Мета: ознайомити старшокласників із подвигами, звичайних українців, які в критичні хвилини виявили надзвичайну силу духу та мужність, щоденною працею рятують життя людей; з'ясувати зміст і проаналізувати аспекти поняття «герой»; виховувати почуття патріотизму, гуманне ставлення до людей.
Обладнання: ілюстрації з портретами героїв, відеоролик «Небесна сотня», презентація.
Очікувані результати: учні усвідомлюватимуть поняття справжнього та фальшивого патріотизму, поглиблюватимуть знання про людей, яких називають героями.
Форма проведення: година спілкування.
ХІД ЗАХОДУ
Вихователь: На світі чимало різних професій, і всі вони є важливими для суспільства. Одні професії здобувають у коледжах чи вишах, отримавши диплом учителя, лікаря, інженера, юриста, програміста, перекладача тощо. Інші набувають, отримавши новий статус: мами, тата, дідуся, бабусі, братика чи сестрички. А є професії, які окрім знань вимагають терпіння, виваженості, мужності, стійкості та навіть героїзму. Цього не навчитись у жодному коледжі чи виші, бо формують їх оточення, суспільні обставини. Йдеться про героїв, патріотів.
Саме про героїв, патріотів ми говоритимемо на сьогоднішній виховній годині «Герої для нас як приклад...». Адже у зв'язку з непростими та нелегкими подіями в нашій державі ці слова набувають нового значення. І звичайні українці, яких ми зараз називаємо героями, живуть серед нас, своїм прикладом показують, як потрібно чинити за певних ситуацій, спонукають діяти, допомагати іншим.
Бесіда з учнями:
Яку людину можна назвати героєм?
Чому люди здатні на подвиги?
Чи є серед ваших знайомих люди, яких можна назвати героями?
Який він, герой?
Які асоціації виникають у вас зі словом «герой»?
видатна своїми здібностями та діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою та труді;
Відповіді учнів: самовідданий, захисник, здатен на самопожертву, мужній, хоробрий,патріот, перемагає смерть.
А тепер звернімося до тлумачення слова «герой» у словниках. Наприклад, словник української мови в 11-ти томах подає таке тлумачення:
людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, епохи тощо;
особа, яка чим-небудь відзначилась, привернула до себе "увагу.
У висловах відомих людей також знаходимо тлумачення слова «герой».
Вислови про героїв
Герой — це людина, яка в рішучий момент робить те, що потрібно робити в інтересах людського суспільства. (Юліус Фучик)
Герой — це людина, яка знає, що є блага, дорожчі за життя; людина, яка присвятила своє життя служінню державі, себе одну — служінню багатьом. (Готхольд Ефраїм Лессінг)
Герой — це той, хто творить життя всупереч смерті, перемагає смерть. (Максим Горький)
Герой не хоробріший за звичайну людину, але він зберігає хоробрість на п'ять хвилин довше. (Ральф Уолдо Емерсон)
Герой робить те, що можна зробити. Інші цього не роблять. (Ромен Ролан)
В ранньому дитинстві мають бути вже закладені геройські почуття, що налаштовують душу на подвиги любові та шляхетності. І хіба історія демонструє мало прикладів героїв? (Микола Шелгунов)
Вихователь. Як бачимо, ці тлумачення співпадають із тими рисами героїв, з якими ви асоцівали поняття «герой». Серед рис героя ви визначили патріотизм. Але патріотизм теж кожен тлумачить по-різному. Є люди, які по-справжньому люблять свій край, державу, без вагань стають на захист її інтересів. А є, на жаль, псевдопатріоти, які на словах люблять Батьківщину, готові заради неї на все, але як тільки доводиться захищати її незалежність і державність, знаходять причини, щоб цього не робити. Революція Гідності, війна на сході України показала героїзм одних і викрила лжепатріотизм інших. І кожного з тих, хто вніс свою частку допомоги під час подій на Майдані та в гібридній війні на сході України, можна назвати справжніми патріотами, нашими героями. І не лише їх, адже поміж нас є люди, які ціною власного життя рятують інших, допомагають у найскрутніші моменти. Вони теж герої, кожен із них по-своєму.
«Неймовірні історії звичайних людей»
1-й учень. Ми й не задумуємося, скільки серед нас звичайних людей із звичайного села чи міста, які здатні на самопожертву заради здоров'я та життя інших, ризикують власним, ні на мить не задумуючись про наслідки. У цьому, напевне, й полягає справжня гуманність. їх так багато, але сьогодні ми хочемо розповісти про деяких із них, адже вважаємо, що ці люди заслуговують на те, щоб про них говорити. На жаль, про декого уже посмертно.
