! В а ж л и в о
Приклад завдання з олімпіади Українська мова. Спробуйте!

Виховна година-свято "Хай в серці кожної дитини живе любов до мови й Батьківщини"

Опис документу:
Мета: вчити дітей, що без рідної мови і любові до своєї Батьківщини не буде України; розвивати творчий потенціал, натхнення; виховувати почуття патріотизму, любові до своєї Неньки – України, любов та поважне ставлення до слова, до рідної мови. За додатковими матеріалами звертатись до Хорошилова Ігоря Олеговича grhood7@gmail.com

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу. Щоб завантажити документ, прогорніть сторінку до кінця

Перегляд
матеріалу
Отримати код Поділитися

20.02.15 До проведення виховної години допускаю:_______________
Тема. Хай в серці кожної дитини живе любов до мови й Батьківщини
Мета: вчити дітей, що без рідної мови і любові до своєї Батьківщини не буде України; розвивати творчий потенціал, натхнення; виховувати почуття патріотизму, любові до своєї Неньки – України, любов та поважне ставлення до слова, до рідної мови.
Обладнання
: тема на дошці, сторінки усного журналу, мр 3 записи пісень (міну совки), вказівка, народне вбрання, хліб – сіль, український віночок, стрічки.
Форма проведення:
свято.
Вчитель
. Шановні гості! Ми раді вітати вас на нашому святі.

1 учень Гостей дорогих ми вітаємо щиро

Стрічаємо хлібом, любов’ю і миром.

2 учень Для людей відкрита наша хата біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла!

3 учень Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Вчитель. Сьогодні ми з вами поведемо розмову про найдорожче серцю кожної людини – про Батьківщину. Зробимо це у вигляді усного журналу.

1 сторінка « Що таке Батьківщина?»

Вчитель. Кожна нація й народ створили десятки тисяч слів. Одні з них звучать вагомо і живуть довго. Інші з часом стираються і щезають з пам’яті людської.

Але є слова, які можуть зникати лише тоді, коли зникне сам народ, що створив їх. До таких належить прекрасне і просте слово – Батьківщина.

Воно вічне, як вічний народ. Що означає це прекрасне слово?

Що таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата.

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

Батьківщина-це труд і свято,

Батьківщина-це мама і тато,

Це твої найщиріші друзі

І бджола у веснянім лузі.

Батьківщина-це рідна мова,

Це дотримане чесне слово,

Лан пшениці і небо синє,

Це твоя і моя Україна!

Україно, земле рідне,

Земле сонячна і хлібна,

Ти на вік у на одна,

Ти,як мати, найтепліша –

Наша отча сторона.

Одна Батьківщина, і двох не буває

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весну несуть

У рідному краї і небо безкрає.

І ріки – потоки, мов струни течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині,

Її підхопили по всій Україні

Співають в садах солов’ї.

І я припадаю до неї устами

І серцем вбираю, мов спраглий води.

Без рідної мови, без пісні, без мами.

Зблідніє, зблідніє земля назавжди.

(Учні виконують пісню «Це у рідній Україні»)

2 сторінка « Моє селище»

Ми щасливо і весело живемо у нашому селі, ходимо до шкоди. І де б нас в житті не повела дорога, ми ніколи не забудемо свого села, завжди будемо поспішати до своєї рідної хати, до своїх батьків, до своєї маленької Батьківщини – Червоногригорівки.

Люблю селище

Спитаєте за що? Й сама не знаю

Люблю його дуже, та й усе

Можливо, що над ним веселка грає,

Що квітнуть яблуні і лан дзвінкий росте.

Люблю, напевне, за солодку воду,

За спів пташок, за голубу блакить,

За простоту і доброту народу,

Що без труда і дня не може жить

За радість спілкування із землею

За вранішнєє сонце над ріллею,

За кришталеву на траві росу.

Люблю його і серцем відчуваю

Не сумніваюсь в цьому і на мить

І в відповідь я вас же запитаю,

Невже ж його ще можна не любить?

(Виставка малюнків «Моє селище»)

(Учні виконують пісню «Наш край»)

3 сторінка «Люби свій край і солов’їну пісню»

Учитель. Яке це диво українська пісня!

Українська пісня – то живий скарб, що йде від покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську душу, даючи їй силу й натхнення.

(Учні виконують пісню «Наша мова»)

4 сторінка «Звичаї і обряди»

Учитель. Дуже гарні українські звичаї і обряди. Український народ славиться піснями і жартами. Українське народне мистецтво – теж одне з найкращих у світі. Українські вишивки, писанки та інші твори народного мистецтва дивують своєю красою цілий світ.

Любов українського народу до пісні знайшла своє відображення в прислів’ях.

- Хто співає, той журбу проганяє.

- Хто співає, у того робота скоро минає.

- Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.

Зацвітає калина. Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – трава,

Це – моя Україна, це – моя Батьківщина,

Що, як мама, як тато – одна.

Ми всі діти українські

Український славний рід

Дбайливо, що про нас маленьких

Добра слава йшла у світ.

Свої здібності і сили

Розвиваймо раз – у – раз,

Щоб народу була втіха

І щоб користь була з нас.

Все що рідне, хай нам буде

Найдорожче і святе,

Рідна віра, рідна мова…

Рідний край наш над усе.

(Танцювальний колектив «Вітерець» виконує український танок «Гопак»)


5 сторінка «Український віночок»

Учитель. Український вінок символізує молодість і кохання. Вінки плели з різних квітів. Вплітають ружу, калину, безсмертник, деревій, волошку, мак, незабудку, чорнобривці, васильки, любисток, барвінок.

Стрічки у вінку – це також символи:

  • коричневі – символ землі;

  • жовті – сонце;

  • зелені – молодості і краси;

  • сині – неба і води;

  • оранжеві – хліб;

  • малинові – щирості;

  • рожеві – достатку.

(Дівчата виконують композицію із стрічками і віночками).

Учитель. Віночок – це не просто прикраса, це оберіг. Вважалося, що він володіє надприродною силою. Недаремно віночок є частиною українського народного костюма.

Подивіться, які наші дівчата красиві.

6 сторінка «Рушники, рушники»

Учитель. Український рушник! Хто з вас його не бачив? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодне сімейне свято1 рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» - бажали людям щастя.

Моя бабуся гарно вишиває,

Цвітуть на полотні троянда й виноград,

Розмай калиновий там грає.

І дивні птахи щебет ять.

Навік з’єдналось чорне і червоне

Мойого краю гордість і краса,

Душа народу – малинові дзвони

Його веселка і його сльоза.

Рушник

Рушникове обличчя веселе

Обліта караван на столі,

Закликає гостей до оселі,

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на столі – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері,

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї..

Він стелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідить ся вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

(Звучить пісня «Рідна мати моя»)

7 сторінка «При дорозі кущ калини»

Учитель. Калина – найулюбленіша в Україні рослина. Похилена калина – засмучена дівчина. Щоб вівся рід, калину садили біля хати. Кущ калини біля материнської хати – це не тільки окраса, а й наш духовний символ, наша спадщина.

Посадіть калину коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щира доля,

Материнський білий цвіт.

Посадіть калину на городі,

Щоб розквітнула земля,

Із роси – пречиста врода,

З неба почерк журавля.

Посадіть калину коло хати,

Щоб на всеньке, на життя

Став би кожен ранок святом,

Дітям буде вороття.

Посадіть калину в чистім полі,

Хай вона освятить час,

Рід наш дуже любить волю,

Хай же й воля любить нас!

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’яв у спориші

Посадіть калину коло серця, Щоб цвіла вона в душі.

(Учні виконують пісню «Ой єсть в лісі калина»).

Учитель. Вдумайтеся в слово Батьківщина» і вдумайтеся в слова «Що таке Батьківщина?»

У всіх людей одна святиня

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня

Аніж чужий в пустині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас людей, без батьківщини.

Ким в житті ви не станете:

Шахтарем, хліборобом,

Зореплавцем хоробрим,

Будівничим, солдатом –

Слід завжди пам’ятати:

Коли любиш ти все це

І приймаєш у серце,

Як готовий щомиті

Від біди боронити

Кожну в лузі травинку,

Кожну в гаї пташинку,

Значить – це Батьківщина

Має доброго сина.

Учитель. Наша земля, рідна оселя, солов’їна мова, невмируща пісня, червона калина, про що ми говорили – є нашою Батьківщиною, яка зветься Україною тож любімо, шануймо, бережімо її та будемо гідними синами її та доньками.

(Учні виконують пісню «Наш край»)

Вже скінчилось свято

І прощатись пора

Ми бажаємо Вітчизні

Щастя, миру й добра.

Хліб – сіль на рушнику ми вам несем,

Любов свою несем безмірну,

Ми гостей добрих любим над усе,

Як любим рідну Україну!

Гості дорогенькі,

Добра вам бажаєм

І за звичаєм вкраїнським

Хлібом пригощаєм.

(Діти вручають гостям хліб – сіль)

Матінка земля в нас одна – єдина

І одна єдина ненька Україна

І поля безкраї і сади квітучі.

Ріки повноводні і могучі.

Я здійму до неба

Крильця – рученята.

Помолюсь за маму,

Помолюсь за тата,

За сестру і брата

І за всю родину,

І за рідненьку –

Неньку Україну.

Захисти нас, Боже, від лихої долі,

Уроди доволі житечка на полі,

Щоб сміялись дзвінко діти в кожній хаті,

Щоб були щасливі і багаті.

(Учні виконують пісню «Це моя Україна»).

Зверніть увагу, свідоцтва знаходяться в Вашому особистому кабінеті в розділі «Досягнення»

Курс:«Протидія шкільному насильству»
Черниш Олена Степанівна
72 години
790 грн
790 грн