Сьогодні о 18:00
Вебінар:
«
Критика і розвиток. Як не знищити мотивацію
»
Взяти участь Всі події

Виховний захід "Прощавай, початкова школо"

Опис документу:
Цікавий матеріал, який містить вірші-спогади, подяки, побажання. Також виставу, яка використана у матеріалі , можна використати як окремий матеріал під час проведення свята до Дня матері. Моїм вихованцям було цікаво готувати це свято.
Перегляд
матеріалу
Отримати код

Учитель.

Роки летять невпинно. Люди не в змозі ані зупинити їх, ані затримати. Та роки проходять не безслідно. Кожна прожита нині година, хвилина – це майбутні спогади. Спогади часто бувають сумні, але наші веселі – з жартами, з усмішками. Бо ми творчо, цікаво, і весело провели свої перші чотири шкільні роки. Про них і сьогоднішнє свято.

Учень.

День чудовий, день чарівний!

В залі посмішок багато,

Зал прикрашений на диво,

Бо у нас сьогодні свято.

Учень.

На свято ми зібрались знову,

Щоб порадіти, поспівати нам.

І подивитися на весняну обнову,

Що шле Земля всім селам і містам.

Весна у літо переходить плавно,

І час розлуки настає для нас.

Здається зовсім ще недавно

Ми малюками йшли у перший клас.

Учень.

Як мить одна пройшли чотири роки,

І нам із вами розлучатись час.

Великі зроблені в навчанні кроки,

У вересні підемо в п’ятий клас.

Щоб вчитися і світ цей пізнавати,

Йшли у життя хорошими людьми,

Батькам і вчителям допомагати –

На все це сподіваємось і ми.

Учень.

Роки швидко промайнули,

Ми їх не забудемо.

І деньки оці минулі

Згадувати будемо.

Учень.

Мов на голках, на уроках

Спершу не сиділось

І розвязувать задачі

Зовсім не хотілось.

Учень.

Нас не слухалися букви,

Потім – орфограми,

Над щоденниками часом

Сумували мами.

Учень.

Все чомусь на малюванні

Фарби розливалися,

На уроках фізкультури

Сім потів з нас ллялося…

Учень.

Трудове і музику

Теж ми не забудемо

І вже ноти з ґудзиками

Плутати не будемо.

Учень.

Ми дізнались у школі багато,

Працювати навчились й дружити.

А сьогодні прийшли ми на свято.

Ми це свято трудом заслужили!

Учень.

Хочем слово подяки сказати

Тим, хто в школі працює для нас,

Вчителів дорогих привітати.

І на літо залишити клас.

Учень.

Нас канікули ждуть за порогом –

Хтось до моря подасться, хтось в ліс,

Хтось поможе бабусі з городом –

Ми знайдемо собі діло скрізь!

Учень.

Ми радіємо всі, безперечно,

Що настав цей чудовий час.

Тож спасибі усім вам сердечне,

Найщиріша подяка від нас.

Учень.

Вклоняємось до землі

І ніжно тиснем руки

Вам, дорогі учителі,

Що ведете в науки

І відкривається нам світ,

Ведете в диво-казку,

Знання даєте з юних літ

Й даруєте нам ласку,

Любов і посмішки ясні

Щоб всі ми підростали

Щоб ми все більші навесні

І кращі все ставали.

Учень.

Бібліотекарю шкільному

Ми вдячні безперечно.

За книги дякуєм йому

Ми щиро і сердечно.

Учень.

Спасибі техпрацівникам,

Які щодня трудились,

Щоб затишно було всім нам

І всі ми добре вчились.

Спасибі щиро скажем вам,

Що класи чисто мили,

Допомагали школярам

Й до чистоти привчили.

Учень.

Цілий рік ми старанно учились.

І слухняними майже були,

Ми дружили, писали, трудились,

І, звичайно, росли та росли.

Учень.

Стали старші, а ще розумніші,

Вже виконуєм вправи складні.

Ми танцюєм, читаємо вірші.

І веселі співаєм пісні.

Танець

Учень.

Як уроки пролетіли роки,

І вже вкотре відцвіли сади.

Будем брати у життя уроки,

Бо життя – учитель назавжди.

Учень.

Початкова школа – мрій країна,

Тут вперше все: знання і відкриття.

І саме звідси йде у світ дитина,

В своє прекрасне, світле майбуття.

Країна мрії – ніби Всесвіт цілий,

І перші почуття, і пізнання себе.

Тут вперше все: любов і дружби сила,

Краса землі і небо голубе.

Учень.

І відчуття, що ти

На цій Землі – людина,

І маєш праведним шляхом іти,

Що ти – природи крихітна частина,

І світ навколо мусиш берегти.

Учень.

У школі ти повинен зрозуміти,

Що сам ти долі власної творець,

Що лінощі лиш заважають жити,

Й хто їх поборе – справжній молодець.

Казковий світ,

Казковий світ,

Він збереже людей від бід.

І бути добрими завжди

Навчає казка…

Ведучий.

А тепер подивіться виставу.

Дійові особи: ведучий, мама, Андрійко, Сергійко, Максимко, Марійка, Таня, Юля, Чаклунка, Учитель­ка, Лікар, Зайчик, Сова.

Дія І

Ведучий.

Біля лісу недалечко

У маленькому селі

Родина дружна проживала:

Мама й діточки малі.

Для діток матуся

Ладна сонце, з неба прихилить:

І турбується, і дбає,

Ніч не спить,

Як щось болить.

Вранці встане до схід сонця —

Все встигає поробить.

Сонце встане — вже сніданок

Для діток смачний стоїть.

То вареничків наварить,

То насмажить їм млинців,

Бо хороших діток має,

Гарних діток-молодців.

Андрійко.

Я — Андрійко.

Сергійко.

Я — Сергійко.

Дров умієм нарубать.

Максимко.

Я — Максимко.

Марійка.

Я — Марійка.

Корівок можем доглядать.

Ми з сестрою у домівці

Вмієм гарно прибирать,

А коли нема роботи,

То разом пісень співать.

Ведучий.

В школі вчаться на відмінно

Ці школярики малі.

І матусі серце тішать,

Душу радують її.

Мама.

Маю діток я хороших,

Працьовитих, гарних, гожих,

І розумних, і кмітливих,

Чесних, добрих, незрадливих.

Вдячна Богу я за них,

Любих, милих, дорогих.

Вчора Таня все попрала,

Юля в хаті прибирала,

Полила кімнатні квіти.

Дуже гарні в мене діти.

А Сергійко і Андрійко

Сніг порозчищали.

А Максимко і Марійка

Мілку й Марту напували.

А ще сіна запашного

В ясельця поклали,

Щоб корівки молочка

Ще більше наливали.

Треба в школу ще зайти,

Вчительку спитати,

Як навчається малеча.

Ведучий.

Турбувалась мати.

Дія ІІ

Мама (до вчительки).

Ось зайшла спитати,

Як у нас у школі справи?

Вчаться як малята?

Чи себе поводять в школі

Ввічливо та чемно?

Учителька.

Добрий день.

Й мені вас, мамо,

Бачити приємно.

Дітки чемні і старанні.

Ведучий.

Вчителька сказала.

Учителька.

Якби всі були такими —

Клопоту б не мала.

Зошити в них просто сяють,

Взять до рук приємно,

Гарно всі вони читають —

Не тратять час даремно.

Вміють будь-яку задачу

Швидко розв'язати,

Бо уміють міркувати,

Вдумливо читати.

Вдячна за дітей чудових.

Ви — хороша мати.

Мама.

І я вдячна, що вчите

Їх писать й читати,

А іще вчите дружити,

Людей шанувати.

Дія III

Діти граються у рухливу гру. До них підходить Чаклунка.

Чаклунка.

Що я бачу?

Діти граються,

Ті, що неньці помагають,

Гарно вчаться і працюють,

Вчительку свою шанують.

І розумні, і слухняні

В мами діточки кохані.

Бачити цього не можу,

Тут лиш хитрість допоможе.

(До дітей.) Добрий день, хороші діти!

Можна біля вас спочити?

Бо втомилась я з дороги,

Аж гудять у мене ноги.

Дайте ще мені й водички,

Не дійти мені до річки.

Юля виносить булочку та молоко.

Юля.

Ви, шановна пані, пригощайтесь,

Випийте ось краще молока,

Бо помітно, що дорога ваша

Нелегка була і неблизька.

Підкріпіться булкою смачною.

Мама із Тетянкою пекли,

А корів Марійка подоїла.

Ось ми молочка вам й налили.

Чаклунка.

Бачу я, що ви такі хороші,

Навіть і не знаю, що сказать.

А чи ви іще не замаленькі,

Щоб ось так вже тяжко працювать.

Ви ж іще зовсім маленькі,

Хай собі працює ненька.

Нащо руки вам бруднити?

Нащо в школу вам ходити?

Нащо рано вам вставати?

Нащо мамі помагати?

Нащо їсти борщ та кашу?

Змінимо меню ми ваше!

На сніданок — шоколад,

На вечерю — мармелад,

На обід — торти, халва,

Не життя — сама «лафа».

Знаю слово чарівне,

Слухайте усі мене.

Станьте рівно: ати-бати,

Годі мамі помагати.

Хвіст мишиний, дзьоб качиний,

Дрібка зерен будячини,

Трохи крові кажана —

Все складем до казана.

Ось кладу я шоколад,

Мед, зефір та мармелад.

Все гарненько розмішаю,

Зілля чарівне вже маю.

Автор.

Діти зілля проковтнули

І відразу всі поснули.

Дія IV

Мама приготувала сніданок, будить дітей.

Мама.

Високо вже сонечко,

Час вставати, донечко.

Таня.

Ще не хочу я вставати,

До обіду буду спати.

Мама (до іншої дитини).

Доню, рибонько, вставай

Та до школи поспішай.

Марійка.

Відчепись, чого пристала?

Я неясно щось сказала?

В школу я ходить не хочу!

Досить голову морочить!

Мама (до сина).

Ти, синочку, не лежи,

Снідай та скоріш біжи до школи.

Андрійко.

Мамо, відчепись нарешті!

Чи даси нам спокій врешті?

Бутерброди їж сама,

Дай того, чого нема.

Мама.

Діточки мої кохані,

Ви ж були такі слухняні

Що могло вас так змінити?

Що із вами сталось, діти?

Виходить, плачучи.

Юля.

З нами, мамо, все прекрасно!

Сергійко.

Ну й життя тепер в нас класне!

Таня.

Можна байдики тепер нам батя,

В школу можна не ходити.

Може, це нам тільки сниться?

Максимко.

Не збрехала чарівниця.

Заходить Мама.

Мама.

Діти, ви не захворіли?

Вас бува не замінили?

Що робити? Як тут бути?

Як назад мені вернути

Діточок моїх коханих,

Завжди чемних та слухняних?!

Ходить між дітьми, гладить по голівці, цілує. Діти, ніби просипаючись, труть очі, помічають маму, яка, плачучи сидить на стільці, підбігають до неї, гладять, цілують.

Марійка.

Ти чому, матусю, плачеш?

Андрійко.

Може, що болить, рідненька?

Таня.

Заспокойся, заспокойся,

Ти ж найкраща в світі ненька.

Мама.

Ось тепер я впізнаю своїх діточок.

Це справді вони.

Максимко.

Що з тобою, рідна, сталося.

Чому стала білою коса?

Мама.

Бо у мене серце дуже заболіло.

Коли стали відбуватися дива,

Бо бажає кожна мама в світі,

Дітки щоб розумними зростали,

Щоб були вони веселі й чемні,

Щоб людей і працю шанували,

Щоб завжди приходили на поміч

Тим, хто потребує допомоги,

Про своє здоров'я завжди дбали,

Мамі, щоб не додавать тривоги,

Щоб не кривдили метелика чи пташку,

Про природу рідну завжди дбали —

Хоч буває іноді це важко.

Щось я дуже, дітки, утомилась,

Навіть рухатися сил нема.

Ведучий.

Занедужала матуся

І безсила у ліжко лягла.

Юля.

Треба лікаря погукати,

Щоб матусі допомогти.

Лікарю, захворіла мати,

Швидше просим вас прийти.

Лікар оглядає хвору.

Лікар (до дітей).

Я нічим помогти вам не зможу,

Бо такої хвороби не знаю,

Як матусь від біди лікувати,

В інституті таке не вивчають.

Можу дати вам тільки пораду:

Наймудріший біді лиш зарадить.

Кажуть, мешкає в лісі Сова,

Мудра в тої Сови голова,

На цім світі живе п'ять століть,

В неї помочі ви попросіть.

Та посланці нехай поспішають,

Бо матусю вже сили лишають.

Сини (Сергійко, Андрійко, Максимко) йдуть у ліс, зустрічають зайчиків.

Максимко.

Гей, зайчата, не тікайте,

Дуже вас прохаємо,

Мудру як знайти Сову,

Ми, на жаль, не знаємо.

Просим вас ми, поможіть

Врятувать матусю.

Зайчик.