24-річний Павло Бондарев із Севастополя зранку привітав свою маму із днем народження і пішов на роботу. Чекаючи маршрутку на зупинці, він побачив, як автомобіль, що втратив керування, на великій швидкості їхав прямо на дітей, які чекали шкільного автобуса. Восьмирічного хлопчика Павло відштовхнув, а дев'ятирічну дівчинку накрив собою, врятувавши їй життя ціною власного.
2-й учень. 16-річна Вікторія Горячко із маленького чернівецького селища віддала свою шкіру, аби врятувати життя дворічній племінниці. Дівчинка випадково впала в окріп і обпекла 50% шкіри. На пошуки донора не лишалося часу, адже життя дівчинки згасало. Вікторія рішуче наважилась на серйозний крок і віддала крихітці шкіру зі своїх ніг. Віка завжди мріяла стати моделлю, її мрія вже не здійсниться, але вона не засмучується, бо є дещо цінніше — життя врятованої маленької дівчинки.
3-й учень. Еміль Фісталь, керівник Донецького опікового центру та першої в СНД лабораторії з вирощування клітин шкіри, врятував новонароджену дитину після встановлення унікального діагнозу. Хлопчик, народився із рідкісною формою буллезного епідермолізу, через що на більшій частині його тіла немає шкіри. Така форма захворювання досить рідкісна та зустрічається лише в однієї дитини приблизно на мільйон. Замість того щоб ампутувати новонародженому ніжки, як на цьому наполягали лікарі пологового будинку, Еміль Фісталь пересадив хлопчикові на ніжки здорову шкіру. Лікар успішно проводить операції діткам у перші дні їхнього життя. Ось уже багато років він допомагає людям у, здавалося б, найбезнадійніших ситуаціях.
4-й учень. Ми пишаємося, що на такі вчинки здатні дорослі, але коли ризикують своїм життям маленькі діти заради порятунку людей, ми пишаємося ними втричі більше. Однією з таких сміливих і відчайдушних є Ганна Войцехівська із сера Глоби на Волині, яка врятувала свою однокласницю — першокласницю Іринку, витягнувши її з-під криги, куди дівчинка провалилася.
Вихователь. Але героями можна назвати не лише людей, які допомагають іншим, але й тих, хто перемагає себе, попри всі перипетії долі. Бо, як сказав співак Арсен Мірзоян: «Перемога не означає бути першим. Перемога — це означає бути кращим, ніж ти був».
5-й учень. Годинами, зігнувшись та обійнявши ноги руками, 17-річна художниця Дата Безкоста із Сум працює над своїми картинами. Замість пензликів — пальці ніг. Лише в такий спосіб покручене хворобою тіло дівчинки дає їй можливість творити картини дивовижної краси: «Рожевий фламінго», «Море любові», «Портрет мами»... Прикута до інвалідного візка, Дата виставляє свої роботи в надії, що вони допоможуть дворічному Денискові Савенку із Сум. У малюка вроджена патологія кишківника, і художниця допомагає мамі хлопчика зібрати гроші на операцію. Даша — дуже талановита дівчинка.
У травні вона отримала диплом на Всеукраїнській виставці-фестивалі «Обдаровані діти України», і відбувалася під патронатом Міністерства освіти та науки, але найголовніше досягнення — перше місце у Всеукраїнському фестивалі творчості інвалідів «Неспокій серця», де Даша отримала диплом переможця в номінації «Дитяча творчість».
6-й учень. Наталя Прологаєва із Харкова у 24 роки потрапила в страшну автомобільну аварію, в результаті якої отримала кілька переломів хребта, травми кісток тазу та, ніг. Чоловік покинув паралізовану Наталію з двома маленькими дітьми на руках — дворічним і чотирирічним синочками. Допомагала Наталі її мама. Жінка, почала займатися інвалідним спортом і напрочуд швидко продемонструвала високі результати. 2009 року вона стала дворазовою чемпіонкою Європи, через рік на світовій першості виборола чотири золоті та срібну медалі. В чемпіонаті Європи 2011 року Наталя чотири рази піднімалася на вищий щабель п'єдесталу пошани. Українська плавчиня, як увійшла до мультимедалістів XIV Паралімпійськи ігор, що проходили в Лондоні, виборола три золоті медалі, одну срібну та побила два світових і два паралімпійських рекорди.
Вихователь. Усі рятівники отримали премію «Гордість країни», і таких відчайдушних людей серед нас багато, які власним прикладом демонструють, як потрібно чинити нам.
Маючи таких героїв не дивно, що на заклик до Революції Гідності відгукнулися тисячі українців, аби довести, що наш народ сміливий, незалежний, самобутній і самодостатній. Тому не можна не згадати сьогодні Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя заради високої мети — свободи та незалежності України.
7-й учень. Протягом 23 років ми намагалися побудувати сильну Європейську країну. Але мрії мільйонів українців не справдилися. Проголосивши європейський напрямок розвитку України, тодішній президент України відмовився підписувати Акт про асоціацію з ЄС. 24 листопада 2013 р. на Майдані в Києві почалася Революція гідності, коли тисячі людей з усіх куточків України проголосили вимогу повернення до питання інтеграції у Європейський простір.
Відео «Як все починалося»
Вихователь: На жаль революція гідності коштувала нам життя більше ста загиблих людей з різних куточків країни. Це протистояння було тяжким і кривавим. Слідство та історики ще не один рік будуть досліджувати ці події. Не було в країні жодної людини, яка б не слідкувала за подіями на Майдані. Багато хто допомагав тим людям чим міг – харчами, дровами, ліками, силою. Перші смерті вразили країну вже у січні 2014. Для країни, що майже 70 років не знала війни це був як грім серед ясного неба. У період з 19 по 21 лютого 2014 року на Майдані загинуло більше ста людей, яких народ назвав «Небесною сотнею». Такими славними рядками в книгу української історії вписано героїчний подвиг Небесної Сотні та воїнів АТО, що полягли за незалежність і цілісність Матері - України.
Хвилина мовчання.
Учень: Листопад 2013…Київ… Майдан Незалежності…Тут зібралася велика кількість людей із усіх куточків України: молодь, студентство, які приїхали підтримати європейський курс України та захистити євроінтеграційні прагнення українського народу та сприяння підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
У ніч з 29 на 30 листопада бійці «Беркуту» побили протестуючих. Люди готові до опору будь-якому «Беркуту». Подіям Євромайдану присвятила вірш Галина Тимощук із Луцька «Подіям 30 листопада».
Виходять два учні і читають вірш
1-й учень: Білий голуб у небо піднявся
Й підхопив синьо – жовті стрічки.
Цвіт надії на площі зібрався –
Майоріли навкруг прапори.
хай живе наша ненька Вкраїна!
Велич й славу співаєм тобі!
Нехай дихає вільно людина
На своїй українській землі!
Наче грім серед ясного неба
Чорні ворони з гнізд налетіли.
Крики… Зойки: «Не бийте, не треба…
Слова вільного ми лиш хотіли».
Тіло терпло, а душі горіли.
Убивали братів і сестер.
Вільну долю кати мордували.
А за що? Як жити тепер?
Серед площі упав голуб білий
І втопився в гарячій крові:
«Україну спаси, Боже милий», -
2 – й учень: Аж з – під Крут чувся голос землі.
Застогнала заплакана мати.
І від болю здригнувсь монастир.
Всі святії спішіть рятувати –
Вже монах вибивався із сил.
Сколихнулися дзвони церковні.
Півстоліття вони так не били.
І тривожні слова молитовні
То кричали, то вже голосили.
Ця трагічна ніч своїм кривавим помахом об’єднала роздвоєний, але такий рідний народ. У серці кожної людини проснулась пісня солов’я, немов ті ангели скривавлені, ми віддамо свої життя: за мир і волю України, за долю матері – землі…
Українців залишила байдужість. Кожен громадянин слідкував за подіями, які розгорталися на Майдані. Люди їхали до Києва, поспішали на допомогу своїм побратимам: везли продукти харчування, теплий одяг, ліки. Яка міцна дружба, яке розуміння об’єднувало людей!
Та вдарив грім. Невже брат на брата підніме руку? Та піднялася «братня рука», і пролилася кров. Війська, що мали нас охороняти, без жалю розстрілювали народ, калічили його.
Вірш «Не стріляй!...» автор Г. Тимощук
Учень: Снайпер! Стій! Зупинись! Не стріляй!
Але постріл зірвавсь серед ночі…
Будуть вічно іти, пам’ятай,
За тобою ті вибиті очі.
