і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
До визначення переможців залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Поспішайте взяти участь в акції «Методичний тиждень».
Головний приз 500грн + безкоштовний вебінар.
Взяти участь

Виховний захід "Слово рідне! Скарбе мій єдиний!"

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
3600 грн
1080 грн
Свідоцтво про публікацію матеріала №VS109165
За публікацію цієї методичної розробки Герасимова Ірина Віталіївна отримав(ла) свідоцтво №VS109165
Завантажте Ваші авторські методичні розробки на сайт та миттєво отримайте персональне свідоцтво про публікацію від ЗМІ «Всеосвіта»
Бібліотека
матеріалів
Отримати код

Сценарій до Міжнародного дня рідної мови:

Підготувала:

Витрикуш І. В.,

вчитель української мови та літератури

Ведучий 1: Добрий день вам, шановні друзі! Вітаємо вас на святі рідної мови! Віримо, що в цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

Ведучий 2: 21 лютого – Міжнародний день рідної мови. Ми хочемо долучитися до урочистого відзначення цієї славної дати, спробуємо переконати всіх, що мова – це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

Ведучий 1: Ми – українці. Живемо у вільній незалежній державі – Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А вона в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

Ведучий 2: Багата й милозвучна наша українська мова. Усі ми її любимо, та це не означає, що для нас чужими чи далекими є мови інших народів. Так само, як окремі люди чи цілі народи мають далеких близьких   родичів, так і в родинних стосунках перебувають між собою мови. Найближчими родичами української мови є мови-сестри; російська та білоруська. Коло родичів розширюється за рахунок інших слов’янських мов: польської, словацької, болгарської...

Ведучий 1: Тарас Григорович Шевченко, звертаючись до майбутніх поколінь, до нас з вами, наказував:

Учітесь, читайте.
Чужому навчайтесь,
Й свого не цурайтесь.
Бо хто матір забуває,
Того Бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають.

Ведучий 2: Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але величну долю вистраждати. 

Ведучий 1: Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом із нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

(Звучить мелодія Т. Петрененка “Україно”)

Ведучий 2: 1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

Ведучий 1: 1769 рік. Видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

Ведучий 2: 1775 рік. Зруйновано Запорізьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

Ведучий 1: 1862 рік. Закрито українські недільні школи.

Ведучий 2: 1863 рік. Указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

Ведучий 1: 1876 рік. Указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

Ведучий 2: 1884 рік. Закрито всі українські театри.

Ведучий 1: 1908 рік. Вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

Ведучий 2: 1914 рік. Російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.

Ведучий 1: 1983 рік. Видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи – російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

Ведучий 2: 1989 рік. Видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову.

Ведучий 1: 1991 рік. Прийнята державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

Діамант дорогий на дорозі лежав,–
Тим великим шляхом люд усякий минав,
І ніхто не пізнав діаманта того.
Йшли багато людей і топтали його.
Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов,
І в пилу на шляху діамант він найшов.
Камінець дорогий він одразу пізнав,
І додому приніс, і гарненько, як знав,
Обробив, обточив дивний той камінець,
І уставив його у коштовний вінець.
Сталось диво тоді: камінець засіяв,
І промінням ясним всіх людей здивував,
І палючим огнем кольористе блищить,
І проміння його усім очі сліпить.
Так в пилу на шляху наша мова була,
І мислива рука її з пилу взяла.
Полюбила її, обробила її,
Положила на ню усі сили свої,
І в народний вінець, як в оправу, ввела,
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла.
І на злість ворогам засіяла вона,
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна.
І сіятиме вік, поки сонце стоїть,
І лихим ворогам буде очі сліпить.
Хай же ті вороги поніміють скоріш,
Наша ж мова сія щогодини ясніш!
Хай коштовним добром вона буде у нас,
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас,
Щоб, поглянувши сам на створіння своє,
Він побожно сказав: “Відкіля нам сіє?!”

Ведучий 2: У процесі життя народу в нашій мові з’являються нові слова. Не завжди людина встигає опанувати нову лексику, тому не розуміє, про що йдеться, а інколи надмірне використання іншомовних слів робить нашу мову не зрозумілою. Ось послухайте розмову в кафе і зробіть для себе висновки.

Сценка “У кафе”

Пані: Гукаю собі у кафе офіціанта: “Борщ український, будь ласка, подайте, склянку узвару й вареники з м’ясом”.

Офіціант: Пані, ну що ви… Кафе в нас сучасне! Стейк є в нас, гамбургер, чизбургер, піца.

Пані: Що то він каже? І як воно їсться?

Офіціант: “Фанта”, “Міринда”, є “Спрайт”, “Кока-кола”. Пийте “Бонакву”. А ось “Пепсі-кола”. Ще є солодощі – тільки для вас: “Ківі”, “Пікнік”, “Помаранч”, “Снікерс”, “Марс”…

Пані: Може він лається?

Офіціант: Прошу сідайте!

Пані: Ой, щось погано… Водички подайте! (Хто його знає, чим він нагодує…). Дякую. Вибачте. Завтра зайду я.

Ведучий 1: Мова рідна! Красо моя! В тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, в тобі, мова, неосяжна душа народу – його радощі і печалі, і труд, і піт, і кров, і безсмертя його. 

Ведучий 2: Слово рідне! Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе перекотиполе, що його вітер несе у небуття. Ти і захисток, і гордість, і розрада у годину смутку. 

Ведучий 1: Мова рідна! Світлоносна! Ти як море безконечна, глибинна, могутня. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, і нема їм кінця краю. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!

Ведучий 2: Ми – діти вільної України. Любімо рідну мову, не даймо себе збити з дороги тим, у кого замість серця камінь. Дослухаймось до людей, що вболівають за чистоту та культуру мови.

Ведучий 1: Простуйте світом гордо й незалежно, знайте, що ви діти вільної України, багатостраждальної, але роботящої і доброї, щирої вашої Батьківщини. Вона одна у нас, як мати. І від нас усіх залежить, якою вона буде, наша мила Вітчизна. Любіть свою мову, свій милий край, свою Україну.

Ведучий 2: Пам’ятайте. Мовні обов’язки написані для нас, українців. Поки буде жити українська мова, буде існувати українська нація, бо мова – дух народу.

Читець 1: Трембітна мово, музико, калино!

Звучи в розмові, повсякчас звучи,

Говориш ти – говорить Україна,

О, рідне слово, більше не мовчи.

Читець 2: Не дай занедбати себе і забути,

До кожного серця дійти.

У миті біди і найважчої скрути,

Як мати рідненька прийди.

Читець 3: І тихо-тихенько співай колискову,

Щоб серце в дитинство вернуть,

Щоб більше ніколи свою рідну мову

Не міг українець забуть.

Читець 4: Співай, моя мово, у пісні чудовій

І смійся, у жартах звучи!

Світися щасливо у зірці ранковій

І в побуті теж не мовчи.

Читець 5: Здіймайся у славі у небо високе,

Багатою будь, як земля.

Глибокою будь, наче море широке,

Щоб чули тебе звіддаля.

Читець 1: Квітуй, як весна у чарівнім суцвітті,

Весело по світу йдучи,

Звучи, моя мово чарівна, у світі

І в серці людськім не мовчи!

Читець 2: Не замовкай ніколи, рідне слово,

Іскрися жартом, піснею злітай.

Над нами квітни завжди веселково,

Щоб сяяв щастям український край.

Читець 3: А мова хай живе, нехай серця нам гріє,

Багатою йде в світ і завжди молодіє,

Бо в нас вона одна – чарівна, світанкова,

І древня, й молода – велика наша мова.

Всі (разом): Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

(Звучить пісня про Україну)

Дякуємо за увагу!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Виховний захід розрахований для вчителів української мови та літератури, педагогів-організаторів
  • Додано
    26.02.2018
  • Розділ
    Різне
  • Клас
    8 Клас
  • Тип
    Інші методичні матеріали
  • Переглядів
    1037
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    0
  • Номер матеріала
    VS109165
  • Вподобань
    0
Шкільна міжнародна дистанційна олімпіада «Всеосвiта Осінь – 2018»

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти