і отримати безкоштовне
свідоцтво про публікацію
Взяти участь
Поспішайте взяти участь у вебінарі Особливості вивчення англійської мови у 1 класі за методом асоціативних символів.
До початку вебінару залишилось:
3
Дня
3
Години
16
Хвилин
30
Секунд
Предмети »

Виховна година до річниці звільнення Марківщини

Перегляд
матеріалу
Отримати код

Виховна година до річниці звільнення Марківщини

Мета й задачі: розповісти дітям про тяжкі воєнні роки, вчити дітей шанобливому ставленню до ветеранів, бажанню допомагати їм; розвивати артистизм дітей, що виступають, підвищувати самооцінку, впевненість у власних силах; виховувати патріотизм, гордість за героїчне минуле ветеранів, виховувати бажання краще вивчати історію свого краю й країни.

Повірте, що виховна година – це не забаганка.

Це необхідність. Ви спитаєте:”Чому?”

А ми вам скажемо:“Тому,

-Що колись, саме у цей час,

Визволяли від загарбників нас»

Сімдесят чотири роки вже минуло,

Але дозволити не можна, щоб забули

Цю дату, визначну та вкрай важливу

22 червня 1941 року. Цей день і рік вічно будуть жити в пам'яті людей України. Без оголошення війни німецькі війська атакували кордони Радянського Союзу. В цей ранок гітлерівські бомби впали на мирно сплячі міста і села.

Перші бомби на Київ упали –

І земля сколихнулась до дна...

Грізно радіо скрізь залунало

Почалась Вітчизняна війна.

На Україну напали серед ночі

І почали палить, вбивать,

Топтали наші ниви, вогнем і кров'ю поливать,

Наш рідний край щасливий

Гула, стогнала і ревла земля,

Сивіли в горі мати і кохана.

В огні була Вкраїнонька моя —

Була війна жорстока. Вітчизняна.

Живі і мертві, мертві і живі

Герої наші — воїни-солдати.

Ми знаємо: у тій страшній війні

Змогли либонь ви ворога здолати.

73 роки відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не прошло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

1226 днів Україна горіла в огні війни. Із перших хвилин 22 червня 1941р. до кінця липня 1942р. наступала фашистська орда, окуповуючи Україну.

Мільйони людей забрала Друга світова війна. Це важко усвідомити. Смерть однієї людини – це трагедія. А коли мільйони … Загиблим не болить. У живих продовжують кровоточити рани: у ветеранів, які втратили своїх друзів-однополчан, рідних і близьких.

Люто ненавиділи фашисти радянських людей, слов’янські народи – поляків, білорусів, українців, росіян. Розроблялися і виконувалися плани масового фізичного знищення, поневолення тих, хто залишився живим.

Техніка знищення населення окупованих країн була садистською, сягнула небачених розмірів. Гітлерівці вкрили Європу павутиною похмурих катівень, організовували жахливі «фабрики смерті». Кров холоне в жилах при згадці про такі табори смерті, як Дахау, Освенцім, Майданек, Бухенвальд та подібні їм, в яких по-звірячому закатовано й знищено декілька мільйонів чоловік. У концтаборах недолюдки творили злочини, яких історія людства ще не знала. Людей катували, практикували на них досліди, труїли газом, спалювали в крематоріях.

Злочини на Луганщині («Мой родной край – Луганщина»)

УЧЕНЬ
Дідусеві рани
Знов на осінню непогоду
У дідуся щемить плече.
- Це пам'ять про дніпровську воду
І досі так мене пече.
Дідусь прижмурився й ласкаво
Мене до себе пригорнув.
- А тут, в колоні, з-під Варшави
Гарячий спомин про війну.
- А це? – питаю. І пустого
Торкають рукава на мить.
- А це – Рейхстаг… Та це нічого,
Давно мені вже не болить.
І він всміхається, веселий:
- Зате тепер щасливі дні!
А рани, рани дідусеві,
Болять сьогодні і мені.

УЧЕНЬ
Його убито. А листи йому все йдуть…
Дружина пише, що тільки ним горить і дише …
А він – у царстві темноти…
І йдуть, і йдуть, і йдуть листи …
Холодне срібло з висоти з-за хмари лине на могилу…
А в ній – солдатське біле тіло,
На нім під місяцем цвіти.
І йдуть, і йдуть, і йдуть листи…

УЧЕНЬ
Шумить, хвилюється трава, мов загляда у смертне ложе …
А в небі зорі, як слова листів, що він читать не може…
Не б’ється серце молоде… але приходить ось година,
І на могилу ту кладе листи печальні Україна …

У лавах радянської армії воювало понад 7 млн. українців. Кожен другий з них загинув на фронті, кожен другий з тих, хто залишився живим, став на все життя інвалідом. Українці складали в радянській армії другу за чисельністю національну групу. Серед вищих офіцерів, зокрема командуючих фронтів та армій, було чимало українців. Найвідоміші з них — А.Єрьоменко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, М.Ватутін, І.Черняхівський, П.Рибалко, К.Москаленко, П.Жмаченко, С.Руденко, І.Кириченко та ін.

