і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
! В а ж л и в о
Предмети »

Виховний захід "Мандруємо разом із короваєм"

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

Відділ освіти Сєвєродонецької міської ради

Середня загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів № 1

З досвіду роботи

вчителя початкових класів

II категорії

СЗШ №1 м. Сєвєродонецька

Колпакової Олени

Миколаївни

м. Сєвєродонецьк

Мандруємо разом з караваєм

Мета: систематизувати і закріпити знання дітей про вирощування та використання

хліба, активізуючи словник дітей прислів’ями,приказками та народними

прикметами; формувати конкретні уявлення про працю людей, що

причетні до послідовної появи хліба на шляху: зерно – рослина – зерно –

борошно – хліб; про народні звичаї пов’язані з ним;ознайомити з

історичним минулим нашого народу ( страшною сторінкою голодомору);

виховувати патріотичні почуття до рідної землі, своєї родини, почуття

поваги до людей праці, до хліборобів, бережливе ставлення до хліба.

Обладнання: сюжетні малюнки, колоски пшениці, коровай та різноманітні вироби

з тіста на вишиваних рушниках, малюнки дітей про хліб, виготовлені

учнями; плакат, прислів’я та приказки.

Хід виховного заходу

Організаційний момент

Повідомлення теми і завдань виховного заходу

  • Відгадайте загадку. В землю закидалося,

Під сонцем гойдалося,

В печі гартувалося,

Запашним виймалося,

Нам з вами дісталося.

Що це таке? ( Хліб)

  • Отож, сьогодні ми з вами поговоримо про те, як хліб приходить на наш стіл.

Послухайте, друзі, ви згодні?

Про що будуть наші слова:

Про хліб поговорим сьогодні,

Бо хліб - усьому голова.

( Дівчина вносить хліб на рушнику).

Сьогодні ми помандруємо дорогами хліба і дізнаємося багато цікавого про те, як хліб з’являється на нашому столі, про відношення нашого народу до хлібу, про страшні сторінки нашої історії, коли хліба не вистачало. Ми повторимо прислів’я і приказки і пограємо в цікаву народну гру.

Станція «Поетична»

  1. Щодня до нас приходить гість –

Рум’яний теплий свіжий,

І називається він хліб,

Він наша перша їжа.

  1. Звичайно, перша, головна,

Як сонце і повітря,

Хлібина ніжна і смачна,

Пшенична або житня.

  1. Імен багато має хліб,

Є гані і незвичні –

Рогалик, торт, батон. пиріг,

І пасха. й паляниця.

Ще - бакалійник і калач,

Перепічка і піцца,

І завиванець і погач,

Галушка, коржик, пляцок;

І колобок, і легуміна,

І мандрик, і пампушки,

Книші. лангоші, пиріжки,

Сухарики і хрусти.

  1. З За 5 -6 тисяч літ до нас

Вже пахло в світі хлібом.

І перший древній хлібодар

ним снідав і обідав.

  1. З тих незапам’ятних часів

Хліб на столі – це свято;

Скажіть святіше щось за хліб

Чи будемо ми мати?

  1. Чого ж так часто хліб святий

Кидаємо під ноги?

Лежить він скривджений такий,

На всіх шляхах – дорогах.

  1. Лежить , буває, під столом,

Під партою, під плотом,

Здобутий нелегким трудом,

Политий щедро потом.

  1. Чому ж кидаємо його

Безжалісно. бездушно?

А десь голодне дитинча

Чекає хліб насущний.

Станція «Практична»

Хліб! Скільки б не мали його люди – завжди говорять про хліб з щирою повагою, беруть його до рук трепетно і урочисто.

Із хлібом пов’язано багато казок та легенд. Ось послухайте одну із них.

Коли ще в Галичі жив король Данило, він мав такого майстра, що робив йому гроші. Той майстер у золоті купався, але волі не мав. Король Данило сам відкривав ту касу, де працював майстер, замикав її власноручно, коли треба було майстрові кудись вийти. Той майстер лиш один знав про багатство короля.

І так розжився майстер, що не розумів, як так бути голодним. Та й одного разу каже королю:

  • Золото – цар!

  • А Данило поправляє його:

  • - Ні чоловіче, хліб - усьому голова!

  • Ні, золото і срібло.

Так вони посперечалися. Король обернувся та й пішов геть з майстерні. А наступного дня бачить король Данило золотий напис на стіні: «Хліб - болото, а всьому голова – золото і срібло!»

Данило нічого не сказав. Але другого дня привів майстра, замкнув його знову в майстерні. А тут вісті прилітають – ворог іде!. Данило зібрав своє військо, вирушає в похід. Поїхав, а про майстра забув, що замкнений. Король видав такий закон, що ніхто не сміє до каси підходити, а то – смерть!

