Виховна година. "Свято української мови"

Опис документу:
Мета: - розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; - розвивати усне мовлення вихованців, пам'ять, увагу; - формувати ціннісне ставлення до рідної української мови; - прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховний захід «Свято української мови»

Для учнів 3-х класів

Мета: - розширити знання учнів про історичний розвиток рідної мови, показати її красу і велич; - розвивати усне мовлення вихованців, пам'ять, увагу;

- формувати ціннісне ставлення до рідної української мови;

- прищеплювати чинники народної моралі (ідеали добра, справедливості, патріотизму).

Наочне оформлення: плакати "Найбільше й найдорожче добро в кожного народу – це його мова" (Панас Мирний),

«Наша мова - солов’їна»,

«І чужого научайтесь, й свого не цурайтесь» (Т. Шевченко),

«Рідна мова є і вічно буде»,

«Плекаймо мову – душу українського народу»;

виставка книг (збірки українських народних пісень, прислів'їв, приказок, легенд, казок, загадок).

Музичне оформлення: «Це моя Україна» (муз. О. Янушкевич, сл. Н. Погребняка); «Ми з дитинства чуєм рідну мову» (муз. і сл. О. Сеньків); «Рідна мово!», (муз. і сл. О. Сеньків); «Кароока Україна» (муз. і сл. Н. Май), «Нене, Вкраїно моя» (А. Гросу).

Інтер’єр: Зала святково прибрана. На сцені столик з калиною і колосками. На авансцені символи україни: рушники, калина, лелеки.

Хід свята

  • Звучить пісня «Рідна мова» (3,18хв)

Ведуча: Дорогі діти, шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій, мальовничій землі - в нашій славній Україні. Тут живуть наші батьки, тут жили наші прадіди – тут корінь роду українського, що сягає історією не на сотні, а на тисячі років. Історія України, як держави, розпочинається (спираючись на останні наукові дослідження) близько 7 тисяч років назад. Тому ми можемо вважати, що саме на Україні існувала найдавніша цивілізація, яка дала початок більш пізнішим. Історія України – це історія мирного хлібороба, закоханого у свою землю. Це українці першими обробили землю, приручили коня. Українці жили у двоповерхових білених і прикрашених орнаментами будинках в той час, як всі інші європейці ще жили у печерах. І ми маємо усі підстави вважати, що на нашій землі вперше виникло письмо, а українська мова є прадавньою мовою. Про це свідчить її досконалість, точність, краса, мелодійність.

Сьогодні свято української мови і писемності. Воно має величезне значення для виховання підростаючого покоління. Адже мова – це душа народу. Хай це свято відкриє перед вами, юні друзі української мови, розум, гумор і мудрість нашого талановитого народу.

Учні: Є багато країн на землі, в них озера, річки і долини.

Є країни великі й малі, та найкраща завжди – Батьківщина!

Є багато квіток запашних. Кожна квітка красу свою має.

Та гарніша завжди поміж них та, що квітне у рідному краю.

Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт, і верби над ставом й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ. Це рідна моя Україна.

Моя Батьківщина – це злагода й мир, та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір, й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля. Від них в нас і радість і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля, що кожного з нас народила.

Пісня: «Це моя Україна» (Відео 3,28хв)- діти співають приспів

Посеред Європи молода та сильна

Стоїть гордо Україна співуча і вільна.

Її мова солов'їна на весь світ лунає,

Квітне у віршах, поемах, душах визріває!

Приспів:

Це моя Україна – найдорожча, єдина

В вишиванці на свята на таланти багата!

Це моя Україна – веснами біло пінна,

В ній живуть добрі люди, вона знана усюди!

Хлібом-сіллю зустріне, серце серцю відчинить,

Кобзарева родина – це моя Україна!

Цвіт, розвіяний вітрами, коріння пускає,

Прийде час - свої перлини ненька позбирає.

Посміхнуться її очі – щаслива година,

Пригорне вона до себе і доньку, і сина!

Приспів.

Синє небо, ясні зорі, золота пшениця,

Боже слово, мудре слово, як свята водиця,

Їй рости і процвітати з роду і до роду,

Бо в ній є глибока віра цілого народу!

Приспів.

Дівчатка: Я народилась в Україні і почала життя своє.

Тут небеса високі й сині. На що не глянеш – все моє!

Трава для мене зеленіє, для мене світлі дні ясні.

І сонце пестить і леліє, летять до серденька пісні.

Тут кожна квіточка співає, струмочок ніжно жебонить.

І краю кращого немає, де я могла б так вільно жить!

Любіть Україну у сні й на яву. Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну!

Мова кожного народу неповторна і своя.

В ній гримлять громи в негоду.

В житі - трелі соловя.

На своїй природній мові і потоки гомонять.

