Тема: Де хліб, сіль, каша – там домівка наша.
Мета: прищеплювати любов до української культури та народних традицій, розвивати пізнавальний інтерес до національних українських страв, використовуючи інноваційні педагогічні технології, творчі та артистичні здібності учнів. Виховувати почуття гордості за українську націю.
Хід заходу
(Під веселу музику учні заходять до залу
Пісня-танок «Зеленеє жито, зелене»)
Вчитель:
Добрий день кажу я всім
І дорослим, і малим!
Добрий день, любі друзі!
1.Учень: Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю і миром.
Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Щоб жилось по правді, щоб жилося в мирі.
2.Учениця: Ось він - хлібчик духовитий,
З хрустом шкірочки смачним.
Ось він - теплий, мов налитий
Щедрим сонцем золотим!
Діти вручають хліб гостям.
Вчитель: Діти, ми всіх гостей зустріли хлібом-сіллю, як це здавна водиться на Україні. Як каже народна мудрість?
(«Хліб-усьому голова»,
«Як хліб і вода, то нема голоду»,
«Хліб - батько, вода - мати»,
«Хліб - святиня, хліб - життя»)
Вчитель: До хліба ставилися зі щирою повагою. Святість, пошана до хліба передавалися від покоління до покоління дітям та онукам.
1.Певно чули, діти, ви не раз слова:
«Хліб потрібно шанувати! Хліб усьому голова!»
А тому завжди в пошані
Хліб у школі і в садку.
Запашний, пухкий, рум*яний.
Він лежить на рушнику.
Слава миру на землі! Слава хлібу на столі!
2.На столі, на білій скатертині
Сяє, наче сонце, паляниця
З печі вийнята. А господині
Радісно, бо сповнена світлиця
Пахощами хлібними.
3.Хліб священний лежить на столі.
Знають про нього й дорослі, й малі:
Випечений із духмяного тіста,
В хаті йому найпочесніше місце!
4.Хліб не ріжте – ламайте окраєць,
Кожну крихту його бережіть,
Хліб смачний, який шле діткам заєць,
Хліб шануйте і хлібом живіть.
5.Бо ніхто ми без хліба і солі,
Наказали колись нам Боги,
Дяка Богу і хлібу, і долі,
Хай озимі вкривають сніги.
6.Бо без хліба немає героїв
І не буде життя на землі,
І без хліба не виживе воїн,
І у плав не підуть кораблі…
7.Без колосся немає пшениці
І не чути пісень солов*я,
Нехай нива завжди колоситься,
Буде хліб, то цвістиме Земля!
8.Їж сину, хліб і кидай додолу,
А підніми, коли не там лежить.
А як сідаєш, сину мій, до столу,
То пам*ятай, що хдіб – це значить жить!
9.Ми хлібом-сіллю друзів зустрічаєм,
Хай буде більше в світі нас, братів!
Хай в кожній хаті пахне короваєм,
Щоб люд ніколи хліба не просив!
10.Щоб на ващім столі була паляниця
Радимо взяти всього по краплинці,
Борошна, солі, жменьку крохмалю
І простокващі, що довго стояла,
Кориці, сметани, яєць і води,
Від манки та масла не буде біди,
Горіхів, родзинок і цукру дві жменьки.
Змішайте усе оте разом гарненько…
А схочете ви рецепт уточнити,
Вам треба бабусі моїй подзвонити.
Вчитель: Хліб – символ життя. З давніх-давен він у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до Бога люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він основа життя. Споконвіку хліб називають святим. Бережіть кожну скибочку хліба, кожний колосок, кожну зернину, бережіть не тому, що ми скупі, а тому, що це наш хліб. І ніколи не говоріть, що хліб черствий, недобрий. Хліб не буває таким. Бувають невмілі руки, які невдало випечуть його.
Пам*ятаймо, що в хлібі – велика праця. Шануймо його так, як шанували наші бабусі і дідусі.
