Виховний захід до дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Тема: Уклін тобі, Тарасе!

Опис документу:
Тема: Уклін тобі, Тарасе! Мета : розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; формувати культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; розвивати мислення, творчу уяву, активність; виховувати пошану до героїчного минулого, любов до свого народу, любов до рідного краю, до світлого образу Тараса Шевченка.

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Тема: Уклін тобі, Тарасе!

Мета : розширити знання учнів про життя і творчість Т. Г. Шевченка; формувати культури мовлення через красу і багатство Шевченкового слова; розвивати мислення, творчу уяву, активність; виховувати пошану до героїчного минулого, любов до свого народу, любов до рідного краю, до світлого образу Тараса Шевченка.

Хід свята

Учень: Навесні ,коли тануть сніги

І на рясті заграє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.(Сл.1)

Благословен той день і час,

Коли прослалась килимами

Земля, яку сходив Тарас ,

Малими босими ногами.

Вчитель: У кожного народу є великі поети, письменники, яких знають всі : дорослі і малі. Для українського народу таким поетом був Тарас Шевченко . Цього року 9 березня ми святкували 200 річчя від дня народження видатного мислителя, великого українського поета, художника, відомого усьому світові – Т.Г.Шевченка.

Сьогодні з вами ми пройдемо кроками життя Т.Шевченка та складемо дерево життя і творчості Т.Шевченка. (Сл.2)

Ведучий : 9 березня 1814 року в селі Моринцях, що на Черкащині, в сім’ї селянина-кріпака народився Тарас Григорович Шевченко. (Сл.3,4)

Учень: В похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим

Життя тарасику дала

Кріпачка – мати , вбита горем. (Сл.5)

Відео (Сл.6)

Ведучий: Хлопчик ріс мовчазним, замисленим, ніколи не тримався хати, а все тинявся по бур’янах, за що в сім’ї його прозвали малим приблудою. Тарасові було два роки, як родина переїхала до села Кирилівка . (Сл.7,8)

Вірш: Село!- І серце одпочине.
Село на нашій Україні —
неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
Цвітуть сади, біліють хати,
а на горі стоять палати,
неначе диво. А кругом
широколистії тополі,
а там і ліс, і ліс, і поле,
і сині гори за Дніпром.
Сам Бог витає над селом.

Вірш: Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.

Сімя вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все… Тільки дівчата
Та соловейко не затих.


Ведучий: .  Коли Тарасу виповнилося вісім років, батьки віддали його до дяка в науку. Дяк навчав дітей по церковних книгах і за найменшу провину карав різками.

Не довго тривала Тарасова наука. Несподівано замучена важкою працею, померла мати, а згодом і батько не витримав лихої долі. (Сл.9)

Вірш: «Я бачив пекло .Там неволя,

Робота тяжкая ,ніколи

І помолитись не дають.

Там матір добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила.

Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.

Інсценізація вірша «Мені 13 минало» (Сл.10)
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Чи то так сонечко сіяло,
Чи так мені чого було?
Мені так любо, любо стало,
Неначе в бога. .......
Уже прокликали до паю,
А я собі у бур'яні
Молюся богу... І не знаю,
Чого маленькому мені
Тоді так приязно молилось,
Чого так весело було?
Господнє небо і село,
Ягня, здається, веселилось!
І сонце гріло, не пекло!


Оксана: (Сл.11)Чом же плачеш ти? Ох, дурненький, Тарасе, бач малий плаче. Давай я
тобі сльози витру (витирає рукавом). Не сумуй Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще від усіх ти співаєш, ще й кажуть, малюєш ти. От виростеш і будеш малярем, еге ж?
Тарас:   Еге ж, малярем.
Оксана: І ти розмалюєш, Тарасе, нашу хату, еге ж?
Тарас: Еге ж... А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний. Ні, я не ледащо, я
буду таки малярем!
Оксана: Авжеж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой,
бідні ягняточка, що чабан у них такий, - вони ж питочки хочуть!

Ведучий: В 16 років Тарас став прислугою поміщика Енгельгардта. Помітивши у Тараса пристрасть до живопису, поміщик вирішує що з обдарованого кріпака , можна мати більше вигоди. І посилає пан Тараса в науку до живописних справ майстра Ширяєва. У Ширяєва Тарас міг змальовувати статуї в Літньому саду і відвідувати Ермітаж. Одного разу Шевченко випадково знайомиться з художником Іваном Сошенком. (Сл.12,13,14)

Ведучий: Сошенко познайомив Тараса з відомим людьми як : українським поетом Гребінкою, з російським поетом Василем Жуковським, художником Карлом Брюлловим. (Сл.15,16)


Ведучий: 22 квітня 1838 р. Жуковський і Брюллов викупили Тараса Шевченка з кріпацтва за велику суму 2500 карбованців, які отримали з прожаду на аукціоні портрета Жуковського , який намалював Брюллов. В 24 роки Тарас отримує свободу. (Сл.17)

Ведучий: У 1838 році Шевченко вступає до Академії мистецтв. Юнак поглинав книги з мистецтва, всесвітньої історії, слухав лекції з анатомії, фізіології, часто бував у театрах і музеях, жадібно вивчає живопис.