Зелен-клени у діброві по-кленовому шумлять.

Солов'їну, барвінкову, колосисту на віки

Українську рідну мову в дар дали мені батьки.

Берегти її, плекати будем всюди й повсякчас.

Бо ж єдина так, як мати, мова в кожного із нас.

Ведуча: Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос, більш нічого.

А серце б'ється – ожива, як їх зачує!...

Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть між люди...

Але чого ж тоді ми інколи цураємося рідної мови? Чому засмічуємо її різними словами-паразитами? На превеликий жаль, так склалася доля нашого багатостраждального народу, що його мова, його дух довгий час не могли розвиватися вільно й незалежно. І от до чого це зрештою призвело...

На сцену виходить дівчинка в українському вбранні. Вона сумна, зажурена. Витирає сльозу. Важко зітхає, стомлено опускається додолу. Діти, здивовані появою дівчини, оточують її та розпитують.

Діти:

- Що сталося, дівчинко?

- Тобі зле?

- Ти захворіла?

- У тебе якесь горе, біда?

- Скажи нам, ми тобі допоможемо.

Дівчина(Рідна мова) Я йду – мандрую сотні літ...

Уже мені не милий світ.

Притулку сотні літ шукаю, але його ніде не має...

Чому усюди - там і тут мене якісь людці женуть,

Зі шкіл, із вулиць, з дому- хати...

Скажіть, де правдоньки шукати?

Ведуча: Боюсь помилитися, але я, мабуть, вже здогадалася, хто є насправді ця славна дівчина. А ви, діти, здогадалися?

  • То, може, скажеш, що ж з тобою трапилось. А ми тобі неодмінно допоможемо!

Дівчина: Тут навкруги земля моя, та все навколо мов чужинське.

Скажіть, де опинилась я? Чи в Україні я, чи ні,

Чи, може, десь на чужині ? А ваша мова українська?

Ведуча: Ти помиляєшся, дитино. Твоя земля це – Україна!

Утри сльозу з блакитних вічок! Нам із тобою жити вічно!

Дівчина: Ну, якщо так, то з вами я! Нехай цвіте земля моя!

Ведуча: Я переконана, що ніхто ніколи в житті не образить цієї славної дівчини – нашої рідної мови! А зазнала вона за століття чимало знущань. Послухайте про її життя-буття, а точніше про постійні поневіряння, і зробіть належні висновки, аби таке ніколи більше не могло повторитися. (дівчина сідає на своє місце)

1-й учень: 1720 рік. Російський цар – імператор Петро I забороняє своїм указом друкувати книги українською мовою.

2-й учень: Видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів і книг.

3-й учень: 1775 рік . Зруйновано Запорізьку січ і закрито українські школи.

4-й учень: 1862 рік. Закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

5-учень: 1884 рік. Закрито всі українські театри.

6-й учень: 1908 рік. Вся культурна і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою «могущей вызвать последствия, угрожающие спокойствию и безопасности Российской Империи».

7-й учень: 1938 рік. Сталінський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення російської мови.

8-й учень: 1983 рік. Видано постанову про так зване посилення вивчення російської мови у школах, що призвело до нехтування рідною мовою багатьма українцями.

9-й учень: 1989 рік - видано постанову, що закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську було відсунуто на задній план, що позначається ще й сьогодні.

10-й учень: І лише за часів незалежності українська мова посіла належне їй від роду-племені місце у своєму народі.

11-й учень: Стаття десята Конституції України: «Державною мовою в Україні є українська мова».

Ведуча: Мова – це показник культури людини. Недаремно кажуть «Заговори, щоб я тебе побачив».

Пісня: «Ми з дитинства чуєм рідну мову» (2,46хв - ноут)

Ми з дитинства чуєм нашу мову,

Чуаєм гарні пісні і вірші.

Нею розмовляють тато й мама,

Розмовляють бабці й дідусі.

Приспів:

Наша мова колискова,

Будеш жити ти завжди!

Рідна мово колискова,

Будеш жити ти завжди!

Різні мови знаєм і вивчаєм,

Але наймиліша нам своя.

Наша мова радісна й чудова,

Муза і Шевченка і Франка.

Приспів.

А коли дорослими ми станем -

В заповітах скажемо своїх,

Щоб плекали діти нашу мову,

Прославляли й берегли її.

Приспів.

Ведуча: На жаль, сьогодні є небагато людей, які володіють рідною мовою досконало. Причиною цієї прикрості стало те, що в результаті злиття української і російської утворився так званий «суржик», який є небезпечний і шкідливий, оскільки засмічує і поганить одну з найкрасивіших мов світу. Вчені довели, що мова впливає на свідомість людини і є своєрідним генетичним кодом. Крик новонародженого українця відрізняється від крику дитини іншої національності. А постійне вживання і сприймання чужої мови пригнічує розумовий розвиток дитини. Незнання власної мови призводить до моральної і культурної деградації народу. Тож давайте розмовляти своєю мовою і знати, хто ми, а не бути мовчунами, про яких говориться у вірші:

Мовчуни

Є на світі мовчуни. Що не кажуть, хто вони:

Чи китайці, чи бельгійці, а чи може українці?

