До ЗНО з МАТЕМАТИКИ залишилося:
0
5
міс.
1
1
дн.
0
4
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!

Виховний захід "Математика з зірками"

Опис документу:
Мета заходу: Повторити історичні відомості про визначних математиків, їх досягнення, здобутки. Вчити дітей виступати перед аудиторією одноліток, висловлювати свою думку, аргументувати, мислити логічно. Виховувати інтерес до математики.. Застосовувати активні форми навчання.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Математика з зірками

Виховний захід, проведений в декаду математики

учнями 10 класу

Тема заходу: Математика з зірками

Мета заходу:

Повторити історичні відомості про визначних математиків, їх досягнення, здобутки.

Вчити дітей виступати перед аудиторією одноліток, висловлювати свою думку, аргументувати, мислити логічно.

Виховувати інтерес до математики.. Застосовувати активні форми навчання.

Обладнання: виставка рефератних робіт учнів, книжок з історії математики, математичних газет, демонстрація портретів визначних математиків за допомогою інтерактивної дошки.

Хід заходу:

  1. Вступне слово вчителя

Повідомлення теми та мети заходу.

  1. Виступи дітей з демонстрацією портретів визначних математиків.

  1. Глибини і абстракції сила,

Підрахунок в задачі стрункий,

Строга логіка, виклад красивий

Математиків ваблять віки.

Проникаючи в зоряні далі,

В таємниці земної кори,

Математика всіх закликає:

«Ти міркуй, фантазуй і твори!»

  1. Останнім часом стали популярними телевізійні проекти «Танці із зірками», «Пісні з зірками» тощо. Аналогічний проект сьогодні відбуватиметься на нашій шкільній сцені. Він матиме назву «Математика із зірками». Зірками на святі є найвідоміші математики:

Піфагор, Евклід, Архімед, Вієт, Декарт, Ейлер, Гаус, Лобачевский, Остроградський, Ковалевська, Кравчук.

  1. О, математика земная, гордись прекрасная, собой.
    Ты всем наукам мать родная и дорожат они тобой.
    Твои расчёты величаво ведут к планетам корабли,
    Не ради праздничной забавы, а ради гордости Земли!
    В веках овеяна ты славой, светило всех земных светил.
    Тебя царицей величавой недаром Гаусс окрестил.
    Строга, логична, величава, стройна в полёте, как стрела. Твоя немеркнувшая слава в веках бессмертье обрела.
    Я славлю разум человека, дела его волшебных рук,
    Надежду нынешнего века, царицу всех земных наук!

  2. Розповідь про Піфагора

Піфагор - VI в. до н. д. (бл. 569 - 475 до н.д.)

Народився на острові Самос, що знаходиться в Іонічному морі. Про Піфагора збереглось мало правдивих відомостей. Відомо, що ще за життя про нього ходили легенди. Імовірно в молоді роки він відвідав Мелет, де вчився у Аксимандра; можливо він здійснив і більш далекі подорожі. Вже в зрілому віці філософ оселився у місті Кротоні і заснував Піфагорійське братство на штамп релігійного ордену, яке мало вплив на велику кількість міст Північної Італії.

Життя братства було оточено таємницею. Про його засновника Піфагора ще за життя ходили таємниці: великий вчений був великим політиком та провидцем. Грецький філософ і математик був строгим вегетаріанцем. Лідер аскетичної спільноти, в яку входили як чоловіки так і жінки. Піфагорійці намагалися всі явища пояснити за допомогою числових відношень. Піфагору приписують твори з геометрії ( теорема Піфагора), теорії чисел, астрономії. Піфагорійці вірили в безсмертя душі і її постійне очищення та переселення. Приймали, що Земля має форму кулі і рухається навколо центрального вогню.

Теорема Піфагора – одне з скарбів геометрії. «Піфагорові штани»: площа квадрату, побудованого на гіпотенузі, дорівнює сумі площ квадратів , побудованих на катетах.

  • Кажуть, що Піфагор із острова Самос був ще й спортсменом, мудрецем і відомим скульптором. Чи правда це?

  • Був Піфагор із Самоса видатним скульптором. Та це не той Піфагор, а інший. А мудрецем він себе не вважав, бо таким, на його думку, можна вважати тільки Бога. Так, він вів повчальні бесіди з учнями, і закликав їх. Наприклад, « не вважати його великим».

5. Розповідь про Евкліда

Евклід (біля 365 – 300 роки до н. д.)

Древньогрецький математик, автор перших теоретичних трактатів з математики, що дійшли до наших часів.

Про життя Евкліда відомо лише, що він родом із Афін і був учнем Платона.

Наукова діяльність Евкліда протікала в Олександрії ( III століття до н. д.) під час царювання в Єгипті Птоломея I.

З ім’ям Евкліда пов’язують становлення олександрійської математики (геометричної алгебри) як науки. Прокл в коментарях до першої книги "Начал" приводить відомий анекдот про питання, яке ніби задав Птоломей Евкліду: "Чи не має в геометрії більш короткого шляху , ніж той, що викладено в "Началах"?" На що Евклід ніби відповів, що в геометрії не існує царської дороги.

Головна праця Евкліда - "Начала" містить виклад планіметрії, стереометрії та різних питань теорії чисел, алгебри, загальної теорії відношень та методу визначення площ і об’ємів.

В "Началах" Евклід зробив узагальнення всіх досягнень грецької математики і створив фундамент для її подальшого развитку. Вчені вважають, що "Начала" Евкліда є обробкою творів грецьких математиків 5-4 століть до н. д.

  • Усьому світові відома праця Евкліда "Начала". А чи були у нього інші твори?

  • Так. Наприклад, книга "Данні" стала продовженням "Начал" і вміщувала елементи вищої математики.

6.

Загадкове, нам знайоме,

В ньому є щось невідоме.

Його треба розв’язати,

Тобто корінь відшукати.

Кожен, знаю, без вагання

Відповідь, що це - …( Рівняння).

7.

-Я розв’язую всі задачі тільки на відмінно, а про рівняння й говорити нічого: лускаю, як насіння.

- Дуже добре! А я ось цілий тиждень розв’язую рівняння 2= х і ніяк не можу його розв’язати . ,, Лусни”, будь ласка, це рівняння.

- Добре, давай я його вдома розв’яжу. Після обіду…

- Чому після обіду? Ти зараз розв’яжи.

- А ти впевнений, що це рівняння?

- Звичайно впевнений.

- А що в рівняннях треба шукати?

- Та ти ж лускаєш рівняння, як насіння. І не знаєш? Треба ,,х знайти.

- Ех ти, бідолахо! І було б тобі над чим тиждень думати. Знайти ,,х, кажеш? Так от же він!

8. Розповідь про Архімеда.

Архімед ( бл. 287 – 212 до н. д.)

Архімед, великий математик древнього світу, народився у 287 році до Р.Хр., був вбитий римлянами у 212 році під час битви за Сіракузи. Йому ми зобов’язані обчисленням об’ємів кулі, циліндра, конуса. Винайшов ричаг, гвинт і складний блок, відкрив закони рівноваги, центру тяжіння і закон гідростатики.

Архімед отримав блискучу освіту у свого батька, астронома і математика Фідія, родича сіракузького тирана Гієрона II, покровителя Архімеда. В юності провів декілька років в найкрупнішому культурному центрі того часу Олександрії, де познайомився з Ератосфеном. Потім до кінця життя жив у Сіракузах. Під час 2-ї Пунічеської війни Архімед організував інженерну оборону міста.

Архімед був філософом і займався різними науками: математикою, механікою, фізикою, геометрією та астрономією. Важливе значення він приділяв астрономії. Ми знаємо три твори Архімеда на цю тему: «Псаміт», «Небесний глобус», а третє нажаль втрачено, але христіанський автор Іполіт навів у своїй книзі «Спростування всіх єрій» значення відстаней між орбітами деяких планет , з цієї пізніше втраченої роботи Архімеда.

Народився в Греції,

В місті Сіракузи.

За розум і кмітливість

Став відомим дуже.

Добре в математиці

Геній розбирався.

Як діаметр Сонця

Знайти здогадався.

Число «π» обчислив

Досить-таки точно.

І сферу небесну

Зобразив наочно.

Ще чудові праці

Мав про рівновагу,

А тому здобув собі

Шану і повагу.

«Про тіла, що плавають»

Написав він книгу.

Для військових цілей

Він збирав машини.

Від проміння Сонця

Кораблі горіли,

Бо сферичні дзеркала

Їх страшенно гріли.

Розв’язав задачу

Про царську корону.

В кориті купався

І дійшов закону.

9. Розповідь про Вієта.

Вієт Франсуа ( 1540 – 13.12 1603 )

Французький математик Франсуа Вієт народився у місті Фонтенес ( Пуату ). За фахом юрист. Вієт вперше дав єдину, послідовно проведену систему алгебраїчних символів. Вперше застосував (1591) символічні позначення не тільки для невідомих, але й для коефіцієнтів рівнянь. Для наближеного розв’язування алгебраїчних рівнянь з численними коефіцієнтами запропонував метод, подібний методу Ньютона, що виник пізніше.

Під час педагогічних занять в одній впливовій сім’ї у нього виник план нової астрономічної системи, яка мала замінити неточну, на його думку, систему Коперніка. У зв’язку з цим задумом Вієт доклав багато зусиль, щоб удосконалити тригонометрію, і досяг чудових успіхів.

Блискуче освічений, Вієт швидко просувається по службовій дробині і нарешті став радником і придворним ученим французьких королів Генріхів III і IV.

З 1584 по 1589 рік внаслідок підступів політичних ворогів він був усунутий від придворних справ і використав своє дозвілля на написання головної праці свого життя – «Вступу до мистецтва» - аналізу великого і дуже ґрунтовно написаного твору з нової алгебри. Ця праця виходила частинами, переважно уже після смерті автора. І не була цілком завершена.

У творах Вієта підбивається своєрідний підсумок математики епохи відродження. Найбільш виразно ця особливість виявляється в його алгебраїчних працях. У них докладно і ґрунтовно викладено відомості про рівняння 1-го – 4-го степенів.

10. Розповідь про Декарта.

Рене Декарт (31.03.1596 – 11.02. 1650)

Рене Декарт, відомий філософ математик, фізик, філолог, методолог науки. Для Декарта самою зрозумілою і точною мовою для вираження наукових істин була мова математики. Він намагається і в філософії, як і в любій іншій науці, знайти математичні закони. Звести кожне питання або кожну задачу до математичної. Декарт хотів створити такий універсальний математичний метод, опанувавши який, можна було б розв’язати будь-яку задачу.

Декарт був різностороннім вченим. Його наукова спадщина присвячена дослідженням у фізиці, біології, філософії та математиці. Творчість Декарта мала великий вплив на наукову діяльність видатних учених Західної Європи і вітчизняних математиків. Тільки вісім математичних понять пов’язано з ім’ям Декарта, але й одного з них – декартової геометрії достатньо, щоб назавжди його ім’я лишилося серед найвидатніших творців математики.

Він числа і фігури об’єднав,

А лінії й рівняння ототожнив,

І людству метод надпотужний дав –

Такий, що знає його нині кожний.

Він з геометрією алгебру здружив,

Обох подвоївши можливості і силу.

Достойно геній шану заслужив –

Творець нового методу і стилю.

11. Розповідь про Ейлера.

Леонард Ейлер (1707-1783)

Леонард Ейлер належить до ряду геніїв, чия творчість є досягненням всього людства. Відкриття Ейлера в математиці, механіці, фізиці та техніці міцно увійшли в сучасну науку. Більшість з них була зроблена в Петербурзькій Академії наук, де Леонард Ейлер працював 31 рік ( у 1727-1741 роках та у 1766-1783 роках.).

Ейлер народився у сім’ї небагатого пастера в Базелі. Першу освіту отримав від батька, Який у молодості займався математикою під керівництвом Якоба Бернуллі. Після домашнього навчання юний Леонард був відправлений у базельську гімназію, щоб пройти курс старших, так званих філософських класів. У вільний від гімназичних занять час він став відвідувати університетські лекції з математики, які читав знаменитий Іоганн Бернуллі. Наставник швидко оцінив талант свого юного учня і навіть став займатися з ним окремо. У 1723 році 16-річний Ейлер отримав першу вчену ступінь магістра, успішно склав випробовування у вигляді промови (на латинській мові) про натурфілософію Декарта та Ньютона. Батько наполягав на тому, щоб син вивчав богослов’я, але мусив був погодитись на його заняття математикою.

12. Розповідь про Гауса.

Карл Фрідріх Гаус (30.04.1777-23.02.1855)

У всій історії математики немає нікого, кого б можна було порівняти з Гаусом за ранньою обдарованістю. Він виявив її, коли йому не було й трьох років. Ще за життя його вважали рівним Архімеду і Ньютону і називали королем математики, хоча походження Гауса було далеко не королівським.

Гаус згадував жартома, що він навчився рахувати раніш ніж навчився говорити. Розповідають такий випадок. Якось у батька Карла зібралися товариші по роботі, щоб розподілити зароблені за тиждень гроші. Тут же був і трирічний Карл. Коли батько закінчив підрахунки, які він проводив у голос, і повідомив результати, Карл вигукнув: « Батьку, ти помилився!» Присутні були вражені заявою маленької дитини, але батько перерахував усе спочатку. Коли він назвав нову цифру, Карл радісно вигукнув: «Тепер правильно!»

Основна риса наукових робіт Гауса – її виняткова різнобічність. Він займався алгеброю, теорією чисел, теорією ймовірностей, теорією тяжіння, теорією електрики і магнетизму, питаннями капілярності, геодезією і астрономією. Математику він вважав царицею наук, а арифметику – царицею математики. В усних обчисленнях йому не було рівних. Працював він у невеличкому кабінеті, завжди одягнений у теплий халат і шапочку, на вдачу спокійний і дещо замкнений. Після напруженої праці відпочивав, відвідуючи літературний музей або читаючи літературу різними мовами.

Коли Гаус помер, то через декілька хвилин зупинився і його годинник.

Європа і сторіччя дев’ятнадцяте.

Нащадки зватимуть цей час епохою Гауса…

Він славу здобув ще у дитинстві.

Навчивсь лічити перш, ніж говорити.

Карл усно дуже вправно рахував.

І арифметику царицею назвав.

У математичнім світі за життя

Надано йому титул короля.

Він правильні фігури став вивчати.

Ще давні греки вміли будувати

Трикутники, і пентаграми, й зірки

За допомогою лиш циркуля й лінійки

Як бути же, коли число сторін,

Припустимо, 17 або 7?

Та побудову цю без зайвої мороки

Здійснив юнак у 19 років!

Властивості вивчав поверхонь.

І припускався, що є інші геометрії.

Та факт цей він тримав у строгій тайні,

Бо сперечатись не хотів з громадою марно.

13. Розповідь про Лобачевского.

Микола Іванович Лобачевський

(1.12.1792 - 24.02.1856)

"Зі всіх мов світу найкращою є мова математики"

(М.І. Лобачевський)

"Ти, Лобачевський, будеш розбійником!" - вигукував розгніваний учитель латинської мови. Майбутній учений, винахідливість якого на різноманітні витівки була невгамовною, прибив цвяхом до столу класний журнал перед самим носом викладача, який трохи задрімав на уроці. І ніхто тоді не здогадувався, що поряд з ними живе геній, якому доведеться зробити революцію в науці, злетіти над своїм часом, увійти в безсмертя.

Народився М.І.Лобачевський у Нижньому Новгороді в родині землеміра. "Бідність оточила його колиску", - згадував один з викладачів майбутнього вченого. Але стан родини ще погіршився після смерті батька. Мати залишилась із трьома малими дітьми та, рятуючись від крайньої бідності, переїхала до Казані з надією отримати підтримку родичів. У Казані М.І. Лобачевський прожив майже все життя.

Завдяки своїм феноменальним здібностям він у 14 років був зарахований до університету, у 18 років став магістром, у 21 - ад'юнктом (доцентом), у 23 - професором.

У перші роки своєї професорської діяльності М.І. Лобачевський йшов за ідеями Евкліда.

26 лютого 1826 року М.І. Лобачевський представив фізико-математичному відділенню Казанського університету рукопис праці "Скорочений виклад початків геометрії". Цей день став днем народження неевклідової геометрії, яку з часом назвали геометрією Лобачевського.

В історію математики М.І. Лобачевський увійшов з почесним званням "Копернік геометрії". М.І. Лобачевський зробив сміливий висновок про те, що можлива геометрія, яка ґрунтується на запереченні аксіоми паралельності Евкліда. Усе життя він присвятив створенню цієї "уявної геометрії", яка зараз називається геометрією Лобачевського. У цій геометрії до даної прямої через дану точку можна провести нескінченно багато прямих, їй паралельних. Це була справжня революція в науці. "Легше було зупинити Сонце, легше було зрушити Землю, ніж звести паралелі до сходження" (В.Ф.Каган).

Наприкінці життя М.І. Лобачевський втратив зір, однак це не завадило йому продиктувати свою останню працю - "Пангеометрію".

Високочолий геній хмурить брови,

В холодній бронзі зір його горить…

Він, урочистий і суворий,

На п’єдесталі, як живий, стоїть.

Колись було… на площі цій великій,

Ось на оцій казанській мостовій,

Задумливий, бентежний, яснолиций,

Він ніс на лекції вогонь дерзань живий.

Хай ліній більше не накреслять руки,

Він з нами йде, сягає з височінь.

Як ствердження безсмертної науки,

Як символ боротьби для юних поколінь.

14. Розповідь про Остроградського.

Остроградський Михайло Васильович (1801-1862)

Народився в селі Пашена на Полтавщині. Навчався в Харківському університеті. Вдосконалював математичну освіту у Франції. На нього великий вплив справила французька математична школа. Перебуваючи у Франції, своїм обдарованням він привернув увагу знаменитих учених Лапласа, Фур’є, Ампера, Пуассона, Коші, опублікував у французьких математичних виданнях перші свої праці. Деякий час викладав математику в Колегіумі Генріха IV.

На прохання батька повернувся до Росії і незабаром блискучим математичним хистом і глибоким ознайомленням з математичною літературою привернув увагу Петербурзької Академії наук, що в 1828 р. обрала його ад’юнктом, а через два роки — академіком.

М.В.Остроградський — видатний педагог, який викладав у багатьох навчальних закладах Петербурга.

З численних і різноманітних його праць з різних галузей математичних наук, що зробили його ім’я відомим у багатьох країнах, слід особливо відзначити його мемуари у галузі чистої математики, а також мемуари про інтегрування раціональних функцій.

М.В.Остроградський мав фундаментальні праці у галузі математичної фізики, механіки, небесної механіки зокрема, гідромеханіки, теорії ударів. Мав нові ідеї у галузі алгебраїчних рівнянь, у галузі аналізу нескінченно малих, займався зовнішньою балістикою. Вивів рівняння руху снаряда, вивчав опір повітря, дію пострілу на лафет гармати. В теорії потенціалу розв’язав деякі задачі, що стосуються притягання сфери та сфероїда. Досліджував поширення тепла у твердих тілах, одержав рівняння поширення тепла в рідинах.

Ім’я М.В.Остроградського носить розроблений ним засіб виділення раціональної частини невизначеного інтеграла. Формула Гріна—Остроградського виражає перетворення інтеграла на випадок n-кратного інтеграла.

Талантами багата Україна!

Хай навіть – відбиваючись від орд,

Долаючи неволю і руїни,

Все ж геніїв народжує народ.

Один із них – Михайло Остроградський

Великий тілом, духом і умом,

Найперший вчений у Краю Козацькім,

Властитель теорем і аксіом.

Нью-йоркський академік і туринський,

Паризький, римський – між усіх широт

Відомий математик український,

Славетний український патріот.

Ген-ген аж де від батьківської хати

Полтавець за морями побував,

Чужому научався плідно і багато,

А мови земляків не забував.

Як брата, обнімав він Кобзаря Тараса,

З ним – українства молодий порив;

Науку вивів на найвищу трасу,

Потрібне, вічне і святе творив.

Чудовий дав інтегрування метод –

На всі часи, для всіх земель і рас;

Явився, наче ясно сяюча комета,

Що за віки з’являється лиш раз.

Його творіння в світі добре знані:

Десятки теорем, і формул, і думки…

Давно немає генія між нами,

Та в пам’яті він житиме віки!

15. Розповідь про Ковалевські.

Софія Василівна Ковалевська

( 3.01.1850 – 29.01.1891)

Математик. Автор беллетристичних творів.

Софія Ковалевська народилася 3 січня 1850 року у Москві, де її батько, артилерійський генерал Василь Корвін - Круковський займав посаду начальника арсеналу . Мати, Єлізавета Шуберт, була на 20 років молодша за батька. Пізніше Ковалевська говорила про себе: "Я отримала у спадок пристрасть до науки від предка, угорського короля Матвея Корвіна; любов до математики, музики, поезії - від діда по матері, астронома Шуберта; особисту свободу - від Польщі; від циганки-прабабки - любов до бродяжництва та невміння підкорятися прийнятим звичаям; решта - від Росії".

Коли Соні було шість років дівчинці для занять найняли вчителя. Єдиний предмет, до якого Соня на першому занятті з Малевичем не виявила ні особливого інтересу, ні здібностей, була арифметика. Але поступово все змінювалось: дівчинка настільки добре знала всю арифметику, так швидко розв’язувала самі важкі задачі, що Малевич перед алгеброю дозволив вивчити двотомний курс арифметики Бурдона, що в той час вивчався в Паризькому університеті. Соня швидко засвоювала поняття про границю та про прохідну, "ніби наперед все знала". А дівчинка і на справді під час пояснення несподівано пригадувала ті аркуші лекцій Остроградського, які вона розглядала на стіні дитячої кімнати.

Дівчина швидко зрозуміла, що вивчати необхідно лише математику, і, якщо тепер, в молоді роки, не віддатися виключно улюбленй науці, можна невиправно втратити час! І Ковалевська, здавши іспити на атестат зрілості, продовжує ґрунтовно вивчати математику.

Пізніше Ковалевська виїжджає до Вени. Після різних перепон комісія університету допустила-таки Софію до прослуховування лекцій з математики та фізики і вона навчалася у самих відомих вчених Німеччини.

Професори дивувалися її здібностям схоплювати і засвоювати матеріал на льоту. Дивуючи всіх, вона швидко засвоювала елементи вищої математики, що відкривала шлях до самостійних досліджень.

Вона вивчала найновіші математичні праці світових вчених, не обходила навіть дисертації молодих учнів свого викладача. Здоров'я її надірвалося, жилося їй дуже погано. Готуючись переробити світ, вона нічого не робила, хоча б для того щоб мати хоча б нормальний обід.

"Мій обов’язок - служити науці", - говорила собі Ковалевськая.

16. Розповідь про Кравчука.

Михайло Пилипович Кравчук

(1892-1942)

Учений – математик, поет німого числа, лицар математики, творець музики чисел, титан математичної думки – це далеко не повний перелік епітетів, якими нагороджують одну з найяскравіших зірок України на терені математики – Михайла Пилиповича Кравчука.

Михайло Кравчук народився 27 вересня 1892 року в с. Човниці Волинської області.

Любов до математики виявив ще в Луцькій гімназії, яку він закінчив із золотою медаллю. У Київському університеті він із задоволенням вивчив математику під керівництвом Граве. Після закінчення університету молодий математик наполегливо поглиблює свої знання, продовжуючи розпочаті ще в студентські роки дослідження в галузі теорії функцій, алгебри та теорії чисел, теорії ймовірностей та статистики. Одночасно Михайло Кравчук збирав і обґрунтовував українську математичну термінологію. Праці Кравчука було використано для розробки першого в світі електронного комп’ютера. Михайло Пилипович був організатором першої в Україні математичної олімпіади школярів у 1935 році.

У 1938 році академік Кравчук був заарештований, звинувачений в українському націоналізмі, бо завжди читав лекції українською. Математичну школу Кравчука було розгромлено, а його самого репресовано і відправлено на колимські рудники до концтабору політв’язнів. Там видатний учений і загинув у 1942 році. На території Київського національного технічного університету «КПІ» у 2003 році відкрито пам’ятник М. Кравчуку.

Михайло Кравчука нема.

Людину світлу і святу

Жорстокість дика і німа

Звалила в вічну мерзлоту.

Таких – один на сотню літ

І на мільйони душ – один,

Його ж ви – за колючий дріт,

До голих нар і баланди.

Його теорій і відкрить

Очікував весь білий світ,

А ви його – породу рить,

Щоб згинув українства цвіт.

За віщо? За які гріхи?

Мовчить пихатий самодур,

Мовчать бездушні і глухі

Прислужники номенклатур..

Радійте… Все ж настане суд!

Недовго вже його чекать.

Узнає світ всю вашу суть

І справжню велич Кравчука!

  1. Підсумок заходу

Вчитель: Піфагор, Евклід, Архімед, Вієт, Декарт, Ейлер, Гаус, Лобачевский, Остроградський, Ковалевська, Кравчук - імена цих велетнів науки людство ніколи не забуде. Минуть тисячоліття, математика підніметься до нових вершин, а пам'ять про них залишиться. Тому, що математика для них була не ,,сухою наукою”, а захопленням усього життя. Вони вбачали в ній могутню зброю пізнання навколишнього світу. За математичними символами вони бачили суть явищ, реальний зміст речей. Ні, математика не суха наука! В математиці є своя поезія, як у літературі чи мистецтві! Але шлях у науку – тернистий.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Малюк у світі економіки та фінансів»
Часнікова Олена Володимирівна
36 годин
590 грн