Ведучий: У 1840р. Тарас Шевченко надрукував поетичну збірку «Кобзар». Починається «Кобзар» віршем « Реве та стогне Дніпр широкий» (Сл.18)

Пісня: Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Ведучий: В збірку «Кобзар» ввійшли вісім віршів: «Думи мої, думи», «Перебедня», «Катерина», «Тополя», «Думка», «Іван Підкова», «К. Основ’яненко», «Тарасова ніч».

Відео слухають: «Думи мої, думи мої» (Сл.19)

Вірш:

Зацвіла в долині

Червона калина,

Ніби засміялась

Дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа

І защебетала.

Почула дівчина,

І в білій свитині

З біленької хати

Вийшла погуляти

У гай на долину.

І вийшов до неї

З зеленого гаю

Козак молоденький;

Цілує, вітає,

І йдуть по долині

І йдучи співають.

Як діточок двоє,

Під тую калину

Прийшли, посідали

І поціловались.

Якого ж ми раю

У Бога благаєм?

Рай у серце лізе,

А ми в церкву лізем,

Заплющивши очі, —

Такого не хочем.

Сказав би я правду,

Та що з неї буде?

Самому завадить,

А попам та людям

Однаково буде.

Вірш: Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.
Ще треті півні не співали,
Ніхто нігде не гомонів,
Сичі в гаю перекликались,
Та ясен раз у раз скрипів.

Вірш: Світає, край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесенько вітер віє.
Степи, лани мріють;
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились;
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою.
Споконвіку вмивається,
Сонце зустрічає…
І нема тому почину,
І краю немає!

Вірш: Ой стрічечка до стрічечки

Мережаю три ніченьки,

Мережаю, вишиваю,

У неділю погуляю.

Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка,

Дивуйтеся, парубки,

Запорозькі козаки.

Ой дивуйтесь, лицяйтеся,

А з іншими вінчайтеся.

Подавані рушники...

Отаке-то козаки!

Ведучий: У 1843—1845 pp. поет відвідав Україну. За кілька місяців він побував в Києві, багатьох місцях Київщини, Чернігівщини . У рідному селі Шевченко побачився з братами й сестрами, застав ще живого діда, намалював його, а також свою хату. (Сл.20)

Вірш: І досі сниться: під горою

Меж вербами та над водою

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться, вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить

І усміхається, і стиха

Промовить нишком:

— Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, Отче наш.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Ведучий: У 1845р. поет завершив навчання в Петербурзькій Академії . Отримав звання «Вільного художника» та видав на власні кошти «Живописну Україну» — серію картин, де відображено історичні місця України, її побут і природу. (Сл.21,22,23)

Вірш: Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явор молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпощуться качаточка

Помеж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

Вірш: Вітер з гаєм розмовляє,

Шепче з осокою,

Пливе човен по Дунаю

Один за водою.

Пливе човен, води повен,

Ніхто не спиняє,

Кому спинить — рибалоньки

На світі немає.

Поплив човен в синє море,

А воно заграло,

Погралися гори-хвилі —

І скіпок не стало.

Ведучий: За революційний настрій віршів збірки «Три літа» в березні 1847 року Шевченка заарештовують і відправляють на заслання до Орської фортеці. (Сл.24,25,26)

Ведучий: У 1848р. Тараса взяли художником у наукову експедицію для вивчення й опису Аральського моря. На початку 1857 р. друзі поета отримали царський дозвіл на звільнення Тараса.

Ведучий: Шевченко дуже любив музику,мав гарний голос, чудову пам’ять і відмінний музичний слух. Дуже подобалися Тарасу пісні і думи про український народ, історію його життя.

Музика «Ніч яка місячна»

Ведучий: На вірші Т.Г. Шевченка написано багато пісень: «Зоре моя вечірня», «Закувала зозуленька», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої»,«Заповіт», «Сонце заходить», «Садок вишневий коло хати».

Пісня «Зоре моя вечірня»

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Ведучий: У 1861 році на Україну страшним громом, чорною хмарою печалі прилетіла сумна звістка - у Петербурзі 10 березня перестало битися серце великого поета. (Сл.27)

Відео (Сл.28)

Учень: Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.

Ведучий: У травні 1961року Великого Кобзаря було перепоховано в Україні на Чернечій горі біля Канева . (Сл.29)

Учень. (Сл.30) Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б'ється -               

Те серденько дитяче.

За тебе вічно б'ється,

За твої заповіти,

Чого батьки не зможуть,

Те сповнять їхні діти.

Вчитель: Ось ми і склали дерево життя і творчості Т.Шевченка.

Минають віки, стираються написи на камені, тліють книги, руйнуються будівлі, але слово Шевченка — живе і вічне. Вивчаймо його, думаймо над його істиною, виконуймо його заповіти, які посилав він синам свого народу. І серед них — найперший і найголовніший: (Сл.31)

Свою Україну любіть,

Любіть її… Во время люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть. (Сл.32)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Всеосвіта дарує

Три iPhone 12

+20 крутих призів з нашого фірмового магазину

до закінчення залишилось
00
00
00
00