Ти за щит свою душу сховав.
В сіро – чорне вбрання одягнувся.
Свій народ без жалю катував,
Що довкола весь світ аж здригнувся.
Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!
Схаменись і вернися до тями.
Не гріши! Білий квіт не ламай,
Пожалій і не кидай у ями.
Меч кривавий не піднімай
І не кривди красу диво – саду,
Братовбивства не допускай,
А молися – і знайдеш пораду.
Ти не смій! Зупинись! Не стріляй!
Як до звірства такого скотився?
Краще воїном стань й захищай
Україну, в якій народився
Ти не смій!...Зупинись!... Не стріляй!...
Народила ж тебе не вовчиця.
Страшний суд надійде – пам’ятай,
Певен будь: кров людська - не водиця.
Ось таким кривавим кроком розпочалася нова сторінка історії України. Народ прагне змін. Зміна влади… Протистояння триває.
Вірш «Мамо, прости…» автор Г. Тимощук
Учень: То ж прости мені, рідна матусю,
Витри гірку пекучу сльозу.
Ще не раз я у снах повернуся –
Ти ж поставиш для мене свічу.
Я прийду, обніму тебе ніжно
І спитаю: «Як, мамо, живеш?»
- Плачу зрання і ввечері пізно
І прошу, щоб ти, сину, воскрес
- Знаю, мамо, стаєш на коліна,
Ломиш руки й несеш тяжкий хрест.
Ти прости мені, рідна, безцінна,
Я ж молюся за всіх вас з небес.
На могилі посаджені квіти,
Різнобарв’ям щораз зацвітуть…
Це мої ненароджені діти
Прошепочуть тобі: «Не забудь».
Витри сльози, не плач найдорожча.
Знай, що жити я дуже хотів.
Та секунда – страшна і пророча:
Снайпер віку мені вкоротив.
То ж прости, що сумненьку хустину
На голівку тобі пов’язав.
За народ і свою Україну
На Майдані життя я віддав.
У країни з’явилась надія змінити життя на краще. Але не так сталося, як гадалося. У березні 2014 року Росія анексувала (приєднала) до себе Крим. Нашій армії був наказ не стріляти. Наші героїчні вояки стояли до останнього, не здаючи військові частини та зброю.
Чого вартує тільки вчинок полковника Мамчура, який вразив весь світ, коли без зброї, співаючи гімн України йшов назустріч озброєним воякам з Росії.
А також курсанти із Вищого морського училища, які не зрадили Батьківщину під час підняття російського прапора не побоялися заспівати гімн рідної держави.
Учень. Після втечі Януковича Парламент відправив його у відставку і призначив на 25 травня дострокові вибори Президента. Здавалося б народ переміг, але починаючи з травня 2014р., за підтримки Росії, на Донбасі почалася справжня війна. Терористи захопили багато міст і сіл Донеччини і Луганщини.
Вихователь. Запитання до учнів:
Чому так сталося? (Відповіді учні)
Це сталося тому, що в України на той час не було своєї армії. Сьогодні Україна – незалежна держава, Збройні Сили якої покликані охороняти рідну землю. Але повіривши політикам, народ мовчки споглядав, як руйнується наша армія, він навіть радів, коли позбувся ядерної зброї, сподіваючись, що Росія, яка колись виступила гарантом суверенітету України, ніколи не посягне на її територію. Але дуже швидко ми прозріли. Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці - патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити і по цей день боронять рідну землю від ворога. Але завдяки допомозі волонтерів, які за власні кошти годують, вдягають та озброюють наших хлопців, наша армія нас захищає. На захист стали наші батьки, друзі, діди, сусіди. Вони виконують свій обов’язок перед державою, разом з тим, не пускаючи війну далі.
Вихователь. Сьогодні героїв дедалі більшає, адже кожен, хто стає на захист своєї держави, поповнює лави добровольців у війні на сході України, — герой. Кожен, хто робить свій внесок у перемогу України, — герой. Кожен, хто ризикує життям, аби надати таку потрібну допомогу в зоні АТО, — герой. І ми горді тим, що маємо стільки героїв із хоробрими серцями, які рятують Україну. І саме таким героям ми присвятили сьогоднішню годину спілкування. Сподіваюся, що вчинки цих людей надихнули вас та навчили, що таке бути справжнім патріотом Батьківщини.
Слава Україні! Слава її героям!