Інші діти дуже раді похвалитись на параді:

  • Онде наша йде колона, там наш прапор і ікона,

Наша пісня наша мова, наша ноша кольорова.

Наші звичаї найкращі! А чому? Тому що наші!

Діти кожного народу до свого належать роду.

Тільки наші мовчуни не розкажуть, хто вони.

Не покажуть й не розкажуть, хто й чиї вони сини.

Любі діти, не мовчіть! Вчітеся ще й інших вчіть!

Про батьків і предків славних, лицарів змагань державних,

Про культуру нашу й мову – рідну, гарну, пречудову.

Нам потрібні оборонці, щоб зростали ми на сонці,

А не ниділи в пітьмі. Бо не будуть нас любити

Інші люди, ні хвалити, як не будуть наші діти

Шанувать себе самі.

Нам потрібні козаки, за Вітчизну вояки.

Не потрібні мовчуни, що не кажуть, хто вони. (Ганна Черінь)

Ведуча: Я можу з упевненістю заявити, що в нашому класі є багато дітей, які називають своїм улюбленим предметом українську мову. Адже вивчати її цікаво і весело. Щоб це довести, давайте пограємо у мовну гру.

  1. Мовні перегони.

(Обирають команди по рядах – 3 команди. Вчитель називає слово, а учасники повинні швидко назвати до нього синонім або антонім.)

Назвати синоніми до слів:

Дорога (шлях)

Веселий (радісний)

Малята (діти)

Школярі (учні)

Працювати (робити)

Назвати антоніми до слів:

Новий (старий)

Короткий (довгий)

Початок (кінець)

Веселий (сумний)

Перекладачі. (Перекласти слова з російської на українську)

Ландыш (конвалія) Колокольчик (дзвіночок)

Крыжовник (агрус) Резиновый (гумовий)

  1. Прислів'я та приказки про мову (виставка книг на дошці, діти читають підготовлені прислів’я та приказки про мову)

  2. Склади вислови про мову (вчитель дає кожній команді скласти зі слів вислів про мову, потім готовий вислів кріпить на дошці)

Ведуча: А яке ж свято без щирого українського гумору ?

(Виконуються гуморески).

П. Глазовий

Старшина бабусю лає:

- Сорому не маєте! Ви чого ото з трамвая на ходу стрибаєте?

А бабуся з переляку, як дитя, захлипала:

- Та хіба ж то я стрибала?

Я, синочку, випала!

НАЙКРАЩА МОВА

Йде синок до школи вперше.
Пита батька мати:
— Якій мові ми синочка
Будемо навчати —
Українській чи російській?
Обидві ж хороші.
— Хай вивчає ту, якою
Печатають гроші.

Ведуча: В українській мові є букви, які відрізняють її з – поміж інших мов. Це букви «Ї» та «Є». Буква є порівнюється з тоненьким серпиком молодого місяця, а буква ї - зі свічечкою. І як свічечку треба берегти від вітру і негоди, так треба берегти і шанувати рідну мову. Ви, діти, покликані захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви ї, а також, витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви є. Кажуть, що наша мова – солов’їна.

Рідна мова

По-своєму кожна пташина співає.

По-своєму кожен народ розмовляє.

У мене й народу мого – українська

Є мова чудова, своя, материнська.

По світу її, як святиню нестиму.

Допоки живу, в чистоті берегтиму.

З любовю сердечною, вірністю сина.

Ця мова для мене, як мати, єдина. (Степан Жупанин )

Ведуча:

О, не згуби ти свого родоводу,

Безсмертна мово, рідна і терпка,

Ти є душа співучого народу,

Що був і є, і буде у віках.

Пісенно-танцювальна композиція «Нене, Вкраїно моя», А. Гросу (3,43 хв танок)

Висновок. (ведуча) На цьому наше свято української мови та писемності закінчено, всі молодці, всім дякую!

  • Звучить пісня «Рідна мова» (3,18)

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Всеосвіта є суб’єктом підвищення кваліфікації.

Всі сертифікати за наші курси та вебінари можуть бути зараховані у підвищення кваліфікації.

Співпраця із закладами освіти.

Дізнатись більше про сертифікати.

Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!
До ЗНО з УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ЛІТЕРАТУРИ залишилося:
0
0
міс.
2
5
дн.
0
6
год.
Готуйся до ЗНО разом із «Всеосвітою»!