Минуло кілька місяців. Данило з військом повертається додому, чекає від майстра – золотаря дарунку за перемогу, а того – нема. І тут король згадав. Зіскочив з коня, біжить до каси, відмикає, а на купі золоті лише кістяк з майстра, а на стіні золотом написано: «Срібло, злото – то болото, а хліб – цар!»

Отак життя навчило…

Який же шлях від зернини до хліба?

Раніше це було так.

Запрягав селянин в плуг чи леміш коняку та орав смугу землі. Потім вручну засівав її насінням жита чи пшениці. Коли хліб дозрівав, косили його косою чи зрізували серпами. Кожен колосочок мали зібрати руки селянина, зросити потом Скошений хліб обмолочували ціпами. Провіювали зерно на вітрі, мололи у млині, а із борошна пекли хліб. Господарка завжди одягала святкове вбрання і чисту хустку, збираючись пекти хліб. «У хаті завжди свято, коли хлібина на столі!» - говорила моя бабуся.

Тепер вирощувати хліб людям допомагають десятки розумних і сильних машин. Ще восени селяни починають піклуватися про врожай майбутнього року.

Вони глибоко зорюють землю тракторами. Взимку за допомогою снігозбору в полі накопичують більше снігу, щоб весною в ґрунті зібралося більше вологи. Не забувають селяни і про підгодовування майбутніх посівів – розкидають у полі перегній, торф. мінеральні добрива. Весною по зораному восени полю, люди пускають залізні борони, потім культиватори. Поле стає м’яким. рівним, у ньому добре зберігається волога.

Тепер можна починати сіяти. Хлібороби до тракторів чіпляють сіялки, і ті рівними, охайними рядками вкладають в ґрунт насіння пшениці.

Ось і пшениця зійшла! Але разом з пшеницею зійшли і бур’яни. Що робити? І знову на допомогу людям приходять машини. Літак розкидає над посівами особливу хімічну рідину – вона знищує всі бур’яни.

І ось пшениця дозріла і хлібороби починають жнива.

Комбайни з жниварками зрізують густу пшеницю і вкладають її у валки. Коли пшениця у валках підсохне, її підбирають і обмолочують. Щоб зерно було чистим. відбірним, його пропускають через зерноочищувальні машини. А потім на грузовиках відвозять зерно в колгоспні комори, елеватори та до млина.

Із млина змелене зерно постачають на хлібозавод. Із борошна на хлібозаводі печуть хліб, паляниці, батони, бублики – все те, що ви так любите.

( Перегляд ілюстрацій. на яких показано етапи вирощування хліба)

Станція «Гірка»

Є таке страшне слово – голод. А скільки довелось нашому народові пережити в голодне лихоліття! У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Ви, мабуть чули про блокаду Ленінграда. Блокадний пайок важив трохи більше 100 грамів, а самого хліба у ньому була десята частина. Лініями окопів покраяно поля, сплюндровані війною села. А як тільки далі відходив фронт , враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все ж хліб і хліб для живих.

Солдатський хліб –

черствий сухар.

І казанку незмінна каша.

Ми винесли страшний тягар.

Така вже видно доля наша.

Тоді збагнули ми, що хліб,

Здобутий боєм цієї роти,

Ми проміняти не змогли б

На всі житейськії щедроти.

«Солдатський хліб»

А ще був страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «село, неначе почорніло, неначе люди подуріли». Від глоду помирали і дорослі, і малі, як ви , діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж. як і саме життя. І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів, не кине шматок хліба на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих. хто помер від глоду у ті страшні часи.

Тато і мама –

холодні мерці.

Бозю, зроби,

щоби їсти не хтілось!

Холодно, Бозю.

Сніг дуже білий.

Бозю, що там у тебе в руці?..

Ті маленькі рученьки,

простягнуті до Бога…

Маленький братик, умираючи,

просив Бозю:

«Дай хоч одненьку картопельку…

***

Це остання хлібина , остання…

Очі горем налиті вщерть.

Батько і діти не їли зрання

Це остання хлібина , остання…

Після неї голодна смерть.

Плаче й крає, мов соломинку.

пильно дивиться дітвора.

  • Тату, їжте ось цю шкуринку,

Майте жалю до нас краплинку –

Умирати вже вам пора…

Взяв шкуринку дідусь і плаче,

І стареча рука тремтить…

Сиве око сліпе, незряче,

Але серце його козаче

Б’ється рівно і хоче жить…

Стали кожному крихті в горлі.

Спазми в горлі. Немає слів.

А над хатою – клекіт орлій,

А на вигоні - трупи чорні,

Там, де саваном сніг білів…

***

…Пекельні цифри та слова

У серце б’ють, неначе молот,

Немов прокляття, ожива

Рік тридцять третій…

Голод… голод…

В історії пером швидким

Писались гімни і хорали,

А ці пекучі сторінки…

В руках, що виростили хліб.

Не залишили і зернини.

Ні, рід наш в горі не осліп –

Ти все згадаєш, Україно.

Згадай усе ти, щоб воздать

Близьким і дальнім людоморам.

…Хоч радість легше пам`ятать,

Та треба пам`ятать і горе.

(Хвилина мовчання в пам'ять загиблих під час голодомору)

І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте –це неправда. Є гіркий, прошений, є солодкий, зароблений, є позичений, чорний, є білий, дарований, є солоний горьований. А легкого хлібу немає.

Ми кажем: хліб. У слові цім – усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Весна, що квіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його – сила.

Ми кажем: хліб. І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

Ми кажем: хліб. Та важко він росте,

На нього спеки, буря. град і злива.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

Та хліборобське серце – не із тих.

Які здаються у полон розлуки.

Співаю славу людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки.

Станція «Народної мудрості»

Хліб – частина історії і її майбутнє. Він – дивний початок і окреме щастя життя. Раніше люди говорили про хліб, як про живу істоту: «хліб-годувальник», «хліб – батечко».

А скільки склав народ прислів’їв про хліб, щоб пам’ятали люди, який він важливий у житті, щоб пам’ятали люди, який він важливий у житті. Згадаємо їх.

А) Риба – вода, ягода – трава, а хліб усьому

голова.

Паляниця – хліба сестриця.

Довелося бідувати, на хліб сіль заробляти.

Калинова гілка – хлібові тітка.

Нема святішої святині, як хліб на нашому

столі.

Земля –матінка. а хліб – батечко.

Хліб – усьому голова.

Без хліба суха бесіда.

Хочеш їсти калачі не сиди на печі.

Без солі, без хлібу немає обіду.

Без солі несмачно, без хліба не ситне.

Де хліб і вода, там немає голоду.

Б) А скільки народних прикмет знають хлібороби!

Осінь дощова – на врожай.

Зима з снігами – літо з хлібами.

Зима без снігу – не бути хлібу.

Як у травні дощ на дворі, то восени повні комори.

В) З часом виникло багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів. переступити, які було б великим гріхом. Які повір’я про хліб ви знаєте?

Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух. А випікали тільки круглої форми, як сонце. Тому що на хлібі і сонці тримається людське життя.

Випікали хліб у суботу. І дивилися – якщо хліб гарно вдається,то буде удача на цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорілий – чекай новини.

Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, хлібина татова, хлібина бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин – на позику, бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна – відведеш щастя від хати.

З хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу – «на померлі душі».

По тому, який виходив весільний коровай, передбачали долю нової сім`ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої дитини по хрестинному калачу.

Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям – злидні будуть тебе їсти. Якщо хліб підгорить, то значить завелася несита сила в домі. Треба святити хату й хліб.

Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.

г) гра «Коровай»

д) І часто ледачих, лінивих висміювали. Самі боялися такими стати.

Сценка

  • Чому плачеш?

  • Та мало не вмерла.

  • Голова болить?

  • Ні.

  • Чи серце коле?

  • Ні.

  • Може, ноги крутить? Чи руки від роботи болять?

  • Зовсім не від того.

  • А од чого ж?

  • З голоду.

  • Хліба не було ніякого?

  • Та був, так ножа не було відрізати.

Станція «Художня»

  • Воздаючи хвалу хлібу і тим рукам, які його ростили, художники малювали картини і плакати . Познайомимося з ними.

В. Хасанов «Хліб» Плакат «Хліб і сіль»

«Хліб і сіль» «Солдатський хліб»

Т.Н. Яблонська «Хліб»

Станція «Бережлива»

  • - Не кидайся хлібом, він святий!

В суворості ласкавій.

Бувало каже дід старий

Малечі кучерявій.

  • - Не грайся хлібом, то ж бо гріх! –

І ще до немовляти,

Щасливий стримуючи сміх.

Бувало, каже мати.

Бо красен труд, хоч рясен піт,

Бо жита дух медовий

Життя несе у людський світ

І людські родить мови.

Хто зерно сіє золоте

В землю палку невтомну.

Той сам пшеницею зросте

На полі вселюдському.

В народі ж хліб, мов матір поважають,

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком

І колоситься золотистий сніп!

І хай же родить більше з кожним роком

Його величність-годувальник хліб!

Підсумок

Ось і закінчилося наше свято. Ми не кожного дня співаємо про хліб, розповідаємо вірша про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб тихою любов’ю. Як це? Це значить, що ви ніколи не викинете шматочок хліба, не залишите йог на підвіконні, а побачивши таке, піднімете хліб із землі, а хліборобу вклонитеся за його працю.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

Опис документу:
Виховний захід розкриває нелегкий шлях від зернятка до каравая, знайомить із гіркою сторінкою Голодомору, яка була в нашій історії, вчить цінувати хліб і працю людей, які сприяли його появі на нашому столі.

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Українська мова у професійній діяльності державних службовців. Публічна комунікація»
Вікторія Вікторівна Сидоренко
36 години
590 грн
295 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти