Виховний захід "А я іду по світу в вишиванці"

Опис документу:
Мета: вивчати українські традиції, історію нашого народу; виховувати повагу, любов до всього українського; продовжувати розвивати пам’ять, увагу, ввічливість, дружні відносини з однолітками. Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього прислів’я ми додаємо:«Без вишивки, верби і калини нема України». Тому що вишитий рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами-оберегами...

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

«А я іду по світу в вишиванці»

(виховний захід)

МЕТА: вивчати українські традиції, історію нашого народу; виховувати повагу, любов до всього українського; продовжувати розвивати пам’ять, увагу, ввічливість, дружні відносини з однолітками.

Обладнання: Актовий зал прикрашений рушниками, виробами, вишивками. З одного боку сцени – стіл для ведучих, з іншого – учні в українському одязі.

Хід заходу:

(Звучить мелодія)

Ведуча: Народне прислів’я каже «Без верби і калини нема України». До цього прислів’я ми  додаємо:«Без вишивки, верби і калини нема України». Тому що вишитий  рушник і вишита сорочка давно стали українськими народними символами-оберегами.

Ведучий: Серед жіночих народних промислів чільне місце в історії нашого народу займає вишивання. Майже кожна область, кожний район, а часто й окремі села з покоління в покоління, від матері до дочки передавали таємниці цього виду мистецтва. Тому за кольором, орнаментом, фактурою вишивки завжди можна було визначити місце її виготовлення. Народні майстрині старанно зберігають свої традиції.

Ведуча: В українському орнаменті, його плавних лініях, в улюблених мотивах промовляє душа народу, його історія, природа, в оточенні якої він живе. З орнаментом пов’язані образи добра, краси, оберегу. Він опоетизований народною свідомістю, теплом людських рук. За ним стоїть тисячолітня історія українського народу.

Ведучий: Народна вишивка - це мистецтво, яке постійно розвивається. Це величезне багатство, створене протягом віків тисячами безіменних талановитих народних майстринь. Наше завдання - не розгубити його, передати це живе іскристе диво наступним поколінням.

Ведуча: Справжню сорочку виготовляли з домотканого полотна, яке проходило досить тривалу обробку. Спочатку рослину (льон або коноплі) вирощували, потім готову сировину вимочували, витріпували, пряли, ткали. Це було дивовижне народження спочатку нитки, а потім і полотна, якому надавали надприродного значення.

Ведучий: Природні сили його вибілювали – полотно залишали на траві під яскравим сонцем і поливали водою. Зазвичай його ширина становила приблизно 50см, тому кроїли одяг дуже економно – клаптиків практично не лишалось. Крій був універсальний у всіх регіонах, на відміну від вишивки.

Ведуча: Процес створення сорочки тривав роками, тому полотно було дуже дорогим. Починали роботу в «хороший день», наприклад, на день святої Варвари, 18 грудня. Старалися шити з хорошими думками, у рівному емоційному стані.

Ведучий: Під час вибору малюнку надавали перевагу регіональним орнаментам. Буденне вбрання вишивали скромно, а от на святковому узори були дуже багатими.

Ведуча:                                

Народе мій, краяни і краянки!

Плекаймо паросток зелений навесні,

Нехай цвітуть – не вицвітають вишиванки

І стоголосо лине пісня по землі.

 Учні:

1. Україно моя мила, Україно,

Моя рідна земле, матінка єдина.

Твої роси моє личко умивають,

Твої вітри мої коси розплітають,

Твої діти рідну землю

Вишиванками прославляють.

 2. Україно, одінь вишиванку,

Пригадай, як колись було.

Її гордо носило місто,

І пишалося кожне село.

 3. Україно, носи вишиванку,

В будні і свята носи.

Бо ніде не знайдеш більше в світі

Неповторної диво-краси.

 4. Я рідний край та мову солов’їну
У вишивку свою вплела, в нитки.
Я прославляю рідну Україну,
Яскраві вишиваючи квітки.

5. Моя вишиванко, червона калино,
Ти символ Вітчизни з прадавніх віків.
Моя вишиванка – душа України
І зірка яскрава для дочок – синів.

