на подвиг синів окриля

Хліб плекають, залізо кують

Землю цю Батьківщиною звуть.

Є на світі прекрасна земля,

До останньої краплі своя

Я піду з нею в бій і на труд

Землю цю Батьківщиною звуть.

Учениця:

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сім’я,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир,

Це небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля,

Від них в нас і радість, і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Учень:

Одна Батьківщина і двох не буває

Місця, де родилися завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає

Лелеки здалека нам весни несуть.

У рідному краї і небо безкрає

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на теплих вітрах

Під вікнами мальви, в саду материнка

Оспівані щедро в піснях.

Тут мамина пісня лунає і нині

Її підхопили поля і гаї.

Її вечорами по всій Україні

Співають в саду солов’ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами

Збідніє, збідніє земля назавжди.

Вчитель: Так, справжня любов до своєї родини, свого народу, своєї Батьківщини немислима без любові до рідної мови. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою. У народу немає скарбу більшого, ніж його мова.

Учень:

Мова кожного народу

Неповторна - і своя,

В ній громлять громи в негоду,

В тиші – трелі солов’я.

На своїй природній мові

І потоки гомонять.

Зелен – клени у діброві

По – кленовому шумлять.

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки –

Українську рідну мову

В дар мені дали батьки.

Берегти її, плекати

Буду всюди й повсякчас, -

Бо ж єдина – так, як мати –

Мова кожного із нас.

Вчитель: Дорогі діти! Ви повинні пам’ятати, що сила і міць нашого народу в глибинних іменних коріннях. Не цурайтесь свого роду і свого народу, любіть свій край, бо ви сини і дочки нашої славної України і вона як мати кличе вас до себе.

Учениця:

Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

Учениця:

Батьківщино – сонечко, рідний край,

Тут топчу я стежечку з краю в край,

Тут я народилась, тут росту.

І тягнусь, мов квіточка, в висоту,

Лугом поміж квітами я іду,

Пісеньку – співаночку я веду.

І лунає пісенька скрізь моя.

Батьківщину – сонечко славлю я!

Учень:

Ось небо блакитне і сонце в зеніті!

Моя Батьківщина найкраща у світі!

Моя Україна – це ліс і озерця,

Безмежні степи і чарівні джерельця.

Красиві пейзажі і гори високі.

Маленькі струмочки і ріки глибокі.

Міста старовинні і замки прекрасні,

Великі будови і дуже сучасні.

Сади чарівні, мальовничії села,

Моя Україна – це пісня весела.

Це щира, багата, як світ, її мова,

Крилата, така мелодійна, чудова!

Її обереги – верба та калина.

Найкраща у світі – моя Україна!

Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.

Та як же, нам дітям, її не кохати!

Моя Україна – козацькая слава!

Така волелюбна і мирна держава.

Вона дорога нам, і рідна, і мила,

Бо світ перед нами, як мати, відкрила.

Вітчизна свята, дорога Україно,

Для кожного з нас ти у світі – єдина!

Вчитель:

Україно, наш духмяний дивосвіт,

Голубінь над золотим колоссям !

Через терни йшла до волі стільки літ –

І настав той день, коли усе збулося!

24 серпня 1991 року засяяла наша Україна, як вільна самостійна і незалежна держава. Це день народження нашої України. Скільки ж років нашій Україні? (25). Україна нині як суверенна держава має свої державні символи: прапор, герб, гімн. Напередодні Дня Незалежності 23 серпня ми відзначаємо День Прапора.

Учень:

Живуть у твоєму серці

Два кольори завжди –

Усміхненого сонця і чистої води.

Вони – це тато й ненька –

Єдина суть буття.

Їх люблячі серденька

Дали тобі життя.

Весна сади щорічно

Цвітінням обновля,

Вода ж і Сонце – вічні,

Як небо і земля!

Нас синьо – жовтий прапор

Веде у майбуття,

Утверджуючи право

На волю і життя!

Два кольори первинні

На ньому як шаблі –

Життєві дві перлини,

Два символи землі.

Вчитель: Діти! Ніколи не забувайте той край, де ви народилися, відчувайте нерозривний зв'язок з Батьківщиною.

Учень:

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина!

Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має,

Та гарніші завжди поміж них –

Ті, що квітнуть у рідному краю.

Є багато пташок голосних,

Любі – милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

І тому, найдорожчою нам

Є і буде у кожну хвилину

Серед інших країн лиш одна –

Дорога нам усім Україна!

Учениця:

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть…

Та тільки одну Батьківщину

Ми маєм… Її Україною звуть.

Учениця:

Моя найкраща в світі сторона

Чарівна, неповторна, Україно!

Для мене в цілім світі ти – одна

І рідна, й мила, дорога, єдина.

Ми всі – малі пагінчики твої

Прийшли у світ, щоб в нім добро творити.

Хоч, може, й кращі є на цій землі краї,

Та нам судилось в Україні жити.

Ми – патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм.

Бо ти найкращий, краю мій ясний,

Вітчизну й матір ми не вибираєм.

А просто любимо, бо ця земля свята,

Вона нас народила і зростила.

Вітчизною зовемо неспроста,

Бо нам вона дала і душу, й крила.

Вчитель: Діти , любити Україну означає працювати і творити в ім’я рідної землі. Ваша праця – це ваше навчання, бо нашій матінці Україні дуже потрібні освічені, розумні, сильні і мужні сини й дочки. Їй потрібні справжні господарі. І, сидячи тут за партами, ви повинні вбирати всі знання, що дають вам вчителі, щоб з часом віддати їх рідній Україні, адже ви – її майбутнє. Від імені класу клятву рідній Україні читає найкраща учениця.

Щоб цвіла Україна моя,

Ми даємо обіцянку нині,

Вчитись так, щоб набуті знання

Пригодились моїй Батьківщині.

Присягаєм наш рідний край

Понад усе любити,

Рідний народ шанувати

І для нього жити.

Присягаєм рідну віру

Завжди визнавати,

По – українськи говорити, молитися, співати.

Як завтра день угледять люди,

Як зійде сонце золоте,

Так Україна жити буде!

Так наша доля процвіте!

Вчитель: Зараз наша держава переживає тяжкі часи, і кожен намагається допомогти їй, зробити свій внесок у її майбутнє. Ми пам’ятаємо наших Героїв, які взимку 2013 року боролися проти несправедливості, стояли на «смерть за незалежність нашої держави. Ми серцем і душею з тими, хто в ці дні боронить нашу свободу на Сході України. То ж пам’ятаймо тих, хто віддав своє життя задля нашого щасливого майбутнього.

Учениця:

Моя сторона і привітна й багата,

Мов вишиванка прибрана хата.

Моя ти надія, моя Берегиня.

Я вірю в майбутнє твоє, Україно!

Мій рідний край – я кохаю тебе,

Бо тут минає дитинство моє,

І материнська пісня тут лине,

Я вірю в майбутнє твоє, Україно!

Учень:

Ми вірим в майбутнє твоє, Україно!

Ти – совість народу, незгасна зоря.

І ти в нас – найкраща, і ти в нас – єдина,

Немає такої, як ти на землі.

Живи й процвітай, моя Україно!

Для миру, для щастя, любові й добра!

Вчитель: Дуже хочеться, щоб в нашій країні панував мир. Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками, примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх пращурів, любіть рідну землю, бережіть волю та незалежність України, поважайте свій народ і його мелодійну мову, будьте маленькими патріотами нашої України. Діти!

Любіть Україну – свою Батьківщину,

Де вас народили – любіть,

Хай піснею лине, віками не згине, -

Любіть Україну, - любіть.

Хай злагода буде між нами постійно

І єдність хай буде у нас.

Любіть Україну, любіть добродійно,

Прошу, любі діти, я вас.

Любіть рідну матір, стареньку бабусю,

Село, де росли ви,- любіть.

Шануй рідну хату, сивого дідуся,

Любіть українців, любіть.

Любіть Україну соборну – єдину

З Полісся до Криму любіть.

І в радості днину, і в скрутну годину –

Я Богом молю вас – любіть.

Пройдуть негаразди, повірте нам, діти,

Зійде України зоря.

Тож вір і надійся, щасливою буде

Твоя Україна й моя.

Отже, з вірою в щасливе наше майбутнє, майбутнє нашої України, ми завершуємо наш виховний захід, присвячений нашій рідній Батьківщині.

Звучить пісня: «Україно».


















Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.