Про хліб складено не тільки вірші, а й пісні. І сьогодні на свято ми запросили учасників ансамблю «Калинонька», у виконанні яких послухайте
Пісню «Хліб усьому голова».
Вчитель: А які ще страви з борошна полюбляли українці? Ми пропонуємо провести конкурс загадок між татусями та дітьми.
(Презентація про українські страви, загадки)
3.Учениця: Їли люди пиріжечки
Із м’ясом, сиром, зерном гречки.
Духмяні, свіжі, як роса
Землі родючої краса.
4.Учень. Пиріжки готували з різноманітними начинками (з картоплею, капустою, вареною квасолею, сиром, маком, а влітку - з вишнями, сливами)
Звучить пісня «Із сиром пироги», у виконанні татусів с синами.
5.Учениця: Галушки, галушки! їх готували майже щодня, здебільшого на вечір. Ця страва дуже смакувала селянам. Вони казали: «Галушки та лемішки, а хлібу перемішка».
6.Учень:Так вареники - це справжнє свято для шлунку і душі українця, але їх їли лише в неділю, чи на свята.
Інсценізація пісні «А мій милий вареничків хоче», у виконанні батьків.
Вчитель: Вареники - це добре, а борщ ще краще.
7.Учень. 3 давніх-давен на Україні готували борщ. У народі казали: «Як нема борщу, то нема і їжі».
8.Учень. Борщ готували у кожній родині. До нього могло входити майже двадцять продуктів, але основний - це буряк, який у давнину мав назву «бірщ». Борщі були «зі свищами» - майже зовсім порожні, «жонаті»-з кашею, «перелякані» - бліді, без томату.
9.Учень.Велику роль у харчуванні українців відігравали каші. Вони їли їх і на обід, і на вечерю. Каші готувалися з гречки, ячменю, пшона, вівса. Вони були круті й рідкі.
10. Учень. Українська кухня багата стравами з картоплі. Картоплю і нині називають другим хлібом. ЇЇ варили, пекли в печі. Їли картоплю з квашеною капустою, огірками, капустяним квасом, змащували олією чи смаженим салом.
11.Учень : Із вареної картоплі готували картопляники, і їли їх зі сметаною, олією чи салом.
12.Учень : Із сирої тертої картоплі смажили деруни, які заправлялися не лише сметаною, а й часником.
Вчитель: А чим же запивали українці їжу? (Киселями, узварами а квасами) 13.Учениця: Квас був не тільки хлібний, а ще буряковий, фруктовий, ягідний та з соку дерев.
14.Учень. Узвар - це один з найпоширеніших традиційних напоїв. Виготовляли його влітку зі свіжих ягід і фруктів, а восени, взимку та навесні - із сушених фруктів. Щоб узвар був солодшим, до нього додавали трохи меду.
Учні разом з батьками виконують «Частушки»:
Осень щедрая такая
Всех одарит за труды.
Мы на праздник Урожая
Принесли ее плоды.
А я летнею порой
Вел суровый очень бой
И огнём, и кулаком
С колорадским тем жуком!
У меня фигурка тонка
И высокий каблучок.
Я не буду есть котлеты,
Мне пожарьте кабачок!
Почему, как человечек,
Весь в мурашках огуречик?
Он на солнышке лежит,
Отчего же он дрожит?
Я секрет румян достала
У прабабки Фёклы -
Лучше всех румян заморских
Сок от нашей свеклы!
Мышку в клетку я поймал
И там запер крепко,
Ведь без мышки не собрать
В огороде репку.
Тыкву нашу поливали
Утром, вечером и днем!
Тыква выросла большая,
И теперь мы в ней живем!
Не болеем больше гриппом,
Не боимся сквозняка.
Все таблетки заменяет
Нам головка чеснока!
Оля бусы из рябины
Нанизала метров пять.
Чтобы их носить на шее,
Надо ей жирафом стать!
Разудалый я силач -
Гну рукой подковку!
Потому, что я жую
Каждый день морковку.
Мы на праздник Урожая
Натащили овощей.
После выставки наш повар
На год нам наварит щей!
Вчитель: А тепер давайте познайомимося з календарними святами. Серед них велику увагу приділяли різдвяно- новорічним. На вечерю вірили кутю.
15.Учень: Кутю готували з пшениці або ячменю. Варили її в глиняному горщику на воді, яку було набрано з джерела ранком до сходу сонця.
16.Учениця: Приправляли кутю розтертим маком, горіхами, медом, узваром.
17.Учень: Кутею причащалися до вечері. Першим причащався господар, а за ним по колу вся родина і навіть домашня худоба й птиця.
18 учень. Зимові свята закінчувалися масляною чи сирною неділею, де основними стравами були вареники з сиром та млинці.
19 Учениця: Масляна, масляна, воротись,
До Великодня простягнись.
20 учень. Чудове свято - Великдень. На Великдень по всій Україні пекли паски, фарбували крашанки і розписували писанки.
21.Учениця: В селах святять паски,
Ніч від крашанок тепла.
Над пасками свічки,
Золотіють, мов стебла.
Вчитель: На зміну весні прийшло літо, а з ним і свої свята.
22 Учень: Свято Петра і Павла. В цей день із сиру, яєць та борошна пекли пампушки-мандрики. На Маковія готували коржі з маком. На Спаса святили яблука і груші, готували пироги з яблуками, фруктові та медові напої.
Вчитель: Ось і осінь. Сонце наближається до завершального кола в річному циклі, починається Пилипівка-піст, який триває 40 днів. Які ж страви в пошані на Пилипівку?
23.Учень : А це квашені яблука, кавуни, огірки, томати та інші овочі. Велике значення мав гарбуз. Його споживали і печеним, і вареним, готували гарбузові каші.
Вчитель: Ми сьогодні поговорили з вами про національні українські страви - повсякденні і святкові. Діти, харчування - одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення українських страв наших пращурів не лише допомагає нам вивчати їх життя, але й допомагає зрозуміти ось що: людина живе не для того, щоб їсти, але їсть для того, щоб жити.
Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і школа, і весь наш український народ. Родина до родини – народ. Ми з вами український народ, який складається з малих і великих, дружніх і працьовитих родин. Як могутня ріка бере свою силу з маленьких джерел, так і наша Україна збагачується маленькими родинами. І хочеться нам, щоб річка була повноводною, щоб велика родина була красивою і щасливою.
Потрібно шанувати свій народ, його мову, знати звичаї і традиції, любити свою землю, рідний край, батька і неньку. Бо ми частинка всього цього, частинка нашої рідної України.
Тепло своїх долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,
Й ліричну пісню лагідну твою.
І українську мову чарівну й багату,
Та рушники у квітах на стіні.
Люблю наш щедрий рід, в садочку білу хату,
Й розлогий кущ калини на вікні...
Й криниці чисті при дорозі з журавлями,
І верби, що схилились до води.
До тебе, рідна, я горнуся, як до мами,
Ти серце полонила назавжди.
Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,
Бо щастя жити ти мені дала.
Для мене ти одна і рідна, і єдина,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я — твій громадянин, я прагну підростати,
Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла.
Моя свята і рідна, Україно-мати,
Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
Мами разом з доньками виконують танок «Одна калина за вікном»
Милі гості просим сісти
Варенечки будем їсти.
Вергуни, пампушки непогані,
І млинці смачнесенькі в сметані.
Їжте, їжте просим щиро,
Пиріжечки нащі з сиром.
Деруни, млинці в сметані,
Запивайте все узваром.
Пригощайтесь любі друзі!
Фінальна пісня «Це моя Україна»
Частування гостей українськими стравами.