 Пісня «Доня-українка»

(сл. О.Кононенко, муз. О.Литовченко, обр. Т.Дерев’янко)

Інсценізація вірша Ю.Шкрумеляка «Українські діти») 

Учитель. Хто ти, хлопчику маленький? 
Учень. Син я України - неньки! 
Українцем я зовуся – 
Й тою назвою горджуся! 

Учитель. А по чім тебе пізнаю? 
Учень. По вкраїнському звичаю. 
В мене вдача щира й сміла, 
І відвага й духу й тіла, 
І душа моя здорова, 
Українська в мене мова. 
Учитель. Хто ти дівчинко маленька? 

Учениця. Доня України - неньки. 

Українкою зовуся – 
Й тою назвою горджуся! 
Ой, вдягнуся у неділю 
У вишивану сорочку, 
У червону спідничину 
І в коралі на шнурочку – 
Заплету я свої коси 
І візьму віночок з рути, 
Ще й васильком заквітчаюсь, 
Чи від мене кращій бути? 
Учень. Всі ми – діти українські, 
Український славний рід, 
Дбаймо, щоб про нас маленьких 
Добра слава йшла у світ! 
Учениця. Все, що рідне, хай нам буде 
Найдорожче і святе, 
Рідна віра, рідна мова, 
Рідний край наш над усе!

Ведуча:  Оздоблення одягу, зокрема вишивання сорочок, - це багатюща куль­тура що в кожній місцевості мала самобутні форми. Навіть в одному селі важко знайти дві однакові сорочки: кожна жінка застосовувала власну фан­тазію, імпровізуючи в межах усталеної місцевої традиції.

Ведучий: В Україні існують численні повір'я, звичаї та обряди, пов'язані з шиттям сорочок та їх носінням. Дівчати вишивали це вбрання для наре­чених.

Ведуча: Сидячи над сорочкою чи хустинкою протягом кількох днів або й тижнів, дівчина чи жінка багато передумували про того, хто її носитиме, про його і про своє життя. Ось чому ці вироби мають не лише ужиткове, а й символічне значення: їх вишивають і дарують не будь-кому, а людині особливо близькій.

Ведучий: Про українську вишиту сорочку складено чимало пісень, написано чимало віршів.

Учень:

Встає над світом щире сонце вранці

І землю гріє променем ясним,

А я іду по світу в вишиванці       
Я - українець! І горджуся цим.
В нас обереги вишивають здавна.
Така традиція в народі прижилась.
Вона прадавня, вічна й дуже славна.
В культурі й до сьогодні збереглась.
Ані вікам, ні моді не здолати...
Вона в людському серці і в душі.
У ній любові, мрій, надій багато
І ти традиції забути не спіши.

Я встану рано-вранці, на світанку,
Як спалахне на квіточці роса.
Вдягну найкращу в світі вишиванку
І оживе, засвітиться краса
В промінні сонця. І моя сорочка
У рунах, в квітах зразу оживе...
З чарівних квітів я сплету віночка
Й над світом щира пісня попливе.
Сорочка, що матуся вишивала,
Сердечко гріє, душу веселить.
Бо ж мама щастя-долю закликала.
Цей оберіг в житті нас захистить.

Ведуча: Вдягни, дитино, рідну вишиванку 
І з чистим серцем в білий світ іди.
Вона зігріє сонцем на світанку
І оберегом стане від біди.

Ведучий: Вишивка – це один із найдавніших та найпоширеніших видів народної творчості. Прагнення прикрасити свій одяг, свій дім завжди було властиве людині. За допомогою вишивки звичайний шматок домотканого полотна перетворювався у витвір мистецтва.

Учні:

1. Вишиванка - краля!
Пишна, загадкова.
Означає кожна
Ниточка в ній слово.

 2. Перша вам розкаже
Про тепло долоні,
Що стелила рясно
Хрестики червоні.

 3. Друга нитка — чорна
Жалібно озветься
Про дівочі сльози,
Материнське серце.

 4. А зелена скаже
Про долю-стежину,
Що проклала мати
Голкою дитині.

 5. Жовта проголосить
Про величність сонця,
Про життя багатство,
Про рясне колосся!

 6. Голубий моточок
Стиха прошепоче
Про волошки в полі
Та кохані очі.

 7. Не важливий колір —
А важливе слово.
Вишивай не хрестик,
Вишивай розмову.

Учениця:

А у нас сьогодні свято,
Дуже весело мені,
Зараз буду танцювати
В українському вбранні.

У святковій вишиванці,
У коралях і стрічках,

Вийшла, взута у сап’янці
На високих каблучках.

Ось і музика заграла,
Я лиш руки розвела –
Попливла круг мене зала,
Наче повінь, попливла.

І завмерли діти й гості,
Зникли в вихорі стрічок, –
Я танцюю на помості
Український козачок.

 Танок «Український козачок».

Ведучий: Ми з вами усі — українці, яких об'єднує у ве­лику родину любов до рідної землі, до пісні, до вишивки.

Учениця:

Вишивкою ніжною, на білім полотні,
Вишивала щастя й долю, мамо ти мені.
Кольорами ясними, всі лягли нитки,
В кожнім своїм хрестику, усміхнешся ти.
Скільки серця, й радості, вишивці дала,
Щоб щаслива донечка й радісна була.
Щоб життя веселкою між роками йшло,
Щоб квітками й зеленню вмаяне було.

Танок з мамами

(Фонограма пісні «Виший, мамо, мені сорочку» сл.М.Грабовського, муз. В.Кукоби)

Ведучий:                              

Українська вишивка є одним з не багатьох національних брендів, відомих у всьому світі. Сьогодні вважається престижним носити вишиту сорочку, віднайдену у запиленій прабабусиній скрині. Найкращою вважається вишита сорочка не на красивому шифоні чи шовку, а, як і в давнину, на конопляному чи лляному полотні. Предки знали, що саме ці природні полотна мають такі ефірні олії, що захищають людину від шкідливого атмосферного впливу і виводять із тіла усіляке зло. І навпаки, все штучне веде до штучності організму та душі.

Ведуча:
Мереживом виткане наше життя, душею свій час відчуваєш.
І буде настільки цікавим буття, які в нього нитки вплітаєш.
І все, що хвилює твої почуття, передано кимсь вже чудово.
Повірте, це дивне таке відчуття, як з пензлем змагається слово.

Ведучий:                              

Нехай слова і пісні милозвучні

Для вас лунають знов і знов,

Хай будуть в серці нерозлучні

Добро, надія, віра і любов!

 

Ведуча: Хай сміється доля жу­равлина,

Поля розлогі колосом цвітуть,

Нехай червоні ягоди калини

Щасливу вашу осявають путь.

Пісня «Мамина сорочка»

(Слова і музика полтавської поетеси та співачки Н.Май)

Використана література

  1. Беркун О. Народна вишивка [Текст] / О. Беркун // Почат. освіта. – 2005. – № 4(січень). – Вкладка. 

  2. Вишивання [Текст]: навчання початкових швів // Позаклас. час. – 2006. – № 15-16. – С. 94–98. 

  3. Захарчук-Чугай, Р. В. Вишивка [Текст] / Р. В. Захарчук-Чугай // Народні художні промисли УРСР. – К., 1986. – С. 9–19. 

  4. Кара-Васильєва, Т.В. Історія української вишивки [Текст] / Т. В. Кара-Васильєва. – К.: Мистецтво, 2008. – 464с.

  5. Литвинець, Е. М. Шийте – вишивайте [Текст]: наук.–попул. кн. для серед. і ст. шкільн. віку / Е. М. Литвинець. – К : Веселка, 1983. – 63с.

  6. Терплюк М. В. Українська народна вишивка[Текст]: [сценарій] / М. В. Терплюк // Позаклас. час. – 2007. – № 8. – С. 53–55. 

  7. Всеукраїнська залізнична газета «Магістраль» №19(2227)2017р.
    «Вишиванковий код нації»

  8. Ясько, Г. Таланти твої, Україно [Текст]: [виховний захід призначений збагатити знання учнів про українську народну вишивку] / Г. Ясько // Труд. навчання. – 2008. – №8(серпень). – С. 42–46

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Створення та ведення власного блогу на платформі WordPress»
Левченко Ірина Михайлівна
24 години
490 грн

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.