Дятле, друже, відправ телеграму:

«Захворіла у діточок мама,

Мудра Сово, на поміч прийди,

Порятуй матусю з біди».

Залітає Сова.

Сова.

Добрий день вам!

Я — Сова. В мене мудра голова.

Я багато прожила,

Всякі бачила дива,

Ліків знаю я багато.

Будем маму лікувати.

Та скажіть, будь ласка, ви,

Маму чом не вберегли?

Як могло таке ось статися?

Як цьому не дивуватися?

Чому опустили очі?

Дуже правду знати хочу!

Андрійко.

В школу йти ми не хотіли.

Вранці снідати не сіли.

А іще ми пустували,

Ненці не допомагали.

Ось тому втрачає сили

І хворіє мама мила.

Серце в неї заболіло,

Люба ненька посивіла.

Бо для мами її діти

Найважливіші у світі.

Ми й самі вже зрозуміли,

Що накоїли біди.

Будем ми матусю слухать,

Помагати їй завжди.

Максимко.

Дуже нам на серці важко,

Поможи нам, мудра пташко.

Сова.

Слід було б вас проучити,

Уму-розуму навчити.

Але, бачу, зрозуміли,

Що біду страшну зробили.

Ген з-під снігу у долині

Джерельце струмує синє,

В нім тече жива вода —

Стане мама молода

І здорова, як раніше.

Ви біжіть туди скоріше

І водиці наберіть,

Маму нею напоїть,

Прокажіть молитву, діти,

Подаруйте неньці квіти.

Сергійко.

Дякуємо вам ми, пані,

Обіцяєм буть слухняні!

Неньку будем шанувати

І завжди їй помагати.

Андрійко.

Швидко пролісків нарвемо

І водички наберемо.

Зникають за дверима.

Мама (заклопотано поглядає у вікно).

Довго щось діток немає,

В лісі ж віхола гуляє.

Краще б тут вони сиділи

І нікуди не ходили.

Мати Божа, їх не залиши,

Шлях знайти допоможи.

Захисти від всякої біди.

Відчиняються двері, забігають сини.

Максимко.

Люба матусю, лебідонько біла,

Вибач дітей нерозумних своїх,

Випий водиці, будь знову здорова

Нині і завжди, на весь довгий вік.

Діти напувають матусю водою, цілують, дарують квіти, а коли розступаються, мама знімає хустку і стає знову молода й здорова.

Марійка (запалює свічку, читає молитву).

Боже великий, єдиний,

Наших матусь бережи,

Дай їм здоров'я і сили,

Щастя їм дай і краси.,

А всіх дітей дрібненьких,

Боже, напоум,

Щоб слухалися своїх неньок,

Хорошими дітьми були.

Ведучий.

Встигли діти маму врятувати,

Бо в казках трапляються дива.

Їхня мама з ними залишилась —

Молода, красива і жива.

Та в житті чудес чомусь немає,

І допоки цей існує світ,

Любі дітки, бережіть матусю, і

Як найбільшу цінність, бережіть.

Привітайте вчительку, і маму,

І бабусю, і сестричку теж,

Тітоньку, і подружку, й сусідку,

Побажайте щастя їм без меж!

Звучить пісня.

Дівчинка.

Хай сонце вас зігріє промінцями,

Найкращі квіти подарує вам весна.

Кохані, милі, любі наші мами,

Хай доля ваша буде світла та ясна.

А татусі вам у роботі помагають,

Дарують квіти, кажуть лагідні слова,

Бо тато — сильний, а матуся — ніжна.

Як в домі лад, душа у всіх співа.

Хлопчик.

Наші мами, як весняні квіти:

Дуже гарні, ніжні, чарівні.

Хай для вас лунають наші вірші

І найкращі на землі звучать пісні.

Звучить пісня.

Учитель.

Діти, а ви хотіли б побувати на наших уроках Вони були у нас завжди цікавими, з казковими героями, а іноді навіть дуже веселими. Тепер ми можемо, згадуючи їх, щиро посміятися, але тоді нам часом було не до сміху.

1)

- Петрику, скільки буде 3 + 5?

- Не знаю.

- Ну, от я візьму і покладу тобі в кишеню 3 цукерки, а потім ще 5. Скільки буде?

- Ніскільки не буде.

- Та чому ж не буде?

- А тому не буде, що у мене в кишені дірка.

2)

- Андрійку, покажи на карті Червоне море.

- Ольго Михайлівно, я на карті бачу лише сині та блакитні моря, а червоного тут немає.

3)

- Олю, позич мені свою ручку!

- А своєю чому не пишеш, Надю?

- Моя помилки робить.

4)

- Вадиме, чому ти не був у школі?

- Бо ви ж казали, якщо я не виконаю домашнє завдання, щоб у школі не з’являвся.

Пригода 1.

Прийшов з медпункту наш Семен,

А друзі й запитали:

- Що брате, боляче було,

Коли зуби рвали?

- Ні, - хлопчина їм сказав, -

Не дуже боліло.

- А чого ж тоді горлав

В медпункті щосили?

- Та то ж лікар завивав,

Бо я став брикаться,

Щипці йому поламав

І вкусив за пальця.

Пригода 2.

Тату, мабуть наша вчителька ніколи не бачила коня.

- Чому?

- Сьогодні на уроці малювання я зобразив коня. Вона підійшла до

мене, подивилась і питає: «А це що таке?!»

Пригода 3.

  • Володю, чому ти несеш щоденник дідові, а не батькові?

  • Дід воював його вже нічим не налякаєш.

Пригода 4.

  • Знову мокрі черевики?! –

Сварить Вову мати. -

  • Ти, мабуть, в усіх калюжах

Встигнув побувати?

  • Що ти, мамо, - каже Вова, -

Не хвилюйся дуже:

Ще й на завтра залишилось

Чотири калюжі.

Пригода 5.

Вдарив батько спересердя

Хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав

Та й питає в нього:

  • Тебе, тату, бив твій тато?

  • Бив, та й ще немало.

  • Ну, а тата твого били?

  • Теж перепадало.

І сказало хлопченятко, заломивши руки:

- Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штуки!

Розвеселили вас наші гуморески? А під гарний настрій і співати хочеться.

Пісня.

Учень.

Професій різних є чимало,

Сповна їх вистачить на всіх.

Та є одна поміж професій,

Якої вчаться всі в житті.

Вона для кожного найперша,

Її навчаємось і ми!

Учень.

Учитель, лікар чи геолог,

Письменник, слюсар чи кресляр –

Всі називають головною

Одну професію – «школяр».

Бо всім відомо, що без школи,

Без знань, що треба в ній здобути,

Не станеш у житті ніколи

Тим, ким в дитинстві мрієш бути.

Учень.

Мріє … на органі грати,

Любить етюди і сонати,

А ще Баха добре знає,

Моцарта й Бетховена вивчає.

Учень.

Є у нас багато ще талантів,

Чудо-співаків і музикантів.

… від душі співає,

Її голос душу мов виймає.

Учень.

Хтось уміє оживити

На папері справжнє поле,

Цвіт барвистий розпустити,

Освітити сонцем гори?

Цей талант Арсенку щиро

Подаровано від Бога.

Хай же стелиться щасливо

В світ краси йому дорога.

Учень.

Вже скоро літечко, канікули чекають.

Заняття в школі закінчилися усі.

На гарне свято дітлахів скликають,

А вся земля у зелені й красі.

Як швидко дні навчання пролетіли!

Ми початкову школу вже пройшли.

Так підрости чимшвидше ми хотіли,

Цей час настав – усі ми підросли!

Учень.

І залишаєм початкову школу,

В якій уперше все було для нас.

Років цих не забудем ми ніколи.

І вчительку, що привела у клас,

І руки, що так ніжно пригортали,

Й стежину, по якій вона вела.

Зростали ми, читали і писали,

І з нами поруч вчителька була.

Вона, мов сонце, шлях нам освітила,

Навчала мудрості, вела із класу в клас.

Мов рідних діток нас вона любили,

Підтримувала й захищала нас.

Учень.

Тому сьогодні дяку їй складаєм.

За доброту, за щирість і тепло,

Здоров’я, щастя та добра бажаємо,

Щоб сонечко завжди в душі цвіло.

Учень.

Хай в класі зайчик сонячний стрибає,

Що часто навесні нас веселив,

І хай учительці не раз він нагадає.

Про всіх, хто тут учився і дружив.

Учень.

Ну от, уже й закінчується свято.

Усіх чекає радісна пора.

У ній пригод, веселощів багато.

«Канікули!» - радіє дітвора.

Учень.

Ми бажаємо всім цього літа

Сил набратися і підрости,

Накупатися і відпочити,

Й знов у вересні в школу прийти!

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу.

Нещодавно завантажили