Ратний подвиг багатьох українців на всіх фронтах війни відзначений найвищими нагородами. Серед них — 2072 удостоєні звання Героїв Радянського Союзу; 32 українці — двічі. А льотчик-винищувач Іван Кожедуб став тричі Героєм Радянського Союзу. Багато представників української землі стали і повними кавалерами ордену Слави. З 7 млн. орденів і медалей, вручених солдатам і офіцерам радянської армії, 2,5 млн. одержали жителі України.


Кожному з них хотілося вижити, хотілось повернутися додому. Серед тих, хто йшов дорогами війни, були і ваші односельчани. Чи знаєте ви про них, хто вони?

Лише за перші дні війни з нашого району пішли на фронт понад сім тисяч чоловік., не повернувся до рідної домівки кожен другий. З приходом фашистів у липні 1942 року для населення Марківщини настали страшні дні і ночі окупації, коли за найменше порушення режиму загрожували розтріл, шибениця чи катування. Були запроваджені нові порядки

(«Тривоги деркульської ночі» 6 частина)

(Освобождение, №3).

За час свого перебування на Марківщині фашисти закатували 180 чоловік, 350 чоловік, переважно юнаків і дівчат вивезли до Німеччини.

Нерідко трагічна доля обривала життя не лише дорослих, а й дітей.

Коновалови

В складі добровольців дорогами війни йшли 422 жінки-марківчанки. За звільнення Марківського району боролися 195-та сд, 172-га сд, 267-ма сд, 350 сд. Понад 2100 солдат загинуло. Довелося боротися проти 5 ворожих артилерійських полків.

Участь у звільнення брали і наші земляки Петро Федорович Скиртач із Кризького, Микола Денисович Білоус з Просяного, Олексій Корнійович Проненко, Іван Петрович Скиба та Артем Іларіоноч Капинус з Марківки та інші. Одними з перших в нашому районі звільнили села Лимарівка, Просяне, Розсохувате, Веселе, Кабичівка. Визволення прийшло до Марківщини в ніч з 13 на14 січня 1943 р.

Наші земляки мужньо воювали на фронтах Великої Вітчизняної Війни, були нагороджені орденами та медалями, 4-стали Героями Радянського Союзу.

Багато на нашій землі обелісків,

Вкарбовано в них золоті імена

Вклонися, людино, їм низько-низько,

Це пам’ять, яку залишила війна.

Допоки пам’ятаєм ми

Про ту страшну війну

Не прийде вона знов

У рідну сторону.

На території району є 22 братських могили, де сплять вічним сном 2100 воїнів-визволителів.

Колективне написання листа-трикутника

1. Пливуть літа так швидко наче хмари

І двічі жить на світі не дано,

Дивіться ж діти не споганьте слави

Й опалене війною знамено

2. Живіть собі без кривди, без тривоги

Свободою втішайтесь, як орли,

Та честь дідів не затопчіть під ноги,

Щоб ваші діти вас не прокляли

Перед могилами наших дідів і прадідів, перед сивочолими ветеранами, які подарували нам мир, життя, розгромили ворога і захистили нашу землю ми обіцяємо любити Україну, своєю працею і вчинками зробити її сильною, багатою і квітучою.

Нехай над нашою рідною Україною та Марківщиною завжди світить мирне сонечко

«Сонечко миру»

  • Ще живуть на світі люди, які дали цей урок всьому людству.
    - Ще можна глянути на їхні обличчя, їхні очі, почути їх прості, нехитрі розповіді - про ті часи..
    - Звичайно, історики можуть скрупульозно порахувати кількість дивізій, які брали участь у тому чи іншому битві, кількість спалених сіл, зруйнованих міст..
    - Але не вони можуть розповісти, що відчувала семирічна дівчинка, на очах якої бомбою розірвало мати.
    - Про що думав голодний 10-річний хлопчик у блокадному Ленінграді, варивший у воді шкіряний черевик, дивлячись на трупи своїх рідних.
    - Про це можуть розповісти вони самі.
    Ті, хто бачив цю війну.
    - Ті, хто вижив в ту війну. Ті, хто ще живі.
    - З кожним роком їх стає все менше і менше ветеранів. Що вони для нас? - Задумайтеся. Зрозумійте. Без них не було б зараз синього неба, ясного сонця, зеленого лугу ...
    - (пауза) Не було б тебе, мене...
    - І найкраще, що ми можемо зробити для них - знати і пам'ятати.
    Пісня «Перемога»

Відображення документу є орієнтовним і призначене для ознайомлення із змістом, та може відрізнятися від вигляду завантаженого документу

  • Додано
    12.08.2018
  • Розділ
    Виховна робота
  • Тип
    Конспект
  • Переглядів
    109
  • Коментарів
    0
  • Завантажень
    1
  • Номер матеріала
    SU491350
  • Вподобань
    0
Курс:«ZOO-психологія: як навчитися розуміти тварин»
Левченко Вікторія Володимирівна
36 години
1400 грн
590 грн

Бажаєте дізнаватись більше цікавого?


Долучайтесь до спільноти

«Методичний
тиждень 2.0»
Головний приз 500грн
Взяти участь